Рішення № 82814932, 03.07.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 р. Справа № 520/4930/19

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Шевченко О.В., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправної відмови, скасування протоколу та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, ОСОБА_1 , з адміністративним позовом до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області в перерахунку ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- скасувати протокол від 11.05.2019 року №110252 та зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пен сійного фонду України Харківської області провести з 01.10.2017 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відпо відного року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які пост раждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.05.2019 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі в порядку ст. 263 КАС України.

10.06.2019 року (Вх. № 01-26/34777/19) позивачем подано до суду заяву про зміну позовних вимог по даній справі, в якій просить суд:

- визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`яти кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

- скасувати протокол від 11.05.2019 року №110252 та зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області перевести ОСОБА_1 з 25.04.2019 року на підставі заяви від 27.04.2019 року на пенсію по інвалідності на рівні з військовослужбовцями строкової служби відповідно до ч.3 ст. 59 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як норми прямої дії, та ст. 3 п. г) Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та провести обчислення державної (основної) пенсії ОСОБА_1 виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням відсотку втрати працездатності, в даний час - 60%, за формулою: п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796-XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.

Ухвалою суду від 12.06.2019 року заяву позивача про зміну позовних вимог в адміністративній справі по адміністративній справі прийнято до розгляду та приєднано до матеріалів справи. Також запропоновано відповідачу у встановлений строк надати до суду відзив на заяву про зміну позовних вимог.

В обґрунтування позовних вимог з урахуванням уточнюючого адміністративного позову зазначено, що протоколом від 11.05.2019 року №110252 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії» відповідач відмовив позивачу в перерахунку призначеної пенсії з огляду на відсутність підстав такого перерахунку та правомірність визначення розміру пенсії. Позивач посилається на Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 25 квітня 2019 року №1-р(ІІ) 2019, яким визнане неконституційним словосполучення «дійсної строкової», що міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюється лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Ухвалою суду відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та зазначив, що відповідач у спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, оскільки не вбачається підстав для перерахунку пенсії, оскільки під час участі у ліквідації наслідків ЧАЕС у 1986 році позивач не проходив дійсної строкової служби, а тому не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України), суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Як свідчать матеріали адміністративної справи, відповідно до військового квитка серія НОМЕР_1 , виданого Краматорським міським військовим комісаріатом Донецької області 20 серпня 1985 року, ОСОБА_1 із 03 червня по 18 липня 1986 року у складі військової частини №106114 приймав участь у спеціальних зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС 1986 року у 30-км зоні.

Відповідно до довідки до акту огляду МСЕ серія 10 ААБ №681099 від 20 лютого 2013 року, позивачу безстроково встановлена третя група інвалідності внаслідок виконання обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Як слідує із експертного висновку №94 від 04.03.1992 року, виявлені у позивача захворювання пов`язані з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників при виконанні обов`язків військової служби при ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

На підставі ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія І) серія НОМЕР_2 , вкладки до посвідчення № НОМЕР_3 , позивача віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та посвідчення серія НОМЕР_4 позивача визнано особою з інвалідністю внаслідок війни ПІ групи.

Починаючи із 2013 року позивач перебуває на обліку в Ізюмському об`єднаному УПФ України в Харківській області, як отримувач пенсії по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків, а також додаткової пенсії згідно Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року №796 - XII.

27.04.2019 року позивач звернувся до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області із заявою, в якій просив перерахувати з 01.10.2017 року та виплатити йому пенсію, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року» відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Протоколом від 11.05.2019 року №110252 Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області «Про відмову в перерахунку пенсії» відповідач відмовив позивачу в перерахунку призначеної пенсії та вказав, що відповідно до копії військового квитка позивач проходив строкову службу з 15.04.1982 року по 11.05.1984 року, а згідно довідки військової частини знаходився на учбових зборах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в період з 03.06.1986 року по 18.07.1986 року, тобто не під час проходження дійсної строкової служби. На підставі вищевикладених умов та наданих документів відповідачем не вбачається підстав для перерахунку пенсії, оскільки під час участі у ліквідації наслідків Чориобильської катастрофи у 19868 році позивач не проходив дійсної строкової служби, а тому не відповідає всім критеріям, наявність яких обумовлює право особи на перерахунок пенсії за частиною 3 статті 59 Закону України Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Судом встановлено, що фактичною підставою для відмови послугувало судження відповідача про те, що заявник брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС не як військовослужбовець дійсної строкової служби, а як особа, призвана на спеціальні військові збори.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, рішенням Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 (402/19, 1737/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), словосполучення „дійсної строкової", яке міститься у положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю.

Відповідно до вказаного рішення словосполучення „дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII зі змінами, за якими визначення розміру відшкодування заподіяної внаслідок ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС шкоди при обчисленні пенсії виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, поширюються лише на категорію військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим, остаточним та таким, що не може бути оскаржено.

Статтею 91 Закону України «Про Конституційний Суд України" передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Суд зазначає, що словосполучення „дійсної строкової", що міститься в положеннях частини третьої статті 59 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII визнане неконституційним та втратило чинність 25.04.2019 року, як того вимагає ст.91 Закону України „Про Конституційний Суд України".

До винесення Конституційним судом рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року по справі № 3-14/2019 (402/19, 1737/19) заявник не мав права на пенсійне забезпечення у порядку ч. 3 ст.59 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи дійсної строкової військової служби за призовом не проходив.

Як встановлено судом, у своїй заяві від 27.04.2019 року позивач просив здійснити йому перерахунок пенсії з 01.10.2017 року, а тому в частині перерахунку пенсії з цієї дати до винесення Конституційним судом рішення № 1-р(II)/2019 від 25.04.2019 року по справі № 3-14/2019 висновки відповідача, викладені у оскаржуваному протоколі, є правомірними.

Однак, приймаючи оскаржуване рішення у формі протоколу № 110252 11.05.2019 року, відповідачем не враховані висновки рішення Конституційного Суду України №1-р(II)/2019 від 25 квітня 2019 року по справі №3-14/2019 щодо наявності підстав для перерахунку пенсії позивачу із 25.04.2019 року, а тому в цій частині висновки відповідача, викладені в оскаржуваному протоколі, є неправомірними, що є підставою для задоволення позовних вимог про визнання протиправною відмови Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`яти кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року, скасування рішення у вигляді протоколу засідання комісії з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Барвінківського відділу Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області від 11.05.2019 року №110252 та зобов`язання Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити з 25.04.2019 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 державної (основної) пенсії, обчисленої з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», адже у розумінні ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач під час ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС діяв саме як військовослужбовець, бо проходив спеціальні військові збори.

Судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що форма звернення позивача до органу ПФУ із заявою не відповідає вимогам Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Обираючи належний спосіб захисту порушених відповідачем соціальних прав позивача, суд, керуючись принципом верховенства права, гарантованим ст. 8 Конституції України та ст. 6 КАС України, на підставі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд враховує судову практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі "ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ" (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, стаття 6 Конвенції втілює "право на суд", в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі "Голдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. the United Kingdom), пп. 28 - 36, Series A №18).

Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати "вирішення" спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні.

Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах "Мултіплекс проти Хорватії" (Multiplex v. Croatia), заява №58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та "Кутіч проти Хорватії" (Kutic v. Croatia), заява №48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У даному випадку задоволення позовних вимог щодо зобов`язання відповідача перерахувати з 25.04.2019 року та виплатити позивачу пенсію, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Також суд керується приписами ч. 4 ст. 245 КАС України, за змістом якої у разі визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, суд може зобов`язати відповідача – суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

З приводу позовних вимог щодо зобов`язання Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області провести обчислення пенсії позивача з урахуванням відсотку втрати працездатності, в даний час - 60%, за формулою: п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796-XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, суд зазначає наступне.

Предметом розгляду в даній справі є нездійснення пенсійним органом відповідного перерахунку пенсії позивача.

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

В матеріалах справи відсутні докази того, що після перерахунку пенсії відповідачем буде допущено неправильне нарахування розміру пенсії, тобто фактично позовні вимоги спрямовані на недопущення порушення прав позивача в майбутньому, які теоретично може допустити відповідач, а тому права позивача в даній частині позовних вимог на час розгляду справи по суті не є порушеними.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області провести обчислення пенсії позивача з урахуванням відсотку втрати працездатності, в даний час 60%, за формулою: п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року і кожного наступного відповідного року, помножений на існуючий відповідний відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень Закону України № 796-XII та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії, з огляду на їх передчасність, права позивача у цій частині станом на момент розгляду справи не є порушеними.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ним дій та прийнятого рішення у вигляді протоколу, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за даним позовом шляхом надання відповідачем у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення відповідно до ст. 382 КАС України, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Враховуючи, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду, а також приписи статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості судових рішень та відсутності об`єктивних обставин щодо невиконання судового рішення з боку відповідача, суд не вбачає підстав для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення.

Розподіл судових витрат не вирішується у відповідності до ст. 139 КАС України, оскільки позив звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 2, 6-10, 13, 14, 77, 139, 205, 242-246, 250, 255, 257-263, 293, 295, п.п.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (код ЄДРПОУ 40387920, адреса: проспект Незалежності, буд. 2, м. Ізюм, Харківська область, 64309) про визнання протиправної відмови, скасування протоколу та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області в перерахунку пенсії ОСОБА_1 , обчисленої з п`яти кратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з 25.04.2019 року.

Скасувати рішення засідання комісії з питань призначення, перерахунку та виплати пенсії Барвінківського відділу Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у вигляді протоколу від 11.05.2019 року №110252, яким відмовлено в проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 .

Зобов`язати Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області здійснити з 25.04.2019 року перерахунок та виплатити ОСОБА_1 державну (основну) пенсію, обчислену з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Шевченко О.В.