Вирок № 82802006, 03.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/8200/19

Провадження № 1-кп/520/703/19

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 року Київський районний суду м. Одеси у складі:

Головуючого судді Войтова Г.В.,

при секретарі Кондрашової К.С.

за участю прокурора Трофимова В.С.

захисника Прощенко К.П.

представника потерпілого Маковецького О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Одеси кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12018160000000523 від 12.07.2018 року, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеса, громадянина України, українця, з вищою освітою, працюючого керівником ТОВ «Концертно-театральне агентство «Ексклюзив», не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.2 ст.286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальні правопорушення проти безпеки руху за наступних обставин.

11 липня 2018 року приблизно о 10 годині 40 хвилин обвинувачений ОСОБА_1 , грубо порушив пункти: п. 2.3 б), п. 18.4, «Правил дорожнього руху» України, якими передбачено:

2.3 «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:

б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

18.4 якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повині зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека..

Порушення виразилось в тому, що ОСОБА_1 , керуючи технічно справним автомобілем «MERCEDES-BENZ E320» р/з НОМЕР_1 , рухався в крайній лівій смузі руху, по асфальтному, сухому дорожньому покриттю проспекту Ак. Глушко в м. Одеса, збоку вул.. Люстдорфська дорога у напрямку площі Незалежності, де проїзна частина має три смуги руху для руху в попутному напрямку та три смуги руху в зустрічному напрямку, позначеними дорожньою розміткою 1.1, 1.5 Правил дорожнього руху України та зустрічні напрямки руху розділеними газоном.

Рухаючись в обраному напрямку водій ОСОБА_1 наближався до нерегульованого пішохідного переходу, який позначений за допомогою дорожньої розмітки 1.14.1 «Зебра», та дорожнім знаком 5.35.1 «Пішохідний перехід» Правил дорожнього руху України розташованого біля буд. № 3 по проспекту Академіка Глушко, якому в цей час рухалась пішохід ОСОБА_2 , та перетинала проїзну частину проспекту Академіка Глушко з права наліво відносно руху керованого ОСОБА_1 автомобіля.

В цей час, перед вказаним пішохідним переходом в другій (центральній) смузі руху зупинився автобус, водій якого надав дорогу пішоходу ОСОБА_2

Водій ОСОБА_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувала пішохід ОСОБА_2 не урахував дорожню обстановку, яка виразилась у наявності інформаційних дорожніх знаків 5.35.1, 5.35.2 «Пішохідний перехід» і дорожньої розмітки 1.14.1, які інформували його про наявність цього переходу та водія іншого транспортного засобу, що зупинився в другій смузі руху перед пішохідним переходом, не зменшив швидкість і не зупинився, та не надав дорогу пішоходу ОСОБА_2 яка перебувала на пішохідному переході, внаслідок чого скоїв на неї наїзд.

В результаті дорожньо – транспортної пригоди, пішохід ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритих уламкових переломів обох лонних та сідничних кісток, закритого перелому бічної маси крижі зліва, закритий перелом поперечного відростка 5- го поперекового хребця, синця в ділянці правої сідничної кістки, садна обличчя, які не були небезпечними для життя, а привели до розладу здоров`я, пов`язаного зі стійкою втратою працездатності не менш ніж на одну третину (70%) і за цим критерієм відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України за кваліфікуючими ознаками: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, визнав повністю, та пояснив, що він дійсно вчинив інкримінований йому злочин при вищевикладених обставинах, а саме: 11 липня 2018 року в першій половині доби він керуючі автомобілем марки MERCEDES-BENZ, рухався по проспекту Академіка Глушко в м. Одесі, та наближаючись до пішохідного переходу не був уважним, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода, який перетинав проїзну частину дороги. Після чого, він викликав швидку допомогу та поліцію. У скоєному кримінальному правопорушення щиро кається та просить строго не карати, завдані збитки відшкодував потерпілій в повному обсязі.

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_3 пояснив, що збитки завдані потерпілій кримінальним правопорушенням відшкодовані ОСОБА_1 в повному обсязі, на підтвердження надає копії розписок та заяву потерпілої про відсутність претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого ОСОБА_1

Крім повного визнання вини обвинуваченим ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення його вина доведена дослідженими судом письмовими доказами кримінального провадження, якими підтверджуються показання обвинуваченого стосовно часу, місця і обставин вчинення кримінального правопорушення, а саме:

-висновок експерта № 856-А від 26.09.2018 року, з якого вбачається, що водій автомобіля MERCEDES-BENZ, ОСОБА_1 , з технічної точки зору, діючи відповідно до вимог п. 18.4 Правил дорожнього руху України мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2 , тому в діях водія ОСОБА_1 убачається невідповідність вимогам п. 18.4 Правил дорожнього руху України, яка, з технічної точки зору, знаходиться в причинному зв`язку з виникненням події цієї пригоди.

-постановою про визнання та приєднання до кримінального провадження речових доказів від 12.07.2018 року.

-ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року.

-Висновком щодо результатів медичного огляду від 11.07.2018 року, з якого вбачається, що водій ОСОБА_1 тверезий.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , повністю визнав свою вину у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, та у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України при дослідженні доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильне розуміння обвинуваченим, його захисником, та іншими учасниками судового провадження змісту цих обставин, встановивши чи не має сумніву у добровільності їх позицій, роз`яснивши, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи в апеляційному порядку, суд користуючись правом, наданим ч. 3 ст. 349 КПК України і відсутністю заперечень учасників судового провадження, вважає достатнім обмежитись допитом обвинуваченого, та дослідженням письмових матеріалів кримінального провадження, та матеріалів характеризуючи особу обвинуваченого ОСОБА_1

Зазначене повністю узгоджується з вимогами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Відповідно до ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Таким чином, відповідно до ст. 94 КПК України, з урахуванням досліджених доказів, характеру дій обвинуваченого ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що всі досліджені докази належні, оскільки підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню, допустимі, оскільки отримані в порядку, встановленому КПК України, достовірні, оскільки фактичні дані отримані з цих доказів, не спростовані жодним іншим доказом, наданим сторонами кримінального провадження.

Оцінюючі всі зібрані у судовому засіданні по справі докази в умовах повної змагальності в їх сукупності та не містять суперечностей, доповнюють один одного і дають можливість суду прийти до однозначного висновку про те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину, знайшла своє підтвердження і кваліфікує його дії за ч.2 ст. 286 КК України – порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло тяжкі тілесні ушкодження.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання, необхідні і достатні для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно з ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправдання засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. Зазначені загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору покарання, ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що згідно зі ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд визнає: повне визнання вини, щиросердне каяття в скоєному правопорушенні, відшкодування завданих збитків потерпілій.

Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_1 згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Аналізуючи в сукупності зібрані вищезазначені обставини, характер скоєного злочину, обставини та тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, у скоєному розкаявся, має постійне місце проживання, відшкодував матеріальні та моральні збитки потерпілій, на обліку у психіатра та нарколога не значиться.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості та суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, суд вважає необхідним призначити покарання ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі та застосувати до основного покарання положення ст. 75 КК України, тобто звільнити ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, оскільки на думку суду, призначення такого покарання буде необхідним й достатнім для його виправлення та попередження скоєння ним кримінальних правопорушень у майбутньому.

Обговорюючи доцільність призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст. 286 КК України у виді позбавлення права керування транспортними засобами, враховуючі ступінь тяжкості та наслідки скоєного кримінального правопорушення, суд приходить до висновку про необхідність застосування до обвинуваченого додаткового покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами.

Що стосується доводів захисника про призначення обвинуваченому ОСОБА_1 основного покарання з застосуванням вимог ст. 69 КК України, а саме: призначити покарання у вигляді штрафу, суд вважає, що не встановлено законних підстав для призначення ОСОБА_1 покарання із застосування положень ст. 69 КК України, оскільки незважаючи на наявність декількох обставин, що пом`якшують покарання, все ж таки ці обставини істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину. При цьому слід зазначити, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин з заподіянням тяжких тілесних ушкоджень потерпілій.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Долю речових доказів у кримінальному провадженні належить вирішити відповідно до вимог ст.100 КПК України, а саме: скасувати арешт на автомобіль «MERCEDES-BENZ E320» р/з HZD НОМЕР_2 та повернути його за належністю ОСОБА_1

Процесуальні витрати у відповідності до ст. 124 КПК України стягнути з ОСОБА_1 на користь держави за проведення судових експертиз у розмірі 2 574 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 370-374, 392- 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчинені злочину, передбаченого ст. 286 ч.2 КК України та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 3 (три) роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням з встановленням іспитового строку тривалістю 1 (один) рік.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 наступні обов`язки: 1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; 2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

На підставі п. 2 ч. 3 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 обов`язок, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , не обирався.

Скасувати арешт накладений ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 25.07.2018 року на автомобіль«MERCEDES-BENZ E320» р/з НОМЕР_1 .

Речовий доказ - автомобіль«MERCEDES-BENZ E320» р/з НОМЕР_1 - повернути ОСОБА_1

Стягнути з ОСОБА_1 судові витрати на користь держави за проведення судових експертиз у розмірі 2 574 гривни.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.