Рішення № 82814573, 04.07.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/2784/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.

розглянувши у порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі про визнання протиправним та скасування рішення №5804 про відмову у призначенні пенсії та зобов`язання призначити та виплачувати пенсію з проведенням компенсації втрати частини доходів,-

І. Суть спору:

ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об`єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Одесі, в якій просила:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення №5804 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 викладене у відмові відповідача від 31.10.2018 року, та визнати бездіяльність відповідача, щодо не призначення пенсії - протиправною та зобов`язати його вчинити певні дії - призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 08 вересня 2017 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

ІІ. Аргументи сторін

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила наступне.

ОСОБА_1 громадянка України, ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи № НОМЕР_1 , видане органом МВС м. Рішон Ле-Ціона , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 . Трудовий стаж позивача складає 23 роки.

Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

20.10.1997 р. позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Позивач при віці 66 років і страховому стажі 23 роки, досягла усіх необхідної умов призначення пенсії за віком.

Позивач зазначила, що ані до виїзду, ані станом на сьогоднішній день пенсія її не призначалась.

19.09.2017 р. представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою в якій просили Пенсійний Фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.

ПФУ виконав прохання позивача і листом № 14378/Р-11 від 13.10.2017 р. направив заяву про призначення пенсії позивача з доданими документами, необхідними для призначення пенсії, вказавши: «… управлінням визначеним для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії є Центральним об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

08.09.2017 р. представник позивача, діючі на підставі нотаріальної довіреності подав до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі заяву про призначення пенсії позивачу.

Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 08.09.2017 р. вхід. №6788 на супровідному листі.

09.10.2017 р. отримано відмову відповідача № 8703/05 від 03.10.2017 р. з доданим рішенням №6788 від 18.09.2017 р. та 06.11.2017 р. за №412/Р-8. Відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу на підставах, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача, та документ що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку 22-1, та позивач не є громадянкою України.

08.12.2017 р. представник позивач додатково надіслав довідку про заробітну плату до УПФУ.

Вищезазначені відмови позивач оскаржила до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 р. у справі №815/1322/18 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що начебто не було надано доказів підтвердження її належності до громадянства України.

Саме тому з метою недопущення порушення законного права позивача на отримання нею пенсійних виплат, позивач звернулась до Посольства України в Державі Ізраїль та отримала довідку про належність до громадянства України за №6164/19-530-зг від 10.09.2018 р.

24.10.2018 р. представник позивача повторно особисто прибув безпосередньо до відповідача та повторно подав всі необхідні оригінали документів, враховуючи і оригінал довідки про належність до громадянства України.

02.01.2019 р. позивач отримала лист за №20863/05 від 20.12.2018 р. з повторним рішенням про відмову в призначенні пенсії за №5804 від 31.10.2018 р., згідно з яким відповідач розглянувши заяву про призначення пенсії, відмовив позивачу в призначенні пенсії, на підставах, що у позивача відсутнє підтвердження громадянства України та не надано паспорт громадянина України.

Представник позивача вважає дії щодо протиправної відмови в призначенні виплати пенсії протиправними і дискримінаційними які суперечать чинному законодавству.

10.06.2019 р. ухвалою Одеський окружний адміністративний суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

20.06.2019 р. від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов в якому він просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на адміністративний позов.

В обґрунтування відзиву представник відповідача зазначив, що при зверненні за призначенням пенсії позивач не надав паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні.

Проте при зверненні за призначенням пенсії позивач не надала паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні.

До того ж позивач через свого представника вже зверталася до управління з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням управління №6788 від 18.09.2017 р. відмовлено у призначенні пенсії, оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивач не надала паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Рішення управління було оскаржене в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 р. у справі №815/1322/18 яке набрало законної сили в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Згідно з п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Справу суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

З`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши письмові докази, якими вони обґрунтовуються, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не належить до задоволення. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином.

ІІІ. Обставини, встановлені судом

Так, суд встановив, що позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення особи №319618013, видане органом МВС м. Рішон Ле-Ціона , ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_2 . Трудовий стаж позивача складає 23 роки.

Перед виїздом за кордон позивач мешкала за адресою АДРЕСА_1 .

20.10.1997 р. позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль.

Позивач при віці 66 років і страховому стажі 23 роки, досягла усіх необхідної умов призначення пенсії за віком. Позивачу до виїзду до Ізраїлю пенсія не призначалась.

19.09.2017 р. представник позивача звернувся до Пенсійного фонду України з заявою в якій просили Пенсійний Фонд визначити уповноважений територіальний орган, що має розглянути заяву по суті та направити її за належністю.

