Рішення № 82814027, 15.04.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2019 року 12:25Справа № 280/542/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Киселя Р.В., за участю секретаря судового засідання Мащенко Д.В.,

представників:

позивача ОСОБА_1 В.Ю.,

відповідача Гембач Т.О.,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), в особі представника – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), до Військової частини А1978 (вул. Стефанова, буд. 1, м. Запоріжжя, 69068) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

07.02.2019 засобами Електронного суду до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 (далі – позивач), в особі представника – ОСОБА_3 , до Військової частини А1978 (далі – відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 10.08.2018; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 10.08.2018; розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до приписів Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі – Закон України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ), Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі – Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ), Порядку проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, юридичні особи-роботодавці, незалежно від форми власності та виду юридичної особи, зобов`язані проводити індексацію у зв`язку з зростанням споживчих цін (інфляцією). Отже, позивач вважає, що оскільки відповідач відмовив йому у виплаті індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по серпень 2018 року, останнім було допущено відповідну протиправну бездіяльність. З огляду на викладені обставини, позивач просить суд задовольнити позов повністю.

Ухвалою від 12.02.2019 позов був залишений без руху, позивачу надійний строк для усунення недоліків позову.

25.02.2019 до суду надійшла заява представника позивача про усунення недоліків позову, до якої доданий уточнений позов при цьому позовні вимоги лишились незмінними.

Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі та призначено судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін на 27.03.2019.

22.03.2019 судом отримано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки згідно з п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню. Представником відповідача зауважено, що у зв`язку зі збройною агресією проти України з боку Російської Федерації в країні діє особливий період. Також, у відзиві зазначено, що на виконання телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців, Департамент фінансів Міністерства оборони України довів до військових частин роз`яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2, відповідно до яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нараховувати до окремого роз`яснення.

Крім іншого, представник відповідача зазначив, що індексація грошового забезпечення не може вважатись складовою грошового забезпечення у розумінні ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі – Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII), оскільки вона здійснюється виключно у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103%, що виключає можливість включення її до складу грошового забезпечення, яким забезпечується військовослужбовець, звільнений з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини. Натомість, положення Кодексу законів про працю України, на які посилається позивач, на думку представника відповідача, не поширюються на спірні правовідносини. З огляду на викладені обставини у їх сукупності, представник відповідача просить суд відмовити у позові повністю.

27.03.2019 Запорізький окружний адміністративний суд оголосив перерву у судовому засіданні до 15.04.2019.

У судовому засіданні 15.04.2019 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суд, розглянувши матеріали і з`ясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступні обставини.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відповідача зареєстровано як юридичну особу – державну організацію 24.10.1997.

Наказом відповідача від 28.05.2016 № 144 позивача зараховано до списків особового складу Військової частини А1978 з 28.05.2016 та визначено таким, що прийняв і приступив до виконання військових обов`язків за посадою старший оператор радіотелефоніста метеорологічної батареї дивізіону артилерійської розвідки з посадовим окладом 605,00 грн. на місяць.

10.08.2018 командир військової частини А1978 видав Наказ № 216, яким звільнив позивача у запас за пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (за станом здоров`я), виключив з 10.08.2018 позивача із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направив до Токмацького об`єднаного міського військового комісаріату Запорізької області (а.с.15-16).

Оскільки у період з 01.01.2014 по 10.08.2018 нарахування грошового забезпечення проводилось не у повному обсязі, адже за цей період позивачу не нараховувалась та не виплачувалась індексація, позивач 16.10.2018 звернувся до відповідача з заявою, в якій просив останнього: 1) здійснити нарахування та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з січня 2014 року по серпень 2018 року, обраховану на підставі Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та порядку; 2) надати довідку про розмір отриманого грошового забезпечення за весь період служби до 10.08.2018, вказавши при цьому суму виплаченої індексації грошового забезпечення (а.с.17-18). Обґрунтування даної заяви є тотожним тому, що наведено у позові.

