Рішення № 82813655, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/1858/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Шевчук О.М. Бохан О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису №ДН2537/251/АВ/П від 02.01.2019р. та постанов №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82, №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83, №ДН2537/251/АВ/ ІП-ФС/84 від 31.01.2019р., -

ВСТАНОВИВ:

26.02.2019р. Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненої позовної заяви від 19.03.2019р., просить:

- визнати протиправним та скасувати припис відповідача про усунення виявлених порушень №ДН2537/251/АВ/П від 02 січня 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 від 31 січня 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83 від 31 січня 2019 року;

- визнати протиправною та скасувати постанову відповідача про накладення штрафу уповноваженими особами № ДН2537/251/АВ/ІП-ФС/84 від 31 січня 2019 року.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що акт інспекційного відвідування та припис від 02.01.2019р. не були надані позивачеві для ознайомлення і підписання внаслідок чого відповідачем були порушені права позивача щодо надання заперечень до акту та інспектором була порушена процедура складання припису, встановлена п.19, п.20, п.21 Порядку №295, що, на думку позивача, є підставою для визнання протиправним та скасування оспорюваного припису. Що стосується оспорюваної постанови про накладення на позивача штрафу у розмірі 625950 грн. за не нарахування та не виплату індексації 11 працівникам підприємства позивача у розмірі 73,64 грн. у листопаді 2018р., не оплати у подвійному розмірі за роботу у святкові дні 15 працівникам, що є недотриманням держаних мінімальних гарантій в оплаті праці, позивач вважає, що при їх прийнятті відповідачем не було враховано, що індексація зарплати підприємством була нарахована у повному обсязі, проте її виплата була здійснена несвоєчасно, а отже, у цій частині порушення не було допущено, а порушення в частині несвоєчасної виплати не є тотожним до не здійснення такої виплати. Індексація була виплачена у повному обсязі за платіжною відомістю №4 (коригуюча) за листопад 2018р., які надавались відповідачу під час інспекційного відвідування, а тому позивач вважає, що висновок відповідача щодо не проведення нарахування та виплати індексації зарплати є передчасними, так як позивач вжив всіх залежних від нього заходів для виплати такої індексації. Також позивач посилається і на порушення відповідачем принципу пропорційності (адекватності) при прийнятті оспорюваного рішення, не співмірності виявленого порушення на суми 73,64 грн., 2235,00 грн., 1117,50 грн. та 2031,84 грн. у порівнянні до розміру застосованого штрафу у сумі 625950 грн., а тому вважає, що оспорювана постанова є протиправною. Щодо не оплати працівникам роботи у подвійному розмірі у святкові дні (01, 07 січня, 01 та 09 травня, 28 червня, 14 жовтня), то позивач зазначає, що висновок у цій частині відповідача є передчасним та необґрунтованим, так як така оплата за святкові дні працівникам (що є додатковою заробітною платою) була нарахована та сплачена згідно платіжних відомостей (коригуючих) за травень, червень, жовтень 2018р., які були надані і відповідачеві, а тому згідно до ч.11 ст.7 Закону №877 у разі виконання припису, фінансові санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються. Що стосується оспорюваної постанови про накладення штрафу у розмірі 375570 грн. за недотриманням порядку прийняття на роботу трьох працівників – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , то позивач вказує на те, що порушення у даній частині не допускав, так як наведені працівники були допущені до роботи після укладення із ними трудових договорів №1/12, №2/12, №3/12 від 29.12.2018р., а відсутність повідомлення ГУ ДФС у Дніпропетровській області про прийняття на роботу не свідчить про те, що між працівником і роботодавцем не оформлено трудовий договір, а тому ст. 265 КЗпП України не застосовується, при цьому, позивач вважає, що відповідачем не враховано, що позивачем таке повідомлення до ГУ ДФС у Дніпропетровській області було направлено 29.12.2018р. Окрім того, позивач вважає, що ч.2 ст. 265 КЗпП України не передбачено застосування штрафу у зв`язку з відсутністю повідомлення до ГУ ДФС, а тому застосування до позивача штрафу за таке порушення за вказаною нормою за оспорюваною постановою є безпідставним. Щодо застосування штрафу до позивача за оспорюваною постановою у розмірі 4173 грн. за відсутність графіків змінності для адміністраторів та працівників готелю; за відсутність Правил внутрішнього розпорядку, позивач зазначає, що оскільки під час інспекційного відвідування відповідачу повідомлялося, що наведені документи є на підприємстві та на момент інспекційного відвідування знаходяться за юридичною адресою, а не за адресою, за якою здійснюється інспектування, так як директором вносились зміни до наведених документів та робоче місце директора знаходиться у АДРЕСА_1 . Зазначене інспектором не було враховано та не було перевірено. Також позивач вказує і на те, що вищенаведені документи були надані на виконання припису, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою. Аналогічні підстави зазначені представником позивача у відповіді на відзив. Додатково у письмових поясненнях від 24.05.2019р. позивач вказує і на те, що працівники ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були прийняті на роботу лише 09 жовтня 2018р. із них були звільнені ОСОБА_2 -31.10.2018р., ОСОБА_10 – 01.11.2018р., ОСОБА_12 – 01.11.2018р., а тому у них не виникало право на індексацію заробітної плати в листопаді 2018р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у відзиві на позов просив у задоволенні позову відмовити посилаючись на те, що посадовими особами відповідача було проведено інспекційне відвідування позивача за результатами якої був складений акт та припис від 02.01.2019р., які 03.01.2019р. були направлені позивачеві, позивачем були надані зауваження до акту, а тому твердження позивача щодо порушення строків складання та надсилання акту є необґрунтованими та отримання поштою цих документів не позбавляє права позивача надати зауваження в межах строків відповідно до вимог Порядку №295. Згідно з висновками акту встановлено порушення вимог чинного трудового законодавства, а саме: згідно відомостей про нарахування заробітної плати за листопад 2018р. вони не містять відображення нарахування і виплати індексації 11 працівникам при наявності підстав, вважає, що позивач необґрунтовано стверджує, що індексація заробітної плати ним була нарахована у повному обсязі, проте її виплата була здійснена несвоєчасно, оскільки документи, на які посилається позивач, під час інспекційного відвідування надані не були, а тому вказане свідчить про порушення позивачем вимог ч.5 ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці». Також було встановлено, що позивачем не була оплачена у подвійному розмірі робота його 15 працівників, які працювали у святкові дні (01 та 07 січня, 01 та 09 травня, 28 червня, 14 жовтня), робота яких підтверджена табелями обліку робочого часу, однак розрахункові відомості за наведений період не містять даних щодо роботи та належної оплати роботи у святкові дні даним працівникам. Позивач необґрунтовано стверджує, що ним заробітна плата з урахуванням роботи у святкові дні була нарахована у повному обсязі, проте її виплата була здійснена несвоєчасно, так як документи, на які посилається позивач, під час інспекційного відвідування надані не були, а тому позивачем порушені вимоги ст. 107 КЗпП України. У ході інспекційного відвідування 29.12.2018р. о 13-50 годині були проведені опитування працівників підприємства – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відповідно до пояснень яких з`ясовано, що вони працюють на об`єкті – ресторан «Горец» м.Дніпро, вул.Б.Хмельницького,6 з режимом роботи з 9-00 до 23-00 годин, дані пояснення зафіксовано за допомогою відеотехніки. Однак, позивачем повідомлення про прийняття на роботу вказаних працівників направлено позивачем до ГУ ДФС у Дніпропетровській області 29.12.2018р. о 17-36 годині, тобто після інспекційного відвідування та надання пояснень вищезазначеними особами, а отже позивач фактично допустив до роботи без оформлення трудових відносин 3 працівників в порушення вимог ч.1 ст.21, ч.3ст.24 КЗпП України. Окрім того, представник відповідача посилається і на листи Держпраці України від 03.08.2015р. та Мінсоцполітики України від 10.08.2018р. за якими вказано, що дата наказу про прийняття на роботу та дата початку роботи працівника не можуть співпадати, оскільки повідомлення до ДФС є частиною укладення трудового договору, яке складається із виданого наказу та повідомлення ДФС. Інспекційним відвідуванням також встановлено, що у позивача взагалі відсутні графіки змінності, що є порушенням вимог ст.57 КЗпП України; форма табелів обліку робочого часу не відповідає вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р. в частині обліку відпрацьованих нічних та святкових годин, визначення посадового окладу працівника в обліковому періоді, тощо, а саме: табелі за січень, травень, жовтень 2018р. не мають відображення нічних та святкових відпрацьованих годин, що є порушенням вимог ст.30 Закону України «Про оплату праці». У позивача також і відсутні Правила внутрішнього трудового розпорядку, що є порушенням вимог ч.1 ст.142 КЗпП України, Положення про оплату праці, що є порушенням вимог ч.2 ст.97 КЗпП України, тобто питання щодо оплати праці вирішувались одноосібно самим позивачем. Окрім того, представник відповідача зазначає, що вказані позивачем норми ч.11 ст.7 Закону №877 не відповідають вимогам Конвенції Міжнародної організації праці №81 1947 року, а тому вони не поширюються на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, а підлягають застосуванню норми ст.265 КЗпП України як спеціальна норма, що підтверджується і правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 28.02.2018р. у справі №818/584/17. За викладеного, представник відповідача вважає, що оспорювані припис та постанови про накладення штрафів на позивача є законними та обґрунтованими, винесеними на підставі та у відповідності до норм діючого законодавства, а тому відсутні підстави для їх скасування. У запереченнях від 26.04.2019р. представник відповідача посилається на ті ж самі підстави, які ним зазначені і у відзиві на позов.