ПФУ виконав прохання позивача і листом № 14378/Р-11 від 13.10.2017 р. направив заяву про призначення пенсії позивача з доданими документами, необхідними для призначення пенсії, вказавши: «… управлінням визначеним для розгляду заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії є Центральним об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Одесі.

08.09.2017 р. представник позивача, діючі на підставі нотаріальної довіреності подав до Центрального об`єднаного управління ПФУ в м. Одесі заяву про призначення пенсії позивачу.

Заява позивача була прийнята відповідачем разом із усіма необхідними оригіналами документів, які були надані для огляду та засвідчення копій, що підтверджується штампом УПФУ від 08.09.2017 р. вхід. №6788 на супровідному листі.

09.10.2017 р. отримано відмову відповідача № 8703/05 від 03.10.2017 р. з доданим рішенням №6788 від 18.09.2017 р. та 06.11.2017 р. за №412/Р-8. Відповідач відмовив у призначенні пенсії позивачу на підставах, що у позивача відсутня реєстрація на території України за місцезнаходженням відповідача, та документ що посвідчує особу позивача не відповідає Порядку 22-1, та позивач не є громадянкою України.

08.12.2017 р. представник позивач додатково надіслав довідку про заробітну плату до УПФУ.

Вищезазначені відмови позивач оскаржила до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 р. у справі №815/1322/18 позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з тим, що начебто не було надано доказів підтвердження її належності до громадянства України.

Саме тому з метою недопущення порушення законного права позивача на отримання нею пенсійних виплат, позивач звернулась до Посольства України в Державі Ізраїль та отримала довідку про належність до громадянства України за №6164/19-530-зг від 10.09.2018 р.

24.10.2018 р. представник позивача повторно особисто прибув безпосередньо до відповідача та повторно подав всі необхідні оригінали документів, враховуючи і оригінал довідки про належність до громадянства України.

02.01.2019 р. позивач отримала лист за №20863/05 від 20.12.2018 р. з повторним рішенням про відмову в призначенні пенсії за №5804 від 31.10.2018 р., згідно з яким відповідач розглянувши заяву про призначення пенсії, відмовив позивачу в призначенні пенсії, на підставах, що у позивача відсутнє підтвердження громадянства України та не надано паспорт громадянина України.

Надаючи належну правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами суд виходить з наступного.

ІV Джерела права та висновки суду.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Крім того, Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (частина третя статті 25 Конституції України).

Згідно з ст. 44 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено порядок звернення за призначенням (перерахунком) пенсії, відповідно до якого заява про призначення (перерахунок) пенсії або про її відстрочення та необхідні документи подаються до територіального органу ПФУ або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням ПФУ за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган ПФУ та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій урегульовано Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим постановою правління ПФУ 25.11.2005 за № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за № 1566/11846).

Пунктом 1 Порядку № 22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління пенсійного фонду України у районі, місті, а також у місті та районі , що призначає пенсію за місцем проживання (реєстрації).

Відповідно до пункту 2.1 Порядку міститься перелік документів, необхідних для призначення пенсії за віком.

Згідно пунктів 2.22-2.23 Порядку № 22-1 за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Документи, необхідні для призначення пенсії, можуть бути подані як в оригіналах, так і копіях, посвідчених нотаріально або адміністрацією підприємства, установи, організації, що подає документи заявника для призначення пенсії, чи органом, що призначає пенсію. Документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах. У разі якщо підтвердженням страхового стажу є трудова книжка, надається копія з неї, завірена адміністрацією підприємства, установи, організації за місцем останньої роботи або органом, що призначає пенсію.

Пунктом 4.1 Порядку № 22-1 орган встановлено, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2).

При прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності); 4) видає пам`ятку пенсіонеру (додаток 3), копія якої зберігається у пенсійній справі (п.4.2 Порядку № 22-1).

Не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України (п.4.3 Порядку № 22-1).

Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію (п.4.7 Порядку № 22-1).

Відтак, особа, яка проживає за кордоном, має право на призначення пенсії, реалізація якого повинна здійснюватися у встановленому національним законодавством порядку, визначеному, зокрема, у Законі №1058-IV і затвердженого на виконання його положень Порядку № 22-1.

Підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, визначені п. 2.1 Порядку, подані до уповноваженого органу ПФ України в установленому порядку.

Одночасно, орган, що призначає пенсію, може здійснювати перевірку достовірності таких документів і зазначених у них відомостей, що узгоджується з пунктом 4.2 Порядку № 22-1.

Згідно з абз. 1 п. 2.9 Порядку № 22-1 особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Статтею 5 Закону України «Про громадянство України» передбачено, що документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.

Згідно з п. 1 ч.1 ст. 13 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» №5492-VI від 20.11.2012 року документами, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України є: а) паспорт громадянина України; б) паспорт громадянина України для виїзду за кордон; в) дипломатичний паспорт України; г) службовий паспорт України; ґ) посвідчення особи моряка; д) посвідчення члена екіпажу; е) посвідчення особи на повернення в Україну; є) тимчасове посвідчення громадянина України.

Суд встановив, що за розглядом заяви позивача від 24.10.2018 року щодо призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійне проживання якої зареєстрована у Ізраїлі , АДРЕСА_3 , у відповідності до п.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" рішенням відповідач від 31.10.2018 року №5804 відмовлено у призначенні пенсії позивачу (а.с.73-74).

Згідно з вказаним рішенням №5804 від 31.10.2018 року, з посиланням на положення п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", ст.5 Закону України "Про громадянство України", п.2.22 Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій, у ньому зазначається, що при зверненні за призначенням пенсії позивачем не було надано паспорту громадянина України або посвідку на постійне місце проживання в Україні. Отже, як вказано у рішенні №5804 про відмову у призначенні пенсії, підстав для призначення пенсії за віком не має.

Також, у вказаному рішенні від 31.10.2018 року №5804 про відмову у призначенні пенсії зазначено, що для вирішення питання щодо призначення пенсії позивачу, необхідно надати документ, що підтверджує громадянство України та постійне проживання в Україні.

Крім того, до суду з боку представника позивача надано копію довідки про належність до громадянства України від 10.09.2018 року №6164/19-530-зг-311, яка видана посольством України в державі Ізраїль (а.с.26).

Так, у вказаній довідці зазначено, що нею підтверджується, що відповідно до п.1 ст.3 Закону України "Про громадянство України", ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України.

Водночас, в контексті спірних правовідносин суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що його громадянство України не припинено, оскільки ця обставина не позбавляє його обов`язку надання разом із відповідною заявою копії паспорту громадянина України для виїзду за кордон чи копію паспорта громадянина України для підтвердження наявності в нього права на отримання пенсії в Україні відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Отже, особа, як громадянин України, яка виїхала за кордон на постійне місце проживання, має право на призначення пенсії за віком, проте за умови звернення до управління ПФУ з відповідною заявою з дотриманням положень Порядку 22-1, яким врегульовано питання щодо подання та оформлення документів для призначення пенсій.

Тобто, реалізація права на призначення пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з отриманням такої пенсійної виплати, серед яких подання заяви про призначення пенсії з дотриманням положень Порядку 22-1 із відповідним переліком документів.

Суд не може погодитись з доводами ПФУ, що позивачка повинна надати документи, які підтверджують місце її реєстрації в України, оскільки виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадян на одержання призначеної пенсії не може пов`язуватись з такою умовою, як постійне проживання в Україні.

Держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа.

Разом з тим, відповідачем фактично не приймалось рішення про відмову в призначенні пенсії за віком позивачці, а у межах вимог Порядку № 22-1 здійснено розгляд питання прийняття поданих позивачем документів.

Аналогічна позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, в постанові від 21.09.2018 року у справі № 805/465/18-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд доходить висновку, що позивачем не дотримано встановленого порядку звернення за призначенням пенсії, оскільки вона не зверталася до відповідача із усіма необхідними документами для призначення пенсії разом із заявами, та оскільки позивачем (його представниками) не було надано документу, що підтверджує громадянство України за позивачем, а відтак відповідач не мав достатніх законних підстав для прийняття рішення щодо призначення пенсії позивачу.

Вказані висновки в повній мірі відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах №601/198/16 від 19 квітня 2018 року та №723/2676/14-а від 06 лютого 2018 року.

Крім того суд зазначає, що позивач через свого представника вже зверталася до управління з заявою про призначення пенсії за віком. Рішенням управління №6788 від 18.09.2017 р. відмовлено у призначенні пенсії, оскільки при зверненні за призначенням пенсії позивач не надала паспорт громадянина України або посвідку на постійне проживання в Україні. Рішення управління було оскаржене в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13.06.2018 р. у справі №815/1322/18 яке набрало законної сили 16.07.2018 р. в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Відповідно до ч.4 ст.78 КАС України обставини встановлені рішенням суду у господарській, цивільний або адміністративній справі, що набрало законної сили не доказується при розгляді іншої справи у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом .

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Згідно з п.3 ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже на підставі викладених обставин, суд робить висновок, що позовні вимоги не належать до задоволення.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

На підставі викладеного, керуючись статтями, 2, 77,90, 243-246 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову відмовити.

2. Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Позивач- ОСОБА_1 : адреса АДРЕСА_3 , Ідентифікаційний код НОМЕР_2.

Відповідач - Центральне об`єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Одесі адреса: 65121, м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 4а, код ЄДРПОУ 41248812.

Суддя О.Я. Бойко

.