Постанова № 82822371, 03.07.2019, Апеляційний суд Черкаської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року

м. Черкаси

Справа № 712/4311/19 Провадження № 22-ц/793/1018/19Категорія: на ухвалу

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів:

головуючого: Василенко Л.І.

суддів: Єльцова В.О., Карпенко О.В.

секретаря: Анкудінова О.І.

учасники справи:

скаржник: ОСОБА_1

суб`єкт оскарження: державний виконавець Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельган Василь Васильович

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області на ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 травня 2019 року (постановлену в приміщенні Соснівського районного суду м. Черкаси під головуванням судді Марцішевської О.М.) у справі за скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірним та скасування повідомлення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельгана Василя Васильовича про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа суду, боржник: ОСОБА_2 ,

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

27 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірним та скасування повідомлення державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області Вельгана В.В. про повернення без прийняття до виконання виконавчого листа суду.

В обґрунтування скарги вказував, що ним до ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області був поданий для виконання виконавчий лист Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/14272/18.

22 березня 2019 року скаржник отримав повідомлення від 14 березня 2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, в якому було вказано, що виконавчий лист повертається без прийняття до виконання у зв`язку з тим, що у виконавчому документі відсутня дата народження боржника.

Скаржник вважає дії державного виконавця незаконними, оскільки останній згідно ч. 5 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Таким чином, державний виконавець перешкоджає своїми діями виконанню судового рішення.

ОСОБА_1 просив суд: визнати неправомірним та скасувати повідомлення державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Вельгана В.В. від 14 березня 2019 року про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/14272/18; стягнути з ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області (ідентифікаційний код: 36157425, місцезнаходження: проспект Хіміків, 50, к. 519, м. Черкаси, 18018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правову допомогу у розмірі 2000 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірним та скасовано повідомлення державного виконавця ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області Вельгана В.В. від 14 березня 2019 року про повернення ОСОБА_1 без прийняття до виконання виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі № 712/14272/18.

Стягнуто з ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області (ідентифікаційний код: 36157425, місцезнаходження: проспект Хіміків, 50, к. 519, м. Черкаси, 18018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі, поданій ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області 03 червня 2019 року, вважаючи, що ухвала суду першої інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, за не повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, просив суд скасувати ухвалу Соснівського районного суду м. Черкаси від 21 травня 2019 року.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що виконавчий лист має відповідати вимогам визначеним Законом України «Про виконавче провадження» до виконавчого документа, посадова особа органу державної виконавчої служби або при реєстрації виконавчого документа в обов`язковому порядку повинна внести число, місяць, рік народження для фізичної особи - боржника, невнесення даних стосовно дати народження боржника позбавляє можливості зареєструвати виконавче провадження та винести постанову про його відкриття.

Не погоджуючись з позицією Верховного Суду викладеною у постанові від 22.08.2018 зазначає про те, що з метою отримання відомостей про дату народження або реєстраційний номер облікової картки платника податків боржника, державний виконавець повинен направити запит до відповідних органів, а без внесення даних про дату народження боржника - фізичної особи зареєструвати документ, відкрити виконавче провадження та направити запит до відповідних органів не уявляється можливим.

Вказує, що 19 квітня 2019 року повторно на адресу Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області надійшла заява ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №712/14272/18 від 24 січня 2019 року Соснівського районного суду м. Черкаси про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів в сумі 11 000 грн., в якій була зазначена дата народження боржника, а 24 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Постоєнком М.В. було відкрито виконавче провадження №58974021 з виконання вище зазначеного виконавчого листа. З викладеного, скаржник вказує, що скасування повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 25 березня 2019 року призведе до подвійного стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 12 червня 2019 року відкрито апеляційне провадження у даній справі.

Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 19 червня 2019 року розгляд апеляційної скарги призначено на 03 липня 2019 року на 11:00 год. з повідомленням учасників справи про дату, час і місце розгляду справи.

Фактичні обставини справи

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 січня 2019 року (справа № 712/14272/18) стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 11.000 грн. та видано виконавчий лист (а.с. 70).

13 березня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області із заявою про відкриття виконавчого провадження відповідно до виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/14272/18 (а.с. 69).

Згідно поштового повідомлення Укрпошти, 22 березня 2019 року ОСОБА_1 отримав повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 14 березня 2019 року, у якому зазначено, що виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим Законом України «Про виконавче провадження», а саме відсутня дата народження боржника.

Мотивувальна частина

Позиція Апеляційного суду Черкаської області

Відповідно до пункту 8 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

За положеннями ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За приписами ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства.

Європейський суд з прав людини у справі «Христов проти України» (Khristov v. Ukraine, заява № 24465/04) рішення від 19 лютого 2009 року вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII).

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-IX).

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Отже, метою виконавчого провадження є примусове виконання судових рішень.