Ухвалою суду від 25.03.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.04.2019р. (а.с.2 том 1).

У підготовчому засіданні 24.04.2019р. у зв`язку із необхідністю надання додаткових документів, була оголошена перерва до 13.05.2019р. (а.с.43-44 том 2).

13.05.2019р. у зв`язку із поданням позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, була оголошена перерва у підготовчому засіданні до 24.05.2019р. (а.с.56 том 2).

24.05.2019р. у підготовчому засіданні було закрито підготовче провадження у даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті у судовому засіданні на 07.06.2019р., що підтверджується змістом протоколу підготовчого засідання та ухвалою суду від 24.05.2019р. (а.с.66-68 том 2).

У ході судового розгляду справи, судом встановлені наступні обставини у даній справі.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку у Новомосковській ДПІ (Лівобережне управління) ГУ ДФС у Дніпропетровській області, що підтверджується змістом копії витягу з ЄДРПОУ від 22.02.2019р. (а.с.89-90 том 1).

У період з 29.12.2018р. по 02.01.2019р. посадовою особою відповідача на підставі наказу № 1204-і від 26.12.2018р. та направлення №517 від 29.12.2018р. було проведено інспекційне відвідування позивача з питань додержання законодавства про працю, застрахованих осіб, зайнятість, працевлаштування інвалідів та з питань дитячої праці у Дніпропетровському регіоні за адресою: Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Крупської, буд.15, фактичне місце здійснення діяльності: Дніпропетровська АДРЕСА_2 , 6, ресторан «ГОРЕЦ» за результатами якої був складений акт інспекційного відвідування за №ДН2537/251/АВ від 02.01.2019р. за висновками якого виявлені наступні порушення, а саме:

- недотримання роботодавцем порядку прийняття на роботу працівника, тобто працівників гр. ОСОБА_13 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_4 фактично допущено до роботи з 29.12.2018р. без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області, що порушує вимоги ч.1, ч.3 ст.24 КЗпП України;

- заробітна плата ОСОБА_14 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , тобто 11 працівникам у листопаді 2018 року не індексувалась, що є порушенням вимог Порядку №1078, ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці»;

- у святкові дні 01 та 07 січня згідно табелю робочого часу працювали: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 ; 01 та 09 травня, згідно табелю робочого часу працювали: : ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ; 28 червня (День Коснтитуції України) згідно табелю обліку робочого часу працювали: ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 ; 14 жовтня (День захисника України) згідно табелю обліку робочого часу працювали: : ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , однак розрахункові відомості за січень, травень, червень, жовтень 2018р. не містять даних щодо роботи та належної оплати цієї роботи у святкові дні цим працівникам, що є порушенням вимог ст.107 КЗпП України, ст.12 Закону України «Про оплату праці», що є мінімальними державними гарантіями;

- у ФОП ОСОБА_1 взагалі відсутні графіки змінності для адміністраторів готелю та продавців, що порушує вимоги ст.57 КЗпП України; форма табелів обліку використання робочого часу підприємства не відповідає вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р., а саме: табель обліку робочого часу за січень, травень, жовтень 2018р. не має відображення нічних та святкових відпрацьованих годин чим порушені вимоги ст.30 Закону України «Про оплату праці»; у ФОП взагалі відсутні Правила внутрішнього трудового розпорядку, що порушує вимоги ч.1 ст.142 КЗпП України, а також відсутнє Положення про оплату праці, що порушує вимоги ч.2 ст.97 КЗпП України, тобто у ФОП питання щодо оплати праці вирішувались одноосібно директором (а.с. 193-201 том 1).

На підставі вказаного вище акту інспекційного відвідування, 02.01.2019р. посадовою особою відповідача було прийнято припис про усунення виявлених порушень №ДН 2537/251/АВ/П зі змісту якого видно, що позивачеві приписано усунути вище виявлені порушення у строк - 5 днів з дня надходження, що підтверджується копією відповідного припису (а.с.202-203 том 1).

Також, на підставі вищенаведеного акту посадовою особою відповідача 31.01.2019р. були прийняті наступні постанови про застосування до позивача штрафу згідно до вимог ст.265 КЗпП України, а саме:

- №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 за не нарахування і не виплату індексації заробітної плати у листопаді 2018р. 11 працівникам та не оплату у подвійному розмірі роботи 15 працівникам у святкові дні у січні, травні, червні та жовтні 2018р. – штраф у розмірі 625950 грн. (а.с.231-233 том 1);

- №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83 за недотримання роботодавцем порядку прийняття на роботу 3 працівників, а саме: фактичного допуску до роботи з 29.12.2018р. без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області – штраф у розмірі 375570 грн. (а.с.234-235 том 1);

- №ДН2537/251/АВ/ІП-ФС/84 за відсутність графіку змінності для адміністраторів готелю та продавців, Правил внутрішнього трудового розпорядку, Положення про оплату праці та за те, що форма табелів обліку використання робочого часу підприємства, в частині обліку відпрацьованих нічних та святкових годин, не відповідає вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р. за що застосовано штраф у розмірі 4173 грн. (а.с.236-237 том 1).

Позивач оспорює вказані постанови, а також і припис, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на відсутність вищевказаних порушень на підприємстві позивача, що підтверджується наданими позивачем копіями табелів обліку використання робочого часу, відомостей про нарахування та сплату індексації, платіжних відомостей (коригуючих) з виплати заробітної плати за спірний період, Правилами внутрішнього трудового розпорядку, графіками роботи (змінності) та іншими документами, які у тому числі були надані і відповідачеві, проте не враховані при прийнятті оспорюваних рішень.

Заслухавши представників сторін, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих підстав для задоволення даного адміністративного позову у повному обсязі.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування постанови №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 від 31.01.2019р., за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 625950 грн. за не нарахування і не виплату індексації заробітної плати у листопаді 2018р. 11 працівникам та не оплату у подвійному розмірі роботи 15 працівникам у святкові дні за січень, травень, червень та жовтень 2018р., суд виходить з наступного.

Щодо не нарахування і не виплати сум індексації заробітної плати у листопаді 2018р. 11 працівникам, слід зазначити таке.

Відповідно до вимог ст.8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» Законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, у тому числі індексація доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

За приписами ч.2 ст.19 вищенаведеного Закону, визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Статтею 8 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що держава здійснює регулювання оплати праці працівника підприємств усіх форм власності шляхом встановлення розміру мінімальної заробітної плати та інших державних норм і гарантій.

