Рішення № 82814939, 01.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

01 липня 2019 р. № 520/4613/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

представника відповідача - Шевченка В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Київській області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб та стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області на його користь грошову компенсацію у розмірі утриманого з мого заробітку за період 2017, 2018 років суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 61124,15 грн.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо виплати позивачу грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб за період 2017, 2018 років, що у загальному розмірі складає 61124,15 грн., а отже вказана сума податку на доходи фізичних осіб має бути стягнута з відповідача в судому порядку.

Ухвалою суду від 15.05.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито спрощене провадження у вищевказаній адміністративній справі та справу призначено до розгляд справи по суті.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що утримання з заробітної плати позивача податку на доходи фізичних осіб здійснено у відповідності до норм діючого законодавства, а отже позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином. Через канцелярію суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання в режимі відеоконференції прибув, проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позов.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 у період з 02.09.2015 р. по 22.01.2019 р. проходив службу у Головному управлінні Державної фіскальної служби у Київській області на різних посадах. У період з 08.12.2016 р. по 12.11.2018 р. на посаді заступника начальника управління - начальника відділу оперативних заходів протидії корупції у митній сфері Управління внутрішньої безпеки ГУ ДФС у Київській області, у період з 19.11.2018 р. по 22.01.2019 р. на посаді заступника начальника відділу з особливо важливих справ оперативного управління ГУ ДФС у Київській області.

Наказом Головного управління ДФС у Київській області від 22.01.2019 №82-0 "Про звільнення ОСОБА_1 " відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.10.1998 №1716 «Про проходження служби особами начальницького складу податкової міліції та обчислення їм вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги» та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України РСР від 29.07.1991 року №114 із змінами і доповненнями позивача було звільнено з посади та податкової міліції 22.01.2019 в запас (з постановленням на військовий облік) за п. 64. пп. "ж" (за власним бажанням).

Підставою для винесення вищевказаного наказу №82-о став рапорт Ростовського В.В.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що до грудня 2016 року позивачу щомісячно виплачувалася грошова компенсація утриманих сум податку з доходів фізичних осіб, але починаючи з січня 2017 року проведення таких виплат було припинено.

Відповідно до довідок ГУ ДФС у Київській області про заробітну плату від 01.04.2019 року №№ 10-36-05-20/99, 10-36-05-20/100 за період роботи позивача у Головному управлінні ДФС у Київській області з його заробітку було утримано податку з доходів фізичної особи у розмірі: за період 2017 року - 27995,66 грн.; за період 2018 року - 33128,49 грн., всього на загальну суму 61124,15 грн.

Як вказано позивачем у позовній заяві, враховуючи приписи законодавства, за вказаний вище період йому мало бути виплачено зазначеної грошової компенсації на загальну суму 61124,15 грн.

З огляду на вказане позивач звернувся до ГУ ДФС у Київській області із відповідною заявою із вимогою здійснити виплату загальної суми щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби за період 2017 та 2018 років у розмірі 61124,15 грн.

Листом ГУ ДФС у Київській області від 23.04.2019 року № 10637 Р/10-36-05-02 позивачу було відмовлено у проведенні зазначеної виплати із посиланням на обставини того, що редакція пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, яка діяла у період 2017 та 2018 років не передбачала спрямування податку доходів фізичних осіб на компенсацію втрат доходів працівників податкової міліції.

Вважаючи вказану бездіяльність Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області щодо невиплати грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування податку на доходи фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду, з урахуванням особливостей, визначених розділом IV Податкового кодексу України.

Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України у редакції, чинній до 01.01.2017 року, визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

В подальшому, п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України у редакції, чинній з 01.01.2017 року до 01.01.2019 року було визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, у зв`язку з виконанням обов`язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

З аналізу вищевикладених норм вбачається, що у відповідача відсутній обов`язок з виплати позивачу грошової компенсації в розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення позивача за період 2017-2018 років.

Водночас, суд зазначає, що п. 348.1 ст. 348 Податкового кодексу України передбачено, що податкова міліція складається із спеціальних підрозділів по боротьбі з податковими правопорушеннями, що діють у складі відповідних контролюючих органів, і здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, виконує оперативно-розшукову, кримінально-процесуальну та охоронну функції.

Відповідно до п. 353.1 ст.353 Податкового кодексу України особи начальницького і рядового складу податкової міліції проходять службу у порядку, встановленому законодавством для осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

З огляду на вищевикладене слід дійти висновку, що служба в органах податкової міліції є військовою службою.

Приписами п. 356.1 ст. 356 Податкового кодексу України передбачено, що держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

При цьому, п. 357.1 ст. 357 Податкового кодексу України передбачено форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Пункт 1 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44 (далі – Порядок №44) цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошова компенсація).

Відповідно до п. 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Держспецзв`язку, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро.

При цьому, пунктом 2 Порядку №44 у редакції, чинній з 03.06.2017, передбачено, що грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Проте, зміни до пункту 2 Порядку № 44 внесено 31.05.2017, без урахування положень пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України, які з 01.01.2017 виключили працівників податкової міліції зі складу осіб, яким передбачається відшкодування утриманих сум податку з доходів фізичних осіб.

Відповідно до п.3 Порядку №44 виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».

Згідно з положеннями п.п. 4 та 5 Порядку №44 виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

При цьому, суд зазначає, що Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» втратив чинність 01.01.2011 з прийняттям Податкового кодексу України.

З аналізу положень Порядку №44 вбачається, що його приписи не можуть бути самостійною підставою для визначення наявності у особи права на вказану компенсацію, оскільки цей Порядок було затверджено на виконання п.22.7 ст.22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та він лише визначає умови і механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб певним категоріям громадян, право на яке було передбачено у вказаному Законі, а у наступному в Податковому кодексі України.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, у період з 01.01.2017 року по 31.12.2018 року встановлені п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України особливості утримання та сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб не розповсюджувалися на осіб рядового і начальницького складу податкової міліції, тому утримані з грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу податкової міліції суми податку на доходи фізичних осіб не підлягали спрямуванню на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.

При цьому, суд зазначає, що не приведення положень Порядку №44 у відповідність до внесених Законом України №1797-VIII від 21.12.2016 змін до Податкового кодексу України з 01.01.2017 в частині виключення певної категорії громадян з переліку осіб, які мають право на компенсацію, не може вважатися судом підставою вважати Порядок №44 нормативно-правовим актом, який визначає особливості утримання і сплати (перерахування) податку на доходи фізичних осіб для осіб рядового і начальницького складу податкової міліції.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.03.2019 року по справі №820/4516/18.

Отже, враховуючи обставини того, що виплата компенсації в порядку п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України не належить до нарахування і виплати позивачу, суд приходить до висновку про відсутність підстав вважати, що відповідачем допущено протиправну бездіяльність щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації втрат доходів при утриманні сум податку на доходи фізичних осіб.

Відтак, відповідач діяв у відповідності до норм законодавства, діючих станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із положеннями частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Київській області (вул. Народного Ополчення, б. 5-а, м. Київ, 03151) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 04 липня 2019 року.

Суддя Мельников Р.В.