Рішення № 82804216, 21.06.2019, Сумський районний суд Сумської області

Справа № 587/2366/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 червня 2019 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., при секретарі Домненко Н.І., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Талденко О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з даним позовом до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеного договору № б/н від 03 березня 2010 року відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на 10 червня 2018 року має заборгованість – 116653,23 грн., з яких 3994,74 грн. - заборгованість за кредитом, 112658,49 грн. – заборгованість за відсотками за період з 03.03.2010 по 04.03.2018року. Посилаючись на ці обставини, позивач просив стягнути 116653,23 грн. заборгованості за кредитним договором та понесені по справі судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечувала, суду пояснила, що в позовній заяві не зазначена сума отриманого кредиту, не існує жодного документу за підписом відповідача та банку, де вказувався б розмір затвердженого та погодженого сторонами кредитного ліміту. В Анкеті-заяві зазначено бажаний кредитний ліміт 3 000 грн., відсутні будь-які істотні умови, притаманні договору, наприклад основна суттєва умова – сума погодженого кредитного ліміту, строки його повернення, в тому числі графік щомісячних платежів у випадку часткового погашення суми встановленого кредитного ліміту, не встановлено відсотків за користування кредитом та санкції за недотримання строків його повернення, тощо, тому Анкета-заява не може вважатися договором в розумінні ст. 626 ЦК України. Позивачем надані Умови та Правила надання банківських послуг без підпису відповідача. Банк змінював в односторонньому порядку відсотки за користування кредитним лімітом за період з 01.09.2014 року та з 01.04.2015 року відповідно на 32,4% та 42%, про що не було сповіщено відповідача, що являється нікчемним в силу закону. Заборгованість станом на 13 листопада 2013 року в сумі 3 973 грн. 60 коп. відповідачем була повністю погашена 26 листопада 2013 року, більше жодних платежів відповідачем не здійснювалось, тому датою виникнення заборгованості слід вважати саме 2013 рік. Вважала, що позивач пропустив строк позовної давності звернення до суду, тому до вимог про стягнення заборгованості по кредиту повинна бути застосована позовна давність у 3 роки, яка обраховується від 25 грудня 2013 року. Просила у задоволенні позову відмовити.

З`ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

У відповідності з ст. ст. 526, 527, 623 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання. В разі невиконання або неналежного виконання зобов`язання боржником він зобов`язаний відшкодувати кредитору завдані цим збитки. За кредитним договором банк або інша фінансова установа( кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного договору від 03 березня 2010 року відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,6% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана Анкета-заява разом з «Умовами та правилами-надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, що порушує права позивача, які підлягають судовому захисту.

Разом з тим, позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Звертаючись до суду, ПАТ КБ «Приватбанк» просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 116653,23 грн., з яких 3994,74 грн. - заборгованість за кредитом, 112658,49 грн. – заборгованість за відсотками за період з 03.03.2010 по 04.03.2018року.

Відповідно до частини 3 статті 12,81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язань.

Згідно із ч.2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Зі ст.1054 ЦК України вбачається, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відтак, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у сумі 3994,74 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

У той же час, суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Отже, припис абз. 2 ч. 1 ст. 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

До такого висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18.

Окрім того, ст. 256 ЦК України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно із ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності пов`язаний із певними юридичними фактами та їх оцінкою правомочною особою.

Так, згідно із ч.5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України.

При цьому, початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (ст.261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності співпадає із моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Останній платіж, спрямований на погашення заборгованості, було здійснено 26.11.2013 року у розмірі 3 973грн. 60 коп.

Позовна заява зареєстрована 18 вересня 2018 року. З цього часу необхідно починати відлік строку позовної давності (2018 рік – 3 роки = 2015 рік).

Отже, строк позовної давності пропущений з 03.03.2010 року по 17.09.2015 року, з періоду 18.09.2015 року необхідно нараховувати відсотки (до 31.08.2017 року включно).

З 01.09.2017 року по 04.03.2018 року вимоги Банку не обґрунтовані.

Тобто, в межах строку загальної позовної давності, за три роки до дня звернення до суду (позовна заява зареєстрована 18.08.2018 року) та з урахуванням викладеного, розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача, за спірний період, розраховується наступним чином:

Розрахунок 27,6 % річних за період з 18.09.2015 року по 31.08.2017 року (кількість днів - 714) на суму заборгованості 3994,74 грн. (3994,74 х 27,6% х 714/360 = 2186,72 грн.).

Заборгованість по процентах за період з 03 березня 2010 року до 17 вересня 2015 року стягненню не підлягає у зв`язку з необґрунтованістю позовних вимог, оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року по справі № 444/9519/12.

Таким чином, суд дійшов висновку, що з відповідача належить стягнути на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за договором б/н від 03.03.2010 року у розмірі 6 181 грн. 46 копійок, яка складається з: 3 994 грн. 74 коп. - заборгованість за наданим кредитом; 2 186 грн. 72 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

В іншій частині позовних вимог необхідно відмовити за їх за безпідставністю.

На підставі ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволеної частини позовних вимог необхідно стягнути з відповідача на користь позивача 93 гривні 39 копійок судового збору.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263, 264, 265 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 623, 549, 550, 1049,1050, 1054, 1055 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , мешканки АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1 Д, код ЄДРПОУ 14360570, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) 6 181 гривень 46 копійок заборгованості за кредитним договором та 93 гривні 39 копійок витрат, пов`язаних зі сплатою судового збору.

В іншій частині відмовити за безпідставністю позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сумського апеляційного суду Сумської області через Сумський районний суд Сумської області протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя О.А.Степаненко