В період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством – ст. 33 Закону України «Про оплату праці».

Також і у відповідності до вимог ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення».

Так, за ст.1 наведеного Закону, визначено, що індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно до вимог ст.4 наведеного Закону, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, постановою Кабінету Міністрів України затверджений Порядок проведення індексації грошових доходів населення від 17 липня 2003р. №1078 (далі – Порядок №1078).

Згідно п.1 наведеного Порядку №1078 передбачено, що правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка.

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту – п.11Порядку №1078.

Згідно до п.4 Порядку №1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.

У відповідності до вимог п.5 наведеного Порядку №1078 у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник – п. 102 Порядку №1078.

У відповідності до вимог абзацу 4 частини 2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі, зокрема, недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, якими, у даному випадку, є територіальні органи Держпраці.

Аналіз вказаних законодавчих норм свідчить про те, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення, у разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу, при цьому, для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.

Отже, із наведеного можна дійти висновку, що для новоприйнятих працівників, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації, здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник, а тому такий працівник не набуває ще права про проведення індексації заробітної плати з місяця, наступного за місяцем його прийняття на роботу.

Так, як встановлено судом із наданих копій документів, посадові оклади працівникам ФОП ОСОБА_1 були встановлені штатним розкладом, який був ведений у дію з 01.01.2018р. та до 01.11.2018р. такі посадові оклади не переглядались та не змінювались, що підтверджено їх копією (а.с. 71 том 1).

Зі змісту акту інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу у розмірі 625950 грн. видно, що у ході інспекційного відвідування інспектором праці було встановлено, що індекс споживчих цін у лютому 2018р. становив – 1,009%, у березні 2018р. -1,011%, у квітні 2018р. – 1,008%, у травні 2018р. – 1%, у червні 2018р. – 1%, у липні 2018р. – 0,993%, у серпні 2018р. – 1% у вересні 2018р. – 1,019%, а тому у листопаді 2018р. була підстава для проведення індексації заробітної плати у розмірі 73,64 грн. 11 найманих працівників, а саме: ОСОБА_14 , ОСОБА_5 ,, ОСОБА_12 , ОСОБА_15 , ОСОБА_6 , ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , яка, згідно відомості нарахування та виплати заробітної плати за листопад 2018р., позивачем не індексувалась, що підтверджується змістом акту від 02.01.2019р. та змістом оспорюваної постанови (а.с.195-201, 231-233 том 1).

Разом з тим, наведені вище висновки посадової особи відповідача не відповідають дійсності та спростовуються наданими суду копіями документів, зокрема, копіями наказів про прийняття та звільнення з роботи зі змісту яких видно, що працівники позивача, а саме: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 були прийняті на роботу на підприємство позивача лише 08.10.2018р. та 09.10.2018р., що підтверджується копіями наказів та трудових договорів (а.с.72-85,91-105 том 2).

Також, згідно копії трудового договору від 08.10.2018р., заяви та наказу №6к/08 громадянка ОСОБА_2 була прийнята на роботу з 09.10.2018р., а за наказом №1/10 від 31.10.2018р. була звільнена з роботи, що підтверджується відповідними копіями трудового договору та наказу (а.с.86-90 том 2).

Таким чином, із аналізу вищенаведених встановлених обставин у даній справі, які підтверджені вищенаведеними копіями документів, у сукупності із вищезгаданими проаналізованими судом нормами чинного законодавства, що регулюють порядок та спосіб нарахування і виплати індексації заробітної плати, можна дійти висновку, що базовим місяцем для проведення розрахунку індексу інфляції є місяць прийняття вищенаведених осіб на роботу – жовтень 2018р., а тому, суд приходить до висновку, що у вищезазначених осіб ще не виникло право на індексацію заробітної плати у відповідності до вимог Порядку №1078 саме у листопаді 2018р.

За викладених обставин, суд приходить до висновку, що оскільки із наданих позивачем документів судом встановлено, що у зв`язку із прийняттям вказаних осіб на роботу лише 08.10.2018р. та 09.10.2018р., право на індексацію заробітної плати у листопаді 2018р. у них ще не виникло, а відповідно, позивач і не мав обов`язку проводити індексацію заробітної плати вищезазначеним новоприйнятим працівникам у листопаді 2018р., тому застосування до позивача штрафу у розмірі 625950 грн. за оспорюваною постановою саме за не нарахування та не виплату вказаним працівникам суми індексації у розмірі 73,64 грн. саме у листопаді 2018р. є протиправним та таким, що суперечить вищенаведеним вимогам ст.95 КЗпП України, ст.33 Закону України «Про оплату праці» та вимог Порядку №1078.

Що стосується нарахування та виплати суми індексації працівникам ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_15 , у яких виникло право на індексацію їх заробітної плати у розмірі 73,64 грн. у листопаді 2018р. суд зазначає наступне.

