Рішення № 82813503, 03.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2019 р. Справа № 120/1678/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Жданкіної Наталії Володимирівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Кушніренко О.В.,

представника позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Жовмір Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_2 з адміністративним позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправними та скасування постанов.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 30.01.2019 державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на все майно, що належить позивачу, а також 12.02.2019 постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у виконавчому провадженні № 58231874. Проте, позивач вказує, що постанову про відкриття виконавчого провадження № 58231874 боржник – ОСОБА_2 не отримував, а тому не мав змоги вчасно вчинити дії для добровільного виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 20.06.2019 відкрито провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 01.07.2019.

Ухвалою суду від 01.07.2019, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до протоколу судового засідання, розгляд справи відкладено на 03.07.2019 з підстав першої неявки в судове засідання позивача, який за допомогою засобів телефонного зв`язку клопотав про відкладення судового засідання.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві, а також усних пояснень наданих під час судового розгляду справи.

Представник відповідача в судовому засіданні щодо заявлених позовних вимог заперечила, просила в задоволені позову відмовити покликаючись на пояснення надані по суті заявлених позовних вимог. Зокрема зазначила, що державний виконавець при винесенні оскаржуваних постанов діяла у межах та у спосіб встановлений Закон України «Про виконавче провадження».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що в рамках виконавчого провадження № 58231874, державним виконавцем Жовмір Ю.П. винесено щодо позивача наступні рішення:

- постанову про відкриття виконавчого провадження від 30 січня 2019 року на підставі постанови №ЕАБ №502094, виданої 27 липня 2018 року УПП у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 850,00 грн. (а.с. 14);

- оскаржувану постанову про накладення арешту на все майно боржника від 30 січня 2019 року (а.с. 10), на підставі якої, внесено записи до державного реєстру обтяжень рухомого майна (а.с. 45).

- оскаржувану постанову від 12 лютого 2019 року про стягнення виконавчого збору в сумі 85,00 грн. (а.с. 12).

Зазначені постанови направлено на адресу позивача простим поштовим відправленням із супровідними листами: від 30 січня 2019 року № 8460 (постанова про відкриття провадження), від 30 січня 2019 року №8562 (постанова про арешт майна) (а.с. 43, 44).

Зважаючи на те, що направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження відбулось з порушенням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», та оскільки остання позивачем не була отримана, позивач вважає, що оскаржувані в даній справі постанови державним виконавцем були прийняті без надання йому строку на добровільне виконання виконавчого документу. В зв`язку з цим, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує, що умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначаються Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 за №1404-VIII.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Статтею 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 26 Закону №1404 виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частина п`ята зазначеної вище статті передбачає, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Відповідно до ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; здійснювати реєстрацію обтяжень майна в процесі та у зв`язку з виконавчим провадженням.

Відповідно до ст. 10 Закону №1404 заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно частини першої та другої статті 56 Закону №1404 арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що після отримання від Управління патрульної служби постанови №ЕАБ №502094 від 27.07.2018 про стягнення штрафу, державним виконавцем 30.01.2019 було прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження та одночасно прийнято оскаржувану постанову про накладення арешту на все майно боржника.

При цьому, в судовому засіданні представник відповідача пояснила, що вказаною постановою арешт було накладено лише на все рухоме майно боржника, в підтвердження чого надала суду витяг про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (номер витягу 58351847 від 11.02.2019), Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єктів (№165518685 від 06.05.2019), які містяться в матеріалах виконавчого провадження №58231874 (а.с. 45-47)

Поряд з цим, обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 30.01.2019 йому була надіслана не у спосіб визначений ч. 1 ст. 28 Закону №1404.

Так, порядок надсилання документів виконавчого провадження передбачений ст. 28 Закону №1404 згідно з ч. 1 якої копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1 - 4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Отже, позивач, аналізуючи вищенаведену норму Закону дійшов до переконання, що перед тим як застосовувати засоби і способи примусу державний виконавець повинен пересвідчитись, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження.

Разом з тим, як вбачається з наявного в матеріалах справи листа заступника начальника ГТУЮ з питань державної виконавчої служби - начальника Управління ДВС Сускова А.О. від 08.05.2019 за №Г-342/2.2/01-23, простанова державного виконавця від 30.01.2019 про відкриття виконавчого провадження на підставі постанови №ЕАБ №502094, виданої 27 липня 2018 року УПП у Вінницькій області про стягнення з ОСОБА_2 штрафу в розмірі 850,00 грн., була надіслана з порушенням вимог ст. 28 Закону № 1404-VIII (а.с. 36).

Допущення відповівдного порушення при відкритті виконавчого провадежння також не заперечувалось стороною відопвідача в судовому засіданні.

Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішення є звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Одночасно, нормами ч.ч. 1, 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII визначено, що арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

При цьому вказані норми містяться у Розділі VII «Порядок звернення стягнення на майно боржника» Закону № 1404-VIII.

З наведеного можна зробити, що накладення арешту на майно боржника є виконавчою дією, перелік яких визначено п. 5 ч. 1 ст. 10 Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Аналіз наведеної норми прямої дії свідчить про те, що перед тим, як застосовувати засоби і способи примусу, зокрема стягнути виконавчий збір або накласти арешт на майно боржника, державний виконавець повинен пересвідчитися, чи отримав боржник копію постанови про відкриття виконавчого провадження, яка має бути направлена на зазначену у виконавчому документі адресу боржника та встановити факт отримання боржником копії цієї постанови, якою встановлено строк для добровільного виконання рішення. Отже, у разі з`ясування факту неодержання боржником копії постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець не вправі вчиняти виконавчі дії.

Проте незважаючи на згадані вище норми Закону відповідачем було вчинено протиправні дії у вигляді стягнення з боржника виконавчого збору, без надання строку на добровільне виконання виконавчого документу, та накладення арешту на все майно боржника шляхом винесення оскаржуваних постанов.

Такі дії вчинені з боку відповідача порушують права божника в частині вільного розпорядження належним йому майном та необгрунтованого стягнення з останнього виконавчого збору.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач в ході судового розгляду справи не довів правомірності оскаржуваних постанов.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в частині винесення постанови від 12.02.2019 у виконавчому провадженні № 58231874 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 85,00 гривень.

Визнати протиправними дії державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області в частині винесення постанови від 30.01.2019 у виконавчому провадженні № 58231874 про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 12.02.2019 у виконавчому провадженні № 58231874 про стягнення з ОСОБА_2 виконавчого збору в сумі 85,00 гривень.

Скасувати постанову державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби міста Вінниця Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області Жовмір Юлії Петрівни від 30.ю01.2019 у виконавчому провадженні № 58231874 про накладення арешту на все майно, що належить ОСОБА_2 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) (судовий збір, що був сплачений згідно квитанції №0.0.1364297054.1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )

Центральний відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (вул. Соборна, 15-А, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 40143408)

Суддя Жданкіна Наталія Володимирівна