Рішення № 82814196, 04.07.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/1477/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд, у складі судді Хилько Л.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом:

Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м. Кропивницький, 25030)

до відповідача:

управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 34894735; адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006)

про визнання протиправної та скасування постанови, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (далі - позивач) звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (далі – відповідач), в якому просить суд, визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красної Ангеліни Олександрівни від 31.05.2019 року №58756786 про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом. Проте, позивач наголошує, що вказаних законодавчих приписів відповідачем не дотримано при вчинені дій по примусовому виконанню виконавчого листа №1140/2702/18 виданого Кіровоградським окружним адміністративним судом та встановлено нібито порушення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області при виконанні рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду, відтак, позивач наголошує, на протиправності дії старшого державного виконавця Красної А.О. та просить суд задовольнити адміністративний позов.

Представник відповідача скористався своїм правом на подання до суду письмового відзиву, в якому висловив свою позицію щодо вищевказаних позовних вимог, які не визнаються у повному обсязі, оскільки наголошує на тому, що спірні дії по винесенню постанови про накладення штрафу державним виконавцем вчинені відповідно до вимог Закону України “Про виконавче провадження” (а.с.48-49).

27.06.2019 року відповідною ухвалою суду керуючись приписами статті 120-121, 260-263 КАС України продовжено процесуальний строк розгляду справи у зв`язку із відсутністю позиції відповідача щодо даного адміністративного позову, так як для даної категорії справ визначено спеціальний строк розгляду справи та ухвалено судом здійснити подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

02.07.2019 року до суду надіслано представником відповідача письмовий відзив та долучено до нього відповідні докази (а.с.48-72).

Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (пункт 10 частини першої статті 4 КАС України).

Дослідивши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Предметом спору в даній справі є законність та обґрунтованість дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красної А.О. при винесенні постанови від 31.05.2019 року ВП №58756786 про накладення штрафу у сумі 10 200,00 грн..

При вирішенні даного спору суд враховує наступні фактичні обставини справи.

15.11.2018 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист по справі №1140/2702/18 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, яким рішенням суду зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області прийняти рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на підставі заяви від 08 грудня 2017 року (а.с.52).

29.03.2019 року ОСОБА_1 подано до примусового відділу виконання рішень УВДВС ГТУ у Кіровоградській області заяву про прийняття виконавчого листа до виконання (а.с.51).

01.04.2019 року на підставі вимог статтей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красною А.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №58756786, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження, боржнику до виконання, а стягувачу до відома. У постанові про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем зазначено про обов`язок боржника виконати вказане рішення протягом 10 робочих днів (а.с.53-54).

Отримавши постанову про відкриття виконавчого провадження, Головне управління Держгеокадастру в Кіровоградській області надіслало державному виконавцеві лист від 17.04.2019 року №11-11-0.63-3821/2-19, в якому повідомило, що на виконання судового рішення, що підлягає виконанню Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області розглянуло заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою та листом від 18.03.2019 року №889/0-1175/1/17-19 надало мотивовану відмову. При цьому вказало, що управління звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню від 08.04.2019 року №9-11-0.63-3299/2-19. Також, вказало, що було повідомлено листом від 05.04.2019 року №18-11-0.63-3238/2-19 Рівнянську сільську раду про необхідність виконання рішення суду, тому Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, повідомляє про необхідність надання додаткового часу для фактичного виконання рішення суду та надання відповідної інформації (а.с.55-60).

З огляду на вказане, 19.04.2019 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красною А.О. було винесено постанову про відкладення проведення виконавчих дій до 10.05.2019 року (а.с.61-62).

Вказану постанову надіслано учасникам виконавчого провадження (а.с.60).

11.05.2019 року державним виконавцем Красною А.О. керуючись статтями 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на боржника – Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області штрафу у розмірі 5100,00 грн. за не виконання рішення без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк так як Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області не було надіслано жодного документу про виконання рішення суду (а.с.65).

Вказану постанову надіслано боржнику (а.с.63).

В свою чергу, 31.05.2019 року старшим державним виконавцем Красною А.О. здійснено перевірку виконання рішення боржником та встановлено, його не виконання у встановлений державним виконавцем строк без поважних причин, керуючись положеннями статтей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» та винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 10200, 00 грн. та скеровано до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (а.с.66-68).

Вважаючи таку постанову протиправною та такою, що суперечить вимогам чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для відновлення порушеного права в зв`язку із прийняттям рішення суб`єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав. Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб`єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти повинні відповідати їй (ст. 8). На ці обставини неодноразово вказував Конституційний Суд України у своїх рішеннях, зокрема, рішенні №7-рп/2003 від 10.04.2003 року, рішенні №9-рп/2004 від 07.04.2004 року, рішенні №1-рп/2007, рішенні №19-рп/2008 від 02.10.2008 року.

При прийнятті рішення по цій справі суд керується принципами адміністративного судочинства, зокрема принципом офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого суд не обмежується тільки документами та заявами про докази, які внесені сторонами, а також здійснює дослідження обставин у справі за власною ініціативою, у т.ч. з метою реалізації завдань адміністративного судочинства.

Згідно статті 287 КАС України - учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Суб`єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України “Про виконавче провадження” №1404-VІІІ від 02.06.2016 року із наступними змінами.

Статтею 1 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 та ч. 2 ст. 18 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний: 1) здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; 2) розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно ч. 3 вказаної статті, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право зокрема: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 10) звертатися до суду із заявою (поданням) про роз`яснення рішення у випадках, передбачених цим Законом, із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; 22) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Суб`єкт владних повноважень має діяти виключно в межах та у спосіб, що встановлені законом, оскільки він виконує державні функції, і лише держава шляхом законодавчого регулювання визначає його завдання, межі його повноважень та спосіб, у який він здійснює ці повноваження. Розширене тлумачення суб`єктом владних повноважень способів здійснення своїх повноважень не допускається.

За змістом статті 19 Закону України “Про виконавче провадження” сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Згідно ч.1 ст. 26 Закону України “Про виконавче провадження”, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Статтями 75-76 Закону України “Про виконавче провадження” врегульовано виконання рішень про покладення на боржника обов`язку виконати певні дії, також врегульовано дії державного виконавця і заходи примусу щодо боржника у разі невиконання судового рішення.

Державний виконавець у даному виконавчому провадженні повинен діяти у відповідності з наведеними вище нормами закону.

Частинами 1, 2 статті 75 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України “Про виконавче провадження” виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Згідно ч.1 ст.12 Закону України “Про виконавче провадження” виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Суд зауважує, положеннями ч. 2 ст. 82 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що боржник має право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби виключно в судовому порядку.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач наполягає на безпідставності винесеної постанови, оскільки вважає, що ним було вжито всіх заходів з метою виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №1140/2702/18 та відповідно повідомлено державного виконавця.

Відповідач заперечуючи проти позову, вказує, що у нього були всі наявні підстави для винесення постанови про накладення штрафу.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

На виконання рішення суду позивач надіслав державному виконавцю лист в якому повідомив, що ним було надіслано до Рівнянської сільської ради лист з вимогою виконати рішення суду, однак, за результатом розгляду такого листа, Рівнянська сільська рада повідомила, що рішенням сесії від 22.03.2019 року було прийнято рішення про надання згоди на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ФГ «Єдина України» загальною площею 3,60 га, а земельна ділянка відносно якої прийнято рішення суду від 13.03.2019 року, входить до масиву земельної ділянки на яку надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ФГ «Єдина України» від 22.03.2019 року №556 (а.с.13).

При цьому, позивач посилається на статтю 75 Закону України «Про виконавче провадження», та вказує, що право про накладення штрафу на боржника у державного виконавця виникає лише у разі не виконання рішення суду з поважних причин та вважає підстави викладені у вказаному листі поважними причинами невиконання ним рішення суду.

Однак, суд такі твердження оцінює критично, з огляду на те, що відповідно до листа Рівнянської сільської ради Новоукраїнського району Кіровоградської області від 07.05.2019 року №401/02-18 адресованого начальнику Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, слідує, що відповідно до пункту 21 Перехідних положень Земельного кодексу України та плану зовнішніх меж земель, переданих в колективну власність, відповідно до державного акту на право колективної власності (серія КР-2 від 30.05.1998 року), земельна ділянка, відносно якої було прийнято Кіровоградським окружним адміністративним судом рішення за позовом ОСОБА_1 , знаходиться в межах колективної власності. Оскільки, Головне управління Держгеокадастру не залучило Рівнянську сільську раду в якості третьої особи на стороні по даній справі та не проінформувало жодним іншим чином Рівнянську сільську раду про відкриття та хід провадження по даній справі, до моменту отримання листа від Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (від 05.04.2019 року№18-11-0.63-3238/2-19 вх. №306 від 12.04.2019 року) сільська рада не володіла жодною інформацією про місце розташування, площу та суб`єкта звернення до Головного управління Держгеокадастру відносно даної земельної ділянки. При цьому, також наголошують, що з приводу надання Рівнянською сільською радою висновків щодо можливості надання земельної ділянки в приватну власність, управління Держгеокадастру у Кіровоградській області жодного разу не зверталось (а.с.16-17).

