Ухвала суду № 82803842, 04.07.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/17936/19

Провадження №1-кп/127/485/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2019 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Бернади Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання Шевченка О.В.,

сторони обвинувачення: прокурора Гюмюшлю М.Г.,

сторони захисту: адвоката Герасимчука С.П., обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду № 12 обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесено до ЄРДР 19.10.2018 р. за № 12018020110004208,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України (далі – КК).

Прокурор вважає за доцільне призначити кримінальне провадження до судового розгляду. Крім того, заявив клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою. Заявлене клопотання мотивоване тим, що ризики, які існували на час застосування зазначеного запобіжного заходу не відпали. Зокрема, обвинувачений може ухилятись від явки до слідчого, а також обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину. При цьому прокурор просив визначити ОСОБА_1 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 60 мінімальних прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 115260 грн.

Захисник обвинуваченого – адвокат Герасмичук С.П. – вважає, що кримінальне провадження не може бути призначене до судового розгляду, оскільки стороною обвинувачення не виконано вимоги кримінально-процесуального закону щодо ознайомлення сторони захисту з матеріалами кримінального провадження. У зв`язку з цим, на переконання сторони захисту, обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору. Також в зв`язку з поверненням обвинувального акту прокурору не може бути вирішене питання про продовження строку утримання обвинуваченого під вартою. Окрім цього, звернув увагу суду на те, що клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою не було вручене стороні захисту.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку свого захисника.

Заслухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши обвинувальний акт, суд приходить до наступного висновку.

З частини третьої статті 314 Кримінального процесуального кодексу України (далі – КПК) випливає, що у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення: 1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу; 2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу; 3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу; 4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження; 5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру; 6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Як на підставу неможливості призначення судового розгляду кримінального провадження сторона захисту посилалась на невиконання стороною обвинувачення вимог кримінально-процесуального закону щодо надання стороні захисту матеріалів кримінального провадження для ознайомлення.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для повернення обвинувального акту прокурору суд враховує, що пунктом 3 частини третьої статті 314 КПК суд уповноважений повернути обвинувальний акт прокурору лише у разі, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу. Тобто зазначена правова норма є відсильною, а тому для вирішення питання щодо наявності правових підстав для повернення обвинувального акту суд вважає за доцільне вирішити питання щодо його відповідності вимогам чинного кримінально-процесуального законодавства.

Слід зауважити, що згідно з частиною четвертою статті 110 КПК обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Вимоги до обвинувального акту встановлені статтею 291 КПК. Зокрема, частиною другою статті 291 КПК наведено перелік відомостей, які повинен містити обвинувальний акт, а частиною четвертою статті 291 КПК – перелік документів, які додаються до обвинувального акту.

З наданого суду обвинувального акту та додатків до нього вбачається, що вимоги статті 291 КПК щодо форми, змісту та додатків обвинувального акту стороною обвинувачення виконано. При цьому слід зазначити, що до обвинувального акту прокурором надано розписку, з якої слідує, що обвинувачений від отримання обвинувального акту відмовився. Суд також приймає до уваги, що з наданих стороною захисту копій матеріалів випливає, що розгляд клопотання слідчого про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження призначено на 05.07.2019 р. Отже, в даному випадку вирішенню підлягає питання не щодо доведення до відому підозрюваного (обвинуваченого) суті обвинувачення, а питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам кримінально-процесуального закону. Як вже судом було зазначено, обвинувальний акт таким вимогам відповідає.

Щодо доведення суті обвинувачення до відому особи (підозрюваного чи обвинуваченого) суд вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2008 р. у справі «Ващенко проти України» зазначив, що обвинувачення для цілей пункту 1 статті 6 конвенції може бути визначене як офіційне доведення до відома особи компетентним органом твердження про вчинення цією особою правопорушення, яке нормою загального характеру визнається осудним і за яке встановлюється відповідальність карного та попереджувального характеру (п.51).

У рішенні від 25.07.2000 р. у справі «Маттоціа проти Італії» Європейським судом з прав людини зауважено, що обвинувачений у скоєнні злочину має бути негайно і детально поінформований про причину обвинувачення, тобто про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь детальності інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту. У цьому відношенні обсяг та доречність наданої обвинуваченому інформації слід оцінювати крізь призму положення, закріпленого у пункті «b» частини третьої статті 6 конвенції. Аналогічно слід оцінювати інформацію про зміни, які мали місце в обвинуваченні, включаючи зміни причини обвинувачення.

У рішенні від 09.10.2008 р. у справі «Абрамян проти Росії» Європейським судом з прав людини також зазначено, що деталі скоєння злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він офіційно вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення.

В цьому ж рішенні ЄСПЛ нагадав, що положення підпункту «а» пункту 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, правової кваліфікації, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого розгляду.

Зі змісту чинного кримінально-процесуального закону випливає, що доведення суті обвинувачення до підозрюваного (обвинувачення) здійснюється шляхом вручення письмового повідомлення про підозру (частина перша статті 278), вручення копії обвинувального акта (пункт 3 частини четвертої статті 291 КПК) та оголошення прокурором короткого викладу обвинувального акта (частина друга статті 347 КПК). При цьому вирішення питання щодо дотримання права ОСОБА_1 на справедливий суд та здійснення реалізації його права на захист крізь призму доведення суті обвинувачення судом має здійснювались під час судового розгляду кримінального провадження по суті. Тому посилання сторони захисту на ту обставину, що стороною обвинувачення не було вручено копію обвинувального акту як на підставу для повернення останнього прокурору суд оцінює критично.

При вирішенні питання щодо не відкриття матеріалів кримінального провадження як на підставу для повернення обвинувального акту суд враховує наступне. Обов`язок відкриття матеріалів кримінального провадження закріплений у статті 290 КПК. Зокрема, частиною першою статті 290 КПК визначено, що визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику, законному представнику та захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Частиною другою статті 290 КПК встановлено обов`язок прокурора або слідчого за його дорученням надати доступ до матеріалів досудового розслідування, які є в його розпорядженні. Аналогічний обов`язок частиною шостою статті 290 КПК покладено і на сторону захисту.

Правові наслідки невиконання зазначених приписів встановлені частиною дванадцятою статті 290 КПК, згідно з якою у разі якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази. Тобто застосування зазначених наслідків здійснюється під час оцінки доказів згідно з приписами статті 94 КПК. Як вже було зазначено судом, стаття 314 КПК містить вичерпний перелік питань, які суд вправі вирішувати під час проведення підготовчого судового засідання, до яких питання оцінки доказів згідно з правилами статті 94 КПК не віднесено. Натомість такі повноваження суду передбачені § 3 глави 28 КПК, а тому вирішення зазначеного питання під час проведення підготовчого судового засідання, на переконання суду, є передчасним.

Таким чином, аналізуючи обвинувальний акт та додані до нього матеріали на відповідність вимогам статті 291 КПК, суд вважає, що відомостей, які б свідчили, що обвинувальний акт не відповідає зазначеним вимогам під час проведення підготовчого судового засідання встановлено не було. Тому суд приходить до переконання, що правові підстави для повернення обвинувального акту прокурору в зв`язку з його невідповідністю вимогам кримінально-процесуального закону відсутні.

Суд також вважає, що правові підстави для прийняття будь-яких інших рішень, передбачених частиною третьою статті 314 КПК, тобто для затвердження угоди, направлення обвинувального акту до іншого суду чи закриття кримінального провадження відсутні. Натомість з наданого суду обвинувального акту вбачається, що кримінальне провадження підсудне Вінницькому міському суду Вінницької області, а тому кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 31 КПК розгляд кримінального провадження слід здійснювати професійним суддею одноособово.

В судове засідання необхідно викликати сторони обвинувачення та захисту.

Підстави для складання досудової доповіді згідно з приписами пункту 6 частини третьої статті 314 та статті 314-1 КПК, на думку суду, відсутні.

При вирішенні питання щодо наявності підстав для продовження строку утримання обвинуваченого під вартою суд враховує приписи частини третьої статті 315 КПК, згідно з якою під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу.

Порядок продовження строку тримання під вартою регламентований статтею 199 глави 18 розділу ІІ КПК, зокрема, частиною першою зазначеної статті визначено, що клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. При цьому суд враховує, що частина третя статті 199 КПК є відсильною нормою щодо статті 184 КПК. Зі змісту частини другої статті 184 КПК випливає, що копія клопотання та матеріалів, якими обґрунтовується необхідність застосування запобіжного заходу, надається підозрюваному, обвинуваченому не пізніше ніж за три години до початку розгляду клопотання.

З наданих суду матеріалів випливає, що 03.06.2019 р. за підозрою у вчиненні злочину було затримано ОСОБА_1 і 03.06.2019 р. слідчим суддею йому застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави в розмірі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 38430 грн. Також з наданих стороною обвинувачення матеріалів випливає, що 24.06.2019 р. ОСОБА_1 від отримання копії клопотання про продовження строку дії застосованого до нього запобіжного заходу відмовився в присутності ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Як вже зазначено судом, чинне кримінально-процесуальне законодавство містить вимоги щодо порядку та строку вручення клопотання про продовження строку тримання під вартою особи, а також направлення його до суду. З наданих суду матеріалів випливає, що зазначені вимоги кримінально-процесуального закону дотримані не були. Однак, суд враховує, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить відповідних норм, які б встановлювали, що порушення порядку вручення клопотання стороні захисту та направлення клопотання до суду має наслідком неможливість його розгляду по суті. Крім того, сторона захисту заперечувала проти задоволення клопотання прокурора по суті, а не проти його розгляду по суті. Також, як вже зазначено судом вище, частина третя статті 315 КПК є відсильною нормою, а частиною четвертою статті 199 КПК, якою регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою і яка розміщена у розділі ІІ КПК, встановлено обов`язок суду розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

З наданої прокурором ухвали слідчого судді від 03.06.2019 р. про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу випливає, що строк її дії спливає о 12.15 год. 01.08.2019 р. Тому суд вважає за необхідне вирішення клопотання прокурора про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою відкласти, надавши стороні захисту можливість ознайомитись з клопотанням та доданими до нього додатками.

Керуючись статтями 314-316, 371 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Призначити судовий розгляд Вінницьким міським судом Вінницької області (професійним суддею одноособово) за участю прокурора на підставі обвинувального акта за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 307 Кримінального кодексу України, відомості про які внесено до ЄРДР 19.10.2018 р. за № 12018020110004208, у відкритому судовому засіданні в приміщенні Вінницького міського суду Вінницької області (зал судових засідань № 12), яке відбудеться 04.07.2019 р. о 17.00 год.

У судове засідання викликати: сторону обвинувачення та сторону захисту.

Розгляд клопотання сторони обвинувачення про продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою відкласти, надавши стороні захисту строк до 12.00 год. 05.07.2019 р. для ознайомлення з клопотанням та додатками до нього.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Суддя: