Рішення № 82815311, 03.07.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 липня 2019 року № 640/17945/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у головуючого судді Скочок Т.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовомОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києвіпровизнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі також - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві), в якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб;

- стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію у розмірі утриманої з нього суми податку на доходи фізичних осіб в сумі 144 903,97 грн.

Крім того, у п. 3 і 4 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд зобов`язати відповідача подати до суду звіт про виконання рішення суду, прийнятого у даній справі, та про звернення рішення суду до негайного виконання в частині стягнення з відповідача коштів на користь позивача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що всупереч вимог п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України та Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, відповідачем при здійснені остаточного розрахунку в результаті звільнення позивача не було вчинено відповідних дій, спрямованих на виплату позивачу рівноцінної та повної компенсації втрат доходів на суму утриманого з виплаченого за період з січня 2017 року по вересень 2018 року грошового забезпечення податку на доходи фізичних осіб у розмірі 144 903,97 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19.11.2018 відкрито провадження у справі №640/17945/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та дану справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання вимог ухвали суду від 19.11.2018 від відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву. Свої заперечення проти позову відповідач мотивував тим, що з урахуванням внесених Законом №1797-VIII змін до редакції п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України, у період починаючим з 1 січня 201 року вказаною нормою Кодексу не передбачено виплату рівноцінної та повної компенсації втрат суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних особами рядового і начальницького складу податкової міліції. У зв`язку з наведеним представник відповідача вважає, що у Головного управління були відсутні правові підстави для виплати позивачу компенсації втрат сум податку на доход фізичних осіб, що утримувався з його доходів, як працівника податкової міліції.

У свою чергу представник позивача подав до суду відповідь на відзив, де зазначив про наявність у позивача на отримання рівноцінної та повної компенсації втрат доходів на підставі положень Порядку №44.

Крім того, представником позивача було заявлено клопотання про витребування від відповідача додаткових доказів - документів та інформації про утримані з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2017 року по вересень 2018 року суми податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.07.2019 у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у справі було відмовлено.

Розглянувши подані особами, які беруть участь у справі, документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Як свідчать наявні матеріали справи та вбачається з тексту позовної заяви, ОСОБА_1 у період до 31.08.2018 проходив службу в оперативному управлінні Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Наказом Головного управління ДФС у м. Києві від 23.08.2018 №1177-о «По особовому складу податкової міліції» позивача (у званні полковника податкової міліції) було звільнено 31.08.2018 з посади заступника начальника штабу оперативного управління ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві та податкової міліції у відставку за п. 65 пп. «а» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Української PCP від 29.07.1991 №114.

Цим же Наказом надано розпорядження виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні зі служби, а також грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.

Проте, як стверджує позивач та не спростував представник відповідача у тексті свого відзиву на позовну заяву, Головним управління ДФС у м. Києві при здійсненні з позивачем остаточного розрахунку при звільненні не було вчинено дії, спрямовані на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів на суму утриманого з грошового забезпечення позивача податку з доходів фізичних осіб (ПДФО) за період з січня 2017 року по вересень 2018 року, всього у розмірі 144 903,97 грн. При цьому, обставини утримання з сум нарахованого та виплаченого позивачу грошового забезпечення за період з січня 2017 року по вересень 2018 року податку з доходів фізичних осіб підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів за вказаний період та довідки ДПІ у Деснянському районі Головного управління ДФС у м. Києві вих. №27/26-52-85-85 від 31.08.2018 про заробітну плату.

Вважаючи протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у м. Києві щодо не виплати йому грошової компенсації втрат доходів при утриманні з виплаченого грошового забезпечення за період з січня 2017 року по вересень 2018 року сум податку на доходи фізичних осіб за на момент проведення розрахунку при звільненні, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті виходив з наступного.

Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (надалі по тесту також - грошова компенсація) визначається положеннями Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004 (далі - Порядок №44).

Пунктом 2 Порядку №44 (у редакції, чинній до 03.06.2017) було визначено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

У свою чергу, з 03.06.2017 і на даний час вказаний п. 2 Порядку №44 викладений в наступній редакції, зокрема: грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

За змістом пунктів 3 - 6 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (надалі по тексту також - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

При цьому, суд враховує те, що вказані правовідносини починаючи з 1 січня 2011 року врегульовані також Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Зокрема, у період до 1 січня 2017 року п. 168.5 ст. 168 ПК України передбачав, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Наведена редакція правової норми Кодексу свідчить, що до 1 січня 2017 року особи рядового і начальницького складу органів податкової міліції були віднесені до відповідної категорії громадян, яким суми податку на доходи фізичних осіб, що утримувалися з їх грошового забезпечення, спрямовувалися на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів.

