Рішення № 82821700, 02.07.2019, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Матвієвська Г. В.

Справа № 644/5098/17

Провадження № 2/644/395/19

02.07.2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 липня 2019 року Орджонікідзевський районний суд міста Харкова у складі:

Головуючого судді - Матвієвської Г.В.,

за участю:

секретаря судових засідань – Онюшкіної О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

представника позивача – адвоката Корольчука Ю.Ю.,

відповідача – ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Горошкової Г.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Орджонікідзевського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

встановив:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить встановити додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини, посилаючись на наступні обставини.

Мати позивача - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім місцем її проживання та реєстрації була квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина у вигляді зазначеної квартири та іншого майна. За життя, ОСОБА_3 , не склала заповіту і тому спадкування після її смерті здійснюється за законом.

ОСОБА_2 є чоловіком померлої з 03.12.1983 року.

Позивач стверджує, що станом на сьогоднішній день ( 15.08.2017 року), вона фактично прийняла спадщину після матері, бо володіє та користується разом із ОСОБА_2 садовим будинком, який є спільною сумісною власністю ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Але, зазначає позивач, протягом встановленого законодавством строку на прийняття спадщини ( шість місяців) вона не змогла звернутись із відповідною заявою до державної нотаріальної контори або до нотаріуса та вказаний строк для прийняття спадщини був пропущений нею з поважних причин. Так, позивач зазначає, що спадкодавець ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 68 років у хоспісі КЗОЗ «Харківська міська клінічна багатопрофільна лікарня № 17», перебуваючи у паралізованому стані, від тяжкої хвороби «хвороба мотонейрона». До цього моменту, стверджує позивач, вона роками доглядала за ОСОБА_3 та лікувала в різних лікарнях м.Харкова, шукала інші лікарні, методи і можливості її лікування в Україні і за кордоном. Ще до смерті ОСОБА_3 , зазначає позивач, її стан здоров`я також погіршився через важкий догляд за матір`ю,сильні переживання за стан її здоров`я, що вимагало періодичного обстеження і лікування. Після смерті матері її стан ще більше погіршився, вона зверталася до лікарів, психологів, неодноразово перебувала на стаціонарному лікуванні, зокрема в ДУ « Інститут неврології, психіатрії та наркології НАМН України», внаслідок чого їй було рекомендовано уникати життєвих ситуацій, які можуть викликати сильні хвилювання та стреси. ОСОБА_2 є людиною похилого віку і також до цього часу сильно переживає після смерті дружини( спадкодавця), має тяжкі захворювання (рак), тому йому протипоказані хвилювання та стреси, які можуть погіршити його стан здоров`я.Тому, стверджує позивач, вона також намагалася дочекатися моменту, поки обговорення питання спадщини буде завдавати йому хоч трохи менше болю. Вона приділяла більше уваги налаштуванню життя та побуту ОСОБА_2 , зокрема доглядає за садовим будинком в с.Руські Тишки, де ОСОБА_2 переважно проживає. Позивач зазначає, що зважаючи на викладене, у неї виникали сильні переживання, стреси та панічні атаки щоразу, як вона намагалася зібратись із силами та зайнятись оформленням спадщини після матері, тому вона вимушено відкладала ці питання. Позивач зазначає, що встановлений ст.. 1270 ЦК України строк на прийняття спадщини пропущений нею з поважних причин, а саме за станом з здоров`я після смерті матері ( спадкодавця), її лікуванням, поганим психоневрологічним станом, викликаним важкими спогадами про матір і переживанням за стан здоров`я ОСОБА_2 , чоловіка матері, який для неї не є чужою людиною. Позивач зауважує, що станом на сьогодні вона нарешті віднайшла сили, щоб звернутися до нотаріуса та адвоката для консультації з питань спадщини та їй відомо. Що приватний нотаріус Калініченко Світлана Олександрівна 22.04.2016 року завела спадкову справу № 58892180 ( номер у нотаріуса: 5/2016) після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Посилаючись на ст.ст. 1220,1222, 1269,1270,1272 ЦК України, ст.ст. 3,9,21,24 Конституції України, ст.ст. 6,8 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 року, просить визначити їй додатковий строк в один місяць для подання заяви про прийняття спадщини за законом після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові.

04.09.2017 року ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Матвієвської Г.В. відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 08.09.2017 року забезпечено позов шляхом заборони приватному нотаріусу Калініченко Світлані Олександрівні видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або заповітом, яка залишилася після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 26.04.2018 року забезпечено позов шляхом заборони приватному нотаріусу Вільховому Роману Миколайовичу видавати свідоцтво про право на спадщину за законом або заповітом, яка залишилася після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харкові.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 16.05.2018 року задоволено заяву представника позивача про забезпечення доказів по справі та витребувано у приватних нотаріусів Калініченко Світлани Олександрівни та Вільхового Романа Миколайовича копії спадкових справ після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Харкові.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова, постановленою на місці в судовому засіданні 21.02.2019 року задоволено клопотання позивача та залучено до участі в справі в якості відповідача - правонаступника відповідача ОСОБА_2 та продовжено строк розгляду справи.

14.05.2019 року задоволено клопотання представника позивача про виклик в судове засідання для допиту в якості свідка психолога ОСОБА_4 .

Позивач та її представник в судове засідання з`явилися, позов підтримали, просили його задовольнити, пояснення на підтримку позовних вимог надали аналогічні, викладеним у позові, додатково пояснили, що позивачем пропущено строк для прийняття спадщини більше року, вона фактично непрацездатна, раніш була працевлаштована в приватній фірмі, після смерті її матері її трудова книжка перебувала за місцем роботи, але на цей час вона не може сказати де саме, після смерті матері позивач підробляла, вона хоронила мати, позивач зазначила, що повноцінно працювати в неї не було фізичних сил, у передбачений законом строк вона не подала заяву про прийняття спадщини, бо вона постійно перебувала під наглядом психолога, стверджує, що переважний час вона перебувала у спадковому будинку разом з вітчимом, приїздила до вказаного садового будинку та користувалась ним часто, вона не має зареєстрованого місця перебування по вказаному будинку, вважає, що таким чином фактично прийняла спадщину. Позивач та її представник стверджують, що позивач лікувалася в 2015 році в неврології, в 2016 році в кардіології, в 2017 році в неврології, в 2017 та 2018 роках в поліклініці, позивач зауважила, що не вважає себе недієздатною та є психічно здоровою людиною, після смерті матері, стверджує позивач, вона якийсь період їздила на роботу у 2016 році, її привозили в будинок ОСОБА_2 в с.Циркуни кожного дня, де вона находилася разом з ним, готувала йому їжу. Позивач зазначає, що був випадок, коли вона 02.09.2017 року приїхала до ОСОБА_2 , а він змінив замки в будинку, вона викликала поліцію. Істотними труднощами для подачі зави про прийняття спадщини, сторона позивача вважає – стан здоров`я позивача через переживання, що її мати померла в Хоспісі і цей стан тривав приблизно один рік.

Відповідач та її представник у судове засідання з`явилися, проти позовних вимог заперечували з наступних підстав.

