Рішення № 82813745, 04.07.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 липня 2019 р. Справа№200/6674/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чучка В.М., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2019 року ОСОБА_1 (далі за текстом - позивач) звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (надалі - Селидовське УПФУ, відповідач) про скасування рішення про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії від 17 грудня 2018 року та зобов`язання розглянути повторно заяву про призначення пенсії від 17.12.2018 року відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до пільгового стажу період роботи з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська», та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», до страхового стажу з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Мічуріна.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач звернувся до відповідача з заявою про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та надав повний пакет необхідних документів на підтвердження права на отримання пенсії. Рішенням Управління від 17 грудня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська», та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», а до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Войкова. Позивач вважає таке рішення відповідача незаконним та таким, що порушує норми Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 травня 2019 року відкрито провадження у справі № 200/6674/19-а, за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення осіб (виклику) учасників справи, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

У відзиві на позов від 11 червня 2019 року представник відповідача зазначив, що до пільгового стажу позивача не зараховано: період роботи з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», оскільки позивачем не надано пільгові довідки та довідки про підземні спуски, а до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі імені Войкова, з 01.04.1991 року по 30.09.1991 року, з 01.04.1992 року по 30.10.1992 року в колгоспі імені Мічуріна, оскільки відсутні трудові дні, у зв`язку з чим, через відсутність необхідного стажу, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії. Таким чином, представник УПФ вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Селидовському УПФУ, 18.09.2018 року звернувся до Управління з заявою про призначення пенсії згідно ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (а.с. 9-10).

Рішенням Управління від 17 грудня 2018 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії із зниженням пенсійного віку за відсутністю необхідного пільгового стажу, оскільки до пільгового стажу не зараховані період роботи: з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська», та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», оскільки позивачем не надано пільгові довідки та довідки про підземні спуски, а до страхового стажу не зараховано період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі імені Войкова, з 01.04.1991 року по 30.09.1991 року, з 01.04.1992 року по 30.10.1992 року в колгоспі імені Мічуріна, оскільки відсутні трудодні (а.с. 11).

Разом з тим, в трудовій книжці позивача серії НОМЕР_1 (а.с. 17-20) містяться записи, в тому числі, про роботу:

- № 4: 19.12.1983 року прийнятий в МУП УССР в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» підземним учнем прохідника на дільницю підготовчих робіт №2;

- № 5: 02.01.1984 року направлений не теоретичне навчання;

- № 6: 10.02.1984 року направлений на практику підземним учнем прохідника на дільницю підготовчих робіт №2;

- № 7: 27.04.1984 року переведений підземним прохідником 5 розряду дільниці підготовчих робіт №2;

- № 8: 19.08.1987 року звільнений за прогули по п. 19 «Уставу про дисципліну»;

- № 19: 05.03.1990 року прийнятий до колгоспу ім. Войкова за договором за вирощуванням овочів;

- № 20: 01.11.1990 року звільнений за закінченням строку договору;

- № 27: 13.04.1993 року прийнятий до ПМП фірма «Грань» підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

- № 28: 07.06.1993 року звільнений за власним бажанням.

Також, позивачем у якості підтвердження спірних періодів роботи надані: довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній від 15.04.2019 року №1-1021, історична довідка від 15.04.2019 року №1-1022, посвідчення №7695-КР та довідка від 23.11.1990 року (а.с. 13-16).

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірним є питання підтвердження: пільгового стажу роботи позивача з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська», та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», оскільки позивачем не надано пільгові довідки та довідки про підземні спуски, та підтвердження страхового стажу роботи позивача з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі імені Войкова, оскільки відсутні трудодні.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з такого.

За ст. 3 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов`язком держави.

На підставі ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як слідує зі ст. 22 Конституції України, конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, є результатом виконання трудових обов`язків і є однією з форм соціального захисту.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі за текстом - Закон 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Положеннями ч. 1 ст. 9 Закону 1058 передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Так, ст. 24 Закону 1058 визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Згідно п.2 Розділу ХУ «Прикінцеві положення» Закону 1058 пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовам праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» (далі за текстом - Закон 1788).

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788) відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Цей Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Даний Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

У відповідності до статті 14 Закону № 1788-XII працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.

Вищевказана норма закону кореспондується із частиною 3 статтею 114 Закону № 1058- IV (чинна редакція) працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.

Відповідно до ст.62 Закону 1788 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.2.14 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року №58, якщо працівник має право на пенсію за віком на пільгових умовах, запис у трудовій книжці робиться на підставі наказу, виданого за результатами атестації робочих місць, і має відповідати найменуванню Списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Показники, зазначені у цих Списках обов`язково повинні бути підтверджені у карті оцінки умов праці робочого місця за результатами атестації і можуть записуватись у дужках.

Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Тобто, надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Таким чином, трудова книжка позивача, зокрема, в частині записів:

- № 4: 19.12.1983 року прийнятий в МУП УССР в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» підземним учнем прохідника на дільницю підготовчих робіт №2;

- № 5: 02.01.1984 року направлений не теоретичне навчання;

- № 6: 10.02.1984 року направлений на практику підземним учнем прохідника на дільницю підготовчих робіт №2;

- № 7: 27.04.1984 року переведений підземним прохідником 5 розряду дільниці підготовчих робіт №2;

- № 8: 19.08.1987 року звільнений за прогули по п. 19 «Уставу про дисципліну»;

- № 19: 05.03.1990 року прийнятий до колгоспу ім. Войкова за договором за вирощуванням овочів;

- № 20: 01.11.1990 року звільнений за закінченням строку договору;

- № 27: 13.04.1993 року прийнятий до ПМП фірма «Грань» підземним прохідником 5 розряду з повним робочим днем у шахті;

- № 28: 07.06.1993 року звільнений за власним бажанням,

є належним доказом роботи позивача на вказаних посадах і у наведений період часу.

Отже, періоди роботи позивача з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», а також період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Войкова мають бути зараховані до пільгового та страхового стажу позивача, згідно записам у трудовій книжці.

При цьому, суд зазначає, що відсутність трудоднів, і як наслідок не зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Войкова, не може бути підставою для відмови у зарахуванні стажу за обставин, коли і трудова книжка, і довідка про періоди роботи у вказаному колгоспі підтверджують сам факт роботи позивача у спірний період.

З урахуванням наведеного, на думку суду відповідачем неправомірно не зараховані до пільгового стажу позивача періоди роботи: з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», оскільки позивачем не надано пільгові довідки та довідки про підземні спуски, а до страхового стажу - період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі імені Войкова у зв`язку з відсутністю трудоднів, оскільки спірні періоди роботи підтверджуються трудовою книжкою позивача, яка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, довідкою про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, та довідкою про період роботи позивача у колгоспі ім. Войкова.

Разом з тим, у прохальній частині позовної заяви позивач просить суд, зокрема, зобов`язати відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Мічуріна, при цьому, суд виходить з того, що позивач помилково зазначив найменування колгоспу ім. Мічуріна, оскільки, як вбачається з трудової книжки позивача, у зазначений період він працював саме у колгоспі ім. Войкова, отже і вірне найменування колгоспу - ім. Войкова.

Також суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст.23 Загальної Декларації прав людини, п.4 ч.1 Європейської Соціальної хартії та ч.3 ст.46 Конституції України кожна особа похилого віку має право на справедливу і задовільну винагороду, соціальний захист, за роки важкої праці та шкідливих робіт, - яка є основним джерелом існування для них самих та їхніх сімей.

На підставі п..4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07 липня 2014 року №13-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію:

1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж.

2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів;

3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Згідно п.4.7 Порядку право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії на пільгових умовах не відповідає вимогам щодо всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, є неправомірним, а тому суд вважає позовні вимоги про скасування цього рішення обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Таким чином, у спірних правовідносинах, на думку суду, відповідач діяв з порушенням меж повноважень, визначених Законами України, необґрунтовано та не пропорційно, чим порушив вимоги ст. 18 Конституції України та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, за якими органи державної влади та органи місцевого самоврядування, в тому числі, зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також обґрунтовано і пропорційно.

А отже, спірне рішення від 17 грудня 2018 року не відповідає обставинам справи та нормам матеріального права, а тому є незаконним, необґрунтованим і підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Доказів, які б доводили необґрунтованість заявленого позову, відповідач суду не надав, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб захисту права, що визначений позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн., наведена сума відповідно до положень ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає стягненню з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань.

На підстав наведеного, керуючись ст. ст. 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

2. Скасувати рішення Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову у призначенні (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 від 17 грудня 2018 року.

3. Зобов`язати Селидовське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 4385 від 18.09.2018 року із зарахуванням до пільгового стажу періоди роботи з 19.12.1983 року по 19.08.1987 року на підприємстві в/о «Селидіввугілля» Шахта «Селидівська» та з 13.04.1993 року по 07.06.1993 року на підприємстві ПМП «Грань», та із зарахуванням до страхового стажу період роботи з 05.03.1990 року по 01.11.1990 року у колгоспі ім. Войкова.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Селидовського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: вул. Героїв праці, 6, м. Селидове, Донецька область, 85400, код ЄДРПОУ 41247274) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ), судовий збір у розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.

Судове рішення складено та підписано 04 липня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.М. Чучко