Рішення № 82813507, 27.06.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 червня 2019 р. Справа № 120/4555/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Богоноса М.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання: Кулика В.В.

представника відповідача: Дзісь А.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

10.12.2018 року позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до відповідача - Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області у якому просив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо безпідставного встановлення розстрочки у виплаті суми перерахованої йому пенсії за вислугу років з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року в розмірі 42505,90 грн. в порядку встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити йому одноразову виплату суми перерахованої пенсії за вислугу років за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 в розмірі 42505,90 грн. з нарахуванням компенсації втрати частини доходів станом на дату виплати цієї суми у відповідному місяці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17 січня 2018 року у справі № 127/26235/17 задоволено його позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Судом визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку і виплати йому пенсії, а також зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 91803 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 01.01.2016 року.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 17 лютого 2018 року. З метою виконання судового рішення відповідачем проведено перерахунок пенсії позивача за період з січня 2016 року по лютий 2018 року, однак у частині виплати перерахованої суми пенсії рішення суду відповідачем у повному обсязі не виконано. Причиною невиплати коштів стало відсутність бюджетних асигнувань та прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені із військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

При цьому, відповідач повідомив позивача, що виплату перерахованих сум пенсії буде забезпечено в порядку встановленому п. 3 Постанови № 103 від 21.02.2018 року (після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету, з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року; з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми).

Позивач вважає, що дії відповідача щодо встановлення розстрочки у виплаті пенсії перерахованої на підставі рішення суду суперечать нормі про обов`язковість судових рішень, а також порушують міжнародні зобов`язання, що взяті Україною згідно Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. У зв`язку із порушенням строків виплати присудженої судом пенсії, на думку позивача, наявні підстави для присудження йому компенсації втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків його виплати.

Ухвалою від 17.12.2018 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (без виклику) сторін.

09.01.2019 року від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області надійшов письмовий відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. У відзиві відповідач зіслався на те, що донарахована позивачу сума коштів за 2016 – 2017 роки складає 42866,06 грн., та буде виплачена відповідно до порядку визначеному абз. 2 п. 3 Постанови № 103 від 21.02.2018 року після виділення коштів на її фінансування з Державного бюджету України.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року провадження у цій справі закрито. Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі суд виходив із того, що позивач фактично оскаржує дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо неналежного, на його думку, виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.1018 року у адміністративній справі № 127/26235/17, яким позов ОСОБА_1 задоволено, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку і виплати пенсії позивача та зобов`язано відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 91803 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 01.01.2016 року.

Проте, суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не усуває юридичний конфлікт та не відповідає об`єкту порушеного права, а тому в такий спосіб неможливо захистити чи відновити право у разі визнання його судом порушеним. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження. Тому провадження у цій адміністративній справі було закрито, оскільки на переконання суду першої інстанції, такий спір не міг бути вирішений в жодній юрисдикції.

Позивач не погодився з ухвалою суду про закриття провадження у справі та подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції від 13.02.2019 року, а справу направити для продовження розгляду.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23.04.2019 ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що вимоги позивача ґрунтуються на неправомірності дій відповідача щодо застосування приписів постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб» від 21.02.2018 № 103 при проведенні перерахунку та виплати його пенсії на підставі рішення суду та щодо невиконання відповідачем обов`язку з нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів через невиплату нарахованої пенсії. Тому, апеляційний суд дійшов висновку, що предмет спору в цій справі свідчить про публічно-правовий характер спірних правовідносин, а відтак, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для закриття провадження у справі.

20.05.2019 року матеріали адміністративної справи надійшли на адресу Вінницького окружного адміністративного суду.

Ухвалою від 23.05.2019 року справу прийнято до провадження та призначено судове засідання на 20 червня 2019 року. Крім цього, вказаною ухвалою встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив, та для подання заперечень відповідачем.

07.06.2019 року від позивача надійшла до суду відповідь на відзив, в якому просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі. Як на мотиви відповіді на відзив, позивач зіслався на те, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 02 травня 2018 року, яка набрала законної сили 18 травня 2018 року, вже надано оцінку підставам для застосування Постанови № 103 від 21.02.2018 року при виплаті перерахованої йому пенсії. Цією ухвалою суду відмовлено у задоволенні заяви відповідача про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року, та вказано, що Постанова № 103 від 21.02.2018 року не впливає на порядок та спосіб виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 р., оскільки не досліджувалось судом при ухваленні рішення.

20.06.2019 року оголошено перерву у судовому засіданні у зв`язку із покладенням на відповідача обов`язку надати додаткові докази.

27.06.2019 року під час судового засідання відповідач разом із витребуваними доказами надав доповнення до відзиву. У цьому документі відповідач наголосив, що судові рішення виконанні головним управлінням в повному обсязі в добровільному порядку, а виплата нарахованих сум здійснюється у порядку визначеному Постановою Кабінету Міністрів України № 103.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення з наступних мотивів.

Розглядаючи справу, суд встановив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

29.12.2015 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення гарантій соціального захисту колишніх працівників органів внутрішніх справ України та членів їхніх сімей» від 23.12.2015 р. № 900-VІІІ, яким ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» після частини 2 доповнено новою частиною наступного змісту: «Перерахунок пенсії особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України ( міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських».

Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахунок пенсії ОСОБА_1 не проведено, він звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області із метою захистити свої прав.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17 позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не проведення перерахунку і виплати пенсії ОСОБА_1 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 91803 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 01.01.2016 р.

Судове рішення набрало законної сили 17 лютого 2018 року.

На виконання вказаного рішення суду, 21.02.2018 року відповідачем проведено перерахунок пенсії позивачу. За результатами перерахунку, суму доплати до пенсії ОСОБА_1 визначено у розмірі 44332,34 грн (а.с. 43). Проте, виплата перерахованих сум пенсії позивачу відкладена на підставі Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені із військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Вказане й стало причиною виникнення спору у справі. Тому, предметом доказування є обставини, щодо наявності правових підстав для застосування Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року при виплаті пенсії позивачу, перерахованої на підставі рішення суду, що набрало законної сили 17 лютого 2018 року, тобто до прийняття на набрання чинності вказаним правовим актом Кабінету Міністрів України.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить із наступних мотивів.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Принцип обов`язковості судового рішення знаходить своє втілення і у нормах інших нормативно – правових актів.

Так, згідно ч. 1-2 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Обов`язковість судового рішення у адміністративних справах є однією із засад адміністративного судочинства (п. 5 ч. 3 ст. 2 КАС України).

Як зазначалося Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17 яке набрало законної сили та є обов`язковим до виконання, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до довідки ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України у Вінницькій області № 91803 про розмір грошового забезпечення для перерахунку пенсії, з 01.01.2016 р.

Перерахунок пенсії на виконання судового рішення проведено 21.02.2018 року. За результатами перерахунку, суму доплати до пенсії ОСОБА_1 визначено у розмірі 44332,34 грн. виплату якої відтерміновано на підставі абз 2 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року «Про перерахунок пенсії особам, які звільнені із військової служби, та деяким іншим категоріям осіб».

Застосованими нормами Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року передбачено, що виплату перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) проводити з 1 січня 2018 року. Сума перерахованих пенсій для виплати за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. обчислюється органами Пенсійного фонду України станом на 1 січня 2018 р. та виплачується після виділення коштів на їх фінансування з державного бюджету в такому порядку:

з 1 січня 2019 р. по 31 грудня 2019 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 50 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 року;

з 1 січня 2020 р. - щомісяця окремою сумою у розмірі 100 відсотків різниці між місячним розміром підвищеної пенсії, розрахованої відповідно до абзацу першого цього пункту, та місячним розміром отриманої особою пенсії за період з 1 січня 2016 р. по 31 грудня 2017 р. та до забезпечення повної виплати розрахованої суми.

Однак суд зазначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання (ч. 7 ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Тому, порядок виплати пенсії передбачений абз 2 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, не може змінювати Конституційний принцип обов`язковості судових рішень, та не може застосовуватися з метою визначення способу та порядку виплати пенсій, що перераховані особам на підставі судового рішення, що набрало законної сили.

При цьому слід врахувати, що норми абз 2 п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 року, могли застосовуватися лише при виплаті перерахованих відповідно до абзацу першого цього пункту пенсій, а не тих пенсій, які перераховані на підставі судового рішення та підлягають виплаті на підставі судового рішення, без жодних застережень та умов.

Вказаний висновок суду узгоджується із нормами міжнародного права та практикою їх застосування.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, гарантується право на справедливий суд. Аналіз усталеної практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що право доступу до суду, що гарантується статтею 6 Конвенції, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи.

Зокрема у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, заява № 18357/91, п. 40 зазначається, що …право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу– у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, – і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Разом із цим суд зазначає, що питання пов`язане із відстроченням і розстроченням виконання, зміною чи встановленням способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі може бути вирішено не у спосіб прийняття постанови Кабінетом Міністрів України, а лише судом в порядку встановленому статтею 378 КАС України.

Згідно ч. 1 ст. 378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Судом встановлено, що 27.03.2018 р. відповідач - управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зверталось до Вінницького міського суду із заявою про розстрочення виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 р. в адміністративній справі № 127/26235/17, мотивуючи її тим, що Кабінетом Міністрів України 21.02.2018 р. прийнято Постанову № 103. Заявником зазначалося, що на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 р. відповідачем було здійснено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2016 р. по 31.12.2017 р., 1826,44 грн. вже виплачено позивачу, а виплату решти перерахованих коштів в розмірі 41011,58 грн. відповідач просив розстрочити з 01.01.2019 р. по 01.06.2021 р. відповідно до графіка, з урахуванням порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р., оскільки коштів на виплату з держбюджету ще не виділено.

Однак Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 2 травня 2018 у справі № 127/26235/17 відмовив у задоволенні вказаної заяви управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. При цьому суд зазначив, що прийняття постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 від 21.02.2018 р. не впливає на порядок та спосіб виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 р., оскільки не досліджувалось судом при ухваленні рішення.

Отже, правову оцінку правомірності застосування передбаченого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. порядку виплати пенсії позивачу присудженої рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17 вже надано ухвалою суду яка набрала законної сили, прийнятою в порядку передбаченому ст. 378 КАС України. І суд зазначив про недопустимість її застосування до процедури виплати пенсії перерахованої ОСОБА_1 на підставі рішення суду, як і про неправомірність запропонованого боржником графік виплати боргу ОСОБА_1 згідно постанови Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р.: початок виплати коштів - з 01.01.2019 р., кінець - 01.06.2021 р.

Щодо аргументів відповідача про те, що постанова Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р. передбачає єдиний підхід до виплати пенсій особам які звільнені із військової служби, та пенсіонерам органів внутрішніх справ з огляду на обмежені ресурси Державного бюджету, то суд їх оцінює критично, оскільки на недопустимість таких причин невиконання Державою своїх зобов`язань неодноразово звертав увагу Європейський суд з прав людини, констатуючи порушення Україною своїх зобов`язань взятих Конвенцією.

Відповідно до рішень ЄСПЛ «Кечко проти України» (заява № 63134/00, пункти 23, 26) та «Ромашов проти України» (заява № 67534/01, пункт 43), реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

У справі «Кечко проти України» (заява № 63134/00) ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова в цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними (пункт 23). У пункті 26 вказаного рішення зазначено, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях ЄСПЛ у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» (заява № 70297/01) та у справі «Бакалов проти України» (заява № 14201/02) також зазначено, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (пункти 48 та 40 цих рішень відповідно).

Отже, враховуючи наведені аргументи, суд доходить висновку, що сума пенсії, яка перерахована ОСОБА_1 на підставі рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17 підлягає виплаті позивачу без застосування порядку та умов передбачених постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 р.

При цьому, суд не вбачає підстав для вказівки у резолютивній частині рішення суду на чітко виражену суму перерахованої пенсії яку слід виплатити позивачу, оскільки як встановлено така сума може змінитися до моменту набрання рішенням законної сили, адже кошти ОСОБА_1 виплачуються за графіком виплати боргу згідно постанови Кабінету Міністрів України №103 від 21.02.2018 р.: початок виплати коштів - з 01.01.2019 р., кінець - 01.06.2021 р.

Щодо позовних вимог про компенсацію позивачу втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків його виплати, то суд при її вирішенню виходить із наступного.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-III та Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року №159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати»

Згідно із статтями 1, 2 Закону від 19 жовтня 2000 року № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Пунктом 2 Порядку № 159 визначено, що компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).

Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону № 2050-III та Порядком № 159, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Також, дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічний правовий підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 12 червня 2019 року (справа № 425/1162/17), від 20 лютого 2018 року (справа № 336/4675/17), від 21 червня 2018 року (№ 523/1124/17) та від 03 липня 2018 року (справа № 521/940/17).

У цій справі суд встановив, що нарахування позивачу пенсії відбулись у зв`язку із прийняттям пенсійним органом відповідного рішення на виконання судового рішення від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17 за період з 01.01.2016 р. При цьому, судом встановлено, що відповідачем неправомірно та безпідставно було порушено строки виплати позивачу нарахованих йому за рішенням суду сум пенсії.

В силу п. 4 Порядку № 159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.

Верховний Суд у п. 49 рішення від 10 квітня 2019 року (справа № 686/13725/17) зазначив, що правове значення при виплаті компенсації має те, чи був виплачений нарахований дохід, та чи виплачений він із порушенням строків, чи нараховувався і виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов`язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати.

Відтак, позовна вимога про зобов`язання відповідача компенсувати позивачу частини доходу, втраченого у зв`язку із порушенням строків виплати пенсії, перерахованої на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17, підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подати звіт в установлений судом термін, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Згідно ч. 1 ст. 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Водночас, встановлення строку на подачу звіту про виконання судового рішення є правом суду, який ухвалив судове рішення, а не його обов`язком. Відтак, з огляду на передчасність доводів позивача про невиконання відповідачем судового рішення, суд не вбачає підстав для встановлення судового контролю за його виконанням. При цьому, у випадку протиправності рішень, дій чи бездіяльності відповідача у процесі виконання судового рішення, позивач вправі скористатися механізмом захисту, передбаченим ст. 383 КАС України.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховуючи факт відстрочення позивачу сплати судового збору ухвалою від 17.12.2018 року та прийняття рішення про задоволення позовних вимог, керуючись ч. 1 ст. 139 КАС України, доходить висновку про наявність підстав для стягнення судового збору із відповідача у справі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області щодо встановлення на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 р. № 103 порядку виплати суми пенсії, що перерахована ОСОБА_1 на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Вінницькій області здійснити виплату ОСОБА_1 суми невиплаченої пенсії, перерахованої на підставі рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 17.01.2018 року у справі № 127/26235/17, без застосування порядку виплати перерахованих сум, що встановлений п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 р. № 103, із компенсацією втрати частини доходу у зв`язку із порушенням строків його виплати, на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" від 19 жовтня 2000 року N 2050-III .

Стягнути із Головного управління Пенсійного фонду у Вінницькій області судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп. за наступними реквізитами платежу: УК у м. Вінниці/м. Вінниця/22030101, ЄДРПОУ 38054707, Банк одержувач: Казначейство України (ЕАП), МФО 899998, р/р 34318206084001, призначення платежу: судовий збір, у справі 120/4555/18-а Вінницький окружний адміністративний суд.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Богоніс Михайло Богданович