Рішення № 82807582, 21.06.2019, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/4393/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 червня 2019 року Залізничний районний суд міста Львові в складі головуючого судді Румілової Н.М., при секретарі Шиманській Я.І., за участю представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Друга Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 19.09.2017 р. звернулась до суду з позовом , що був уточнений, в якому зазначила, що вона є донькою ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 Вона бажає прийняти спадщину, що відкрилась після її смерті, до складу якої входить невизначена частина будинку АДРЕСА_1 . Частина будинку АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 в порядку спадкування після смерті її сина ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 з 1954 року постійно проживала в даному будинку разом із сином на момент його смерті і до своєї смерті, оплачувала комунальні послуги, доглядала за будинком. Вона фактично прийняла спадщину після смерті матері ОСОБА_5 , оскільки постійно проживала в будинку АДРЕСА_1 з 1954 р. Після смерті ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Другою Львівською державною нотаріальною конторою ОСОБА_7 було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на Ѕ частку будинку після смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 . При видачі ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом Другою Львівською державною нотаріальною конторою не було враховано, як спадкоємця першої черги, його матір ОСОБА_5 . Вона припускає, що причиною цьому була відсутність у довідці про останнє місце проживання ОСОБА_6 інформації про проживання разом із ним його матері ОСОБА_5 , що не відповідає дійсності. Вона не може оформити своїх спадкових прав на майно належне покійній ОСОБА_5 , оскільки, як їй стало відомо 25 серпня 2017 p., будинок АДРЕСА_1 , в цілому, належить ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане 26.05.2008 року Другою Львівською державною нотаріальною конторою по смерті ОСОБА_7 .Право власності на будинок відповідач зареєструвала 21.07.2011 р. ОСОБА_4 успадкувала даний будинок після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_7 даний будинок належав у розмірі Ѕ частки на підставі свідоцтва про право власності від 12.12.1989 р. та у розмірі Ѕ частки , як спадкове майно по смерті чоловіка ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.12.1989 р.Однак, спадкоємцями померлого ОСОБА_6 були три особи: його дружина ОСОБА_7 , його дочка ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_5 .Померла ОСОБА_5 не відмовлялась від спадщини, фактично вступила в управління та володіння майном. Вважає, що відповідач ОСОБА_4 не мала права успадкувати будинок після смерті своєї матері - ОСОБА_7 ригорівни як одну цілу частку, а мала право на ѕ частки будинку (1/2 +1/4), враховуючи , що Ѕ частка належала ОСОБА_7 , як майно набуте під час шлюбу, а ј частка будинку належала ОСОБА_7 в порядку спадкування по смерті ОСОБА_6 . Відтак, свідоцтво про право на спадщину за законом від 26.05.2008 року, серія НОМЕР_1, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Партика Н.О., зареєстроване в реєстрі за № 4-514 є недійсним в частині спадкування ОСОБА_4 ј частки будинку, оскільки в цій частині будинок не входив до складу спадкового майна ОСОБА_7 . Просить суд встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 після смерті свого сина ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , та визнати частково недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 26 травня 2008 року, серія НОМЕР_1, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Партика Н.О., зареєстроване в реєстрі за №4-514 в частині права ОСОБА_4 на ј частину спадщини ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_8 .

Позивач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилась, причина неявки суду невідома, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Представник позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити , додав, що нотаріусом при оформленні спадщини після смерті ОСОБА_5 не було витребувано відомостей про реєстрацію всіх мешканців будинку. Фактично ОСОБА_5 проживала в окремій споруді - сараї-времьянки , не в самому будинку, однак на одному подвір`ї с сином. Просив позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилась, про час та місце розгляду справи, була повідомлена належним чином, причина неявки суду невідома.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила, надала письмовий відзив , також зазначила, що в 1954 році батьком відповідача ОСОБА_6 було отримано земельну ділянку під забудову. Спорудили тимчасове житло - так звану времьянку, літню кухню. Туди батько перевіз з села матір ОСОБА_5 та свою сестру ОСОБА_8 , а сам з дружиною ОСОБА_7 будував будинок за власні кошти. Була домовленість, що він будує будинок для своєї сім`ї на власні кошти, а інші родичі проживають у літній кухні . Після завершення будівництва в будинку по АДРЕСА_1 стала проживати сім`я ОСОБА_8 , інші родичі, а саме сестра та матір, які в будинку жодного дня не проживали, залишилися проживати у літній кухні. В 1981 р. помер батько позивача ОСОБА_8 , в 1983 р. померла його матір ОСОБА_5 , між родичами з урахуванням того, що саме за кошти батька та матері будувався будинок була досягнута домовленість про те , що саме дружина батька, ОСОБА_7 , є спадкоємцем всього майна. Однак ОСОБА_7 не могла оформити спадщину після смерті ОСОБА_8 , оскільки на час смерті ОСОБА_8 право власності на будинок АДРЕСА_1 не було належним чином оформлено у зв`язку з самовільним будівництвом. Тільки в 1989 році вона оформила документи належним чином та їй було видано свідоцтво про право власності на будинок . Після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_7 відповідач ОСОБА_4 успадкувала усе майно з господарськими спорудами, отримавши у 2008 році свідоцтво. Вважає, що ОСОБА_5 після смерті сина не могла успадкувати його майно, оскільки воно не було узаконено, відповідач ОСОБА_4 - єдиний спадкоємець майна померлої ОСОБА_7 Крім того, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду. Просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі .

Третя особа Друга Львівська державна нотаріальна контора в судове засідання не з`явилась, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином, надала письмове клопотання про розгляд справи без її участі, заперечень проти позову не надано.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду пояснила, що знає дочку позивача, Знала дружину ОСОБА_6 – ОСОБА_7 . ОСОБА_5 постійно проживала на одному подвір`ї з сином. В маленькій хаті проживали ОСОБА_5 - мати позивача, батько позивача ОСОБА_17 , та ОСОБА_13 .

Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснив, що знає родину сторін з 1960 року. Спочатку був маленький дім, там всі проживали. Потім побудований більший. Родина позивача завжди проживала в маленькому будинку. Між ними почались конфлікти з 2017 року.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснила, що вона донька відповідача. Вона проживає в спірному будинку, в будинку також проживає її чоловік та донька . Будинок був побудований її бабою та дідом. Дід перевіз в літню кухню свою матір та сестру, які завжди там жили. Будинок був побудований у 1960р. , виділялась земельна ділянка. Спочатку спадщину прийняла баба, а потім спадщину оформила її матір. Позивач проживає у літній кухні. В будинку та в кухні приблизно з 1983 року встановлені окремі лічильника на електропостачання , воду .Комунальні послуги оплачуються сторонами окремо . З 2017 року між сторонами почалися сварки.

Вислухавши пояснення осіб, що приймали участь у справі, дослідивши матеріали справи та надавши їм оцінку в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають відмові з наступних підстав.

За ч.1 ст.529 ЦК УРСР (1963 року), що був чинним на момент смерті ОСОБА_8 , спадкоємцями за законом першої черги є в рівних частках діти ( у тому числі усиновлені) , дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Як вбачається з копії свідоцтва про народження ОСОБА_8 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , батько - ОСОБА_16 , мати - ОСОБА_5 . Позивач змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_8 » у зв`язку з укладенням шлюбу 26 липня 1973 року.

Згідно до свідоцтва про смерть ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 у віці 79 років , про що зроблений актовий запис за № 883 від 26 лютого 1983 року. Згідно до довідки ЛКП «Левандівка» за №1457 від 29.03.2018 року ОСОБА_5 була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 з 1954 року (арк..спр.106).

Згідно до рішення виконкому Львівської міської ради депутатів трудящих від 7 липня 1954 р. вирішено передати ОСОБА_6 земельну ділянку площею 600 кв.м по АДРЕСА_1 під будівництво житлового будинку, згідно проекту затвердженого управлінням головного архітектору міста Львова. (арк..спр.65)

Як вбачається з Свідоцтва про смерть ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_10 у віці 57 років, про що зроблений актовий запис за №2452 від 9.06.1981р. Червоноармійським відділом ЗАГС.

Суд враховує, що після смерті свого чоловіка належним оформленням права власності на будинок займалась його дружина ОСОБА_7 .

Згідно до рішення виконавчого комітету Залізничної районної ради народних депутатів від 13.06.1989 року за №286 п.1.6.затверджено акт про закінчення та введення в експлуатацію житлового будинку АДРЕСА_1 , який складається з 3-х кімнат та кухні, житловою площею 29,0м2, корисною площею 49,9м2, що належить гр. ОСОБА_6 .

4 вересня 1989 року видане Свідоцтво на право особистої власності на жилий будинок по АДРЕСА_1 на підставі рішення виконкому Залізничної районної адміністрації за №286 від 13.06.1989 року ОСОБА_6 , записано в реєстрову книгу 58 за реєстровим номером 9855 від 4 вересня 1989р. (арк..спр.60).

Згідно до Свідоцтва про право власності від 12 грудня 1989 року, виданого Другою Львівською державною нотаріальною конторою , зареєстрованого у реєстрі за №11060 , ОСОБА_7 на праві власності належить Ѕ частка у спільній сумісній власності будинку АДРЕСА_1 на підстав ст.22 КЗпШС яка є пережившою супругою померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 чоловіка ОСОБА_6 .

Згідно до Свідоцтва про право на спадщину по закону від 12 грудня 1989 року, виданого Другою Львівською державною нотаріальною конторою , зареєстрованого у реєстрі за №11060 , посвідчено , що спадкоємцем майна ОСОБА_6 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 є в рівних частках його дружина ОСОБА_7 , яка проживає в АДРЕСА_1 , та складає Ѕ частину житлового будинку по АДРЕСА_1 .

Таким чином, за життя ОСОБА_8 не оформив право власності на спірний будинок, на його ім`я правовстановлюючі документи були видані вже після його смерті.

Відповідно до змісту розділу VII ЦК Української РСР (1963 року), який був чинним на час смерті ОСОБА_8 до складу спадщини входять лише ті права та обов`язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Неправомірність набуття речей у результаті протиправних дій, рівно як і незаконне володіння ними, не створює права власності у спадкодавця, а тому й не дає підстав для виникнення його у спадкоємців останнього. Фактично спірний будинок був споруджений спадкодавцем ОСОБА_8 самочинно та у встановленому законом порядку право на них за ним визнано не було. За таких обставин до складу спадщини будинок на той час не увійшов і право на нього у ОСОБА_5 , як у спадкоємця ОСОБА_8 не виникло, відтак, позивач звернулася до суду за захистом неіснуючого права.

Крім того, суд вважає, що відсутні підстави визнання частково недійсним Свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2008р., серія НОМЕР_2, видане державним нотаріусом Другої Львівської державної нотаріальної контори Партика Н.О., зареєстроване в реєстрі за №4-514, в частині права ОСОБА_4 на спадщину ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Позивач не оспорює законність набуття права власності на спірне майно спадкоємцем ОСОБА_7 , вважає його дійсним.

Як передбачено ст. 1301 ЦК України ( в ред..2003р.). Свідоцтво пре спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

ОСОБА_4 , спадкуючи після смерті своєї матері - ОСОБА_7 , як єдиний спадкоємець, не порушила жодних прав інших осіб в процесі спадкування, оскільки інших спадкоємців першої черги за законом не було. Підстави визнавати свідоцтва про спадщину частково недійсним відсутні.

Суд вважає, що відсутні правові підстави для задоволення позову.

Крім того, суд також вважає, що позивачем пропущений строк позовної давності звернення до суду.

За ст.71 ЦК 1963 року загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.

Суд також враховує, що згідно до ст.73 ЦК 1963 р. який був чинним на час виникнення правовідносин , перебіг строку позовної давності починається з часу виникнення права на позов. Право на позов виникає з часу, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення його.

Крім того суд вважає, що позивач пропустила встановлений ст.256 ЦК України (2003 р) 3-річний строк позовної давності. Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушене права або про особу, яка його порушила.

Суд насамперед враховує значно тривалий проміжок часу від дня видачі нотаріусом свідоцтва про право власності , а саме 12.12.1989р. та зверненням до суду позивача , а саме 19.09.2017р. Суд вважає, що позивач , враховуючи питання життєдіяльності , не могла не знати про те, що проживає в будинку , право власності на який було оформлено у 1989р. на ОСОБА_7 , а з 2008 р. оформлено на ОСОБА_4 .

Таким чином, у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі.

Керуючись ст.2, 10, 12, 13, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У позові ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Друга Львівська державна нотаріальна контора, про встановлення факту прийняття спадщини та визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом відмовити.

Понесені витрати покласти на позивача.

Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано.

Повний текст рішення складений 1 липня 2019р.

Суддя: Румілова Н.М.