Сторона відповідача наголосила, що позивач не надав суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обставин, зазначених позивачем, як на підставу позовних вимог. Надана позивачем одна виписка із історії хвороби № 38 ОСОБА_1 , 1967 р.н., проживаючої АДРЕСА_2 , яка поступила 06.01.2015 року в нейрохірургічне відділення ДУ « Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України», не доводить фактичних обставин, викладених позивачем на підтвердження позовних вимог, бо таке лікування позивач отримувала ще до смерті матері ( спадкодавця) – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в хоспісі КЗ ХКЛ № 17. Позивачем жодним доказом не доведено яким шляхом вона прийняла спадщину, крім голослівного «користувалася спадковим майном». Сторона відповідача звертає увагу, що позивачем зазначено, що вона працювала/підробляла після смерті матері, готувала, прибирала, має сімю, що свідчить про змогу на той час фізично це робити, крім того спадковий будинок, де жив ОСОБА_2 – великий, там є городи, за ним доглядала няня, й з ним фактично ніхто інший не проживав. Сторона відповідача наголосила, що позивачка навіть не знала, що ОСОБА_2 помер, бо судом він викликався в судові засідання, а сторона позивача не повідомила суд про вказану подію. Сторона відповідача звертає увагу на ті обставини, що позивачка мала інше місце проживання, вона з родиною просто іноді приїздила до ОСОБА_2 , можливо припустити, що допомагала по роботі на городі ОСОБА_2 . Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні стверджувала, що обставини, викладені в позовній заяві не відповідають фактичним обставинам. Так, ОСОБА_3 хворіла, але за нею доглядала громадянка Синюк, а не ОСОБА_1

На лікування до лікарень ОСОБА_3 влаштовував ОСОБА_2 й до хоспісу також. ОСОБА_1 лише приїздила ввечері та привозила їжу, догляд здійснювали санітарки, позивачка за ОСОБА_3 не доглядала, як і не доглядала за ОСОБА_2 , чоловіком померлої ОСОБА_3 .

Допитаний в судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_4 , показав суду, що він працює практикуючим психологом МКДЛ № 5, є знайомим позивача ОСОБА_1 , бо її син у нього тренувався, з представником позивача познайомився рік тому, з відповідачем ОСОБА_2 не знайомий, як і з її представником. Показав, що син позивачки прохав його попрацювати з мамою, щоб вона прийняла події як вони є коли хворіла її мати, він їй рекомендував бути частіше зі своєю мамою, щоб потім не виникло почуття провини, потім йому син позивачки повідомив, що мати попала до лікарні, в листопаді 2015 року він працював з позивачкою у неї вдома( вона мала почуття провини, перебувала в депресії, плакала, винуватила себе за надання згоди оперувати матір, була неконтактна). Свідок показав, що через 40 днів після смерті матері позивачки, він їй рекомендував попросити прощення перед фото її матері, щоб її відпустило та жити далі, після цього, тобто через 40 днів після смерті матері, ОСОБА_1 стала вже контактною. Згодом ОСОБА_1 знов захворіла, в неї були панічні атаки, страх за своє життя, бо мати її мала генетичне захворювання та вона побоювалася що сама захворіє, засипала при світлі. З цього часу він ще приїжджав до неї пару місяців з періодичністю 1 раз на тиждень, ОСОБА_1 стала виходити в магазин, їй стало краще. Додатково пояснив, що у грудні 2015 року позивачка мала стрес, панічну атаку, вона виходила на вулицю, але перебувала в стані тривоги, виходила з чоловіком та сином. Додатково підсумував, що під час переживань ОСОБА_1 під час хвороби її матері, її увага та пам`ять могли бути порушеними, але побутові рішення могла приймати, після смерті матері мала також тяжкий стан, контакту з нею не було, спостерігав її в межах її ліжка, вона весь час плакала, перебувала у глибокій депресії та прострації.

Суд дослідивши надані позивачем документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що мати позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 5, 138)

Після смерті ОСОБА_3 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилася спадщина. З заявою про прийняття спадщини звернувся до приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Калініченко С.О. чоловік померлої – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрований в АДРЕСА_1 , яку зареєстровано у книзі обліку та реєстрації спадкових справ за № 11, спадкова справа № 5/2016 від 22 квітня 2016 року, 12 год. 44 хв., інших заяв спадкова справа не містить, в Спадковому реєстрі ( заповіти/спадкові договори) інформація щодо наявності складеного ОСОБА_3 заповіту – відсутня, що підтверджується копією спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Харкові ( а.с. 133-162). Також вказана спадкова справа не містить письмової згоди спадкоємця, який прийняв спадщину та інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 ( спадкова справа в реєстрі - 61394494, у приватного нотаріуса Вільхового Р.М. - 24/2017), із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за заповітом звернулася ОСОБА_1 , із заявою про прийняття спадщини в порядку спадкування за законом звернулася рідна сестра померлого - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; Заповіти, складені від імені ОСОБА_2 в спадковому реєстрі не зареєстровані, що підтверджується копією спадкової справи № 24/2017, заведеної після смерті ОСОБА_2 ( а.с. 163-187)

