Рішення № 82815231, 03.07.2019, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 р. м. Чернівці справа № 824/262/19-а

Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду Левицький В.К., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Чернівецькій області про визнання протиправною та скасування податкової вимоги.

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Чернівецькій області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску №Ф-148240-54 від 27.11.2018 р. в сумі 15819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 03.01.1995 р. він був зареєстрований як фізична особа-підприємець і здійснював підприємницьку діяльність до 2002 року, після чого знявся з обліку Сокирянської ОДПІ як фізична особа-підприємець та припинив свою діяльність.

У жовтні 2018 р. з метою оформлення пільгової пенсії він звернувся до Новодністровського відділу обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, де його було повідомлено про те, що у нього як фізичної особи-підприємця є заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (недоїмки).

З приводу наявної заборгованості, 19.10.2018 р. він звернувся до Новодністровського відділення Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області де йому повідомили, що згідно облікових даних він обліковується як зареєстрована фізична особа-підприємець.

19.10.2018 р. позивач звернувся до державного реєстратора Новодністровської міської ради з усною заявою про надання інформації стосовно нього в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Оскільки відомостей про реєстрацію відносно нього не було в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, з метою припинення нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, він 19.10.2018 р. зареєструвався як фізична особа - підприємець, і в цей же день припинив підприємницьку діяльність.

З огляду на наведене, позивач вважає, що контролюючим органом безпідставно нараховано йому недоїмку зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки до 19.10.2018 р. він не був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, не здійснював будь-якої підприємницької діяльності, а тільки 19.10.2018 р. він зареєструвався і в цей же день був знятий з реєстраційного обліку.

Головне управління Державної фіскальної служби в Чернівецькій області (далі - відповідач, ГУ ДФС в Чернівецькій області) подало до суду відзив на адміністративний позов, в якому вказувало, що позивач не надав будь-яких доказів реєстрації припинення підприємницької діяльності та зняття з обліку в контролюючому органі, починаючи з 2002 року. Згідно інформаційних баз даних Новодністровського відділення Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області державна реєстрація припинення підприємницької діяльності позивача відбулася тільки 19.10.2018 р.

Позивач з 03.01.1995 р. по 19.10.2018 р. перебував на обліку у Новодністровському відділенні Сокирянського управління ГУ ДФС у Чернівецькій області, а тому відповідно до ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» позивач є платником єдиного соціального внеску.

Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржувана вимога є законною та обґрунтованою, відтак не підлягає скасуванню.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, з викликом сторін.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 25.03.2019 р. витребувано від Новодністровської міської ради копію реєстраційної справи позивача у паперовій формі.

У судовому засіданні, яке відбулося 18.04.2019 р. позивач у вступному слові позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у вступному слові проти позовних вимог заперечував, наполягав на відсутності підстав для задоволення позову.

Після дослідження судом письмових доказів, учасниками справи подано до суду заяви про розгляд адміністративної справи без їх участі в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи приписи ст. 194 КАС України та подання учасниками справи заяв про розгляд справи у порядку письмового провадження без їх участі, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

З`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований та проживає за адресою: мікрорайон АДРЕСА_1 (а.с. 8 - 9, 77).

27.11.2018 р. відповідачем у відповідності до вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, винесено вимогу №Ф-148240-54 про сплату позивачем боргу (недоїмки) у розмірі 15819,54 грн (а.с. 20, 75).

Вказана вимога отримана позивачем 30.11.2018 р., що підтверджується відміткою про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 76).

Не погоджуючись із вимогою, 12.12.2018 р. позивач подав скаргу до ГУ ДФС в Чернівецькій області (а.с. 47).

За результатами розгляду скарги, 26.12.2018 р. відповідачем прийнято рішення, яким скаргу на вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 р. №Ф-148240-54 залишено без розгляду (а.с. 26-27).

Розглянувши скаргу позивача від 04.01.2019 р. щодо скасування вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 27.11.2018 р. №Ф-148240-54, 08.02.2019 р. ДФС України прийняло рішення про залишення скарги без розгляду (а.с. 22 - 23).

Вважаючи вимогу про сплату про сплату боргу (недоїмки) протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08.07.2010 року №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 цього Закону єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (п. 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI).

