Рішення № 82815414, 27.06.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2019 року № 826/13032/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору:Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві, Головного управління ДФС у м. Києві Міністерство економічного розвитку і торгівлі Українипровизнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішенняпредставники сторін:позивача - ОСОБА_2, ОСОБА_4, відповідача-1 - Сперкач С.В. , відповідача-2 - Демченко М.О., третьої особи - Остафійчук А.М.,

ВСТАНОВИВ:

22.08.2016 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України в м. Києві (надалі - відповідач-1), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві від 07.06.2016 № 633-1305.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним; до основоположних принципів податкового законодавства належить принцип стабільності, відповідно до якого зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки; транспортний податок був встановлений Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»; вказаний закон вступив в силу 01.01.2016; таким чином транспортний податок може бути застосований не раніше 2017 року; коли позивач придбавав транспортний засіб, він не міг передбачити, що в майбутньому на нього буде покладений обов`язок сплачувати транспортний податок, який він не спроможний сплатити.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України в м. Києві задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.06.2016 № 633-1305.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.01.2017 залишено без змін, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ ДФС України в м. Києві - без задоволення.

Постановою Верховного Суду від 13.06.2018 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2017 скасовано, справу № 826/13032/16 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Справу відповідно до протоколу автоматизованого розподілу було передано судді Пащенку К.С.

Ухвалою від 10.08.2018 суддя Пащенко К.С. прийняв справу № 826/13032/16 до свого провадження; залучив Міністерство економічного розвитку і торгівлі України до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору; призначив справу до розгляду в підготовче засідання на 27.09.2018

18.09.2018 до суду від третьої особи надійшли письмові пояснення по справі, в яких третя особа зазначає, що постановою КМУ № 66 від 18.02.2016 було затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів; для цілей віднесення легкових автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком у 2016 році Мінекономрозвитку було розраховано середньоринкову вартість автомобілів; середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW Х6 з об`ємом циліндрів двигуна 4,4 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016; через відсутність даних про пробіг автомобіля Мінекономрозвитку не може надати конкретну інформацію щодо його середньоринкової вартості в 2016 році.

26.09.2018 до суду від відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що відповідно до ст. 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см; ставка податку становить 25000 грн. за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування; транспортний податок сплачується фізичними особами протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення; позивач є власником легкового автомобіля BMW Х6, 2015 року випуску, об`єм двигуна 4395 куб. см.; податкове повідомлення-рішення № 633-1305 від 07.06.2016 було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку; в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів не застосовуються вимоги, встановлені п.п. 12.3.4. п. 12.3 ст. 12 ПК України.

В судовому засіданні 27.09.2018 суд, заслухавши пояснення представника третьої особи, ухвалив закрити підготовче провадження по справі та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.10.2018.

25.10.2018 до суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі, в яких позивач зазначає, що середньоринкову вартість автомобіля можна отримати на офіційному веб-сайті шляхом введення даних про марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передачі та пробіг; відповідачем не доведено, що дані про пробіг враховувались при винесенні оскаржуваного податкового повідомлення-рішення; таким чином твердження відповідача, що вартість належного позивачу легкового автомобіля становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати є помилковим і не підтверджується належними доказами.

В судовому засіданні 25.10.2018 суд заслухав пояснення представника відповідача-1 та ухвалив відкласти розгляд справи на 29.11.2018.

29.11.2018 до суду від відповідача-1 надійшли письмові пояснення по справі, в яких відповідач-1 зазначив, що об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше 5 років та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року; середньоринкова вартість визначається за методикою, затвердженою КМУ, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу; розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2016 становить 1378,00 грн.; отже об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, середньо ринкова вартість яких становить понад 1 033 500,00 грн.; листом № 3805-05/51149-06 від 02.11.2018 Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило, що автомобіль позивача був об`єктом оподаткування в 2016 році; на дату винесення спірного податкового повідомлення-рішення відповідачем було зроблено розрахунок на сайті Мінекономрозвитку.