Відповідно до ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

Для прийняття спадщини згідно вимог ст. 1270 ЦК України встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини передбачені ст. 1272 ЦК України якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до п. 24 Постанови ПВС України від 30 травня 2008 року №7 «Про судову практику у справах про спадкування» особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до ч.3 ст.1272 ЦК.

Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини. При розгляді цих справ слід перевіряти наявність або відсутність спадкової справи стосовно спадкодавця у державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини, наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину. Вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, фактичне користування і володіння майном спадкодавця або ж проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Положення ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані у випадку доведеності наявності перешкод для подання відповідної заяви та наявності підстав для визнання судом цих обставин поважними.

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222,1270 ЦК України).

Таким чином, право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживав зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність на той час такої волі, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні і положення ч.3ст.1272 ЦК України не застосовуються.

Отже, правила ч. 3 ст. 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.

Позивач посилається на те, що в передбачений законом шестимісячний строк, вона не звернулася до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, у зв`язку з тим, що мала істотні труднощі для подачі зави про прийняття спадщини, викликані станом здоров`я позивача через переживання, що її мати померла в лікарні (хоспісі) і цей стан тривав приблизно один рік, крім того не наважилася піднімати це питання та обговорювати його із спадкоємцем померлої ( її чоловіком), первісним відповідачем по справі у зв`язку з його тяжким станом здоров`я.

Однак на думку суду, невизначеність між спадкоємцями щодо прийняття спадщини, пригнічений стан позивачки після поховання близької людини, який в даному випадку тривав 40 днів, як показав допитаний в судовому засіданні свідок позивача ОСОБА_4 , після чого наступило покращення у сприйнятті особою дійсних подій,при тому, що нею ж пояснено суду, що вона потроху працювала, недієздатною не була, вважала і вважає себе психічно здоровою людиною, навідувала вітчима, якому допомагала у прибиранні та приготуванні їжі, до нього її привозила її родина, ходила до магазинів, - не може вважатися поважною причиною не звернення у встановлений законом строк до нотаріуса для прийняття спадщини. Інших доказів, в тому числі й на підтвердження вказаних нею обставин щодо фактичного прийняття спадщини ( в тому числі й шляхом користування спадковим майном), як на підтвердження своїх вимог, позивач суду не надала.

Наданий позивачем доказ щодо поступлення 06.01.2015 року в нейрохірургічне відділення ДУ « Інститут неврології, психіатрії та наркології Національної академії медичних наук України», жодним чином не доводить наявності перешкод ОСОБА_1 для подання заяви про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 матері ОСОБА_3 та наявності підстав для визнання судом цих обставин поважними, бо таке лікування позивач отримувала ще до смерті матері ( спадкодавця) – ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в хоспісі КЗ ХКЛ № 17.

