Рішення № 82802843, 27.06.2019, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 133/2662/18

27.06.19

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

В складі головуючого судді Сороки Д.В.

за участю секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.

позивача ОСОБА_1

представника позивача - адвоката Кузьмінського Ю.В.

представника відповідача Бубели Н.А.

прокурора Денчук О.В.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні з викликом сторін в м. Козятині справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог- Калинівська місцева прокуратура Вінницької області,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, третя особа без самостійних вимог: Калинівська місцева прокуратура Вінницької області.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 19 квітня 2011 року слідчим СВ Козятинського УМВС У країни відносно нього було порушено кримінальну справу №11080097 за ознаками злочину, передбаченого ч. ч. 2, 3 статті 185 КК України.

27 червня 2011 року слідчий СВ Козятинського РВ у Вінницькій області лейтенант міліції Ходацька О.А., розглянувши матеріали кримінальної справи №11080097, винесла постанову про притягнення його як обвинуваченого та про пред`явлення йому обвинувачення у злочинах, передбачених ч. ч. 2, 3 статті 185 КК України.

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року його було засуджено та визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3, ч.2, ч.2 статті 185 КК України, за що було призначено покарання з застосуванням ст.70 КК України до 3-х років позбавлення волі і відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік. Державне обвинувачення по даній кримінальній справі підтримувала Козятинська міжрайонна прокуратура Вінницької області.

Ухвалою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Вінницької області від 01 серпня 2012 року при перегляді матеріалів кримінального провадження за його апеляційною скаргою вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року скасовано, кримінальна справа направлена до Козятинської міжрайонної прокуратури на додаткове розслідування. Кримінальну справу № 11080097 по обвинуваченню ОСОБА_2 . Козятинським міжрайонним прокурором було спрямовано до Козятинського ВП Хмільницького ВП ГУ НП у Вінницькій області для проведення досудового слідства, де 20 листопада 2012 року кримінальному провадженню було присвоєно №12012010170000005.

29 грудня 2015 року слідчий Козятинського ВП Хмільницького БП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Костюк К.В., розглянувши матеріали досудового розслідування за №12012010170000005, від 20 листопада 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2, ч.3 КК України, керуючись ст.110, 11 КК України, п. 2, ст. ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закрито у зв' язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

З огляду на викладене, він перебував під досудовим слідством та судом з 19 квітня 2011 року по 29 грудня 2015 року - 56 місяців і 10днів, чим йому було заподіяно моральну шкоду . Виходячи із Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік», а саме його ст.7, відповідно до якої з 1 січня 2018 року мінімальна заробітна плата в Україні складає 3723 грн. на місяць. А 56 місяців і 10 днів х 3723 грн.= 209 729 грн .

Моральна шкода полягає в тому, що вказаний період позивач був обмежений у пересуванні по території України та за її межами, маючи підписку про невиїзд. Незаконне притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності завдало йому нервового потрясіння, душевних страждань; призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми, до порушення його нормальних життєвих зав`язків; були затрачені великі зусилля на доведеності своєї невинуватості, оскільки прийшлось звертатися зі скаргами в різні інстанції.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Кузьмінський Ю.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, підтвердили вищенаведені обставини та просили позов задовільнити.

Представник відповідача - представник Державної казначейської служби України Бубела Н.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, присить відмовити в задоволенні позову, підтримала відзив, в якому просила відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки обгрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 зазначає про те, що йому завдано моральної шкоди в зв`язку із тим, що відносно нього було порушено кримінальну справу на підставі ст. 185 КК України, провадження по якій в подальшому було закрито у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення.

У своїй позовні заяві ОСОБА_1 вказує, що за час здійснення провадження по вищевказаній кримінальній справі він був обмежений у пересуванні по території України та за її межами, маючи підписку про невиїзд. А також він зазначає про те, що незаконне притягнення до кримінальної відповідальності завдало йому нервово потрясіння, душевних страждань, призвело до погіршення відносин з оточуючими людьми, до порушення його нормальних життєвих зав`язків, були затрачені великі зусилля на доведеності своєї невинуватості, оскільки прийшлось звертатися зі скаргами в різні інстанції. При цьому, право на відшкодування моральної шкоди, на думку позивача, у нього виникло на підставі ст.ст. 23, 1166 та 1176 ЦК України. Подаючи відповідний позов позивач стверджує, що йому заподіяна моральна шкода внаслідок порушення відносно нього кримінальної справи на підставі ст. 185 КК України. Однак при цьому позивач не наводить будь-яких переконливих доказів які б вказували на те, що внаслідок зазначеного, він дійсно зазнав душевних страждань та в чому вони полягали, а також він не надає жодних допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог.

Представник третьої особи - прокурор Денчук О.В. над ала письмові пояснення щодо позову, в якому зазначила, що позивачем не доведено незаконність дій посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду. В ході досудового слідства позивач лише сім раз залучався до проведення слідчих дій. При цьому, хоч і до ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, однак жодного разу ОСОБА_1 під час досудового розслідування не звертався до слідчого, прокурора чи суду про необхідність змінити місце проживання чи за дозволом для виїзду з постійного місце проживання.

Крім того, ОСОБА_1 не надано доказів необхідності застосуванню додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків , стосунків з соціальним оточенням, позивачем не надано.

Також необхідно враховувати, що майно ОСОБА_1 не арештовувалось. Позивачем необґрунтовано визначено строк перебування під слідством та судом впродовж 56 місяців та 10 днів, оскільки 19.04.2011 слідчим винесено 3 постанови про порушення кримінальної справи за фактами крадіжки майна ОСОБА_3 , які в подальшому були об`єднані в одне провадженні за № 11080097, а не відносно ОСОБА_1 . Лише 27.06.2011 слідчим винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 в якості обвинуваченого.

Так, позивачем не наведено причинно-наслідковий зв`язок між перебуванням ОСОБА_1 під слідством, застосуванням до позивача запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд та погіршенням особистих зв`язків, неможливості виїзду за межі району, оскільки він жодного разу не звертався до слідчого чи прокурора про дозвіл на виїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування або з місця тимчасового знаходження, хоча така можливість була передбачена.

Крім того, вивченням матеріалів кримінального провадження № 12012010170000005 від 21.11.2012 встановлено, що з момент надходження обвинувального висновку до суду судами першої, апеляційне інстанцій було проведено 19 судових засідань, два з яких не відбулися через неявку обвинуваченого ОСОБА_1

Питання застосування законодавства про відшкодування моральної шкоди врегульовані, зокрема, постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Відповідно до п. 3 зазначеної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 3 ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом.

Розміри мінімальної заробітної плати на 2018 рік було встановлено Законом України «Про державний бюджет на 2018 рік» у місячному розмірі: з 1 січня - 3723,00 гривень.

Разом з тим, відповідно до п. 3 розділу II «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати та інших виплат.

До внесення змін до Законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 гривень.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами поміркованості, розумності, справедливості.

Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

Всупереч наведеним вище роз`ясненням, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», позивачем не обґрунтовано, в результаті яких саме моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, йому підлягає відшкодування моральна шкода розмірі 209 729 гривень.

На підставі вищевикладеного, просить в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури та суду на суму 209 729 гривень відмовити повністю. В судовому засіданні прокурор підтримала свої письмові пояснення і просила відмовити в позові.

Суд, вислухавши представника позивача, представника відповідача, третю особу - прокурора, дослідивши докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно з вимогами ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 19 квітня 2011 року слідчим СВ Козятинського УМВС України винесено три постанови про порушення кримінальної справи за фактами крадіжки майна ОСОБА_3 , які в подальшому були об`єднані в одне провадженні за № 11080097 (том 1 а.с. 1, 2, 3).

27 червня 2011 року слідчий СВ Козятинського РВ у Вінницькій області лейтенант міліції Ходацька О.А., розглянувши матеріали кримінальної справи №11080097, винесла постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого та про пред`явлення йому обвинувачення у злочинах, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України (матеріали кримінального провадження № 12012010170000005 том. 1 а.с. 147).

