Рішення № 82815491, 27.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/5139/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С, за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку спрощеного письмового провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер -НОМЕР_1 ) (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (адреса: 02225, м. Київ, вул. Каштанова, 6, ідентифікаційний код - 40379527), в якому просив:

- визнати протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо переведення позивача з пенсії за вислугою років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік;

- зобов`язати Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити та провести виплату пенсії позивачу за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн.) та величини оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1,35%, починаючи з 29.09.2017.

В якості підстави позову позивач вказує на те, що відповідачем в порушення вимог Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" обчислено пенсію за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02.04.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито спрощене провадження у даній адміністративній справі без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі.

25.04.2018 до канцелярії Окружного адміністративного суду міста Києва надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач вказав, що пенсія може призначатися лише один раз та один з її видів, відтак відмова у переведенні позивача на пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік є правомірною, а тому просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог повністю.

03.07.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, де вказано, що оскільки виникнення права на пенсію за віком та умови її призначення виникли на підставі окремого нормативного акту - Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», то відбувається нове первинне призначення пенсії за віком, таким чином застосовуються показники середньої заробітної плати на одну особу, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, які передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014-2016 роки. Також позивач зазначив, що відповідачем протиправно застосовано величину оцінки страхового стажу в 1%, оскільки це зменшує розмір соціального грошового забезпечення, та, як наслідок, порушує права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.06.2019 здійснено заміну відповідача у справі № 826/5139/18, а саме: з Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16).

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як видно з матеріалів справи, позивач з 2011 року є пенсіонером, перебуває на обліку у відповідача та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 28.09.2017.

28.09.2017 позивач звернувся до Лівобережного управління Пенсійного фонду України в місті Києві із заявою про призначення ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за 2010 рік - 1982,63 та коефіцієнту стажу, що дорівнює 1,35%.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148/VIІ здійснено осучаснення пенсії позивача з розрахунку середньої заробітної плати в Україні за 2014-2016 року у розмірі 3764,40 грн. та коефіцієнта страхового стажу у розмірі 1% за один рік.

Позивач звернувся 23.01.2018 із запитом про надання роз`яснення відносно того чи застосовано при нарахуванні пенсії показник середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, у разі не застосування показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії - із вимогою про усунення порушення прав позивача та донарахування пенсії із застосуванням середньої заробітної плати за три роки, що передують року звернення та відповідного коефіцієнта.

У відповідь на зазначене звернення відповідачем надано лист-відповідь № 2783/15/к-162 від 13.02.2018, в якому відповідач зазначив, що з призначенням нового виду пенсії від 29.09.2017 проведено розрахунок пенсії виходячи з показників середнього заробітку по економіці за 2010 рік, що передував року призначення пенсії вперше, разом з тим, пенсія позивача була перерахована з 01.10.2017 із застосуванням показника заробітної плати за 2014-2016 роки, проте застосовано коефіцієнт страхового стажу в 1%.

Вважаючи такі дії територіального управління Пенсійного фонду України протиправними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Вирішуючи адміністративний спір по суті, суд виходить з наступного.

Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 9 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями) визначаються принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам.

Згідно зі статтею 5 Закону, останнім регулюються відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

За статтею 1 Закону, пенсією є щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Порядок переведення з одного виду пенсії на інший врегульовано, зокрема, частиною третьою статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями). Так, зазначеною нормою визначено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Види пенсійних виплат і соціальних послуг визначені у статті 9 вищезазначеного Закону, зокрема, за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються наступні пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно з частиною 1 статті 10 зазначеного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», для окремих категорій громадян законами України можуть встановлюватися умови, норми і порядок їх пенсійного забезпечення, відмінні від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування і недержавного пенсійного забезпечення.

Таким законом є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» N 2262-XII від 9 квітня 1992 року (зі змінами та доповненнями), яким встановлюються умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ та деяких інших осіб.

Статтею 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» передбачено право вибору пенсії, а саме - військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету. Частиною 1 статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначено, що особам, звільненим з військової служби, іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей може призначатися (за їх бажанням) пенсія на умовах і в порядку, передбачених Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». При цьому для обчислення пенсій враховуються всі види грошового забезпечення, що отримували зазначені особи, які мають право на пенсію за цим Законом, перед звільненням зі служби.

З аналізу положень статей 2, 9, 10, 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та положень статей 5, 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» вбачається, що видами пенсій у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, один з яких може бути призначено особі, яка має одночасно право на різні види пенсії за її вибором, є пенсія за віком, по інвалідності та у зв`язку з втратою годувальника. Натомість, обрання особою пенсії за віком замість пенсії за вислугу років, як визначено частиною 1 статті 5 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», є призначенням пенсії, а не переведенням з одного виду пенсії на інший (частина третя статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (зі змінами та доповненнями). З огляду на це, до даних правовідносин не підлягає застосуванню норма, визначена частиною 3 статті 45 Закону, відповідно до якої при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Статтею 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок визначення розміру пенсії за віком. Згідно з частиною першою зазначеної статті, розмір пенсії за віком визначається за формулою П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж, починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. Згідно з ч. 2 статті 40 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади у галузі статистики, економіки, соціальної політики і фінансів; Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - кількість місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

Таким чином, Лівобережним об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві протиправно застосовано показник середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузі економіки України за 2010 рік.

Щодо правильності застосування коефіцієнту страхового стажу, суд зазначає наступне.

Коефіцієнт страхового стажу - величина, що визначається відповідно до цього Закону для обрахування страхового стажу при обчисленні розміру пенсії у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування (№1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 25 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" коефіцієнт страхового стажу, що застосовується для обчислення розміру пенсії, визначається із заокругленням до п`яти знаків після коми за формулою:

Кс= (См*Вс)/100%*12

Кс - коефіцієнт страхового стажу;

См - сума місяців страхового стажу;

Вс - визначена відповідно до цього Закону величина оцінки одного року страхового стажу (у відсотках). За період участі в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування величина оцінки одного року страхового стажу дорівнює 1%.

Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

Згідно з частиною 3 статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням змін, внесених Законом України від 08 липня 2011 року № 3668-VI "Про заходи по законодавчому забезпеченню реформування пенсійної системи" переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи або перерахунку пенсії може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Відповідно до частини 4-3 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Суд враховує, що зворотна дія нормативно-правового акту у часі - це дія нового нормативно-правового акту на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

У рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Положення частини першої статті 58 Конституції України про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, стосується фізичних осіб і не поширюється на юридичних осіб.

Таким чином, норми Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", якими внесено зміни в частині перерахування з 01.10.2017 пенсії із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1% не визначено його зворотну дії в часі, у зв`язку з чим відповідачем протиправно зменшено оцінку одного року страхового стажу з 1,35% до 1%, з огляду на що, позовні вимоги позивача щодо застосування оцінки величини страхового стажу в 1,35% є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу позивача, який має значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій, разом з тим, ним прийнято рішення, що порушують права позивача та обмежують розмір його грошового забезпечення.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Лівобережного об`єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії за вислугою років, призначену відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2010 рік.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (ідентифікаційний код 42098368; адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16) призначити та провести виплату пенсії ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) за віком із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за три роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2014 - 2016 роки (3 764,40 грн.) та величини оцінки одного року страхового стажу, що дорівнює 1,35%, починаючи з 29.09.2017.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко