Рішення № 82814619, 04.07.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. ПолтаваСправа № 816/2264/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Костенко Г.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Політичної партії "Рідне місто" у Полтавському районі Полтавської області до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області, третя особа - Центральна виборча комісія, про визнання дії незаконними та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

02 липня 2018 року Політична партія "Рідне місто" у Полтавському районі Полтавської області звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області, третя особа - Центральна виборча комісія, в якій просить:

- визнати незаконними дії Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області щодо прийняття рішень (постанов) №8 та №9 від 26 червня 2018 року;

- визнати незаконними та скасувати постанови Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області №8 та №9 від 26 червня 2018 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 квітня 2018 року Полтавською районною організацією політичної партії "Рідне місто" було здійснено подання до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області про заміну члена Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області ОСОБА_1 на ОСОБА_2 . Однак відповідачем подання своєчасно не було розглянуто та відповідно не було здійснено заміну члена Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області. При цьому зазначає, що 26 червня 2018 року було проведено засідання Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області, на порядку денному якого було розглянуто та задоволено подання Політичної партії "Українське об`єднання патріотів – УКРОП" про зміну у складі членів Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області та прийнято постанову № 8. Таким чином позивач вважає що Полтавська районна виборча комісія Полтавської області фактично штучно змінила склад Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області на свій розсуд, чим порушила право позивача на формування складу комісії, при цьому подання від 13 квітня 2018 року не було розглянуто у строки визначені законодавством. Враховуючи викладене позивач вважає спірні постанови протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 липня 2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №816/2264/18.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15 серпня 2018 року продовжено строк підготовчого провадження.

08 жовтня 2019 року відповідач надав до суду заперечення проти позову (відзив), в яких просив відмовити у задоволені позову, оскільки спірні постанови не зачіпають права позивача (а.с.116-117).

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2018 року залишено без розгляду позовні вимоги в частині визнання незаконними дії Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області щодо прийняття постанови №9 від 26 червня 2018 року та визнання незаконною та скасування постанови Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області №9 від 26 червня 2018 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року зупинено провадження до набрання законної сили рішенням Полтавського окружного адміністративного суду у справі №440/4529/18 за позовом Політичної партії "Рідне місто" у Полтавському районі Полтавської області до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Центральна виборча комісія, про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання розглянути подання Полтавської районної організації політичної партії "Рідне місто" від 13 квітня 2018 року про заміну члена Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області ОСОБА_1 на ОСОБА_2 .

23 квітня 2019 року рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 12.03.2019 у справі №440/4529/18 набрало законної сили.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 10 червня 2019 року поновлено провадження у справі №816/2264/18. Призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 27 червня 2019 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином. Надав клопотання про розгляд справи без участі представника (а.с.198).

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про причини неявки у судове засідання не повідомив.

Повістка про виклик в суд та копія ухвали від 10.06.2019, які були доставлені за адресою місцезнаходження відповідача, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернуті до суду поштовою організацією з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до частини восьмої статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи.

Розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином (частина 11 статті 126 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відтак, вважається, що повістка вручена відповідачу належним чином.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З огляду на зазначене, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до частини першої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини третьої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Згідно частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З огляду на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, а також зважаючи на неприбуття осіб, які беруть участь у справі, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив розглядати справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

13 квітня 2018 року Полтавською районною організацією політичної партії "Рідне місто" було здійснено подання до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області про заміну члена Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області Майстренко ОСОБА_3 на ОСОБА_2 (а.с.8).

Відповідачем подання не було розглянуто та відповідно не було здійснено заміну члена Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області.

Разом з тим, 26 червня 2018 року на засіданні Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області було розглянуто та задоволено подання Політичної партії "Українське об`єднання патріотів – УКРОП" про зміну у складі членів Рунівщинської сільської виборчої комісії Полтавського району Полтавської області та прийнято постанову № 8 "Про зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів у межах Полтавського району" (а.с.89).

Пунктом 1 якої визначено: внести зміни до складу селищної, сільських виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів у межах Полтавського району Полтавської області, сформованого постановою Полтавської районної виборчої комісії від 16 вересня 2015 року №40 "Про формування складу сільських виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів", згідно з додатками.

Позивач вважаючи протиправною постанову Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області №8 від 26 червня 2018 року, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку позовним вимога позивача, суд виходить з наступного.

Згідно із частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України та положеннями Закону України "Про місцеві вибори" № 595-VIII від 14 липня 2015 року.

Згідно з пунктом 20 частини першої статті 92 Конституції України організація і порядок проведення виборів і референдумів визначаються виключно законами України.

Закон України "Про місцеві вибори" визначає основні засади, організацію і порядок проведення виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських, районних у містах, сільських, селищних рад, сільських, селищних, міських голів та старост.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України "Про місцеві вибори" виборчі комісії з місцевих виборів є спеціальними колегіальними органами, уповноваженими організовувати підготовку та проведення відповідних місцевих виборів і забезпечувати додержання та однакове застосування законодавства України про місцеві вибори.

