Ухвала суду № 82802061, 04.07.2019, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/939/18

Провадження № 1-кс/504/763/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.07.2019 смт. Доброслав

Слідчий суддя Комінтернівського районного суду Одеської області Барвенко В.К., у складі секретаря- Антипової Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 4 смт. Доброслав, клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області Стохла К.П., погодженого з прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Мосур М.О. про обрання запобіжного заходу в межах кримінального провадження № 12018160330000058 від 12.01.2018 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 191, частиною 1 статті 366 КК України, відносно підозрюваного:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Уродженець РФ, громадянин України,

проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

раніше не судимого,

має на утриманні двох неповнолітніх дітей,

керівник ТОВ «Проммонтаж 29»,

про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень,

передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України повідомлено 24 червня 2019 року,

за участі:

слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області Стохла К.П.,

прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області Мосур М.О.,

захисника- адвоката Кіхтенко Л.Ф.,

підозрюваного ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

Слідчим відділенням Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12018160330000058 від 12.01.2018, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до протоколу № 1 Загальних зборів Учасників ТОВ «Проммонтаж 29» ЄДРПОУ 38478270 від 23.02.2016 та наказу № 2 від 03.03.2016, ОСОБА_1 прийнято на посаду директора ТОВ «Проммонтаж 29» ЄДРПОУ 38478270, розташованого за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 101/11.

У відповідності до п. 2.2 статуту ТОВ «Проммонтаж 29», затвердженого рішенням єдиного учасника від 02.03.2017, основним напрямком діяльності підприємства є надання в оренду будівельних машин і устаткування, інші неспеціалізовані будівельні роботи, збирання безпечних відходів, будівництво житлових та нежитлових будівель, складське господарство.

Згідно з п. 6.3. статуту ТОВ «Проммонтаж 29», директор ОСОБА_1 здійснює керівництво поточною роботою підприємства, та у відповідності до п. 6.3.3. призначає заступників, на яких покладає власні повноваження.

Відповідно до п. 6.3.4. на посаді директора ОСОБА_1 організовує роботу Товариства, несе відповідальність за результатами його діяльності, без доручення представляє його у всіх організаціях, підприємствах, установах, діє від імені Товариства, розпоряджається грошовими коштами та іншим майном, укладає господарські та інші договори, видає довіреності, приймає та звільняє працівників, здійснює постійне керівництво діяльністю Товариства.

Таким чином, ОСОБА_1 , під час перебування на посаді директора ТОВ «Проммонтаж 29» та здійснення покладених на нього адміністративно-господарських та організаційно-розпорядчих функцій, у відповідності до ст. 18 КК України, є службовою особою.

22 вересня 2017 року між ТОВ «Проммонтаж 29», в особі директора ОСОБА_1 та відділом освіти Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, в особі начальника відділу освіти ОСОБА_2 , укладено договір підряду № 1, у відповідності до якого, ТОВ «Проммонтаж 29» у період часу з дня укладення договору до грудня 2017 року зобов`язувалось здійснити капітальний ремонт будівлі Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область Лиманський район с. Олександрівка вул. Одеська, 2.

Відповідно до п. 3.1. вказаного документа, ціна договору склала 1 144 611,12 грн., яку згідно з додатковою угодою від 26.12.2017 до договору підряду № 1 від 22.09.2017 змінено на суму 1 352 854,13 гривень.

У вересні 2017 року, більш точна дата та час досудовим розслідуванням не встановлені, у ОСОБА_1 під час виконання робіт, пов`язаних із здійсненням капітального ремонту будівлі Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів за адресою: Одеська область Лиманський район с. Олександрівка вул. Одеська, 2, виник умисел, направлений на заволодіння бюджетними грошовими коштами шляхом зловживання своїм службовим становищем та внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей.

Органом досудового розслідування ОСОБА_1 інкримінується те, що на виконання свого злочинного умислу, він, 26.12.2017, більш точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, умисно, з метою заволодіння грошовими коштами, зловживаючи своїм службовим становищем склав, видав та вніс до акту № 2 приймання виконаних будівельних робіт (форма № КБ-2в), відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № 19-627?630 від 22.04.2019, завідомо неправдиві відомості щодо обсягу виконаних будівельних робіт на суму 81 153, 72 грн. У продовження своїх протиправних дій він власноруч затвердив акт № 2 приймання виконаних будівельних робіт від 26.12.2017 своїм підписом та печаткою ТОВ «Проммонтаж 29» щодо вартості виконаних будівельних робіт на суму 918 270,79 грн., в тому числі не виконаних у сумі 81 153,72 гривень. Надалі, діючи з корисливих мотивів, він, у подальшому передав для затвердження складений та виданий ним офіційний документ з внесеними до нього завідомо неправдивими відомостями до відділу освіти Лиманської районної державної адміністрації Одеської області.

На підставі наданих ОСОБА_1 документів з внесеними до них недостовірними даними у відповідності до платіжного доручення № 605, 28.12.2017 на розрахунковий рахунок ТОВ «Проммонтаж 29» перераховані грошові кошти у сумі 918 270,79 грн., чим спричинено збитки державному бюджету на загальну суму 81 153,72 гривень.

Органом досудового розслідування інкриміновані ОСОБА_1 кримінальні правопорушення кваліфіковані за ч. 1 ст. 366 КК України – складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, та за ч. 2 ст. 191 КК України – заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем.

У своєму клопотанні слідчий вказує, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження та вирішення визначених ст. 2 КПК України завдань по вказаному кримінальному провадженні, проведення досудового розслідування у розумні строки, необхідно застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід, передбачений п. 4 ч. 1 ст. 176, ст. 181 КПК України, – домашній арешт, не застосування якого, дасть підозрюваному можливість: - переховуватися від органів досудового розслідування та суду; - незаконно впливати на свідків у вказаному кримінальному провадженні.

Обгрунтовуючи ризик можливості переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду слідчий вказує, що у разі визнання підозрюваного ОСОБА_1 винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 191 КК України, останньому загрожує покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років або позбавленням волі на той самий строк. При цьому, згідно положень ст.45 ст.75 КК України, злочин, передбачений ст. 191 КК України відноситься до категорії корупційних, що унеможливлює (у разі засудження) його звільнення від відбування покарання з випробуванням.

На обгрунтування ризику незаконного впливу підозрюваним на свідків у вказаному кримінальному провадженні, слідчий вказує, що на даний час у кримінальному провадженні не проведені всі необхідні процесуальні дії з тими особами, які надають та можуть надати покази щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення вищевказаного злочину.

Слідчий вказує, що ОСОБА_1 відомо коло осіб задіяних у проведенні робіт з капітального ремонту Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, не виключається спроби його впливу на них шляхом вмовляння, переконання чи погроз з метою зміни показань під час досудового розслідування та, у подальшому, судового розгляду, так як жоден доказ, зібраний під час досудового розслідування, не має наперед встановленої сили та досліджується безпосередньо під час судового розгляду.

На цій підставі в судовому засіданні слідчий та прокурор клопотання підтримали просили обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладення обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Захисник – адвокат Кіхтенко Л.Ф. та підозрюваний заперечували проти запропонованого слідчим запобіжного заходу, вважали підозру необгрунтованою.

Зокрема, вважали, що ризики прокурором та слідчим не доведені, надумані і безпідставні.

Вислухавши слідчого, прокурора, адвоката, підозрюваного, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя дійшов до наступного висновку:

Відповідно до ст. 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини

Окрім цього, відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положення ст. 5 Конвенції з захисту прав людини кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Кожен, кого заарештовано або затримано згідно із положенням підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з`явитись на судове засідання.

Пункт 3 статті 5 Конвенції вимагає надання переконливого обґрунтування органами влади будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, наскільки коротким він є. Аргументами «за» і «проти» звільнення (з - під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинно оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватися фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватися, не може оцінюватись виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватись з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою (рішення «Бекчієв проти Молдови»).

Стаття 177 КПК України передбачає, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Разом з цим, ст. 178 КПК України передбачає, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності обставини, у тому числі вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винною у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців, наявність постійного місця роботи та репутацію обвинуваченого, його майновий стан та наявність судимостей, дотримання умов попередньо застосованих запобіжних заходів, розмір майнової шкоди та інше.

Слідчий суддя виходить з того, що діючий Кримінальний процесуальний Кодекс України встановлює обов`язок розглядати обґрунтованість підозри, що за визначенням ЄСПЛ «є необхідною умовою законності тримання під вартою» (Нечипорук і Йонкало проти України, no. 42310/04, § 219, 21 квітня 2011 року).

Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 § 1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 § 1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» (K ОСОБА_3 -F. проти Німеччини, 27 листопада 1997, § 57).

В судовому засіданні з наявних матеріалів справи, слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_1 обгрунтовано підозрюється у вчиненні інкримінованих йому злочинів.

Обгрунтованість підозри підтверджується дослідженим слідчим суддею:

-Протоколом обшуку та вилучення бухгалтерської документації ТОВ "Проммонтаж-29" відповідно до якої за договором № 2 на розрахунковий рахунок підприємства відділом освіти Лиманської РДА перераховано 918270,79 гривень;

-Висновком судової будівельно-технічної експертизи відповідно до якої об`єми проведених робіт з капітального ремонту не відповідають фактичним об`ємам та завищено на 81153,72 гривень;

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_4 , який пояснив, що він перебував на посаді виконробу в ТОВ "Проммонтаж-29". Про ремонтні роботи в Олександрівській ЗОШ І-ІІІ ступенів йому нічого не відомо. Будь яких робіт не виконував. Про його призначення виконробом на проведення капітального ремонту в школі дізнався від працівників поліції . З наказом про призначення не знайомився.

-Протоколом допиту свідка ОСОБА_5 - директора Олександрівської ЗОШ І-ІІІ ступенів, яка пояснила, що процесом будівельних робіт керував особисто ОСОБА_1 , на зауваження про некісну роботу не реагував.

-Іншими матеріалами у сукупності.

Разом із тим, судом відповідно до практики ЄСПЛ, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів, передбачених законом (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).

Приймаючи до уваги кожний із доводів захисника, слідчий суддя, однак, співставляє їх із цілями та завданнями кримінального провадження.

У своєму зверненні до суду щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_1 орган досудового розслідування зазначив, що існує ризик того, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на свідків даного кримінального провадження.

Слідчий суддя враховує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевантних факторів, які можуть підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданнями для тримання під вартою… При цьому треба враховувати характер підозрюваного, його моральні якості, його кошти, зв`язки із державою, у які його переслідували за законом, і його міжнародні контакти (справа W v Switzerland), 14379/88, 26 січня 1993 року.

Слідчий суддя вважає, що небезпека переховування ОСОБА_1 не виглядає явно переконливою, оскільки підозрюваний має постійне місце проживання у місті Одесі, працює, багатодітний тато, має двох неповнолітніх дітей, тобто має достатні соціальні зв`язки, що, беззаперечно, не свідчить про обгрунтованість побоювання у органу досудового розслідування про небезпеку переховування підозрюваного.

Слідчий послався на суворість можливого покарання як на обгрунтування вказаного ризику, проте слідчий суддя з урахуванням особи обвинуваченого не вважає достатнім цього посилання на обгрунтування ризику переховування.

Слідчий суддя враховує, що реальна небезпека чинення тиску на свідків може мати місце на початковій стадії досудового розслідування цієї справи, і може зменшитись лише з певним часом (справа Летельє проти Франції, 12369/86, 26 червня 1991 року).

Слідчий суддя враховує, що з початку досудового розслідування дане кримінальне провадження зазнало істотної еволюції, органом досудового розслідування змінювалась кваліфікація кримінальних правопорушень, з`явились нові обставини, проведена експертиза.

Як наслідок виникла реальна необхідність допиту якомога більшого кола свідків, проведення більшої обсягу необхідних процедурних (процесуальних) дій, відтак, на переконання слідчого судді, існує об`єктивна реальність ризику можливого тиску підозрюваного на свідків, можливих інших підозрюваних (які ще не затримані), інших учасників кримінального провадження.

У справі «Биков проти Росії» 4378/02, 10 березня 2009 року ЄСПЛ зазначив на необхідність врахування еволюції кримінального провадження.

Отже цей ризик слідчий суддя вважає слушним, оскільки мають бути встановлені та допитані всі безпосередні свідки даного кримінального правопорушення, і досудове розслідування триває.

З цих же підстав слідчий суддя не приймає доводи сторони захисту про те, що всі свідки допитані.

Більш того, слідчий суддя нагадує, що дискреційні повноваження визначання обсягу процесуальних дій у межах досудового розслідування належать слідчому.

Слідчий суддя приймає до уваги принцип невинуватості особи, враховує повагу до особистої свободи і недоторканості особи, однак зважує ці принципи у сукупності із цілями і завданнями кримінального провадження, якими у відповідності до ст. 2 КПК України є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав та законних інтересів учасників кримінального правопорушення, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Отже доводи захисника про необгрунтованість кримінального переслідування його підзахисного є передчасними, оскільки має бути проведено досудове розслідування.

Разом із тим, слідчий суддя вважає надмірним запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і вважає доцільним застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Крім того, слідчий суддя вважає можливим встановити підозрюваному обов`язки передбачені частиною 5 статті 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись вимогами ст.ст. 1-2, 7-29, 131, 132, 176-179, 193, 194, 309, 310 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області –задовольнити частково.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

У відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , строком на 50 діб обов`язки повідомляти слідчого, прокурора про зміну місця проживання.

Зобов`язати ОСОБА_1 , прибувати за кожною вимогою, у рамках кримінального провадження № 12018160330000058, до слідчого, прокурора.

Зобов`язати ОСОБА_1 , не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований чи/та проживає, м. АДРЕСА_2 без дозволу слідчого, прокурора.

Зобов`язати ОСОБА_1 не спілкуватись із свідками кримінального провадження – ОСОБА_6 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2

Строк дії ухвали розпочинається з 04 липня 2019 року, складає 50 днів, і припиняє свою дію 22 серпня 2019 року.

Роз`яснити ОСОБА_1 що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Будь-які твердження чи заяви підозрюваного, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного було покладено відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Контроль за виконанням ухвали покласти на слідчого СВ Лиманського ВП ГУ НП в Одеській області Стохла К.П.

Ухвала слідчого судді, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом 5 діб від дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Слідчий суддя В.К. Барвенко