Рішення № 82814502, 27.06.2019, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 червня 2019 р. Справа № 400/845/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Малих О.В., за участю секретаря судового засідання Ткач Г.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056 про:визнання дій протиправними та скасування постанови від 24.09.2018 № 37655471,За участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Іванченко І.В.,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (далі - відповідач, Інгульський ВДВС), в якому просить суд:

- визнати не законними дії головного державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Суслової М.В.;

- скасувати постанову ВП № 37655471 від 24.09.2018 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 5166,72 грн.

Ухвалою від 13.05.2019 року суд відкрив провадження у справі та ухвалив розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що державний виконавець Інгульського ВДВС невірно застосував до нього норми ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки сума його заборгованості, яка стосується періоду часу з 28.08.2018 року по 24.09.2018 року (момент винесення оскаржуваної постанови) не перевищує сукупного розміру відповідних платежів за три роки.

Відповідач надав відзив, в якому вказав, що з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання станом на 24.09.2018 року позивач мав заборгованість по сплаті аліментів більш, ніж п`ять років. Отже відповідач правомірно наклав на нього штраф у розмірі, передбаченому ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Позивач в судовому засіданні просив задовольнити позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві.

З`ясувавши усі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази у їх сукупності, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

В провадженні Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області перебуває виконавче провадження № 37655472 з примусового виконання виконавчого листа № 2/489/1006/13 від 01.04.2013 року Ленінського районного суду м. Миколаєва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 500 (п`ятсот) грн., щомісячно, починаючі з 19.02.2013 року і до досягнення дитиною повноліття, з індексацією відповідно до закону відкритого 18.04.2013 року.

24.09.2018 року державним виконавцем Інгульського ВДВС Сусловою М.В винесено постанову у ВП № 37655472 про накладення штрафу, якою на позивача накладено штраф у розмірів 5155,72 грн.

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення у справі, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України Про виконавче провадження № 1404 (далі - Закон № 1404).

Статтею 1 Закону № 1404 встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 ст. 13 Закону № 1404 встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону № 1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною 1 ст. 26 Закону № 1404 передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону № 1404 рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Згідно з ч. 1 с. 71 Закону № 1404 порядок стягнення аліментів визначається законом.

Абзацом 3 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404 передбачено, що за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Вказану статтю доповнено цією нормою згідно з Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання» №2475-VIII від 03.07.2018 року, який вступив в дію з 28.08.2018 року.

Суд вважає, що, оскільки, заборгованість позивача щодо сплати аліментів стягувачу утворилась з 2013 року, а відповідальність у формі штрафу за таку несплату, яка передбачена абз. 3 ч. 14 ст. 71 Закону № 1404, введена лише з 28.08.2018 року, позивач не міг передбачити настання такої відповідальності, у зв`язку із несвоєчасністю такої сплати.

Згідно з ст. 58 Конституції України Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.

В силу п. 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 року у справі № 1-рп/99 за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце, тому Закон України «Про виконавче провадження», а саме норма щодо відповідальності за наявність заборгованості зі сплати аліментів не має зворотної дії в часі.

Отже, суд зазначає, що з моменту набрання чинності частини 14 ст.71 Закону № 1404 у відповідача виникло право на накладення штрафу на боржників у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, однак та обставина, що заборгованість у позивача зі сплати аліментів, у сумі платежів за три роки, утворилась починаючи з 2013 року, тобто, до набрання чинності зазначеної норми закону та виключає можливість для застосування даної норми під час прийняття оскаржуваної постанови.

Беручи до уваги вищевказане, суд дійшов висновку про відсутність підстав для винесення постанови про накладення на боржника штрафу у розмірі 50% суми заборгованості зі сплати аліментів, виходячи із суми заборгованості.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, суд вважає позовні вимоги в частині скасування постанови ВП №37655471 від 24.09.2018р. про накладання штрафу у розмірі 5155,72 грн. на ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимог позивача про визнання дій головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції ку Миколаївський області Суслової М.В. незаконними, суд зазначає наступне:

Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

При цьому, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права, свободи чи інтереси рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. Водночас, задоволення відповідних вимог особи можливе лише в разі об`єктивної наявності порушення, тобто встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Таким чином, адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права у зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання не законними дій головного державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції ку Миколаївський області Суслової М.В., оскільки відповідач діяв в межах наданих законом повноважень, та позивачем не обґрунтовано і не надано відповідних доказів, яким чином відповідачем порушено права або інтереси позивача, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

На підставі ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 77, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати постанову державного виконавця Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Суслової Марії В`ячеславівни про накладення штрафу від 24.09.2018 року ВП № 37655471.

3. В решті позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області (вул. Космонавтів, 61, м. Миколаїв, 54056, код ЄДРПОУ 34993225) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) судові витрати у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.07.2019 року.

Суддя О.В. Малих