Така редакція п. 168.5 ст. 168 ПК України до 1 січня 2017 року відповідала Порядку №44, в тому числі пункту 2 такого Порядку.

У той же час, з 1 січня 2017 року, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21.12.2016 №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII), п. 168.5 ст. 168 ПК України викладено в новій редакції, а саме: суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Тобто, починаючи з 1 січня 2017 року особи рядового і начальницького складу органів податкової міліції виключені із переліку відповідної категорії громадян, яким суми податку на доходи фізичних осіб, що утримувалися з їх грошового забезпечення, спрямовуються на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Абзацом 9 пункту 5 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1797-VIII зобов`язано Кабінет Міністрів України, серед іншого, привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

Однак, станом на день звільнення позивача зі служби відповідні зміни щодо виключення осіб рядового і начальницького складу органів податкової міліції із переліку відповідної категорії громадян, не внесені до пункту 2 Порядку №44.

Зі змісту позовної заяви видно, що позивач наполягає на застосуванні судом у спірних відносинах положень п. 2 Порядку №44, і як наслідок всього Положення №44, та одночасно нової редакції п. 168.5 ст. 168 ПК України. Позивач вважає, що оскільки він є колишнім працівником податкової міліції, то на нього поширюються гарантії соціального та правового захисту, передбачені ст. 22-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ та деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Надаючи оцінку правової позиції позивача суд зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 с. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно із п. 2.1 ст. 2 ПК України зміна положень цього Кодексу може здійснюватися виключно шляхом внесення змін до цього Кодексу.

Пунктом 5.2 ст. 5 ПК України визначено, що у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 ст. 7 ПК України будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.

Частиною 3 ст. 7 КАС України визначено, що у разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Спірні правовідносини врегульовані виключно нормами п. 168.5 ст. 168 ПК України та положеннями Порядку №44. Отже, оскільки згідно із ієрархією джерел права Закон це нормативно-правовий акт, що має вищу юридичну силу щодо інших актів, які повинні видаватись на основі Закону, для вирішення даної справи слід застосовувати саме п. 168.5 ст. 168 ПК України як правовий акт, положення якого мають вищу юридичну силу по відношенню до пункту 2 Порядку №44.

Варто відзначити також й те, що Порядок №44 не відповідає закону не тільки щодо пункту 2, але й в інших його положеннях, зокрема, пункт 3 містить посилання на Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб», який втратив чинність 1 січня 2011 року з прийняттям ПК України.

За змістом статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідач правомірно застосовував положення п. 168.5 ст. 168 ПК України, в редакції Закону №1797-VIII, при нарахуванні і виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення працівника податкової міліції органів ДФС за період починаючи з січня 2017 року по вересень 2018 року.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 25.03.2019 у справі № 820/4516/18.

Зокрема, Верховний Суд у вказаній постанові зазначив, що передбачена пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України компенсація утриманої з грошового забезпечення (грошових винагород та інших виплат) суми податку на доходи фізичних осіб здійснюється за рахунок таких сум, тобто законодавцем встановлено особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для наведених у цьому пункту осіб. Тому спірні правовідносини врегульовано податковим законодавством, а саме - Податковим кодексом України.

У спірний період (з 01.01.2017 по 04.12.2017) встановлені п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції. Тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

Ретроспективний аналіз Порядку №44 дозволяє дійти висновку, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання п. 22.7 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а у наступному в Податковому кодексі України.

Не приведення приписів Порядку №44 у відповідність до внесених Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 змін до Податкового кодексу України в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не є підставою розглядати цій Порядок як нормативно-правовий акт, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, беручи до уваги наведену правову позицію Верховного Суду щодо застосування норм права у спірних правовідносинах та враховуючи встановлені у справі обставини справи, суд не вбачає порушення в діях посадових осіб відповідача в не нарахуванні та не виплаті позивачу грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб у період з січня 2017 року по вересень 2018 року, і відповідного порушення права позивача на належний розмір грошового забезпечення під час служби.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих учасниками справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, 139, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у м. Києві (код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19) про визнання бездіяльності протиправною, стягнення коштів відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок