Рішення № 82813639, 07.06.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2019 року Справа № 160/3029/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКонєвої С.О. при секретарі судового засіданняЗіненко А.О. за участю представників сторін: від позивача: від відповідача: Сафарян О.Е. Крейса Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТК КАРЛАЙН" до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови № UA110110/2019/00017, рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/300008/2 від 19.02.2019р., стягнення 100441,26 грн., -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК КАРЛАЙН» звернулося з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС та, з урахуванням позову, наданого на виконання вимог ухвали про усунення недоліків позовної заяви від 12.04.2019р., просить:

- визнати протиправним та скасувати прийняті Дніпропетровською митницею ДФС картку відмови в прийняття митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110110/2019/00017 та рішення про визначення (коригування) митної вартості про коригування митної вартості№UA110000/2019/300008/2 від 19.02.2019р.;

- стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму надмірно сплачених митних платежів у розмірі 100441 грн. 26 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що за зовнішньоекономічним контрактом №ТКА-1/2019 від 03.01.2018р. на адресу позивача надійшов товар (автомобільні запасні частини), який митним брокером був заявлений до митного оформлення за МД №UA110110/2019/302624 від 18.02.2019р. до якої були додані документи, що підтверджують митну вартість, відображені у вказаній митній декларації, однак митницею було надіслано повідомлення, у якому викладено зауваження до деяких поданих документів та запропоновано надати додаткові документи, визначені ч.3 ст.53 Митного кодексу України. 19.02.2019р. були прийняті оспорювані картка відмови та рішення про коригування митної вартості. Позивач вважає, що вказані рішення прийняті із порушенням діючого законодавства України, а саме: рішення про коригування не містить обов`язкових відомостей, передбачених ст.55 Митного кодексу України, Наказом №598 - у графі 33 рішення зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та перелічені обов`язкові елементи, проте, у рішенні зазначено, що з технічних причин гр.33 рішення, направляється окремим електронним повідомленням, що не передбачено ні МК України, ні формою рішення, ні Правилами заповнення такого рішення, а тому позивач вважає таке повідомлення не може вважатися належним документом; відповідач застосував резервний метод визначення митної вартості, використавши цінові бази ЄАУС Держмитслужби та скоригував митну вартість оцінюваного товару за ЕМД від 30.01.2019р. №UA100030/2019/396453 не зазначивши ані обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, що прямо вимагається Наказом №598 та впливає на ціну одиниці товару; відповідач помилково вважає, що декларантом не надано до митного оформлення документів щодо вартості транспортних послуг, а лист експедитора за Вих.№01 від 07.02.2019р. не є фінансовим документом, оскільки вказаний лист містить відомості про розмір транспортних витрат (морський фрахт) по перевезенню вантажу, який прибув у порт Східний, а отже, є первинним документом, який підтверджує складову частину митної вартості - витрати на транспортування оцінюваних товарів до порту, що встановлено п.5 ч.10 ст.58 МК України. Окремо позивачем надані суду копії рахунку №17 від 18.02.2019р. та акту надання послуг №2-03 від 22.02.2019р.; відповідач помилково вважає, що стороною зовнішньоекономічного контракту є виробник товарів, оскільки вказане не підтверджено аналізом поданих документів, а позивачем відповідачу була надана Декларація про походження товару №1/2019 від 21.12.2018р. (яка також є інвойсом), а вимоги митниці про надання документів, що підтверджують виробника є незаконними, оскільки такий документ не входить до переліку документів, що підтверджують митну вартість (ч.2 ст.53 МК), а тому позивач вважає, що надана декларація про походження товару протиправно не врахована відповідачем; щодо необхідності надання документів про страхування товару, то позивач зазначає, що ним відповідачеві було надано довідку про те, що страхування оцінюваного товару не здійснювалося, а тому вимога надати страхові документи є незаконною, не відповідає умовам договору і положенням Митного кодексу. Також позивач вказує і на те, що з отриманих від відповідача документах не встановлено, які саме розбіжності, ознаки підробки або відсутність яких відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару містяться у наданих декларантом документах, які викликали у митниці обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення митної вартості товару, що є обов`язковою умовою для витребування додаткових документів та підтверджено і правовою позицією Верховного Суду України у постанові від 02.06.2015р. у справі № 21-498а15. На думку представника позивача, все наведене свідчить про необґрунтованість оспорюваного рішення та картки відмови. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного Бюджету України суми надмірно сплачених митних платежів, позивач посилається на те, що у зв`язку із визначенням митної вартості митницею Товару №1, сума митних платежів була збільшена у загальному розмірі на 100441,26 грн., вказана позовна вимога є похідною від визнання протиправними та скасування оспорюваних рішень, а тому, на думку представника позивача, з метою належного захисту порушених прав позивача, така позовна вимога підлягає задоволенню шляхом відшкодування шкоди заподіяної позивачеві неправомірними рішеннями органів доходів та зборів, яка передбачена ст. 30 Митного кодексу України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, у письмовому відзиві на позов просив відмовити у повному обсязі у задоволенні адміністративного позову посилаючись на те, що 18.02.2019р. позивачем до митного оформлення була подана МД №UA110110/2019/302624 за якою було заявлено 9 товарів торгівельної марки ТМ Walline, країна виробництва Китай, виробник: SHANGHAI PRIME LIGHTING CO.,LTD, у тому числі: «частини глушників та вихлопних труб, виготовлені з чорних металів для автомобілів, не штамповані. Гнучкий з`єднувальний елемент до вихлопної труби з фітингами: гофра глушника… згідно з переліком, зазначеним у гр.44 декларації» (далі - Товар№1). Даний товар був поставлений на підставі зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2018р. №ТКА-1/2019 на умовах поставки - FOB, Китай Shanghai, митна вартість Товару №1 заявлена позивачем за основним методом (ціною договору) на рівні - 3,709 дол.США/кг, до митниці були подані наступні документи: 1)пакувальний лист б/н від 21.12.2018р.; 2) рахунок-фактура (інвойс) №1/2019 від 21.12.2018р.; 3) коносамент №DXG1812340C від 31.12.2018р.; 4) накладна ЦІМ №41547100 від 14.02.2019р.; 5) Декларація про походження товару №1/2019 від 21.12.2018р.; 6)комерційна пропозиція б/н від 10.12.2018р.; 7) довідка про транспортні витрати №01 від 07.02.2019р.; 8) зовнішньоекономічний договір №ТКА-1/2019 від 03.01.2018р.; 9)специфікація №1 від 21.12.2018р. За результатами перевірки наведених документів з урахуванням вимог ст.337 МК України було виявлено, що наступні розбіжності та відсутність відомостей, а саме: на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів подано лист ТОВ «ДАО ЛОДЖІСТІК» від 07.02.2019р. №Вих.№01 із зазначенням вартості 1010 дол. США та договір транспортного експедирування №1 від 01.09.2016р., проте, наведений лист не є фінансовим документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а передбачені п.3.1 вказаного договору рахунки експедитора та акт виконаних робіт декларантом не надано, а тому витрати, передбачені умовами поставки (FOB, Китай Shanghai) за наданими декларантом документами не піддаються обчисленню, так як до митної декларації не надано документів, передбачених п.2.4.2, п.3.1 договору транспортного експедирування; п.6.3 контракту від 03.01.2018р. передбачено надання Сертифікату походження якості та відповідності; відповідно до гр.44 МД декларантом зазначено договір від 03.01.2018р. за кодом 4104, тобто, стороною цього договору є виробник товарів, однак вказані заявлені відомості не підтверджені; п.3.5 контракту передбачено страхування вантажу, однак декларантом до митного оформлення страхових документів не надано. Вказані розбіжності та відсутність заявлених відомостей про товар були достатніми підставами для сумніву у правильності визначення митної вартості товарів, а відповідно, для запиту у декларанта додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. У межах проведення процедури консультацій між митницею та декларантом, позивачеві були надіслані усні та електронні повідомлення про необхідність подання додаткових документів, однак 19.02.2019р. позивачем листом проінформував про відсутність можливості надання будь-яких додаткових документів, а тому відповідачем було застосовано коригування митної вартості товару із 3,709 дол. США/кг до 6,18 дол.США/кг за ЕМД від 30.01.2019р. №UA100030/2019/300008/2 за другорядним резервним методом - 2-г відповідно до ч.2 ст.64 МК України. За викладеного, відповідач вважає, що оспорювані рішення відповідають вимогам чинного законодавства, прийняті у спосіб та у межах повноважень наданих законодавством та є цілком обґрунтованими про що свідчать дані гр.33 цих рішень. Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 100441,26 грн., то відповідач вважає, що вони не підлягають задоволенню з тих підстав, що процедура повернення таких коштів передбачена ч.1 ст.301 МК України, п.43.3 ст.43 Податкового кодексу України, Порядку №643 та Порядку №1146, яка позивачем не дотримана, а тому такі позовні вимоги є передчасними. Окрім того, митні платежі зараховуються до Державного бюджету України, розпорядниками коштів якого є казначейство України, а тому, у даному випадку, Митниця не є належним відповідачем за заявленими позовними вимогами з урахуванням норм Бюджетного кодексу України.

Ухвалою суду від 17.04.2019р. було відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 15.05.2019р. (а.с.2 том 1).

У судовому засіданні 15.05.2019р. за клопотанням представника відповідача судове засідання було відкладено на 29.05.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.35-36 том 2).

29.05.2019р. у судовому засіданні була оголошена перерва до 07.06.2019р., що підтверджується змістом протоколу судового засідання (а.с.43-45 том 2).

У ході судового розгляду справи судом встановлені наступні обставини у даній справі.

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТК КАРЛАЙН» 31.03.2016р. зареєстроване як юридична особа за адресою: Дніпропетровська область, м. Дніпро, Донецьке шосе, буд.7 кв.85, що підтверджується копією виписки з ЄДРПОУ (а.с.94-97 том 1).

03.01.2018р. між фірмою «Шанхай Прайм Літінг Ко. Лтд.» (Продавцем) та ТОВ «ТК КАРЛАЙН» (Покупцем) був укладений контракт на поставку автомобільних запчастин в асортименті, номенклатурі і кількості, що зазначені у Специфікаціях до даного Контракту, що підтверджується його копією (а.с.157-170 том 1).

На виконання вищенаведеного контракту, 18.02.2019р. позивачем через митного брокера було подано до митного оформлення ЕМД №UA110110/2019/302624 за якою декларантом було заявлено до митного оформлення Товар №1 - «частини глушників та вихлопних труб, виготовлені з чорних металів для автомобілів, не штамповані. Гнучкий з`єднувальний елемент до вихлопної труби з фітингами: гофра глушника… згідно з переліком, зазначеним у гр.44 декларації» за ціною договору (основний метод) на рівні 3,709 долари США/кг на загальну суму 21346,16 доларів США, що підтверджується змістом копії відповідної ЕМД (а.с.11-14 том 2).

При цьому, з метою підтвердження митної вартості товару, разом із вищевказаною МД були подані наступні документи, а саме: 1) пакувальний лист б/н від 21.12.2018р.; 2)рахунок-фактура (інвойс) №1/2019 від 21.12.2018р.; 3) коносамент №DXG1812340C від 31.12.2018р.; 4) накладна ЦІМ №41547100 від 14.02.2019р.; 5) Декларація про походження товару №1/2019 від 21.12.2018р.; 6) комерційна пропозиція б/н від 10.12.2018р.; 7) довідка про транспортні витрати №01 від 07.02.2019р.; 8) зовнішньоекономічний договір №ТКА-1/2019 від 03.01.2018р.; 9) специфікація №1 від 21.12.2018р., що підтверджується змістом гр.44 копії митної декларації, наявної у справі та копіями наведених документів (а.с.171-253 том 1, а.с.11-18 том 2).

За результатами перевірки поданих декларантом документів, доданих до митної декларації, Митницею було встановлено, що документи, які підтверджують числові значення складових митної вартості на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товару та не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, а саме:

- на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів подано лист ТОВ «ДАО ЛОДЖІСТІК» від 07.02.2019р. №Вих.№01 із зазначенням вартості 1010 дол. США та договір транспортного експедирування №1 від 01.09.2016р., проте, наведений лист не є фінансовим документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а передбачені п.3.1 вказаного договору рахунки експедитора та акт виконаних робіт декларантом не надано, а тому витрати, передбачені умовами поставки (FOB, Китай Shanghai) за наданими декларантом документами не піддаються обчисленню, так як до митної декларації не надано документів, передбачених п.2.4.2, п.3.1 договору транспортного експедирування;

- п.6.3 контракту від 03.01.2018р. передбачено надання Сертифікату походження якості та відповідності; відповідно до гр.44 МД декларантом зазначено договір від 03.01.2018р. за кодом 4104, тобто, стороною цього договору є виробник товарів, однак вказані заявлені відомості не підтверджені;

- п.3.5 контракту передбачено страхування вантажу, однак декларантом до митного оформлення страхових документів не надано, що підтверджується змістом повідомлення та змістом гр.33 оспорюваного рішення (а.с.74-75, 79-81 том 1).

Зазначені розбіжності у числових значеннях складових митної вартості ввезеного декларантом Товару №1, зокрема щодо витрат на транспортування за умовами поставки FOB не дали можливості Митниці здійснити митне оформлення ввезеного позивачем товару за ціною договору (основний метод).

У рамках проведених консультацій між митним органом та декларантом з метою усунення виявлених розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості ввезеного товару, митним органом на адресу позивача було надіслано Повідомлення з приводу необхідності надання декларантом додаткових документів для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, у повідомленні зазначено вищенаведені розбіжності у поданих документів, у тому числі і щодо надання бухгалтерських документів, передбачених договором транспортного експедирування, на підтвердження витрат на транспортування товару за умовами FOB та запропоновано декларанту у 10-денний строк надати додаткові документи відповідно до ч.3 ст.53 МК України (а.с.74-75,79-81 том 1).

19.02.2019р. листом б/н декларантом було повідомлено, що він не має можливості надати запитувані документи, зазначив, що консультація проведена (а.с.23 том 2).

За результатами розгляду поданих декларантом документів, 19.02.2019р. митним органом було прийнято Картку відмови у митному оформленні за №UA110110/2019/00017 та Рішення про коригування митної вартості товарів №UA110000/2019/300008/2 за яким митну вартість Товару №1 було скориговано за резервним методом визначення митної вартості - 2-г на рівні 6,18 доларів США/кг за ЕМД №UA100030/2019/396453 від 30.01.2019р. виходячи із наявної у митного органу інформації щодо раніше ввезеного товару(а.с.76-81 том 1).

Позивач оспорює наведені картку відмови та рішення про коригування митної вартості ввезеного ним товару, просить визнати їх протиправними та скасувати посилаючись на те, що ним були подані всі документи, які підтверджували числові значення складових митної вартості оцінюваного товару, а тому у Митниці не було жодних підстав, визначених митним законодавством, для прийняття спірних рішень та коригування митної вартості товару за резервним методом.

Заслухавши учасників справи, які брали участь у судовому розгляді даної справи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, проаналізувавши норми чинного законодавства України, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення спору у сукупності з наданими доказами, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного позову, виходячи з наступного.

Частина 1 ст. 49 Митного кодексу України визначає, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до вимог ч.1 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи - ч.3 ст.53 Митного кодексу України.

За ч.1 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно до ч.2 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу - ч.3 ст.54 Митного кодексу України.

У відповідності до вимог ч.6 ст. 54 наведеного Кодексу, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно ч.1 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) - ч.2 ст. 57 вказаного Кодексу.

Частиною 3 ст.57 МК України встановлено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. - ч.4 ст. 57 МК України.

У відповідності до ч.8 ст. 57 наведеного Кодексу, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Також за приписами п. 6 ч.10 ст. 58 Митного кодексу України передбачено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України.

Згідно до вимог п.6 ч.2 ст. 53 наведеного Кодексу, встановлено, що документами, які підтверджують митну вартість є у тому числі і транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню - п. 2 ч.2 ст. 52 Митного кодексу України.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально - п.21 ст. 58 Митного кодексу України.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Тобто, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, що містяться в документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, здійсненим у межах повноважень.

Безумовно, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До таких, зокрема, належить процедура консультацій з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості.

В той же час, у разі потреби у підтвердженні заявленої митної вартості товарів декларант зобов`язаний подати митному органу необхідні для цього відомості та забезпечити можливість їх перевірки.

При цьому, обов`язок доведення митної вартості заявленого до митного оформлення ввезеного товару, до якої, зокрема, включається у тому числі витрати на транспортування товару до порту за умовами поставки FOB, покладається саме на декларанта такого товару, тобто на позивача та надані декларантом документи повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Разом з тим, як встановлено судом із аналізу наданих документів, позивачем 18.02.2019р. одночасно із митною декларацією були подані до митного оформлення оцінюваного товару документи, які містять наступні розбіжності, а саме:

- на підтвердження витрат на транспортування оцінюваних товарів подано лист ТОВ «ДАО ЛОДЖІСТІК» від 07.02.2019р. №Вих.№01 із зазначенням вартості 1010 дол. США та договір транспортного експедирування №1 від 01.09.2016р., проте, наведений лист не є фінансовим документом відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а передбачені п.3.1 вказаного договору рахунки експедитора та акт виконаних робіт декларантом не надано, а тому витрати, передбачені умовами поставки (FOB, Китай Shanghai) за наданими декларантом документами не піддаються обчисленню, так як до митної декларації не надано документів, передбачених п.2.4.2, п.3.1 договору транспортного експедирування;

- п.6.3 контракту від 03.01.2018р. передбачено надання Сертифікату походження якості та відповідності; відповідно до гр.44 МД декларантом зазначено договір від 03.01.2018р. за кодом 4104, тобто, стороною цього договору є виробник товарів, однак вказані заявлені відомості не підтверджені;

- п.3.5 контракту передбачено страхування вантажу, однак декларантом до митного оформлення страхових документів не надано, що підтверджується змістом повідомлення та змістом гр.33 оспорюваного рішення (а.с.74-75, 79-81 том 1).

Наведені факти розбіжностей у вищенаведених документах та не надання повної і достовірної інформації про оцінювану партію Товару №1, зокрема, рахунків експедитора, актів виконаних робіт, передбачених п.2.4.2, п.3.1 договору транспортного експедирування щодо витрат на транспортування товару до порту за умовами поставки FOB, які б піддавались обчисленню, представником позивача у ході судового розгляду справи жодними доказами не спростовано, навпаки, усними поясненнями представника позивача підтверджено, що рахунок №17 від 18.02.2019р. та акт надання послуг №2-03 від 22.02.2019р. та платіжне доручення №279 від 27.02.2019р. (які були надані до суду) на загальну суму транспортних витрат у розмірі 67842,17 грн., до митного оформлення декларантом не подавались, причини не подання разом із митною декларацією такого рахунку 18.02.2019р., що є саме бухгалтерським документом, представник позивача пояснити не зміг.

Отже, наявність розбіжностей у числових значеннях складових митної вартості товару щодо включення до складових його вартості транспортних витрат до кордону України, є очевидною, а тому у Митниці були обґрунтовані сумніви упевнитися у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, що є підставою для витребування у декларанта додаткових документів.

Так, Митницею було надіслано на адресу позивача Повідомлення про надання додатковим документів, у якому зазначено вищенаведені розбіжності у поданих декларантом документів та запропоновано позивачеві з метою їх усунення протягом 10-ти денного строку надати додаткові документи, зокрема, бухгалтерські документи, що підтверджують витрати на транспортування товару, що передбачені умовами п.2.4.2, п.3.1 договору транспортного експедирування та інші документи, що можуть підтверджувати митну вартість товару, які перелічені у ч.3 ст.53 МК України, що підтверджується змістом відповідного наведеного повідомлення (а.с.74-75 том 1).

Вищенаведені документи, зокрема, бухгалтерські документи (рахунки, акти виконаних робіт, платіжні доручення, квитанції), що підтверджують витрати на транспортування товару до кордону України (порту), позивачем на вимогу Митниці надані не були, навпаки, 19.02.2019р. декларант повідомив про неможливість надання таких документів, що підтверджується змістом листа декларанта Б/н від 19.02.2019. (а.с.23 том 2).

Таким чином, вищевказані розбіжності у поданих документах позивача є очевидними, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов`язковому порядку повинні бути включені декларантом до складових митної вартості товару за умовами поставки FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України.

Наведені розбіжності у поданих декларантом документах не спростовані представником позивача у ході судового розгляду справи жодними належними, достатніми та достовірними доказами у розумінні ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, із наведеного судом встановлено, що при митному оформленні Товару №1 позивачем до митного органу не було надано повних та достовірних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які включаються до складових митної вартості товару згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України з урахуванням аналізу вищенаведених документів та аналізу норм митного законодавства України.

У зв`язку з наведеним, суд приходить до висновку, що відсутність повних та достовірних відомостей, що підтверджують здійснення Покупцем всіх платежів, у тому числі і витрат понесених на транспортування товару до митного кордону України (які включаються в обов`язковому порядку до числових значень складової митної вартості товару), з урахуванням умов постави - FOB, унеможливлюють підтвердження числового значення митної вартості імпортованих товарів за заявленою декларантом ціною договору (основним методом).

Вищезазначене дає підстави вважати про неврахування до складових митної вартості Товару №1 всіх витрат, які передбачені ст.58 МК України в повному обсязі.

У ході судового розгляду справи представник позивача не зміг спростувати вищенаведені неповні та недостовірні відомості щодо оцінюваної партії Товару №1, які містяться у поданих до митного оформлення документах жодними належними та обґрунтованими доказами виходячи з вимог ст. 72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, за таких обставин, необхідність здійснити перевірку даних, зазначених у ЕМД та їх уточненні, є очевидною.

Недостатність інформації для підтвердження заявленої позивачем митної вартості у наданих ним документах, розбіжності у числових значеннях складової митної вартості товару у наданих позивачем документах (у листі Експедитора - ТОВ «ДАО ЛОДЖІСТІКС» від 07.02.2019р. №Вих.№01 на суму 1010 доларів США та у декларації митної вартості щодо витрат на транспортування Товару №1 на суму 7157,0036 грн.) унеможливили застосування першого методу (за ціною договору).

В той же час, згідно ст.59 Митного кодексу України визначено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу визначення митної вартості за основу береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті. При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: 1) фізичні характеристики; 2) якість та репутація на ринку; 3) країна виробництва; 4) виробник.

Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5- 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

За приписами статті 60 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях. При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена.

У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування.

У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Частиною 1 ст.62 Митного Кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

За приписами ст.63 наведеного Кодексу, передбачено, що для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) за основу береться надана виробником товарів, що оцінюються, або від його імені інформація про їх вартість, яка повинна складатися із сум:

1) вартості матеріалів та витрат, понесених виробником при виробництві оцінюваних товарів. Така інформація повинна базуватися на комерційних рахунках виробника за умови, що такі рахунки сумісні із загальновизнаними принципами бухгалтерського обліку, які застосовуються в країні, де ці товари виробляються;

2) обсягу прибутку та загальних витрат, що дорівнює сумі, яка звичайно відображається при продажу товарів того ж класу або виду, що й оцінювані товари, які виготовляються виробниками у країні експорту для експорту в Україну;

3) загальних витрат при продажу в Україну з країни вивезення товарів того ж класу або виду, тобто витрат на завантаження, розвантаження та обробку оцінюваних товарів, їх транспортування до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, витрат на страхування цих товарів.

У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях згідно положень ст.64 Митного кодексу України.

Так, як встановлено судом, митним органом було проведено процедуру консультацій з декларантом з метою визначення митної вартості Товару №1 придбаного позивачем та застосовано послідовність методів визначення вартості товару, що підтверджується змістом оспорюваного рішення та не спростовано представником позивача жодними належними, достатніми та достовірними доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-76 Кодексу адміністративного судочинства України.

У зв`язку з неможливістю застосування методів щодо ідентичних та подібних товарів, методів віднімання та додавання, що обґрунтовано у оспорюваному рішенні, приймаючи за основу наявну у митного органу інформацію щодо митного оформлення подібного товару згідно країни походження, митним органом митна вартість ввезеного позивачем Товару №1 (автомобільні запасні частини) була скоригована за другорядним методом визначення митної вартості - 2г - резервний метод за ЕМД №UA100030/2019/396453 від 30.01.2019р. на рівні 6,18 доларів США/кг. (а.с.79-81 том 1).

Отже, виходячи із встановлених наявних у поданих позивачем документах до митного оформлення розбіжностей у поданих документах щодо витрат на транспортування, які не піддаються обчисленню (витрати на транспортування, які були включені декларантом до складу митної вартості Товару №1 згідно декларації митної вартості склали 7157,0036 грн., а лист Експедитора - ТОВ «ДАО ЛОДЖІСТІК» від 07.02.2019р. №Вих.№01 містив вартість транспортних витрат 1010 дол. США), що викликає сумніви у визначенні митної вартості товару, яка була заявлена позивачем за вищевказаною ЕМД, що унеможливило підтвердження числового значення митної вартості ввезеного позивачем товару, суд приходить до висновку, що прийняття посадовою особою відповідача оспорюваних картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості Товару №1, з урахуванням вищенаведених розбіжностей у документах, які не усунуті були позивачем, є обґрунтованим та таким, що відповідає нормам Митного кодексу України.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, ч.1 ст.77 наведеного Кодексу, покладає обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Однак, представник позивача не навів жодних підстав та не надав будь-яких доказів на підтвердження протиправності прийнятих митним органом оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості Товару №1 з урахуванням того, що судом виявлено факти розбіжностей у поданих позивачем до митного оформлення документах, зокрема, щодо транспортно-експедиційних витрат, які в обов`язковому порядку повинні включатися до складових митної вартості товару за умовами поставки FOB згідно до вимог п.6 ч.10 ст.58 МК України, які не спростовані будь-якими належними та допустимими доказами у відповідності до вимог ст.ст.72-77 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, судом відхиляються та не можуть бути прийняті до уваги та покладені в основу даного судового рішення і доводи представника позивача про відсутність розбіжностей у числових значеннях визначення митної вартості товару, оскільки вказані твердження представником позивача жодними доказами не підтверджені, навпаки, представник позивача не зміг пояснити розбіжностей у сумах витратах на транспортування товару за межами України, які є складовими митної вартості товару згідно до вимог ч.10 ст.58 МК України та міститься у листі від 07.02.2019р. за №Вих.№01 на суму транспортних витрат 1010 доларів США та суми транспортних витрат у розмірі 7157,0036 грн., яка міститься у формі декларації митної вартості, оскільки представником позивача не пояснено (не надано доказів) щодо розбіжностей у сумах транспортування, які містяться у наведеному листі Експедитора та у формі декларації митної вартості(а.с.250-251 том 1, а.с.15-17 том 2).

Також, судом відхиляються доводи представника позивача стосовно того, що оспорювані рішення не містять обґрунтування причин через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, не містить інформації у митного органу, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та інше, з огляду на те, що вказане не відповідає дійсності та змісти оспорюваних рішень містять всі відомості щодо обґрунтованих сумнівів, які саме подані позивачем документи містили розбіжності та неповні дані, а також які документи не надані до митного оформлення про що зазначалося не тільки у оспорюваних рішеннях, а й у Повідомленні, які були надіслані позивачеві та вказане свідчить про дотримання митним органом процедури проведення консультацій з метою правильності визначення митної вартості товару, що відповідає вимогам митного законодавства України.

Є безпідставними і доводи представника позивача стосовно того, що направлення графи 33 окремим електронним повідомленням не передбачено ні нормами Митного Кодексу України, ні формою рішення, ні Правилами заповнення такого рішення, оскільки вказані обставини та твердження не спростовують розбіжностей у поданих позивачем документах, які повинні підтверджувати митну вартість товару та піддаватися обчисленню у відповідності до вищенаведених вимог наведеного митного законодавства, обов`язок доведення якої покладено саме на декларанта, тобто позивача.

Не можуть бути враховані у якості доказів, які підтверджують повні та достовірні відомості щодо числових значень складових митної вартості товару рахунок № 17 від 18.02.2019р. та акт надання послуг №2-03 від 22.02.2019р. щодо понесених позивачем витрат на транспортування Товару №1 на загальну суму 67842,17 грн. (з ПДВ), про що просить представник позивача у позові, з огляду на те, що вказані бухгалтерські документи не були надані до митного оформлення, не були оцінені митним органом під час митного оформлення Товару №1, що підтверджено було усними поясненнями представника позивача у ході судового розгляду справи та незважаючи на те, що наведений рахунок №17 був складений 18.02.2019р., тобто у декларанта була можливість надати його до митного оформлення 18.02.2019р. (дата заявлення Товару №1 до митного оформлення), вказані документи не були підставою для прийняття оспорюваних рішень, що виключає можливість їх оцінки судом, оскільки суд при розгляді адміністративних справ наділений повноваженнями перевірки лише доказів та підстав, які були обрані суб`єктом владних повноважень для прийняття таких рішень і не може оцінювати документи, які не були підставами для їх прийняття з урахуванням вимог ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України.

В той же час, слід зазначити, що вказані відомості, наведені у рахунку №17 від 18.02.2019р. та у платіжному дорученні №279 від 27.02.2019р. про сплату транспортних витрат позивачем у сумі 67842,17 грн. (у тому числі фрахт за маршрутом порт Шанхай, Китай - порт Южний Україна - 27233,73 грн.) (а.с.66 том 1), у порівнянні із включеною декларантом до складу митної вартості витрат на транспортування - 7 157,0036 грн. згідно декларації митної вартості (а.с.15-17 том 2), лише додатково підтверджує той факт, що позивачем до митного органу були подані документи, які містять неповні та недостовірні відомості щодо числових значень складової митної вартості ввезеного позивачем Товару №1 18.02.2019р. в частині включення до митної вартості товару витрат на транспортування, які в обов`язковому порядку включаються до числових значень складової митної вартості товару за умовами поставки - FOB, так як сума задекларованих позивачем витрат на транспортування - 7157,0036 грн. за декларацією митної вартості, є меншою ніж понесені позивачем витрати на транспортування - 67842,17 грн. у тому числі фрахт за маршрутом порт Шанхай, Китай - порт Южний Україна -27233,73 грн.) згідно рахунку №17 від 18.02.2019р. та платіжного доручення №279 від 27.02.2019р. (а.с.66-68 том 1, а.с.15-17 том 2).

Отже, позивачем не доведено, а судом із наданих документів не встановлено, що декларантом були подані повні та достовірні відомості про задекларовану позивачем митну вартість оцінюваного Товару №1 з урахуванням досліджених судом встановлених обставин у даній справі щодо вищенаведених розбіжностей у поданих до митного оформлення документах.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідач обґрунтував свій сумнів щодо неможливості визнання заявленої позивачем митної вартості Товару №1 за основним методом, а отже, оскільки позивачем не були усунуті виявлені у поданих документах розбіжності, відповідач довів правомірність застосування резервного методу визначення митної вартості товару у даних правовідносинах у відповідності до вимог ч.2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За викладених обставин, перевіривши правомірність прийняття оспорюваних рішень у відповідності до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення прийняті відповідачем у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та Митним кодексом України, з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішень, а тому в адміністративного суду відсутні правові підстави для визнання протиправними та скасування оспорюваних картки відмови у митному оформленні та рішення про коригування митної вартості Товару №1.

Також не підлягають і задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача суми надмірно сплачених митних платежів у розмірі 100441 грн. 26 коп., виходячи із того, що, по-перше, судом у ході судового розгляду даної справи не було встановлено протиправності прийняття оспорюваних картки відмови та рішення про коригування митної вартості від 19.02.2019р.; по-друге, у відповідності до вимог Бюджетного кодексу України митні платежі зараховуються до Державного бюджету України та розпорядником вказаних коштів є саме Державне казначейство України, а відповідно, Дніпропетровська митниця ДФС не є належним відповідачем у даних правовідносинах щодо повернення коштів із Державного бюджету України, що виключає можливість їх задоволення; по-третє, процедура повернення надмірно або помилково сплачених митних платежів врегульована ст.301 Митного Кодексу України, п.43.3 ст.43 Податкового Кодексу України, Порядком №643 та Порядком №1146, має заявницький характер, яка позивачем дотримана не була (таких доказів суду не надано), а тому заявлена позивачем позовна вимога до Дніпропетровської митниці ДФС про стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених платежів у розмірі 100441,26 грн. є передчасною.

Окрім того, слід зазначити, що позовні вимоги у наведеній частині обґрунтовані позивачем ст.30 МК України, яка врегульовує не повернення надмірно сплачених платежів, а відшкодування шкоди, заподіяної неправомірними рішеннями органів доходів і зборів, що, у даному випадку, судом не встановлено, а позивачем належними доказами не доведено.

За викладеного, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, а тому у його задоволенні позивачеві слід відмовити повністю.

З урахуванням того, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати слід покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК КАРЛАЙН» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування картки відмови № UA110110/2019/00017, рішення про коригування митної вартості №UA110000/2019/300008/2 від 19.02.2019р., стягнення 100441,26 грн. - відмовити повністю.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача згідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу УІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повне судове рішення складено 12.06.2019р.

Суддя С.О. Конєва