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VI).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до п. 4, 5 та 5-1 ч. 1 ст. 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є:

фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування;

особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності;

члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Згідно із абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Дослідженням трудової книжки НОМЕР_2 встановлено, що позивач здійснював трудову діяльність в такі періоди:

- з 31.10.2003 р. по 04.10.2006 р. - механік у товаристві з обмеженою відповідальністю «Управління будівельної механізації «Планета-Міст»;

- 21.11.2006 р. по 25.07.2007 р. - головний механік товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД»;

- 02.08.2007 р. по 12.09.2007 р. - отримував виплату допомоги по безробіттю відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття». Запис виконано Новодністровським міським центром зайнятості населення;

- 13.09.2007 р. по 30.01.2008 р. - механік у закритому акціонерному товаристві «Трансмост»;

- 20.02.2008 р. по 17.02.2009 р. - механік у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 26.03.2009 р. по 17.02.2010 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 24.04.2010 р. по 12.02.2011 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 23.02.2011 р. по 16.01.2012 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 17.01.2012 р. по 19.11.2012 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 20.11.2012 р. по 13.09.2013 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 16.10.2013 р. по 15.08.2014 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост» Російська Федерація;

- 16.10.2014 р. по 15.07.2015 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост Сочі» Російська Федерація;

- 17.07.2015 р. по 15.06.2016 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост Сочі» Російська Федераця;

- 16.06.2016 р. по 12.05.2017 р. - механік за вахтовим методом у товаристві з обмеженою відповідальністю «Трансмост Сочі» Російська Федерація;

- з 31.10.2017 р. - працює механіком у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Трансмост» (а.с. 10-13).

Згідно довідки №76 від 17.12.2018 р., виданої товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансмост», позивач дійсно працює механіком у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансмост» з 31.10.2017 р. (наказ №70 від 30.10.2017 р.) по теперішній час (а.с. 21).

Дослідженням індивідуальних відомостей про застраховану особу за формою ОК-5 встановлено, що за позивача було сплачено страхові внески його роботодавцями у такі періоди:

- з жовтня 2003 р. по вересень 2006 р. - найменування страхувальника: «Управління будівельної механізації «Планета-Міст»;

- з листопада 2006 р. по липень 2007 р. - найменування страхувальника: Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія МТД»;

- з вересня 2007 р. по січень 2008 р. - найменування страхувальника: Товариство з додатковою відповідальністю «Трансмост»;

- з жовтня 2017 р. по серпень 2018 р. - найменування страхувальника: товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія Трансмост» (а.с. 14-16).

За період з лютого 2008 р. по травень 2017 р. в індивідуальних відомостях про застраховану особу за формою ОК-5 про сплату страхових внесків позивачем роботодавцями, відомостей немає.

Отже, з матеріалів справи видно, що протягом періоду з 31.10.2003 р. по 25.07.2007 р., з 13.09.2007 р. по 12.05.2017 р. позивач займався трудовою діяльністю як найманий працівник. З 31.10.2017 р. позивач працює у товаристві з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Трансмост» на посаді механіка. За вказаний період за позивача сплачувалися страхові внески його роботодавцями, крім періодів, інформація про які відсутня.

Судовим розглядом не встановлено, а відповідачем не доведено, що позивач в період з 31.10.2003 р. по час прийняття оскаржуваної вимоги здійснював підприємницьку діяльність.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач не є платником єдиного внеску.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до визначень наведених в ст. 1 цього Закону: державний реєстратор юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - державний реєстратор) - особа, яка перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації, нотаріус; Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Єдиний державний реєстр) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадські формування, що не мають статусу юридичної особи; принцип мовчазної згоди у сфері державної реєстрації (далі принцип мовчазної згоди) - принцип, згідно з яким державний реєстратор набуває право на проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій без одержання від державних органів у порядку та випадках, визначених цим Законом, відповідних документів (крім судових рішень та виконавчих документів) або відомостей, за умови, що відповідні державні органи у встановлений цим Законом строк не направили до державного реєстратора такі документи або відомості; реєстраційна справа - сукупність документів у паперовій та/або електронній формі, що подавалися для проведення реєстраційних дій.

Згідно ст. З Закону № 755-IV дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців.

Відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: відповідних заяв про державну реєстрацію; документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів (ч. 1 ст. 9 Закону № 755-IV).

Згідно ч. 4 ст. 9 Закону № 755-IV в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про фізичну особу - підприємця:

1) прізвище, ім`я, по батькові;

2) дата народження;

3) реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта);

4) країна громадянства;

5) місцезнаходження (місце проживання або інша адреса, за якою здійснюється зв`язок з фізичною особою - підприємцем);

6) види діяльності;

7) дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі;

8) інформація для здійснення зв`язку з фізичною особою - підприємцем: телефон та адреса електронної пошти;

9) підстави для зупинення розгляду документів;

10) інформація про направлення повідомлення правоохоронним органам у разі виникнення сумнівів щодо справжності поданих документів;

11) підстави для відмови у державній реєстрації;

12) дата прийняття, дата набрання законної сили та номер судового рішення, на підставі якого проведено реєстраційну дію;

13) прізвище, ім`я, по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків особи або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), яка призначена управителем майна фізичної особи - підприємця;

14) відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені фізичної особи - підприємця, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), дані про наявність обмежень щодо представництва від імені фізичної особи - підприємця;

15) дані про оприлюднення результатів розгляду документів, поданих для державної реєстрації;

16) місце зберігання реєстраційної справи в паперовій формі;

17) відомості про суб`єкта державної реєстрації та державного реєстратора;

18) дані про надання відомостей з Єдиного державного реєстру;

19) відомості, отримані в порядку інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів;

20) відомості про ліцензування виду господарської діяльності суб`єкта господарювання:

вид господарської діяльності, на який видано ліцензію;

найменування та ідентифікаційний код органу ліцензування, що прийняв рішення про видачу ліцензії;

дата і номер рішення органу ліцензування про надання та відмову у наданні ліцензії (із зазначенням підстави відмови);

відомості про місця та засоби провадження ліцензіатом виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, подання яких органу ліцензування передбачено ліцензійними умовами;

підстави, дата і номер рішення про переоформлення, анулювання ліцензії, дата набрання ним чинності;

дата видачі ліцензії;

відомості про орган ліцензування (найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код) та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка внесла запис до Єдиного державного реєстру;

дані про оприлюднення результатів розгляду документів, поданих для ліцензування;

21) відомості про видачу документів дозвільного характеру:

об`єкт, на який видано документ дозвільного характеру;

назва виданого документа дозвільного характеру;

дата і номер рішення про видачу документів дозвільного характеру або повідомлення про відмову у видачі документа дозвільного характеру (із зазначенням підстави для такої відмови);

строк дії документа дозвільного характеру (необмеженість строку дії такого документа);

дата видачі документа дозвільного характеру;

підстави, дата і номер рішення про анулювання документа дозвільного характеру;

дата надходження декларації відповідності матеріально-технічної бази суб`єкта господарювання вимогам законодавства;

дата і номер судового рішення щодо визнання анулювання документа дозвільного характеру безпідставним;

дата поновлення безпідставно анульованого документа дозвільного характеру;

відомості про дозвільний орган (найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код) та прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка внесла запис до Єдиного державного реєстру;

дата видачі документа дозвільного характеру;

дані про оприлюднення результатів розгляду документів, поданих для видачі документів дозвільного характеру;

21-1) відомості щодо створення фізичною особою - підприємцем сімейного фермерського господарства;

22) відомості про смерть фізичної особи - підприємця, визнання її безвісно відсутньою або оголошення її померлою;

23) інформація про виправлення помилок, допущених у відомостях Єдиного державного.

Частинами 1 та 2 ст. 10 № 755-IV Закону встановлено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Дослідженням даних з реєстраційної справи позивача, наданої на вимогу суду виконавчим комітетом Новодністровської міської ради, встановлено, що згідно поданих заяв позивача про державну реєстрацію включення відомостей про фізичну особу-підприємця до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням, а також описів документів, що надавалися фізичною особою державному реєстратору для проведення відповідних реєстраційних дій, що 19.10.2018 р. позивачем вчинялися дії для проведення державної реєстрації фізичної особи-підприємця, а також щодо проведення державної реєстрації припинення фізичної особи-підприємця (а.с. 59-66).

Відповідно до відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію позивача як фізичної особи-підприємця проведено 19.10.2018 р.

Згідно з даними запису про взяття на облік у Сокирянській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (Новодністровське відділення) номер 411, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивача взято на облік як платника податків 03.01.1995 р.

Відповідно до запису про зняття з обліку у Сокирянській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Чернівецькій області (Новодністровське відділення) номер 1824500700090, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, позивача знято з обліку як платника податків 19.10.2018 р.

Згідно інформації із запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності номер 20390060002001579, внесеного до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, 19.10.2018 р. проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності (а.с. 19, 34-36).

Дослідженням реєстраційних даних про позивача з ІС «Податковий блок» встановлено, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець 03.01.1995 р., а припинено підприємницьку діяльність 19.10.2018 р. Стан платника податків: 11 - припинено, але не знято з обліку; причина зняття з обліку платника податків: 3 - припинення за рішенням засновників (учасників) або уповноваженого органу (а.с. 72-73).

Відповідно до відомостей про реєстрацію позивача в якості платника ПДВ, які міститься в ІС «Податковий блок», статус запису про приватного підприємця в реєстрі ПДВ - анульований; дата анулювання реєстрації платника ПДВ - 15.12.2003 р.; причина анулювання: 1 - анулювання за власним бажанням; дата внесення даних до Реєстру - 15.12.2003 р.

Згідно з відомостями про об`єкти оподаткування платника податків, які міститься в ІС «Податковий блок», об`єкт оподаткування «КАФЕ ЦЕНТР» взято на облік 10.01.2000 р., дата зняття з обліку - 11.11.2003 р.

Згідно даних про реєстрацію позивача платником ЄСВ, які міститься в ІС «Податковий блок», позивача взято на облік 03.12.2002 р., назва категорії страхувальника - фізичні особи-підприємці, державна реєстрація яких припинена за заявницьким принципом.

Враховуючи наведені норми права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що відомості, які внесені відносно позивача до Єдиного державного реєстру стосовно його реєстрації як фізичною особою - підприємцем 19.10.2018 р. та припинення підприємницької діяльності 19.10.2018 р. є достовірними, в силу вимог ч. 1 та 2 ст. 10 Закону № 755-IV.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Під час розгляду справи по суті відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів, а також не надав належні та допустимі докази на підтвердження того, що позивач зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності з 03.01.1995 р. та є платником єдиного внеску.

Посилання відповідача на інформацію, яка міститься в ІС «Податковий блок» суд відхиляє, оскільки така інформація згідно приписів Закону № 755-IV не вважається достовірною.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку (абз. 4 ч. 4 ст. 25 Закону № 2464-VI).

Під час розгляду справи по суті позивач стверджував, що після припинення підприємницької діяльності у 2002 році, він звертався до органу державної реєстрації із заявою про припинення підприємницької діяльності. З приводу доказів на підтвердження цих обставин позивач вказав, що не має можливості їх надати, оскільки його особова справа в органі державної реєстрації до цього часу не збереглася.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначається Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 р. за № 508/26953 (далі - Інструкція).

Пунктом 1 та 2 розділу VI Інструкції передбачено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення. У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Згідно п. 3 розділу VI Інструкції органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається):

платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

З облікової картки платника (позивача) видно, що відповідач нарахував позивачу наступні розрахункові суми єдиного внеску, а саме: 09.02.2018 р. - 8448 грн; 19.04.2018 р. - 2457,18 грн; 19.07.2018 р. - 2457,18 грн; 19.10.2018 р. - 2457,18 грн. Всього загальна сума нарахованого єдиного внаску станом на 31.10.2018 р. склала 15819,54 грн (а.с. 74).

Під час розгляду справи по суті представник відповідача стверджував, що вказана недоїмка була нарахована позивачу як фізичній особі-підприємцю у період за 2017 р., а також за три квартали 2018 р. у зв`язку із тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» №1774-VIII від 06.12.2016 р. (далі - Закон №1774-VIII), які набули чинності 01.01.2017 р., внесено зміни до Закону №2464-VI. Таким чином, на думку відповідача, з 01.01.2017 р. у платника єдиного внеску виник обов`язок визначати базу нарахування єдиного внеску, у тому числі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, у зв`язку із чим відповідачем нараховано позивачу борг зі сплати єдиного внеску за 2017 рік та три квартали 2018 року.

Попри твердження позивача, що він фактично підприємницьку діяльність припинив ще у 2002 році, відповідач не спростував дану обставину належними доказами, здійснюючи нарахування єдиного внеску.

Дослідженням вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-148240-54 від 27.11.2018 р. встановлено, що оскаржувана вимога винесена відповідачем відповідно до вимог ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів.

В оскаржуваній вимозі, відповідач вимагав у позивача сплатити борг (недоїмку) у розмірі 15819,54 грн.

Під час судового розгляду справи відповідач, окрім доводів про те, що нарахування єдиного внеску відбулося у зв`язку із внесення змін до законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не обґрунтував прийняття оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки), починаючи з 01.01.2017 р.

Крім того, відповідач посилається лише на обставини перебування позивача на податковому обліку в інформаційній системі органів фіскальної служби, без надання на підтвердження наведеного належних та допустимих доказів.

Зважаючи на встановлені обставини по справі та наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-148240-54 від 27.11.2018 р. є протиправною, оскільки прийнята без урахування всіх обставин по справі, а тому підлягає визнанню протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 та 2 ст. 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74 - 76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно ч. 1 - 3 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши належність, допустимість, достовірність вказаних вище доказів окремо, а також достатність і взаємний зв`язок цих доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що відповідачем в ході судового розгляду справи не доведено правомірності прийняття оскаржуваної вимоги, а отже адміністративний позов є таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що позивач не довів припинення ним підприємницької діяльності ще до 2002 р., суд відхиляє, оскільки з матеріалів реєстраційної справи ОСОБА_1 видно, що він зареєструвався як суб`єкт підприємницької діяльності та припинив її в один день - 19.10.2018 р.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач згідно п. 13 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, судом не проводиться розподіл судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 139, 241 - 246, 250 КАС України, суд ,-

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-148240-54 від 27.11.2018 р.

Згідно ст. 255 КАС України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України рішення суду першої інстанції може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його складання.

Суддя Левицький В.К.