Листом від 07.11.2018 № 4820 відповідач повідомив позивача, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України грошове забезпечення в тому числі здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди. Обчислення індексу споживчих цін для проведення порядку здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадового окладу за посадою, яку займає військовослужбовець. Також, відповідач зауважив, що відповідно до ст. 51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ здійснюють фактичні видатки на грошове забезпечення лише в межах фонду грошового забезпечення (а.с.20).

26.11.2018 позивач подав відповідачу заяву, в якій просив: 1) провести розрахунок індексації грошового забезпечення, яка повинна була виплачуватися, але не виплачена з різних підстав за період з 01.01.2014 по 10.08.2018; 2) надати розрахунок заборгованості суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 10.08.2014, яка повинна була виплачуватись, але не виплачена з різних підстав (зазначивши загальну суму та помісячну) (а.с.19).

Листом від 11.12.2018 № 5466 відповідач повідомив позивача, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України механізму нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за попередні періоди немає. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Щодо індексації грошового забезпечення з березня 2018 року відповідач зауважив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було підвищено розміри посадових окладів всіх категорій військовослужбовців. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення посадових окладів (тарифних ставок). Право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року. Отже, у зв`язку з тим, що нарахування індексації грошового забезпечення за період перебування позивача в списках військової частини з 28.05.2016 по 10.08.2018 не проводилось, відповідач стверджує про відсутність підстав для видачі позивачу довідки з сумами нарахованої індексації грошового забезпечення (а.с.21-22).

Вирішуючи питання щодо об`єктивного допущення відповідачем бездіяльності щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 10.08.2018, суд виходить із такого.

Частиною 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Абзацом 2 ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII встановлено, що порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Варто відзначити, що правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регламентовані Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ.

Так, згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ (у редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення).

Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Підстави для проведення індексації визначені статтею 4 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ, за приписами якої індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Статтею 5 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Відповідно до ст. 9 Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.

Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-III «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі – Закон України від 05.10.2000 № 2017-III) визначено, що індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно з ст. 19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок.

Так, п. 4 Порядку встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).

Згідно п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація пенсій, страхових виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, щомісячного довічного грошового утримання, що виплачується замість пенсії, інших видів соціальної допомоги провадиться відповідно за рахунок Пенсійного фонду, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік .

З аналізу наведених вище нормативно-правових актів вбачається що на підприємства, установи, організації незалежно від форм власності покладається обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації.

Судом встановлено, що відповідач зарахував позивача до списків особового складу Військової частини А1978 з 28.05.2016, що підтверджується Наказом відповідача від 28.05.2016 № 144. Наказом командира військової частини А1978 від 10.08.2018 № 216 позивача було звільнено позивача у запас за пп. «б» п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (за станом здоров`я), виключено його з 10.08.2018 із списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та направлено до Токмацького об`єднаного міського військового комісаріату Запорізької області (а.с.15-16).

16.10.2018 та 26.11.2018 позивачем було подано відповідачу дві заяви, а саме:

1) заяву про здійснення нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з січня 2014 року по серпень 2018 року, обрахованої на підставі Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та Порядку (а.с.17-18);

2) заяву про проведення розрахунку індексації грошового забезпечення, яка повинна була виплачуватися, але не виплачена з різних підстав за період з 01.01.2014 по 10.08.2018 та надання розрахунку заборгованості суми індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2014 по 10.08.2014, яка повинна була виплачуватись, але не виплачена з різних підстав (зазначивши загальну суму та помісячну) (а.с.19).

Листом від 07.11.2018 № 4820 відповідач повідомив позивача, що відповідно до роз`яснень Міністерства соціальної політики України грошове забезпечення в тому числі здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Вищезазначений Порядок не передбачає механізм виплати сум індексації у поточному році за минулі періоди (а.с.20).

У свою чергу, листом від 11.12.2018 № 5466 відповідач повідомив позивача, що у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року – лютому 2018 року у Міністерства оборони України не було. Також було зазначено, що право військовослужбовців на індексацію грошового забезпечення настає в грудні 2018 року. Отже, у зв`язку з тим, що нарахування індексації грошового забезпечення за період перебування позивача в списках військової частини з 28.05.2016 по 10.08.2018 не проводилось, відповідач стверджує про відсутність підстав для видачі позивачу довідки з сумами нарахованої індексації грошового забезпечення (а.с.21-22).

Також, суд дослідив Довідку про суми грошового забезпечення із зазначенням розміру його складових за період з 28.05.2016 по 10.08.2018, надану відповідачем на виконання ухвали Запорізького окружного адміністративного суду від 26.02.2019 (а.с.67-68). Із вказаного документу вбачається, що позивачу не виплачувалась індексація грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 10.08.2018.

Отже, оскільки відповідач відповідно до положень проаналізованих вище нормативно-правових актів мав обов`язок проводити індексацію заробітної плати (грошового забезпечення) позивача у разі перевищення величини індексу споживчих цін встановленого порогу індексації, однак не реалізовував його, суд вважає, що відповідачем була допущена протиправна бездіяльність, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті позивачу індексації грошового забезпечення. Належних та достатніх доказів зворотного представником відповідача не надано.

Посилання відповідача на відсутність протягом 2016 - 2018 років фінансових ресурсів для виплати індексації грошового забезпечення, як підставу для невиплати позивачу індексації грошового забезпечення суд не приймає до уваги, оскільки Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Кечко проти України» зауважив, що реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, а тому суд критично ставиться до таких доводів відповідача. З огляду на викладене, обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у відповідача обов`язку щодо нарахування індексації грошового забезпечення позивачу.

Суд також вважає безпідставними посилання відповідача на положення Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ та п. 6 Порядку, згідно з якими проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік, оскільки будь-яких застережень щодо нездійснення в зв`язку з цим індексації з 01.06.2015 вказані норми не містять.

При цьому, визначаючи період, протягом якого позивач мав право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення, суд виходить із такого.

Правові аспекти початку і закінчення проходження військової служби, часу, місця виконання обов`язків військової служби регламентовані законодавцем у ст. 24 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ, відповідно до якої початком проходження військової служби вважається, зокрема день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) – для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Отже, оскільки позивач був зарахований до списків особового складу Військової частини А1978 з 28.05.2016, суд вважає, що саме цієї дати у нього виникає право на отримання суми індексації грошового забезпечення.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу є обґрунтованими саме в частині періоду з 28.05.2016 по 10.08.2018. У свою чергу, в іншій частині цих позовних вимог, на переконання суду, слід відмовити.

Крім того, застосовуючи механізм захисту права та його відновлення, порушеного суб`єктом владних повноважень, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 245 КАС України, суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за вищезазначений період, а саме з 28.05.2016 по 10.08.2018.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Позивачем, на переконання суду, обґрунтовано факт допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 28.05.2016 по 10.08.2018.

У свою чергу, суд вважає, що відповідач документально не підтвердив та нормативно не обґрунтував наявність законних підстав для не нарахування та не виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 10.08.2018.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає частковому задоволенню, а саме у вищезазначеній частині.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 241, 243 – 246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 ), в особі представника – ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) до Військової частини А1978 (вул. Стефанова, буд. 1, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 08160298) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини А1978 (вул. Стефанова, буд. 1, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 08160298) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) за період з 28.05.2016 по 10.08.2018.

Зобов`язати Військову частину А1978 (вул. Стефанова, буд. 1, м. Запоріжжя, 69068, код ЄДРПОУ 08160298) нарахувати та виплатити ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з 28.05.2016 по 10.08.2018.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення складено в повному обсязі 04.07.2019 року.

Суддя Р.В. Кисіль