Рішення № 82815555, 03.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 року м. Київ № 826/6077/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., розглянувши в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доГоловного управління ПФУ в м. Києвіпрозобов`язання вчинити певні дії,-В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до (з урахуванням заміни сторони правонаступником) ГУ ПФУ в м. Києві, в якому просить суд зобов`язати відповідача здійснити йому перерахунок та виплату пенсії за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % відповідно до пункту 4-4 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 06.11.2017.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що до 06.11.2017 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». З 06.11.2017 УПФУ призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 19.02.2018 позивач звернувся до УПФУ із заявою про застосування для його пенсії величини оцінки одного року страхового стажу 1,35%. Однак, листом від 05.04.2018 № 2844/17 УПФУ повідомило, що для такого обчислення стажу не має підстав.

Позивач зазначає, що при застосуванні коефіцієнту 1% УПФУ керувалося ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», згідно якого при переведенні з одного виду пенсії на інший відповідно до Закону № 1058 за зверненням, поданим у період з 01.10.2017 по 31.12.2017, застосовується величина оцінки одного року страхового стажу 1%, а також відповідно до норм Закону № 2148, щодо перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058 до набрання чинності Законом № 2148.

Однак, позивач не погоджується з такими висновками та наполягає, що позивачу будь-яка пенсія відповідно до Закону № 1058 до набрання чинності Законом № 2148 не призначалась. Попередній вид пенсії - це пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» здійснюється по іншій формулі та на інших підставах. Отже, як зазначає позивач, до спірних правовідносин не підлягає застосуванню ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач наполягає, що до спірних відносин підлягає застосуванню п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якого з 01.10.2017 по 31.12.2017 при призначенні пенсії застосовується величина оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Позивач зазначає, що вперше звернувся із заявою про призначення пенсії за віком лише 06.11.2017.

В обґрунтування своєї позиції позивач посилається на позицію Верховного Суду України, висловлену у постанові від 31.03.2015 (справа № 21-612а14), в якій зазначено, що у випадку, якщо особа до цього отримувала пенсію за іншим Законом, а потім звернулася із заявою про призначення пенсії за віком, то має місце саме призначення пенсії, а не переведення.

Відтак, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

Відповідач у відзиві на позов (а.с. 25-28). просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач пояснює, що відповідно до ст. 37 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», тобто пенсія наукового працівника є пенсією за віком.

УПФУ звертає увагу, що позивач сам зазначає, у заяві від 19.02.2018, що звернувся до УПФУ 06.11.2017 із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Таким чином, позивач перебуває на обліку та по 06.11.2017 отримував пенсію відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Отже, з 06.11.017 було здійснено переведення позивача на пенсію за віком на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до ст. 10 якого особі, яка має право на різні види пенсії, призначають один з видів пенсії за її вибором. Таким чином, на думку УПФУ пенсія може призначатися один раз та один з її видів (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника, достроковий вихід).

З урахуванням норм профільного законодавства, УПФУ зазначає, що 03.09.2017 було прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до п. 4-3 зазначеного Закону пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.

Таким чином, зазначає УПФУ, на підставі заяви позивача від 06.11.2017 позивача було переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з показником страхового стажу один рік якого дорівнює 1%. Оскільки позивачу вже було призначено пенсію за віком раніше, то з 06.11.2017 УПФУ правомірно здійснено перерахунок виходячи коефіцієнту в 1%.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою від 03.05.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного) письмового провадження.

Ухвалою від 02.07.2019 здійснено заміну відповідача на його правонаступника ГУ ПФУ в м. Києві.

Встановлені судом обставини.

19.02.2018 позивач звернувся до УПФУ із заявою, в якій зазначив, що 06.11.2017 він звернувся до УПФУ із заявою про переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зазначено, що попередній вид пенсії, була пенсія призначена відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Зазначено також, що застосований коефіцієнт - 1%. У зв`язку з тим, що перехід з одного виде пенсії на підставах визначених різними законами являється фактично новим призначенням пенсії, позивач просив обчислити позивачу пенсію з 06.11.2017 із застосуванням коефіцієнту 1,35% відповідно до п. 4-4 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У відповіді від 05.04.2018 № 2844/17 УПФУ повідомило позивача про розгляд заяви. Зазначено, що позивач перебуває на обліку як непрацюючий пенсіонер та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Надалі зазначено положення ст. 45 цього Закону та звернута увагу, що відповідно до поданої 06.11.2017 позивачем заяви здійснено переведення з пенсії за віком науковим працівникам на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Крім того, у відповіді зазначено, що відповідно до Закону № 2148-08 від 03.10.017 розрахунок проведено виходячи з: 3764,40 грн. * коефіцієнт заробітної плати * коефіцієнт страхового стажу * 1%. Відтак, зазначено про правильність нарахування.

Учасниками справи не заперечуються обставини перебування позивача на обліку, первинного призначення пенсії - як зазначено вище, та подальшого переведення на вид пенсії, звернення до відповідача та отримання відповіді, а відтак вказані обставини є встановленими.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Так, у даному випадку позивач наполягає, що відповідно до поданої ним заяви до спірних правовідносин має застосовуватись п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якого з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Позивач вважає, що у даному випадку у зв`язку з поданням ним заяви від 06.11.2017 має місце призначення нової пенсії - за віком, замість пенсії наукового працівника, яка призначена відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», а не переведення з одного виду пенсії на інший.

У зв`язку з цим, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до положень статті Закону України «Про пенсійне забезпечення» призначаються такі види державних пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

У свою чергу, згідно із положеннями ст. 9 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Слід додати, що виходячи з аналізу положень ст. 37 Закону України Про наукову і науково-технічну діяльність» (в редакції, до внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. N 2148-VIII), в рамках якого позивачу була початково призначена пенсія, також призначалися пенсії за віком. Після внесення змін Законом України від 03.10.2017 р. № 2148-VIII, ст. 37 Закону передбачено, що пенсійне забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ч. 1 ст. 80 Закону України «Про пенсійне забезпечення» заява про призначення пенсії працюючим подається за місцем роботи, а непрацюючим - до зазначених у статті 81 цього Закону органів за місцем проживання заявника.

У той же час, відповідно до ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії призначаються з дня звернення за пенсією. Переведення з одного виду пенсії на інший провадиться з дня подання відповідної заяви з усіма необхідними документами.

Відповідно до ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

З наведеного вбачається, що процедура призначення пенсії пов`язується з первинним зверненням за призначенням пенсії, тобто - вперше за одним з видів трудових пенсій (пенсійних виплат), у т.ч. пенсії за віком.

У свою чергу, переведення з одного типу пенсійних виплат на інший, у т.ч. переведення в межах одного виду пенсії - за віком, що має місце у даному випадку, не змінює сутності такої процедури та сутності пенсійних виплат, як такої, що може бути ініційована після первинного (вперше) призначення одного з видів пенсії та по суті є продовженням виплати зміненої за кваліфікаційними ознаками пенсії на підставі, зокрема, матеріалів пенсійної справи, яка формується у період первинного призначення пенсії.

Тобто, визначення «призначення пенсії» та «переведення з одного виду пенсії на інший» не є співставними та визначення «переведення» не може застосовуватись у значенні «первинного призначення» пенсії на що вказують також положення п. 4.7 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та пункт 12 розділу XV цього Закону.

Відтак, положення п. 4-4 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» застосовуються при первинному призначенні пенсії у період з 1 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року, а не у випадку переведення з одного виду трудової пенсії. Первинно пенсія призначена позивачу поза межами цього періоду, що зумовлює висновок про незастосування до позивача вказаних положень.

Що стосується посилання позивача на судове рішення Верховного Суду України, слід зазначити, що воно стосується застосування Закону № 1058-IV та Закону 2262-ХІІ щодо отримання пенсії за вислугу років та переходу на пенсію за віком, застосування показників заробітної плати, що вказує на неспівставність обставин зазначеної справи та обставин даної справи, а також правового регулювання обставин зазначеної та даної справи.

Що стосується доводів позивача відносно того, що у його заяві зазначено саме про призначення пенсії за віком, слід зазначити, що у всіх випадках сутність превалює над формою, у зв`язку з чим суд виходить саме із суті відносин, що склалися та їх відповідного правового регулювання - як зазначено вище.

Враховуючи наведене, у суду відсутні підстави для висновку про протиправну відмову позивачу у застосуванні величини оцінки одного року страхового стажу 1,35% при визначенні коефіцієнта стажу для обчислення пенсії. Наведене у свою чергу зумовлює висновок про відсутність підстав для задоволення позову та, відповідно, про відмову у задоволенні позову.

Наведені позивачем доводи та надані матеріали не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

На підставі вищевикладеного та керуючись положеннями ст.ст. 2, 5 - 11, 19, 72 -77, 90, 139, 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (адрес: АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ), - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін