Рішення № 82814696, 03.07.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2019 р. Справа № 480/1732/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

02.05.2019 ОСОБА_1 звернувся до Краснопільського районного суду Сумської області з позовною заявою до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просив суд:

- визнати протиправними дії Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати позивачу пенсії з 01.09.2018;

- визнати протиправною бездіяльність Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати позивачу пенсії з 01.09.2018;

- зобов`язати Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області поновити виплату позивачу пенсії з 01.09.2018 та виплатити заборгованість з пенсії, яка утворилася з 01.09.2018 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 06 травня 2019 року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Краснопільського районного суду Сумської області від 15 травня 2019 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії передано за підсудністю на розгляд Сумського окружного адміністративного суду.

Вказана справа надійшла до Сумського окружного адміністративного суду 17 травня 2019 року.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 22.05.2018 справу № 480/1732/19 прийнято до провадження та призначено до розгляду у підготовчому судовому засіданні.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 19.06.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 03.07.2019.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком, перебуває на обліку у відповідача, а також в Управлінні соціального захисту населення Краснопільської районної державної адмінстрації відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» та постанови Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509. Позивач зазначає, що з вересня 2018 року Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області припинило виплачувати йому пенсію, у зв`язку з чим листом від 16.02.2019 він звернувся до відповідача та просив поновити виплату пенсії та виплатити невиплачену пенсію з вересня 2018 року, а також повідомити підстави припинення виплати пенсії з посиланням на відповідні норми законодавства. Листом від 04.03.2019 № 4162/03.4-11 позивачу було повідомлено, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації № 59 від 01.10.2018 ОСОБА_1 відмовлено у відновленні соціальних виплат. Позивач із діями відповідача щодо припинення виплати йому пенсії з вересня 2018 року не погоджується, вважає їх безпідставними, протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення.

Відповідачем у справі надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509 "Про облік внутрішньо переміщених осіб" визначено, що ведення Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб та контроль за проведенням їм соціальних виплат за місцем їх фактичного проживання здійснюють територіальні органи соціального захисту населення, пунктом 15 Порядку контролю, визначено, що у випадках, коли соціальні виплати припинено у разі встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеній особі поновлення виплати здійснюється за рішенням комісій. Відповідач зазначає, що позивач був взятий на облік в управлінні 01.01.2015 як внутрішньо переміщена особа та отримував пенсію за віком. 02.10.2018 управлінням отримано витяг з протоколу районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації від 01.10.2018 року № 59, яким було відмовлено у відновленні соціальних виплат внутрішньо переміщеній особі. На підставі рішення управлінням було призупинено виплату пенсії позивачу з 01.09.2018. У березні 2019 року позивач звернувся із заявою про поновлення виплати пенсії. А також 29.03.2019 управлінням було отримано витяг з протоколу районної комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації від 28.03.2019 року № 6, яким було продовжено соціальні виплати позивачу. Таким чином, управлінням було поновлено виплату пенсії позивачу із березня 2019 року. За березень 2019 року сума нарахованої пенсії буде виплачена в окремому порядку. Пунктом 15 постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 передбачено, що орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Тому, відповідач вважає, що діючи на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, управлінням правомірно призупинено виплату пенсії позивачу, за відсутності визначених на це чинним законодавством підстав.

У судове засідання позивач та представник відповідача не прибули, про дату час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Позивач у позовній заяві просив розглядати справу без його участі.

Відповідач, також, подав до суду заяву про розгляд справи без участі його представника.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком, він знаходиться на обліку в Південному об`єднаному УПФУ Сумської області, що підтверджується копією пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 (а.с. 5) та вбачається з позову, відзиву.

ОСОБА_1 є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв`язку з чим отримав довідку Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27.11.2014 № 5907100170 (а.с. 57).

Рішенням Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації від 15.11.2016 скасовано дію довідки від 20.11.2014 № 5924001397 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи відповідно до ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», до п. 7-1 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 509, п. 9 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 на підставі листа управління Служби безпеки України в Сумській області від 27.10.2016 №18948 (зворотній бік а.с. 57).

Рішенням Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації від 18.09.2017 позивачу відмовлено у видачі довідки внутрішньо переміщеної особи (а.с. 58).

Листом Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації від 12.10.2017 № 01-13/06-2135 повідомлено Великописарівське об`єднане управління пенсійного фонду України в Сумській області, що рішення від 18.09.2017 про відмову у видачі довідки ОСОБА_1 слід вважати недійсним (зворотній бік а.с. 58).

Як вбачається із листа Південного об`єднаного управління пенсійного фонду України в Сумській області від 04.03.2019 № 4162/03.4-11 та не заперечувалось відповідачем у письмовому відзиві, з 01.09.2018 Південне об`єднане управління пенсійного фонду України в Сумській області фактично припинило виплату пенсію позивачу.

19.09.2018 позивач отримав нову довідку Управління соціального захисту населення Краснопільської районної державної адміністрації про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи № 100170 (а.с. 4) та звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії (а.с. 37).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації від 01.10.2018 № 59 (а.с. 45) позивачу було відмовлено у відновленні соціальних виплат на підставі статей 13, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації», відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 01.10.2014 .№ 509 «Оформлення і видача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» (зі змінами) та відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 26.06.2018 № 1015 (а.с. 38).

16.02.2019 позивач звернувся до відповідача та просив поновити виплату пенсії та виплатити невиплачену пенсію з вересня 2018 року, а також повідомити підстави припинення виплати пенсії з посиланням на відповідні норми законодавства (а.с. 9).

Листом від 04.03.2019 № 4162/03.4-11 відповідачем було повідомлено позивачу, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації № 59 від 01.10.2018 ОСОБА_1 відмовлено у відновленні соціальних виплат (а.с. 10).

Згідно витягу з протоколу засідання комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам при Краснопільській районній державній адміністрації від 28.03.2019 № 6 позивачу було призначено соціальні виплати як внутрішньо переміщеній особі на підставі статей 13, 39 Закону України «Про місцеві державні адміністрації, відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо перемішених осіб», постанов Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо перемішеним особам», від 05.11.2014 № 637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», від 01.10.2014 № 509 «Оформлення і видача довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи» та відповідно до актів обстеження матеріально-побутових умов сім`ї (а.с. 46).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно із ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною 3 статті 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону № 1058-ІV).

Згідно із частиною 1 статті 47 Закону № 1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч. 2 ст. 4 Закону № 1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону № 1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509 (далі - Порядок № 509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» від 8 червня 2016 року № 365 (далі - Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв`язку із встановленням факту відсутності позивача за місцем проживання та у зв`язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Дійсно, встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є одними з підстав, визначених у п.п.2, 4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа:1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин: (…); 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом. Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 46 Закону № 1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії відповідачем була призупинена з вересня 2018 року у зв`язку із встановленням факту відсутності за місцем проживання. Однак, ані відсутність особи за фактичним місцем проживання, ані рішення про скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставами, виключний перелік яких зазначено у ст. 49 Закону № 1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії.

Таким чином, доводи відповідача, з посиланням на Порядок № 365 та Закон № 1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки таку підставу як встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування не передбачену ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону № 1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказане, також, узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за № 263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.11.2003 № 1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п. 51 рішення Європейського суду з прав людини по справі «Пічкур проти України» було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі «Ілашку та інші проти Молдови та Росії» Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем «Молдавської Республіки Придністров`я» (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов`язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що виплата суми пенсії за березень 2019 року буде проведена на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 № 335 внесено зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме, пункт 15 викладений у наступній редакції: «Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України».

Водночас, Законом № 1058-IV не передбачено такої підстави припинення або призупинення виплати пенсії, як наявність окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.

Крім того, за змістом конституційних норм (статті 113, 116, 117 Конституції України), Кабінет Міністрів України не наділений правом вирішувати питання, які належать до виключної компетенції Верховної Ради України, так само як і приймати правові акти, які підміняють або суперечать законам України.

Конституційний Суд України у своїх рішеннях № 20-рп/2011 від 26 грудня 2011 року та № 2-рп-99 від 02 березня 1999 року висловив позицію, згідно з якою Кабінет Міністрів України є органом, який забезпечує проведення державної політики у соціальній сфері, повноважний вживати заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина та проводити політику у сфері соціального захисту.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення.

Особливу увагу варто звернути на те, що у преамбулі до Закону № 1058-IV зазначено, що зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Конституційне поняття «Закон України», на відміну від поняття «законодавство України», не підлягає розширеному тлумаченню, це - нормативно-правовий акт, прийнятий Верховною Радою України в межах повноважень. Зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін. Нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України є підзаконними, а тому не можуть обмежувати права громадян, які встановлено законами.

Судом встановлено, що жодних змін у вказаний Закон з приводу особливостей виплати заборгованості пенсіонерам, які є внутрішньо переміщеними особами, Верховною Радою не приймались.

Постанова Кабінету Міністрів України № 365 є підзаконним нормативно-правовим актом, який обмежує встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем.

Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.

При цьому, суд акцентує свою увагу на тому, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або «інші права», як це зазначено у статті 9 Закону України від 20.10.2014р. № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Суд зауважує, що у даному випадку невиплата позивачу пенсії з 01.09.2018 фактично є бездіяльністю відповідача, а тому суд вважає, що належним, ефективним та достатнім способом захисту прав позивача буде визнання протиправною бездіяльності Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2018 по 31.03.2019.

Крім того, враховуючи, що з 01.04.2019 виплата пенсії позивачу поновлена, належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Південного об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо невиплати ОСОБА_1 пенсії з 01.09.2018 по 31.03.2019.

Зобов`язати Південне об`єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (42700, Сумська область, м. Охтирка, вул. Незалежності, 23, ідентифікаційний код 42421549) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) пенсію за період з 01.09.2018 по 31.03.2019 з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Є.Д. Кравченко