Територіальна виборча комісія є постійно діючим колегіальним органом, що в межах своїх повноважень забезпечує організацію та проведення місцевих виборів. Члени територіальної виборчої комісії здійснюють свої повноваження до сформування на чергових місцевих виборах у порядку, передбаченому цим Законом, нового складу відповідної територіальної виборчої комісії /частина третя статті 20 Закону України "Про місцеві вибори"/.

Згідно частини п`ятої статті 97 Закону України "Про місцеві вибори" рішення, дії чи бездіяльність територіальної виборчої комісії, її члена може бути оскаржено до територіальної виборчої комісії, яка встановлює результати відповідних місцевих виборів, або до суду.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Утвердження правової держави відповідно до приписів статті 1, другого речення частини третьої статті 8, статті 55 Основного Закону України полягає, зокрема, у гарантуванні кожному судового захисту прав і свобод, а також у запровадженні механізму такого захисту.

Відносини, що виникають між фізичною чи юридичною особою і суб`єктами владних повноважень під час здійснення ними владних управлінських функцій, є публічно-правовими і поділяються, зокрема, на правовідносини у сфері управлінської діяльності та правовідносини у сфері охорони прав і свобод людини і громадянина, а також суспільства від злочинних посягань. Діяльність органів влади, у тому числі судів, щодо вирішення спорів, які виникають у публічно-правових відносинах, регламентується відповідними правовими актами.

Рішення, прийняті суб`єктами владних повноважень, дії, вчинені ними під час здійснення управлінських функцій, а також невиконання повноважень, встановлених законодавством (бездіяльність), можуть бути оскаржені до суду відповідно до частин першої, другої статті 55 Конституції України, статей 2, 6 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

У Рішенні від 1 грудня 2004 року №18-рп/2004 Конституційний Суд України розтлумачив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально правовим засадам.

Охоронюваний законом інтерес полягає у прагненні особи набути певних матеріальних або нематеріальних благ з метою задоволення певних потреб, якщо такі прагнення є абстрактними, тобто випливають із певного суб`єктивного права у конкретних правовідносинах. Тому порушення охоронюваного законом інтересу, яке дає підстави для звернення особи за судовим захистом, є створення об`єктивних перешкод на шляху до здобуття відповідного матеріального та/або нематеріального блага.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Викладені висновки кореспондуються із нормами п. п. 1, 8 частини першої статті 4, статті 5, частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України.

Під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб`єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.

Звернення до суду є способом захисту порушених суб`єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.

Правова позиція щодо обов`язкової умови надання правового захисту судом, як от наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 грудня 2015 року у справі №21-5361а15, від 1 грудня 2015 року у справі №21-3222а15, від 08 грудня 2015 року у справі №21-5435а15.

Згідно з частиною другою статті 264 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб`єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Таке ж правило має застосовуватись і до правових актів індивідуальної дії.

Право на захист це самостійне суб`єктивне право, яке з`являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорювання останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім визначеного цим актом певного кола осіб), в тому числі і позивача, прав чи обов`язків у зв`язку із оскарженим рішенням не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Судом встановлено, що спірною постановою Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області від 26 червня 2018 №8 "Про зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів у межах Полтавського району" внесено зміни до складу селищної, сільських виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів у межах Полтавського району Полтавської області, сформованого постановою Полтавської районної виборчої комісії від 16 вересня 2015 року №40 "Про формування складу сільських виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів" (а.с.89).

Згідно додатка 1 до постанови від 26 червня 2018 №8 "Зміни в складі територіальних виборчих комісій, що здійснюють підготовку та проведення місцевих виборів у межах Полтавського району. Рунівщинська сільська виборча комісія" достроково припинено повноваження члена комісії: ОСОБА_4 , 1970 року народження - заступника голови комісії від Полтавської районної в Полтавській області організації партії "Українського об`єднання патріотів - УКРОП" у Полтавському районі Полтавської області. Включено до складу цієї комісії: ОСОБА_5 , 1958 року народження - заступником голови комісії від Полтавської районної в Полтавській області організації партії "Українського об`єднання патріотів - УКРОП" у Полтавському районі Полтавської області (а.с.92).

Отже, вказана постанова відповідача стосується суб`єкта виборчого процесу - Полтавської районної в Полтавській області організації партії "Українського об`єднання патріотів - УКРОП", а не позивача.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Разом з тим, ані в позові, ані під час розгляду справи судом, позивачем не наведено обґрунтованих мотивів щодо того, яким чином оскаржувана постанова відповідача порушує права позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволені позову Політичної партії "Рідне місто" у Полтавському районі Полтавської області до Полтавської районної виборчої комісії Полтавської області, третя особа - Центральна виборча комісія, про визнання дії незаконними та скасування постанови повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Г.В. Костенко