Так, із наданих позивачем пояснень судом встановлені наступні обставини, а саме:

- ОСОБА_14 прийнята на роботу 15.02.2017р. на посаду кухара, її посадовий оклад складав 3500 грн., який до 01.11.2018р. не переглядався, а тому остання має право на індексацію заробітної плати у розмірі 73,64 грн. у листопаді 2018р., при цьому, базовим місяцем для відрахування індексу споживчих цін є саме лютий;

- ОСОБА_15 прийнята на роботу 25.12.2017р. на посаду кухара з посадовим окладом 3500 грн.,який до 01.11.2018р. не переглядався, а тому остання має права на індексацію заробітної плати у розмірі 73,64 грн. у листопаді 2018р., при цьому, базовим місяцем для ОСОБА_15 є січень 2018р., проте, з урахуванням, що посадовий оклад був визначений за штатним розкладом від 01.01.2018р., базовим місяцем є лютий;

- ОСОБА_12 прийнятий на роботу 26.12.2017р. на посаду – бармена з посадовим окладом 2500 грн., який до 01.11.2018р. не переглядався, згідно наказу №1/11 від 01.11.2018р. його було звільнено з посади за власним бажанням, відповідно до графіку роботи за листопад 2018р. ОСОБА_12 відпрацював у листопаді два дні – 01.11.2018р. та 02.11.2018р., а відповідно до абз.5 п.4 Порядку №1078 він має право на індексацію його заробітної плати у листопаді 2018р. пропорційно відпрацьованим дням, виходячи із розрахунку 73,64 грн.:22 роб.дні х 2 роб.дні =6,69 грн., а отже, сума індексу інфляції за листопад 2018р. для ОСОБА_12 , становить 6,69 грн., проте, згідно платіжної відомості №4/коригуюча йому було виплачено індексацію у більшому розмірі -1841 грн., що не є порушенням вимог законодавства (а.с. 72 том 1, 61-65 том 2).

Факт нарахування та виплати вказаних трьом працівникам вищенаведених сум індексації заробітної плати підтверджується копіями розрахунку заробітної плати за листопад 2018р. та платіжною відомістю №4/коригуюча за листопад 2018р., наявних в матеріалах справи (а.с.72-74 том 1).

Вказані копії документів були у тому числі і надані позивачем відповідачеві 14.01.2019р., що підтверджується змістом листа позивача від 14.01.2019р. та копією накладної пошти про їх надіслання відповідачеві від 14.01.2019р. (а.с.45-46 том 1).

Таким чином, із аналізу наведених документів, можна дійти висновку, що позивачем виконано вимоги щодо нарахування та виплати індексації у листопаді 2018р. вищенаведеним трьом працівникам у відповідності до вимог ст.95 КЗпП України та вимог Порядку №1078, що не було враховано відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови, таких доказів суду не надано.

При цьому, слід зазначити, що проведення нарахування заробітної плати та індексації в різних відомостях за один і той самий період саме по собі не може свідчити про те, що вказане нарахування індексації не відбулося, оскільки такий спосіб нарахування не заборонений чинним законодавством.

Також судом враховується і те, що структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані із виконанням виробничих завдань і функцій (ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов`язаних із індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п.2.2.7 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.1994р. №5.

Таким чином, індексація є складовою частиною заробітної плати, тобто є додатковою заробітною платою.

З огляду на викладене, можна дійти висновку, що у разі навіть несвоєчасної, але виплати сум індексації грошових доходів громадян, підстави для застосування штрафних санкцій за недотримання мінімальних державних гарантій в оплаті праці відсутні, оскільки, в даному випадку, фактично позивачем такі гарантії в частині обов`язкової індексації заробітної плати були дотримані, а тому застосування відповідачем до позивача за оспорюваною постановою штрафу у розмірі 625950 грн. саме за не нарахування та не виплату суми індексації заробітної плати 11 працівникам є протиправним.

Окрім того, суд, задовольняючи позов у наведеній частині та визнаючи протиправним і скасовуючи оспорювану постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 625950 грн., виходить також із того, що оскільки позивачем в повному обсязі були виконані зобов`язання з виплати сум індексації грошових доходів громадян, а при виявленні порушення в частині не здійснення виплати індексації заробітної плати, позивач вжив всіх залежних від нього заходів для виплати такої індексації, тому накладення штрафних санкцій за не нарахування та не виплату індексації заробітної плати, зважаючи на добросовісність дій позивача, порушується принцип пропорційності, який має на меті досягнення балансу між публічним інтересом та індивідуальним інтересом особи, а також цілями і засобами їх досягнення.

Щодо не оплати позивачем у подвійному розмірі роботи у святкові дні 15 працівникам, слід зазначити таке.

Статтею 73 КЗпП України, встановлено такі святкові дні: 1 січня - Новий рік; 7 січня і 25 грудня – ОСОБА_21 ; 1 травня - День праці; 9травня - День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні (День перемоги); 28 червня - День Конституції України; 14 жовтня - День захисника України.

Згідно ст. 107 КЗпП України робота у святковий і неробочий день (частина четверта статті 73) оплачується у подвійному розмірі:1) відрядникам - за подвійними відрядними розцінками; 2) працівникам, праця яких оплачується за годинними або денними ставками, - у розмірі подвійної годинної або денної ставки; 3) працівникам, які одержують місячний оклад, - у розмірі одинарної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота у святковий і неробочий день провадилася у межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки зверх окладу, якщо робота провадилася понад місячну норму.

Оплата у зазначеному розмірі провадиться за години, фактично відпрацьовані у святковий і неробочий день.

Структуру заробітної плати визначено у статті 2 Закону України «Про оплату праці», якою передбачено існування основної заробітної плати, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата – це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані із виконанням виробничих завдань і функцій (ч.2 ст.2 Закону України «Про оплату праці»).

Суми виплат, пов`язаних з оплатою роботи в надурочний час, святкові та неробочі дні, входять до складу фонду додаткової заробітної плати згідно з п.п.2.2.4 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату від 13.01.1994р. №5.

Таким чином, оплата роботи у святкові дні є складовою частиною заробітної плати, тобто є додатковою заробітною платою.

Так, зі змісту оспорюваної постанови видно, що посадовою особою відповідача було встановлено, що згідно табелів робочого часу за січень 2018р, травень 2018р., червень 2018р. та жовтень 2018р. 15 працівників ( ОСОБА_14 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_12 , ОСОБА_22 .А., Потьомкін В.В., Виставна С ОСОБА_23 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_20 , ОСОБА_24 , ОСОБА_11 та ОСОБА_5 ) працювали у святкові дні – 01 та 07 січня, 01 та 09 травня, 28 червня, 14 жовтня 2018р., проте розрахункові відомості за вказаний період не містять даних щодо оплати цієї роботи у порушення вимог ст. 107 КЗпП України (а.с.231-233 том 1).

Разом з тим, вказані відомості не відповідають дійсності та спростовуються, зокрема, змістом відомостей розподілу заробітної плати за січень, травень, червень та жовтень 2018р., а також платіжних відомостей №1/коригуюча, №2/коригуюча, №3/коригуюча, №1а за січень 2018р. від 21.12.2018р. із яких вбачається нарахування та оплату роботи вищенаведених осіб у вищенаведені святкові дні (а.с.76-83,а.с.215-217 том 1).

Вказані копії документів були у тому числі і надані позивачем відповідачеві 14.01.2019р., що підтверджується змістом листа позивача від 14.01.2019р. та копією накладної пошти про їх надіслання відповідачеві від 14.01.2019р. (а.с.45-46 том 1).

Таким чином, із аналізу наведених документів, можна дійти висновку, що позивачем виконано вимоги щодо нарахування та виплати оплати своїх працівників у святкові дні у відповідності до вимог ст.107 КЗпП України та ст.12 Закону України «Про оплату праці», що не було враховано відповідачем при прийнятті оспорюваної постанови, таких доказів суду не надано, а тому у відповідача були відсутні обґрунтовані правові підстави для застосування до позивача штрафу на підставі абз.4 ч.2 ст.265 КЗпП України за оспорюваною постановою.

За викладених обставин, аналізу норм чинного трудового законодавства, суд приходить до висновку, що постанова №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 від 31.01.2019р. про накладення штрафу на позивача у розмірі 625950 грн. є протиправною, а тому підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування постанови №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83 від 31.01.2019р., за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 375570 грн. за не дотримання роботодавцем порядку прийняття на роботу працівників, а саме: працівників гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_4 фактично допущено до роботи з 29.12.2018р. без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області, що є порушенням вимог ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.24 КЗпП України передбачено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

За частиною 3 статті 23 КЗпП України визначено, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України юридичні та фізичні-особи підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, у разі, зокрема, фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) – у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Аналізуючи вказані норми трудового законодавства, можна дійти висновку, що роботодавець, який використовує найману працю, несе відповідальність у вигляді штрафу лише у разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Разом з тим, як вбачається зі змісту оспорюваної постанови, підставою для її прийняття було саме фактичне допущення до роботи трьох працівників – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 з 29.12.2018р. без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області (а.с.234-235 том 1).

Тобто, за вказаною оспорюваною постановою до позивача застосовано штраф за фактичне допущення до роботи працівників без повідомлення територіального органу ДФС у Дніпропетровській області, за що не передбачено відповідальності за змістом абз. 2 ч.2 ст.265 КЗпП України.

При цьому, слід зазначити, що за допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (відповідальність, передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України), а за допуск до роботи працівників без повідомлення територіального органу ДФС(відповідальність не передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України), а тому наведені поняття не є тотожними.

В той же час, як встановлено судом із наданих копій документів, між вищенаведеними працівниками та позивачем були укладені трудові договори №1/12, 2/12, 3/12 від 29.12.2018р., прийняті накази про призначення на посади 29.12.2018р. та саме в цей день їх було допущено до роботи, що підтверджується копіями наведених трудових договорів, копій наказів наявних в матеріалах справи (а.с.6-69 том 1).

Також 29.12.2018р. позивачем було надіслано і повідомлення до ГУ ДФС у Дніпропетровській області про прийняття на роботу вищевказаних працівників, що підтверджується копією відповідного повідомлення (а.с.70 том 1).

Вказані вище наведені документи також були надані до перевірки відповідачеві, що підтверджується змістом листа позивача до відповідача від 14.01.2019р. (а.с. 45-47 том 1).

Таким чином, аналіз наведених документів, спростовують твердження відповідача про порушення позивачем наведеного трудового законодавства та свідчить про дотримання позивачем процедури та порядку прийняття працівників на роботу, встановлену ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України.

При цьому, судом відхиляються доводи представника відповідача про те, що позивачем фактично допущено до роботи працівників без оформлення трудового договору та повідомлення про прийняття таких осіб на роботу орган ДФС є складовою оформлення трудового договору, вказані особи були опитані 29.12.2018р. о 13-50 годині, а повідомлення позивачем до ДФС про їх прийняття було надіслано о 17-36 годині, з огляду на те, що наведені відповідачем факти не можуть свідчити, про те, що на момент опитування вказаних працівників трудові договори між ними та позивачем укладені не були (доказів не надано), а посилання на направлення повідомлення про прийняття осіб на роботу до ДФС лише о 17-36 годині 29.12.2018р., як на порушення позивачем вимог трудового законодавства, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності, оскільки за допущення до роботи працівника без повідомлення до органів ДФС будь-яка відповідальність за абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України не передбачена.

Є безпідставними і посилання представника відповідача на листи Держпраці та Місоцполітики, оскільки вказані листи не є нормативно-правовими актами, носять лише роз`яснювальний характер, а тому у даному випадку підлягають застосуванню норми КЗпП України, які носять вищу юридичну силу у відповідності до вимог ч.3 ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України.

За викладеного, суд приходить до висновку, що оскільки позивачем дотримано процедуру та порядок прийняття працівників на роботу, встановлену ч.1, ч.3 ст. 24 КЗпП України, відповідальність роботодавця за допущення до роботи працівників без повідомлення територіального органу ДФС не передбачена абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України, а тому застосування відповідачем за оспорюваною постановою до позивача штрафу у розмірі 375570 грн. є протиправним у зв`язку з чим оспорювана постанова у наведеній частині підлягає скасуванню.

Задовольняючи позовні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу №ДН2537/251/АВ/ІП-ФС/84 від 31.01.2019р., за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 4173 грн. за відсутність у позивача графіків змінності для адміністраторів готелю та продавців, за відсутність Правил внутрішнього трудового розпорядку, Положення про оплату праці, невідповідності Форми табелів обліку використання робочого часу в частині обліку відпрацьованих нічних та святкових годин вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р., суд виходить з наступного.

Як видно зі змісту оспорюваної постанови, у ході проведення інспекційного відвідування відповідачеві не були надані графіки змінності для адміністраторів готелю та продавців, Правила внутрішнього трудового розпорядку, Положення про оплату праці та Форма табелів обліку використання робочого часу, а саме: табелі обліку робочого часу за січень, травень, жовтень 2018р. не має відображення відпрацьованих нічних та святкових годи, що не відповідає вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р. та є порушенням вимог ст.ст.57, ч.2 ст.97, ч.1 ст.142 КЗпП України (а.с.236-237 том 1).

Разом з тим, посадовою особою відповідача не враховано той факт, що позивач здійснює свою господарську діяльність за двома адресами, а саме: АДРЕСА_1 (місце роботи директора) та фактичне місце здійснення діяльності: м АДРЕСА_2 Богдана Хмельницького, 6, ресторан «ГОРЕЦ» та у ході інспекційного відвідування інспектором не було враховано того факту (про що позивач повідомляв відповідача), що вказані документи знаходилися саме за адресою місця роботи директора - Дніпропетровська область, м. Новомосковськ, вул. Крупської, будинок 15, вказані факти були проігноровані інспектором та не перевірені (відповідних доказів суду не надано).

Факти наявності у позивача вищевказаних документів підтверджується і тим, що листом від 14.01.2019р. згідно долучених додатків до цього листа видно, що позивачем на адресу відповідача вказані документи були направлені відповідачеві згідно поштової накладної від 14.01.2019р. (а.с.45-46 том 1).

Також вищенаведені документи були надані і до суду та досліджені судом, що підтверджується їх копіями, наявними у матеріалах справи (а.с.75,78,81,84-88 том 1, а.с.66-68 том 2).

Є і безпідставними доводи відповідача у оспорюваній постанові про те, що форма табелів обліку використання робочого часу підприємства в частині не відображення у них нічних та святкових відпрацьованих годин, що, на думку відповідача, не відповідає вимогам наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р., з огляду на те, що вказане твердження не відповідає дійсності та спростовується тим, що сам відповідач у ході інспекційного відвідування встановив, що працівниками позивача були відпрацьовані святкові дні 01 та 07 січня, 01 та 09 травня, 28 червня та 14 жовтня 2018р., що відображено було саме згідно табелів обліку робочого часу за наведений період про що зазначено у акті та у постанові №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 від 31.01.2019р. (а.с.231-233 том 1).

Отже, наведене свідчить про те, що на підприємстві позивача ведеться облік використання робочого часу у святкові дні із дотриманням вимог наказу Держкомстату №489 від 05.12.2008р.

За викладених обставин та враховуючи встановлення судом фактів наявності у позивача документів, які визначені як відсутні у позивача згідно оспорюваної постанови, суд приходить до висновку, що застосування до позивача штрафу за оспорюваною постановою у розмірі 4173 грн. з вищенаведених підстав є протиправним, у зв`язку з чим оспорювана постанова підлягає скасуванню.

Також із врахуванням вищенаведеного аналізу норм чинного законодавства та досліджених судом документів, підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про визнання протиправним і скасуванню припису №ДН2537/251/АВ/П від 02.01.2019р., оскільки судом не встановлено порушень позивачем вимог ч.1,ч.3 ст.24, ст.57, ч.5 ст.95, ч.2 ст.97, ст.107, ч.1 ст.142 КЗпП України, ст.ст. 30, 33 Закону України «Про оплату праці», Порядку №1078, а відповідачем жодних доказів на підтвердження наведених порушень суду не надано, а навпаки, позивачем надано достатньо доказів, які свідчать про дотримання позивачем вимог вищенаведеного трудового законодавства.

Разом з тим, судом не приймаються до уваги посилання позивача на порушення відповідачем п. 19, п.20, п.21 Порядку №295 щодо не надання для ознайомлення акту, оскільки позивач мав можливість ознайомитися із відповідним актом, надати на нього зауваження, додаткові документи, пояснення та інше, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні та відповідні дії по надання зауважень до акту були вчинені позивачем, а відповідачем такі зауваження були розглянуті, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проте, представником відповідача у ході судового розгляду справи не було надано жодних доказів та не наведено обґрунтованих підстав, які б свідчили про правомірність, обґрунтованість та законність прийняття відповідачем оспорюваних постанов та оспорюваного припису з урахуванням встановлених судом обставин та аналізу наданих документів і норм чинного трудового законодавства України.

Судом не можуть бути покладені в основу даного судового рішення та відхиляються і твердження представника відповідача про те, що нарахування індексації заробітної плати та нарахування оплати праці за роботу у святкові дні, направлення повідомлення до ДФС позивачем було здійснено після проведення інспекційного відвідування, оскільки вказані твердження жодними доказами не підтверджені.

Навпаки, надані позивачем відповідачеві листом від 14.01.2019р. копії документів, наведені у додатках до вказаного листа, свідчать про наявність їх у позивача на момент проведення інспекційного відвідування.

Є безпідставним та необґрунтованим посилання представника відповідача на те, що норми ч.11 ст.7 Закону №877 не відповідають вимогам Конвенції Міжнародної організації праці №81, а тому не поширюються на органи державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, з огляду на те, що відповідних доказів на підтвердження наведеного відповідачем суду не надано, а до повноважень відповідача не віднесено встановлення фактів відповідності чи невідповідності норм Законів України вимогам міжнародних Конвенцій та виходячи з вимог Конституції України неконституційність певних положень Закону може встановлюватися лише Конституційним Судом України, а не відповідачем.

При цьому, ч.11 ст.7 Закону №877 визначає, що у разі виконання у повному обсязі та у встановлений строк припису, розпорядження, рішення, іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю), фінансові та адміністративні санкції, заходи реагування до суб`єкта господарювання, його посадових осіб не застосовуються.

Вказана норма є діючою, у встановленому законодавством порядку не скасована та не визнана неконституційною, таких доказів суду не надано, а тому підстав для її не застосування у межах наданих відповідачеві повноважень не має.

При цьому, судом відхиляються посилання представника відповідача, що норма ч.11 ст.7 Закону №877 у даному випадку не має застосовуватися, оскільки застосуванню підлягає норма статті 265 КЗпП України, яка є спеціальною, з огляду на те, що вказане спростовується тим, що КЗпП України є основним законом у сфері трудових відносин, а отже його норми мають вищу юридичну силу, а норми Закону №877, які врегульовують правовідносини роботодавців та державних органів у сфері нагляду (контролю) дотримання законодавства про працю, якими у даному випадку, є відповідач та позивач, є спеціальними нормами та у разі якщо вони не суперечать КЗпП України, вказані наведені норми підлягають застосуванню виходячи із наданих відповідачеві повноважень та вказують на те, що у разі, якщо виконані вимоги припису роботодавцем, до нього не застосуються адміністративні та фінансові санкції, що є одним із принципів дотримання пропорційності, розумного балансу між публічними інтересами, на забезпечення яких спрямовані рішення суб`єкта владних повноважень, та інтересами конкретної особи виходячи з вимог ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваних постанов та припису згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що при їх прийнятті відповідач діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, необґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії)

З огляду на викладене, вищевказані постанови та припис прийняті відповідачем з порушенням прав і інтересів позивача, а тому вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав за таких обставин для задоволення цього адміністративного позову повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить із того, що згідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати сплачуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

За таких обставин підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області на користь позивача судові витрати позивача, понесені ним по сплаті судового збору згідно квитанцій №0.0.1274021262.1, №0.0.1274019680.1 від 20.02.2019р. у загальному розмірі 11526,00 грн. (а.с.99-100 том 1).

Також слід зазначити, що у зв`язку із перебуванням судді у черговій відпустці у період з 18.06.2019р. по 03.07.2019р., що підтверджується відповідною довідкою відділу кадрового забезпечення суду, останнім десятиденним строком складання повного судового рішення згідно до вимог ст.243 Кодексу адміністративного судочинства України є 03.07.2019р.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування припису №ДН2537/251/АВ/П та постанов №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82, №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83, № ДН2537/251/АВ/ІП-ФС/84 від 31.01.2019р.– задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Держпраці у Дніпропетровській області :

- припис про усунення виявлених порушень №ДН2537/251/АВ/П від 02.01.2019р.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2537/251/АВ/МГ-ФС/82 від 31.01.2019р.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2537/251/АВ/ТД-ФС/83 від 31.01.2019р.;

- постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами №ДН2537/251/АВ/ІП-ФС/84 від 31.01.2019р.

Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Дніпропетровській області (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 3, код ЄДРПОУ 39788766) на користь Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) – судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 11526 грн. 00 коп. (одинадцять тисяч п`ятсот двадцять шість гривень 00 коп.).

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено – 03.07.2019р.

Суддя С.О. Конєва