В судовому засіданні 29.11.2018 суд, заслухавши представників відповідача-1 та третьої особи, оголосив перерву до 31.01.2019.

Судовими повістками про виклик від 25.01.2019 викликано представників сторін у судове засідання на 22.02.2019.

04.02.2019 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання про заміну відповідача на належного, а саме: на Головне управління ДФС у м. Києві.

В судовому засіданні 22.02.2019 суд, заслухавши представника відповідача-1, ухвалив залучити Головне управління ДФС у м. Києві в якості співвідповідача по справі та оголосив перерву до 02.04.2019.

В судовому засіданні 02.04.2019 суд, заслухавши пояснення представників відповідача-2 та третьої особи, поставив на обговорення питання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представники відповідача-2 та третьої особи не заперечували проти розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд ухвалив адміністративну справу, відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України, розглядати в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач є власником легкового автомобіля BMW Х6, 2015 року випуску, об`єм двигуна 4395 куб. см., реєстраційний номер НОМЕР_1 , колір червоний.

07.06.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення № 633-1305 про нарахування позивачу транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 633-1305 від 07.06.2016, позивач звернувся із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 та ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України було введено новий податок - транспортний податок.

Відповідно до пп. 267.1.1 п. 267.1 ст. 267 ПК України (в редакції, чинній на момент прийняття спірного податкового повідомлення-рішення) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Згідно із п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (п.п. 267.3.1 п. 267.3 ст. 267 ПК України).

Пунктом 267.4 ст. 267 ПК України встановлено, що ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті.

Відповідно до пп. 267.5.1 п. 267.5 ст. 267 ПК України базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів оподаткування фізичних осіб здійснюється контролюючим органом за місцем реєстрації платника податку (п.п. 267.6.1 п. 267.6 ст. 267 ПК України).

Підпунктом 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 ПК України визначено, що податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку та відповідні платіжні реквізити надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його реєстрації до 1 липня року базового податкового (звітного) періоду (року).

Щодо об`єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Як вбачається із матеріалів справи, 07.06.2016 ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві на підставі п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 267.6 ст. 267 ПК України було винесено податкове повідомлення-рішення № 633-1305 про нарахування позивачу транспортного податку з фізичних осіб в розмірі 25 000,00 грн.

Вказане податкове повідомлення-рішення було надіслано позивачу засобами поштового зв`язку, та отримано позивачем особисто, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.

Вимагаючи скасування спірного податкового повідомлення-рішення позивач, зокрема, зазначає, що транспортний податок був встановлений Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році»; вказаний закон вступив в силу 01.01.2016; таким чином транспортний податок може бути застосований не раніше 2017 року.

Втім суд не погоджується із такими твердженнями позивача, з огляду на таке.

01.01.2015 набрав чинності Закон України №71-VIII від 28.12.2014 «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким шляхом викладення в новій редакції статті 267 Податкового кодексу України було введено новий податок - транспортний податок.

Так, підпункти 267.1.1 та 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України в редакції Закону України №71-VIII від 28.12.2014 передбачали, що:

- платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування;

- об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, які використовувалися до 5 років і мають об`єм циліндрів двигуна понад 3000 куб. см.

Тобто, законодавцем встановлено, що із набранням чинності Законом України №71-VIII від 28.12.2014 власники транспортних засобів, що є об`єктами оподаткування, стали платниками транспортного податку.

При цьому, відповідно до п.п. 10.1.1. п.10.1 ст. 10 та ст. 265 ПК України транспортний податок у складі податку на майно віднесений до місцевих податків.

Питання щодо встановлення податку на майно відповідно до вимог цього Кодексу вирішують місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. 12.3 ст. 12 ПК України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.

Підпунктами 12.3.1 - 12.3.4 п. 12.3. ст. 12 ПК України визначено, що встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом. При прийнятті рішення про встановлення місцевих податків та зборів обов`язково визначаються об`єкт оподаткування, платник податків і зборів, розмір ставки, податковий період та інші обов`язкові елементи, визначені статтею 7 цього Кодексу з дотриманням критеріїв, встановлених розділом XII цього Кодексу для відповідного місцевого податку чи збору.

Копія прийнятого рішення про встановлення місцевих податків чи зборів надсилається у десятиденний строк з дня оприлюднення до контролюючого органу, в якому перебувають на обліку платники відповідних місцевих податків та зборів.

Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Повноваження сільських, селищних, міських рад щодо податків та зборів визначені в п.12.4 ст. 12 ПК України. Так, зокрема, до повноважень місцевих рад належить: до початку наступного бюджетного періоду прийняття рішення про встановлення місцевих податків та зборів, зміну розміру їх ставок, об`єкта оподаткування, порядку справляння чи надання податкових пільг, яке тягне за собою зміну податкових зобов`язань платників податків та яке набирає чинності з початку бюджетного періоду (п.п. 12.4.3 п. 12.4 ст. 12 ПК України).

Відповідно до п. 12.5 ст. 12 ПК України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, який набирає чинності з урахуванням строків, передбачених підпунктом 12.3.4 цієї статті.

Пункт 5 Розділу XIX "Прикінцеві положення" ПК України передбачає, що органи місцевого самоврядування зобов`язані забезпечити у місячний термін з дня набрання чинності цим Кодексом прийняття рішень щодо встановлення місцевих податків і зборів, визначених цим Кодексом.

Таким чином, безпосереднє встановлення місцевих податків, а отже і транспортного податку, віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.

Так, Київською міською радою було прийнято рішення від 11.02.2016 № 103/103 «Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 23.06.2011 № 242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів у м. Києві та акцизного податку», яким затверджено Положення про транспортний податок в новій редакції.

Розділом 1 Положення про транспортний податок визначено, що платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення є об`єктами оподаткування.

Відповідно до п. 2.1. Положення про транспортний податок об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 цього Положення.

В свою чергу, Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ «Про внесення змін до податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році», на який посилається позивач, підпункт 267.2.1 пункту 267.2 ст. 267 ПК України викладений в новій редакції, а саме: « 267.2.1. Об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля, та розміщується на його офіційному веб-сайті».

При цьому, п. 4 Розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 909-VІІІ встановлено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України та Законом України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Таким чином, Законом України від 24.12.2015 № 909-VІІІ не встановлювався новий транспортний податок, а також не змінювалась його ставка, а отже починаючи з 01.01.2016 платниками транспортного податку є власники легкових автомобілів не старше п`яти років, середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальних заробітних плат.

На підставі викладеного суд відхиляє твердження позивача про обов`язковість сплати транспортного податку починаючи лише з 2017 року, як таке, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Стосовно посилання позивача на неврахування даних про пробіг автомобіля позивача при встановлені його середньоринкової вартості, і, як наслідок цього, помилковість твердження, що вартість автомобіль позивача становить понад 750 розмірів мінімальних заробітних плат, суд зазначає наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України № 66 від 18.02.2016 було затверджено Методику визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів (надалі - Методика № 66), яка встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

Відповідно до п. 2 Методики № 66 середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за формулою, визначеною у пункті 3 Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403, де за ціну нового транспортного засобу (Цн) береться ціна нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач.

Пунктом 12 Методики № 66 встановлено, що коефіцієнт коригування ринкової ціни автомобілів залежно від пробігу визначається з урахуванням фактичного та нормативного середньорічного пробігу автомобілів.

У разі коли фактичний середньорічний пробіг автомобілів є вищим, ніж їх нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість зменшується, а у разі, коли фактичний середньорічний пробіг є нижчим, ніж нормативний середньорічний пробіг, середньоринкова вартість збільшується.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.04.2013 № 403 затверджений Порядок визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів (надалі - Порядок № 403).