Згідно ч. 2 ст. 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012, відповідно до пункту 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За положеннями ч. 3 ст. 431 ЦПК України виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до ст. 26 цього Закону.

Повертаючи виконавчий документ стягувачу, державний виконавець посилався на відсутність в ньому дати народження боржника.

Разом з тим, за змістом ч. ч. 1 та 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Між тим, згідно із п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» з метою захисту інтересів стягувача державний виконавець має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що державний виконавець, повертаючи виконавчий документ стягувачу, не у повній мірі скористався наданими йому законом правами та повноваженнями для своєчасного і повного виконання судового рішення і доказів протилежного суду не надав.

Про відсутність правових підстав для повернення виконавчого документу без виконання у зв`язку з відсутністю у виконавчому листі даних про особу боржника зазначено також у постановах Верховного Суду України від 25 червня 2014 р. у справі №6-62цс14 та в постанові від 21 травня 2014 р. у справі №6-45цс14, постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц, від 26 грудня 2018 року у справі №61-1115св18, від 27 грудня 2018 року у справі №469/1357/16ц, а саме: відсутність у виконавчому листі певних даних про особу боржника не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином суд першої інстанції проаналізувавши норми Закону України «Про виконавче провадження», які регламентують повернення виконавчого документу стягувачу, правомірно врахував висновки викладені в постановах Верховного Суду щодо їх застосування.

Доводи наведені в апеляційній скарзі про те, що 24 квітня 2019 року старшим державним виконавцем Постоєнком М.В. було відкрито виконавче провадження №58974021 з виконання вище зазначеного виконавчого листа, а скасування повідомлення про повернення виконавчого листа стягувачу без прийняття до виконання від 25 березня 2019 року призведе до подвійного стягнення боргу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 є необґрунтованими, оскільки судом першої інстанції перевірялась правомірність та законність прийняття державним виконавцем ЦВ ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області повідомлення про повернення без прийняття виконавчого листа Соснівського районного суду м. Черкаси у справі №712/14272/18 від 14 березня 2019 року, саме на час його винесення.

Скаржник посилаючись в апеляційній скарзі на те, що заявник по скарзі ОСОБА_1 відповідно до Єдиного реєстру адвокатів України є діючим адвокатом на підставі свідоцтва №296 від 14 квітня 2008 року та має на меті неправомірно стягнути з державного бюджету витрати на правову допомогу в розмірі 1000 грн. не довів, які саме вимоги чинного законодавства порушив ОСОБА_1 отримуючи правову допомогу іншого адвоката.

Відповідно до ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Статтею 58 ЦПК України визначено, що сторона, третя особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

У рішенні від 22 грудня 2009 року у справі «Безімянная проти Росії» (заява № 21851/03) ЄСПЛ наголосив, що «погоджується з тим, що правила визначення параметрів юрисдикції, що застосовуються до різних судів у рамках однієї мережі судових систем держав, безумовно, розроблені таким чином, щоб забезпечити належну реалізацію правосуддя. Заінтересовані держави повинні очікувати, що такі правила будуть застосовуватися. Однак ці правила або їх застосування не повинні обмежувати сторони у використанні доступного засобу правового захисту».

Конституційний Суд України (абзац другий пункту 3.2 мотивувальної частини Рішення КСУ № 23-рп/2009) дійшов висновку, що право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Право і свободи людини є невідчужуваними і непорушними.

З викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку задовольнивши частково вимогу скаржника про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 1000 грн.

Безпідставним є і посилання в апеляційній скарзі на те, що стосовно стягнення з Центрального відділу ДВС м. Черкаси ГТУЮ у Черкаській області витрат на правничу допомогу, то від імені держави у даній справі має брати участь не лише безпосередньо орган державної виконавчої служби, а й орган, що здійснює казначейське обслуговування коштів, та що, по тексту, «позивач» дій щодо залучення в якості «співвідповідача» у справі Державної казначейської служби України не вчиняв, оскільки дана справа не розглядалась в порядку позовного провадження, а розглядалась у порядку визначеному Розділом \/ІІ ЦПК України, а при розгляді скарги в порядку судового контролю за виконанням судових рішень учасниками справи є стягувач, боржник та державний виконавець або інша посадова особа, зокрема органу ДВС чиї дії були предметом оскарження.

Інших підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції скаржником не наведено.

Відповідно до ст.ст. 77 - 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення скарги ОСОБА_1

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права та при неправильному застосуванні норм матеріального права.

З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм процесуального права, є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування чи зміни не вбачається, тому апеляційну скаргу необхідно відхилити, а оскаржувану ухвалу - залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Центрального відділу державної виконавчої служби міста Черкаси Головного територіального управління юстиції у Черкаській області залишити без задоволення.

Ухвалу Соснівського районного суду міста Черкаси від 21 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 04 липня 2019 року.

Головуючий Л.І. Василенко

Судді: В.О. Єльцов

О.В. Карпенко