Вироком Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року ОСОБА_1 було засуджено та визнано винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 2, 3 статті 185 КК України, за що було призначено покарання з застосуванням ст.70 КК України до 3-х років позбавлення волі і відповідно до ст.75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком терміном на 1 рік. Державне обвинувачення по даній кримінальній справі підтримувала Козятинська міжрайонна прокуратура Вінницької області (матеріали кримінального провадження № 12012010170000005 том. 2 а.с. 56-59).

Ухвалою колегії суддів Судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Вінницької області від 01 серпня 2012 року при перегляді матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 . вирок Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24 квітня 2012 року скасовано, кримінальна справа направлена до Козятинської міжрайонної прокуратури на додаткове розслідування (матеріали кримінального провадження № 12012010170000005 том. 2 а.с. 79-81).

Кримінальну справу № 11080097 по обвинуваченню ОСОБА_2 . Козятинським міжрайонним прокурором було спрямовано до Козятинського ВП Хмільницького ВП ГУ НП у Вінницькій області для проведення досудового слідства, де 20 листопада 2012 року кримінальному провадженню було присвоєно №12012010170000005.

29 грудня 2015 року слідчий Козятинського ВП Хмільницького БП ГУНП у Вінницькій області лейтенант поліції Костюк К.В., розглянувши матеріали досудового розслідування за №12012010170000005 від 20 листопада 2012 року по обвинуваченню ОСОБА_1 за ст. 185 ч. 2, ч.3 КК України, керуючись ст.110, 11 КК України, п. 2, ст. ч.1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закрито, у зв' язку з відсутністю складу кримінального правопорушення (матеріали кримінального провадження № 12012010170000005 том. 2 а.с. 177).

З огляду на викладене, ОСОБА_1 перебував під досудовим слідством та судом з 27 червня 2011 року по 29 грудня 2015 року - 54 місяців і 2 дні, чим йому було заподіяно моральну шкоду.

За цей період ОСОБА_1 мав обмеження вільно пересуватися по території України та її межами, так як до нього було застосовано запобіжний захід підписку про не виїзд з постійного місця проживання, що є обмеженням прав людини. Ці обставини призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Крім того перебуваючи під слідством та судом ОСОБА_1 добивався довести невинуватість у пред`явленому йому обвинувачені звертаючись зі скаргами до правоохоронних органів та органів прокуратури, оскаржував процесуальні рішення нижчестоящих судів до Верховного Суду України, перебуваючи при цьому у стані безперервного нервового стресу, що вимагало від нього значних фізичних та моральних зусиль в реалізації свого права. Через це погіршились відносини з оточуючими людьми, з колегами по роботі. Зазначені обставини призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків та вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя .

Відповідно до ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Зокрема, порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» від 1 грудня 1994 року, із змінами та доповненнями, відповідно до п. 1 ст. 1, п. 2 ст. 2, п. 5 ст. 3 якого передбачено право на відшкодування моральної шкоди, зокрема, в разі закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету (ч. 1 ст. 4 вказаного Закону).

Відповідно до ч.ч. 5-6 ст. 4 зазначеного вище Закону, відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Слід зазначити, що питання застосування законодавства про відшкодування моральної шкоди врегульовані також постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

За правилами ч. 3 ст. 23 ЦК України, п.3 постанови Пленуму Верховного суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, з урахуванням характеру, обсягу і глибини страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалість, можливість відновлення тощо) і з урахуванням інших обставин - стану його здоров`я, істотності вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до п. 3 зазначеної постанови, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», зазначено «Відповідно до загальних підстав цивільно - правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відішкодуванни моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди,протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, 1) чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, 2) за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивачі оцінюють заподіяну їм шкоду та 4) з чого вони при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (п. 26).

З огляду на викладене обов`язок доказування наявності шкоди та її розміру покладається на позивача.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб. їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Крім того, постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення (п. 26).

Таким чином, на думку суду, матеріалами справи доведено, що внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності, йому спричинена моральна шкода.

Виходячи з вищезазначеного та керуючись принципами рівності, поміркованості, виваженості, розумності, справедливості, визнаючи, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш, ніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення, суд встановлює розмір на відшкодування моральної шкоди в сумі 225620, 20 грн..