Відповідно до п. 3 Порядку № 403 середньоринкова вартість транспортного засобу розраховується за методом аналогії цін ідентичних транспортних засобів за такою формулою:

Сср= Цн х (Г / 100) х (1 ± (Гк / 100),

де Цн - ціна нового транспортного засобу в Україні;

Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від строку експлуатації згідно з додатком 1;

Гк - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів залежно від пробігу згідно з додатком 2.

Згідно із п. 4 Порядку № 403 джерелом інформації про ціни нових транспортних засобів в Україні є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) або довідкові дані про ціни щодо ідентичних або аналогічних нових транспортних засобів в Україні чи країнах-виробниках (експортерах) з урахуванням податків та зборів, що визначаються відповідно до законодавства.

При цьому, п. 5 Методики № 66 встановлено, що ідентичними є автомобілі, в яких збігаються такі ознаки і параметри: марка; країна-виробник; тип кузова (седан, універсал тощо); модель; конструкція привода тягових коліс; тип та робочий об`єм двигуна; потужність двигуна; тип коробки переключення передач та інших складників силової передачі; габаритні розміри; рік випуску; комплектація. Розбіжності можуть стосуватися комплектації, пробігу та технічного стану.

Мінекономрозвитку відповідно до цієї Методики розраховує середньоринкову вартість автомобіля та щороку до 1 лютого базового податкового (звітного) періоду подає ДФС інформацію про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, тип двигуна, об`єм циліндрів двигуна, тип коробки переключення передач та пробіг (п.п. 13, 14 Методики № 66).

Аналіз наведених положень Методики № 66 та Порядку № 403 свідчить про врахування при розрахунку цієї вартості певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку. Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі отриманої від Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Відтак, підставою для прийняття відповідачем-1 податкового повідомлення-рішення є отримана від Мінекономрозвитку інформація про вартість автомобіля позивача, яка розрахована виходячи з марки, моделі, року випуску, типу двигуна, об`єму циліндрів двигуна, типу коробки переключення передач, пробігу легкового автомобіля.

Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до Міністерства економічного розвитку і торгівлі України із листом (вих. № 34428/9/26-15-10-05-33 від 09.11.2018), в якому просило надати інформацію щодо середньоринкової вартості автомобіля BMW Х6, з об`ємом циліндрів двигуна 4395 куб. см., бензин, 2015 року випуску.

Листом (вих. № 3805-05/51149-06 від 22.11.2018) Міністерство економічного розвитку і торгівлі України повідомило відповідача-2, що середньоринкова вартість легкового автомобіля BMW Х6, з об`ємом циліндрів двигуна 4,4 літра, бензин, автоматичною коробкою переключення передач до 4 років експлуатації становила понад 750 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2016.

За вказаних обставин, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем-1 у відповідності по положень п.п. 267.2.1 п. 267.2 ст. 267 ПК України, а відтак підстави для його скасування відсутні.

При цьому суд акцентує увагу, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ст. 74 КАС України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із положеннями ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, як зазначає Верховний Суд в постанові від 13.11.2018 по справі №805/528/17-а (адміністративне провадження №К/9901/3571/17, К/9901/3590/17), згідно з принципом змагальності інша сторона по справі має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо заперечує їх обґрунтованість.

Однак, стверджуючи, що автомобіль BMW Х6, з об`ємом циліндрів двигуна 4395 куб. см., бензин, 2015 року випуску на момент винесення спірного податкового повідомлення-рішення перебував у щоденному користування позивача один рік, і його пробіг становив більше нормативного середньорічного пробігу, визначеного Методикою № 66, позивач не надає жодного належного і допустимого доказу на підтвердження вказаного факту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Частинами 1 та 2 ст. 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 (справа № 802/2236/17-а).

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача за поданим адміністративним позовом не є обґрунтованими, а отже не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки в даному випадку суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, правові підстави для стягнення на користь позивача судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 9, 72-78, 241-246, 250 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма часниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко