Рішення № 82814075, 04.07.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2019 р. справа № 300/1095/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Тимощука О.Л., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовною заявою ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області

про зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 (надалі, також - позивач, ОСОБА_1 ), 21.05.2019, звернувся в суд з позовною заявою до Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про зобов`язання здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із врахуванням всього періоду перебування на інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням, починаючи з 01.01.2007.

Мотивуючи заявлені позовні вимоги представник позивача зазначив про те, що у відповідності до вимог статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення", частини 4 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та частини 4 статті 9 Закону України "Про охорону праці" відповідач зобов`язаний зарахувати до пільгового стажу позивача період перебування на інвалідності, встановленої внаслідок професійного захворювання у період з 21 грудня 1965 року по 10 січня 1974 року. На переконання представника позивача, неврахування до пільгового стажу роботи вищевказаний період свідчить про грубе порушення останнім гарантованих Конституцією України та чинним законодавством прав ОСОБА_1, а тому, для належного захисту прав та інтересів позивача, слід зобов`язати Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області здійснити належний та справедливий перерахунок пенсії ОСОБА_1 , із врахуванням передбачених законодавством періодів, що зараховуються до пільгового стажу для призначення пенсії за віком.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 24.05.2019 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом долучення документу про сплату судового збору у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (а.с.30-32).

Позивач у строк, встановлений судом, недоліки позовної заяви усунув, відтак, ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.06.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до вимог статті 263 КАС України (а.с.1-2).

Від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області як правонаступника відповідача - Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, 24.06.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 21.06.2019 №10323/06 (а.с.63-67). У відзиві проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 представник відповідача заперечив, вказав, що з 24.02.2004 позивач отримує пенсію за віком, розрахунок загального стажу роботи при цьому склав 24 роки 2 дні. Відповідно до розрахунку стажу роботи, підземний (пільговий) стаж роботи згідно зі статтею 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" становив 3 роки 4 місяці 8 днів, що підтверджено відповідним довідками підприємств. Період перебування ОСОБА_1 на інвалідності внаслідок професійного захворювання у період з 21.12.1965 по 10.01.1974 в кількості 8 років 20 днів зараховано в загальний стаж роботи. Обґрунтовуючи відмову у зарахуванні періоду перебування на пенсії по інвалідності до пільгового трудового стажу представник відповідача зазначив, що при розрахунку коефіцієнту страхового стажу за час перебування на інвалідності додаткове зарахування по одному року не проводиться, оскільки такий період не вважається роботою.

Враховуючи зазначене, відповідач позовні вимоги вважає необґрунтованими та просить у їх задоволенні відмовити.

Разом із відзивом на позовну заяву на адресу суду 24.06.2019 від Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області надійшла заява від 21.06.2019 №10314/06 про заміну відповідача - Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на належного відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, оскільки на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 №628 "Деякі питання функціонування органів Пенсійного фонду України" Тисменицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області реорганізовано, шляхом приєднання до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, яке є правонаступником Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області (а.с.192-193).

Ухвалою суду від 03.07.2019 подану заяву задоволено, постановлено замінити відповідача в даній адміністративній справі - Калуське об`єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі, також - відповідач) (а.с.200-201).

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Починаючи з 28.01.1966, на підставі поданої заяви, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 3 групи, встановленої внаслідок професійного захворювання. Вказане підтверджується копією особової карточки №1682 та виписки з протоколу засідання комісії по призначені пенсії при виконкомі Борщівської районної Ради депутатів трудящих Тернопільської області №34 від 07.02.1966 (а.с.164, 165).

Згідно із твердженнями позивача, які не заперечувались відповідачем, пенсія по інвалідності 3 групи, встановленої внаслідок професійного захворювання, ОСОБА_1 виплачувалась до 10.01.1974.

Факт перебування позивача на третій групі інвалідності внаслідок професійного захворювання по 10.01.1974 встановлено також Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області, за результатом розгляду справи №2-о-61/07 (а.с.20-21).

Надалі, 23.12.1993, внаслідок проведених повторних оглядів, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання, а також 14.09.2007 та 10.02.2009 - третю групу інвалідності, пов`язану із професійним захворюванням довічно, що підтверджується копіями виписок з актів огляду МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги №001742, №002802, №041730 (а.с.16, 17, 88 та зворотній бік).

Згідно із копією протоколу №2/7 від 31.01.1993 (а.с.68), на засіданні комісії з призначення пенсії при виконкомі Калуської районної ради, згідно із поданою заявою від 21.01.1993 (а.с.85), ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 2 групи (загальне захворювання), починаючи з 23.12.1992. У відповідності до копії рішення про призначення пенсії від 03.11.1997 №3/387, ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності 2 групи (загальне захворювання) довічно (а.с.92).

В подальшому, на підставі заяви позивача від 24.02.2004 (а.с.103), останнього переведено з пенсії по інвалідності на пенсію за віком, яку призначено з 24.02.2004, що підтверджується розпорядженням №116813 від 08.04.2004 (а.с.101).

У вказаному розпорядженні, а також у розпорядженні про перерахунок уже призначеної пенсії позивача за віком від 08.04.2004 зазначено про те, що загальний зарахований стаж ОСОБА_1 становить 24 роки 1 місяць 15 днів, стаж підземних робіт (частина 2 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення") - 11 років 7 місяців 19 днів (а.с.104).

Однак, згідно із розпорядженням від 14.07.2004, внаслідок проведення перерахунку пенсії позивача за віком, при загальному стажі роботи ОСОБА_1 - 24 роки 1 місяць 15 днів, пільговий стаж роботи вказано у розмірі 3 роки 8 місяців 6 днів. Такий стаж роботи зазначено і у наявному в матеріалах справи розрахунку стажу (а.с.105, 106).

Починаючи з 12.01.2005 відповідачем проводилися численні перерахунки пенсії позивача за віком, що підтверджується копіями розпоряджень за пенсійною справою №116813 (а.с.108-116, 118-127). При цьому, згідно із вказаними розпорядженнями, загальний стаж роботи позивача становив 24 роки 1 місяць 15 днів, стаж шахтарської роботи відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - 11 років 7 місяців 19 днів, починаючи з 01.04.2009 - 11 років 7 місяців 18 днів (а.с.115-127).

Надалі, згідно із копіями розпоряджень по пенсійній справі ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , починаючи з 02.11.2013, позивачу проводився перерахунок пенсії за віком, із врахуванням уже 3 років 4 місяців 8 днів пільгового стажу шахтарської роботи, при визначеному загальному стажі - 24 роки 2 дні. (а.с.140, 141, 144, 145, 151, 152-155).

У відповідь на звернення ОСОБА_1 , про перерахунок пенсії від 11.04.2018 і 02.04.2019, відповідачем направлено листи від 25.04.2018 №214/Е-15 (а.с.157) та від 18.04.2019 №123/Е-15 (а.с.12 та зворотній бік). Відповідно до змісту відповідей Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області, період перебування на пенсії по інвалідності, пов`язаній із професійним захворюванням позивача становить 8 років 20 днів ( з 21.12.1965 по 10.01.1974) та зараховано до загального стажу роботи, а підстав для врахування такого стажу до пільгового відповідач не вбачає.

Не погоджуючись із таким рішенням Калуського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області та вважаючи його протиправним, представник позивача звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із такого.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також враховує приписи Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (надалі, також - Закон №1788-XII), Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-VI (надалі, також - Закон №1058-VI), Закону України "Про охорону праці" від 14.10.1992 №2694-XII (надалі, також - Закон №2694-XII), а також іншими законами та підзаконними нормативно-правовими актами.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Так, відповідно до Конституції України принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій врегульовано Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Положеннями статті 24 Закону №1058-ІV передбачено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до страхового стажу для призначення пенсії за віком, а також до страхового стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

При цьому, як зазначено в абзаці 10 частини 3 вказаної норми, за кожний повний рік стажу роботи на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Частиною 4 цієї ж статті встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах (статті 13 і 14 Закону №1788-ХІІ).

Водночас, відповідно до частини 4 статті 9 Закону України "Про охорону праці" час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах у порядку, встановленому законом.

Тобто, законодавець зараховує час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах відповідно до статей 13, 14 Закону №1788-ХІІ.

Період перебування позивача на інвалідності у зв`язку із професійним захворюванням підтверджено копіями довідок серії АК №357606, серії 58 Ш №281965, серії 67-АМ №038204, серії Е-68 №064331, серії 67-АМ №534631, серії В-68 №133927, серії КЧ-67 №069803 (зворотній бік а.с.172, 175, 177, 179, 180, 183, а.с.191 та зворотній бік).

Суд повторно зазначає, що факт перебування позивача на інвалідності у період з 21 грудня 1965 року по 10 січня 1974 року, у зв`язку з професійним захворюванням, що виникло внаслідок виконання підземних (шахтарських) робіт, відповідачем не заперечується.

Відповідно до тверджень відповідача, викладених у відзиві, при переведенні ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію за віком Калуським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Івано-Франківської області проведено розрахунок стажу позивача. Так, загальний стаж склав 24 роки 2 дні та пільговий (стаж підземних робіт) - 3 роки 4 місяці 8 днів, який враховано на підставі довідок від 13.08.1997 та від 10.10.1997 №1/4-664 (а.с.95-96).

Такі твердження не відповідають фактичним обставинам, що встановлені судом в результаті дослідження матеріалів справи. Як уже зазначалось, згідно із копією розпорядження №116813 від 08.04.2004 про переведення позивача на інший вид пенсії, загальний стаж роботи зазначено у розмірі 24 роки 1 місяць 15 днів, пільговий (відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення") - 11 років 7 місяців 19 днів (а.с.101). Вказане підтверджується і копією розрахунку стажу ОСОБА_1 (а.с.102).

Проте, у розпорядженні про перерахунок пенсії 14.07.2004 та розрахунку стажу пільговий стаж роботи позивача відповідно до частини 2 статті 14 Закону №1788-XII зменшено та зазначено у розмірі3 роки 8 місяців 6 днів (а.с.105, 106).

Починаючи з 12.01.2005, загальний стаж роботи позивача становив 24 роки 1 місяць 15 днів, стаж шахтарської роботи відповідно до частини 2 статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" - 11 років 7 місяців 18 днів, що підтверджується копіями розпоряджень за пенсійною справою №116813 (а.с.108-116, 118-127).

У такому розмірі стаж роботи позивача визначено до проведення наступного перерахунку пенсії 02.11.2013.

Надалі, починаючи з 02.11.2013, позивачу проводився перерахунок пенсії за віком, із врахуванням уже 3 років 4 місяців 8 днів пільгового стажу шахтарської роботи, при визначеному загальному стажі - 24 роки 2 дні, що прослідковується у копіях розпоряджень на перерахунок пенсії за період з 02.11.2013 по 01.10.2017, а також протоколу про перерахунок пенсії від 11.12.2018 (а.с.140, 141, 144, 145, 151-156).

Жодних пояснень відповідача з приводу розбіжностей у зарахованому пільговому стажі ОСОБА_1 у різні періоди перебування останнього на пенсії за віком, суду не надано, а також не обґрунтовано причини зменшення врахованого з моменту переведення позивача на пенсію за віком пільгового стажу роботи з 11 років 7 місяців 18 днів до 3 років 8 місяців 6 днів.

Як вбачається із розрахунків стажу позивача, та підтверджено представником відповідача у відзиві на позов, період перебування ОСОБА_1 на інвалідності, пов`язаній із професійним захворюванням, при здійсненні перерахунків пенсії з 14.07.2004 по 12.01.2005, та з 02.11.2013 по 11.12.2018 (а.с.105, 106, 108, 140, 156) зараховано лише до загального стажу роботи.

Обґрунтовуючи свою позицію, представник відповідача у відзиві на позов вказав на те, що період перебування на інвалідності не є роботою, зараховується як до загального, так і пільгового стажу, однак при розрахунку коефіцієнту страхового стажу за час перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання додаткове зарахування по одному року не проводиться.

На підтвердження таких висновків представником відповідача не зазначено жодних правових норм. Крім цього, такі твердження не відповідають встановленим судом фактичним обставинам справи, оскільки з копій розрахунку стажу позивача вбачається, що до пільгового стажу роботи (відповідно до статті 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення") спочатку зараховано 11 років 7 місяців 19 днів (а.с.102), надалі - 3 роки 8 місяців 6 днів (а.с.106) та 3 роки 4 місяці 8 днів (а.с.142)

Аналіз вищенаведених положень Законів України "Про пенсійне забезпечення", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та "Про охорону праці" дозволяють суду дійти висновку про те, що законодавцем не встановлено будь-яких обмежень стосовно врахування до пільгового стажу роботи особи періоду перебування на інвалідності. Навпаки, передбачено обов`язок пенсійного органу зарахувати до стажу роботи для визначення права на призначення пенсії період перебування на інвалідності внаслідок професійного захворювання, зокрема, на пільгових умовах і у пільгових розмірах.

Згідно із частинами 1 та 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В даному випадку, представником Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не доведено суду та не підтверджено належними доказами у встановленому законом порядку правомірність зменшення розрахованого станом на 24.02.2004 пільгового стажу роботи позивача у розмірі 11 років 7 місяців 19 днів та неврахування до пільгового стажу усього періоду перебування ОСОБА_1 на інвалідності, пов`язаній із професійним захворюванням.

Стосовно посилання представника відповідача на пропущений позивачем шестимісячний строк звернення до суду, суд зважає на таке.

Відповідно до норм частин 1 та 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З аналізу наведеної норми вбачається, що Кодекс адміністративного судочинства України є загальним законом, яким врегульовані строки звернення до адміністративного суду за захистом прав. Натомість спеціальним законом, яким врегульовано правовідносини щодо пенсійного забезпечення та строки перерахунку пенсій в даному випадку є Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Частинами 1 та 2 статті 46 Закону №1058-IV встановлено, що нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Окрім цього, питання визначення строку подання адміністративного позову з вимогами про виплату сум пенсії розглянуто 24.04.2018 Верховним Судом по справі №646/6250/17. Суд, зокрема, вказав, що неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного права на соціальний захист підтверджується встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав би судовому захисту протягом 3 років, а такий же обов`язок держави перед громадянином - 6 місяців.

З огляду на вказане правових підстав для застосування судом шестимісячного строку звернення до суду немає, а тому, із висновками Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з цього приводу суд не погоджується.

Окрім наведеного, слід зазначити, що згідно зі змістом прохальної частини позовних вимог, представник позивача просить суд зобов`язати відповідача провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 , призначеної за віком із врахуванням усього періоду його перебування на інвалідності в зв`язку з професійним захворюванням, починаючи з дати переведення ОСОБА_1 на пенсію по віку. При цьому, представником позивача датою, з якої слід провести перерахунок пенсії вказано 01.01.2007.

Однак, як встановлено судом, та підтверджено представником відповідача у відзиві на позов, на пенсію за віком позивача переведено з дати подання ним відповідної заяви, а саме - з 24.02.2004 (а.с.101, 103).

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997 кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

Засіб правового захисту, що передбачений зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Суд зауважує, що статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, а також, з огляду на висновок суду про наявність правових підстав для зарахування до пільгового стажу роботи ОСОБА_1 періоду його перебування на інвалідності, слід вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії за віком, призначеної ОСОБА_1 із врахуванням усього періоду перебування його на інвалідності, пов`язаної із професійним захворюванням з 21.12.1965 по 10.01.1974 до пільгового стажу, починаючи з моменту переведення на пенсію за віком - 24.02.2004.

Відтак, з урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню у повному обсязі.

Частиною 1 статті 139 КАС України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Квитанцією №41620554 від 30.05.2019 підтверджується сплата позивачем судового збору в розмірі 768,40 грн (а.с.4).

Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відтак, підлягають стягненню з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити повністю.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області провести перерахунок пенсії по віку ОСОБА_1 із зарахуванням до стажу роботи на пільгових умовах періоду перебування на інвалідності, що виникла внаслідок професійного захворювання, пов`язаного із виконанням підземних (шахтарських) робіт з 21 грудня 1965 року по 10 січня 1974 року, починаючи з дати його переведення на пенсію по віку - ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 20551088) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ) судові витрати в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 ;

відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Січових Стрільців, буд. 15, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 20551088.

Суддя /підпис/ Тимощук О.Л.