Встановлюючи розмір моральної шкоди, суд приймає до уваги знаходження позивача під слідством з 27 червня 2011 року по 29 грудня 2015 року - 54 місяців і 2 дні та розмір мінімальної заробітної плати на 2019 рік ухвалений Законом України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018., що з 01 січня 2019 року становить - 4173 грн. Відтак розмір моральної шкоди буде становити 225 620 грн 20 коп. (54 місяців 02 дні х на 4173 грн.), яку необхідно стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 .

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача Державної казначейської служби, що вона не може відповідати по даному позову виходячи з наступного.

Обов`язок відшкодування завданої шкоди потерпілому покладається не на посадову особу, незаконними діями якої чи незаконним рішенням, завдано шкоду особі, а на державу Україна.

Статтями 170, 176 ЦК України визначено, що держава здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, а тому в деліктних правовідносинах зобов`язання держави виконує Державна казначейська служба України, на яке постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року і покладена функція по здійсненню управління наявними коштами Державного бюджету України. Тобто Державна казначейська служба України тільки виконує зобов`язання держави в деліктних правовідносинах, а тому вказаний розмір моральної шкоди підлягає стягненню на користь позивача з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України через Державну казначейську службу України.

Суд не може взяти до уваги твердження прокурора про те, що при визначенні розміру моральної шкоди за розрахункову величину необхідно застосовувати розмір прожиткового мінімуму доходів громадян, встановленого у розмірі 1600 грн, оскільки Законом України від 06 грудня 2016 року № 1774-УШ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», на який посилається прокурор, не було внесено зміни до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», оскільки зазначений Закон не містить посилань на те, що його положення поширюються на виплати, що здійснюються відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», яким передбачено, що розрахунковою величиною є саме мінімальна заробітна плата, розмір якої згідно Закону України «Про Державний бюджет на 2019 рік» становить 4173 грн.

Також суд не може взяти до уваги твердженні прокурора про те, що дії органів досудового розслідування при розслідуванні кримінальної справи відносно ОСОБА_1 були правомірними виходячи з наступного.

Відповідно до статті 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими способами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено обовязок судів застосовувати при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зміст права на справедливий суд, в силу п. 1 ст. 6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, полягає у праві кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відтак, ст. 13 Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Відповідно, за приписами ст. 17 Конвенції жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Якщо кримінальне провадження закрито на підставі закону про амністію або акта про помилування, право на відшкодування шкоди не виникає. Фізична особа, яка у процесі досудового розслідування або судового провадження шляхом самообмови перешкоджала з`ясуванню істини і цим сприяла незаконному засудженню, незаконному притягненню до кримінальної відповідальності, незаконному застосуванню запобіжного заходу, незаконному затриманню, незаконному накладенню адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, не має права на відшкодування шкоди (частини перша - четверта статті 1176 ЦК України).

Статтею 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок:

1) незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян;

2) незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу;

3) незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Відповідно до частини третьої статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 грудня 2015 року справа № 6-2203цс15.

Встановивши обставини справи, здійснивши системний аналіз правових норм, що регулюють дані правовідносини, здійснивши підрахунок розміру відшкодування завданої моральної шкоди за час перебування позивача під слідством та судом, який проведено у відповідності до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду» з урахуванням роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Аналізуючи вищезазначені обставини в даній справі та застосовуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про захист порушеного права позивача саме в обраний ним спосіб, з врахуванням правових підстав, визначених ст. 1176 ЦК України та Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Судом вирішено питання щодо судового збору з урахуванням того, що позивач був звільнений від сплати судового збору, відтак згідно ст.. 141 ЦПК України судові витрати компенсувати за рахунок держави.

Керуючись ст. ст. 1166, 1176 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 264, 265, 273 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в рахунок відшкодування моральнрої шкоди 225620 (двісті двадцять п`ять тисяч шістсот двадцять) гривень 20 коп.

Судові витрати по даній справі віднести на рахунок держави.

Повний текст рішення буде складено 04.07.2019.

Рішення може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

СУДДЯ: підпис

З оригіналом вірно:

СУДДЯ -

СЕКРЕТАР-

Дата документу 27.06.19