Отже, позивач доказів виконання рішення суду по справі № 1140/2702/18 ні державному виконавцю, ні суду не надав.

Правові підстави не виконувати рішення суду посилаючись на лист Рівнянської сільської ради Кіровоградської області та рішення 25 сесії 7 скликання Рівнянської сільської ради сьомого скликання Новоукраїнського району Кіровоградської області №556 про надання згоди на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель комунальної власності для подальшої передачі в оренду ФГ «Єдина Україна», у позивача відсутні.

З огляду на вказані законодавчі положення у системному їх зв`язку та встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що в даному випадку старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красною А ОСОБА_2 під час винесення постанови про накладення штрафу, дотримано приписи чинного законодавства встановленого Законом України «Про виконавче провадження».

З огляду на встановлені обставини справи та вищевказані законодавчі положення чинного законодавства, суд вважає твердження позивача, щодо неправомірних дій старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області Красної А.О. при винесенні спірної постанови, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.

Отже, при дослідженні дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень на предмет їх відповідності вимогам Закону України «Про виконавче провадження», суд не встановив порушення спеціального законодавства при винесенні постанови від 31.05.2019 року про накладення штрафу у розмірі 10 200,00 грн..

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним із головних принципів адміністративного судочинства, відповідно до ст. 6 КАС України є принцип верховенства права. Відповідно до ст. 3 Конституції України та ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов`язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.

Як передбачає ч. 2 ст. 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Обов`язковою для застосування в Україні є практика Європейського суду з прав людини, яка статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визнана джерелом права.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) «Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження».

Вирішуючи питання про застосування ст. 13 Конвенції, суд бере до уваги, що в рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Аманн проти Швейцарії» (Заява N 27798/95 п. 88) зазначено, що стаття 13 Конвенції вимагає, щоб кожен, хто вважає себе потерпілим внаслідок заходу, який, на його думку, суперечив Конвенції, мав право на засіб правового захисту у відповідному національному органі для вирішення свого спору, а в разі позитивного вирішення - для одержання відшкодування шкоди. Однак, це положення не вимагає безумовного досягнення вирішення спору на користь заявника.

Разом з тим, сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок («Лелас проти Хорватії» і «Тошкуце та інші проти Румунії») і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах («Онер`їлдіз проти Туреччини»).

Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Крім того, суд враховує, що принцип презумпції невинуватості перш за все є гарантією процесуального характеру по кримінальних справах, але за висновками ЄСПЛ його сфера застосування є значно ширшою: він є обов`язковим не тільки для кримінального суду, який приймає рішення щодо обґрунтованості обвинувачення, але й для всіх інших державних органів. Так, на думку ЄСПЛ замах на презумпцію невинуватості може виходити не тільки від суду чи судді, але й від інших публічних влад.

При цьому, принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Системний аналіз наведених правових норм при застосуванні до правовідносин, що є предметом судового дослідження, вказує на те, що відповідач, який є суб`єктом владних повноважень при вчиненні спірних дій, діяв з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій (прийняття рішення), з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), та з дотримання принципу верховенства права.

Оцінка поданих особами, які беруть участь в адміністративній справі та самостійно зібраних судом в порядку доказів в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, здійснюється судом за правилами статті 90 КАС України в порядку, що встановлений законодавчими приписами цього кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення адміністративного позову.

У зв`язку із відмовою у задоволенні адміністративного позову, судові витрати у відповідності до положень статті 139 КАС України розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 90, 139, 242 – 246, 250, 251, 255, 260-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 39767636, адреса: вул. Академіка Корольова, 26, м.Кропивницький, 25030) до управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ – 34894735; адреса: вул. Дворцова, 6/7, м. Кропивницький, 25006) про визнання протиправної та скасування постанови - відмовити.

Копію рішення направити учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтями 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції в 30-денний строк з дня отримання повного тексту його копії.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Л.І. Хилько