Пояснення позивача стосовно її звернень до медичних установ: в 2016 році - кардіології, в 2017 році - неврології, в 2017 та 2018 роках - поліклініки, - по-перше не підтверджені належними доказами, бо такі факти доказуються медичними документами, не можуть доказуватися лише показаннями свідків, по-друге не доводять наявності перешкод для подання відповідної заяви ( про прийняття спадщини після матері) та наявності підстав для визнання судом цих обставин поважними, крім того ці повідомлення позивачки стосуються іншого періоду, аніж строку для подання заяви про прийняття спадщини після матері, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Показання допитаного в судовому засіданні свідка позивача ОСОБА_4 є непослідовні, уривчасті, не категоричні , не впевнені, не доводять факту наявності перешкод для позивача щодо подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері, бо свідком впевнено заявлено про полегшення емоційного стану позивачки після 40 днів з дня похорону матері, після чого вона вирішувала безперешкодно побутові проблеми, крім того, навіть в ці дні та під час хвороби матері, у позивачки, на думку свідка- психолога, могло бути порушено увага та пам`ять, але й в таком стані вона здатна приймати побутові рішення. Також, свідок показав, що він навідував, з метою надати психологічну допомогу, позивачку у неї вдома, що свідчить що вона не користувалася спадковим майном, про що вона зазначає на підтвердження фактичного прийняття спадщини. Крім того, відповідно до згаданого вище роз`яснення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13, судом не можуть бути визнані поважними причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як, серед іншого - фактичне користування і володіння майном спадкодавця.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Наведені ОСОБА_1 причини не є об`єктивними, непереборними та істотними труднощами, які відповідно до положень ч.3 ст. 1272 ЦК України можуть бути визнані поважними для визначення додаткового строку для прийняття спадщини, бо за змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення саме цих дій, дій щодо подання заяви про прийняття спадщини. Так, судом з`ясовано, що протягом 6-місячного строку позивач не мала перешкод (об`єктивних, непереборних, істотних труднощів) для подачі нотаріусу ( безпосередньо, письмово, тощо) заяви про прийняття спадщини, бо вона в цей час частково працювала, навідувала вітчима, піклувалася родиною, ходила по магазинах, готувала, прибирала, займалася городиною, її емоційний стан, хоча й пригнічений, не унеможливлював її здатність розуміти значення своїх дій та керувати ними. На переконання суду, у вказаний строк позивачка не мала волі для подання вказаної заяви, крім того вона бажала вирішити вказані питання із спадкоємцем, що прийняв спадщину, з чоловіком матері, не бажала приймати спадщину із власних міркувань.

Крім того, відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена у справі (ВС/КЦС № 681/203/17-ц від 17.10.2018) - лише незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та подачею позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини може бути підставою для задоволення таких вимог, а в нашому випадку такий часовий проміжок є значним, а саме : майже два роки.

Посилання позивача на неподання в строк заяви про прийняття спадщини у зв`язку з неможливістю обговорення питання спадкування з вітчимом, який також перебував у тяжкому стані здоров`я, посилання на її пригнічений стан, пов`язаний з переживанням за своє здоров`я та звинувачення себе у згоді на операцію матері, - судом не приймається як поважні причини пропуску звернення до нотаріусу, виходячи з наступного.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім`єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови, тощо.

Так, пунктами 3.5, 3.23, 3.24 глави 10 «Видача свідоцтв про права на спадщину» Розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, в окремих випадках, коли фізична особа не може з`явитися в зазначене приміщення, передбачено можливість надіслання заяви про прийняття спадщини поштою.

Таким чином, чинне законодавство України передбачає декілька варіантів порядку реалізації громадянами права подання заяви про прийняття спадщини. У випадку, якщо фізична особа за станом свого здоров`я або іншими причинами не має можливості прийти до нотаріальної контори, то така особа може запросити нотаріуса додому для особистого написання заяви у присутності нотаріуса або ж направити таку заяву поштою з обов`язковим засвідченням справжності підпису заявника.

Тобто, переважну більшість часу, який надається спадкоємцю для прийняття спадщини, на переконання суду, позивач мав можливість реалізувати своє право, але не зробив цього та не надав жодного доказу неможливості звернення до нотаріуса.

Позивач не скористався жодним з зазначених способів реалізації свого права та окрім того, без поважних причин пропустив встановлений чинним законодавством строк для подання заяви про прийняття спадщини.

Отже,проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини та взагалі не звертався до нотаріусу із заявою про прийняття спадщини, то суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

За таких обставин, позовні вимоги позивача щодо визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини є необґрунтованими, не доведеними належними доказами, твердження позивача спростовані доводами відповідача та зібраними доказами по справі, а тому задоволенню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.263,264,265,268 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 04.07.2019 року

Суддя: Г. В. Матвієвська