Рішення № 82800144, 27.06.2019, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року Справа № 915/454/19

м. Миколаїв.

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

розглянувши без виклику сторін

справу № 915/405/19

за позовом публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України”,

вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001,

до товариства з обмеженою відповідальністю “Телец -ВАК”,

54010, м. Миколаїв, вул. Транспортний, 9,

про стягнення основного боргу за договором від 30.08.2016 № 5008/1617-ТЕ-22 про постачання природного газу, пені, 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, а всього грошових коштів у сумі 180880 грн. 96 коп., –

В С Т АН О В И В:

Публічним акціонерним товариством (ПАТ) “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз Україна” пред`явлено позов до товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) “Телец -ВАК” про стягнення з останнього грошових коштів у загальній сумі 159080 грн. 96 коп., з яких: 106200 грн. – основний борг, 29747 грн. 92 коп. – пеня, 5153 грн. 21 коп. – 3% річних, 17979 грн. 83 коп. – сума, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції, з посиланням на неналежне невиконання відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості поставленого природного газу за укладеним між ними договором постачання природного газу від 30.08.2016 № 5008/1617-ТЕ-22, внаслідок чого позивачем у відповідні періоди прострочень здійснено нарахування 3 % річних та суми, на яку збільшився основний борг, з урахуванням індексу інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, а також пені у порядку п. 8.2 договору.

ПАТ “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” також просить суд про стягнення з ТОВ “Телец -ВАК” грошових коштів на відшкодування витрат з оплати позовної заяви судовим збором.

Ухвалою суду від 11.03.2019 відкрито провадження в даній справі і вирішено про розгляд справи у спрощеному провадженні.

У відзив на позовну заяву від 29.03.2019 ТОВ “Телец -ВАК” визнає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу та 3 % річних; позовні вимоги в частині стягнення пені та інфляційних витрат не визнає, проте просить суд про зменшення розміру пені, а також розстрочити виконання рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого.

Сторонами у справі укладено договір постачання природного газу від 30.08.2016 № 5008/1617-ТЕ-22, за умовами якого та укладеної до нього додаткових угод №№1, 2, ПАТ “НАК “Нафтогаз України” (продавець) зобов`язалося поставити ТОВ “Телец -ВАК” (покупцю) у 2016-2017 роках природний газ для виробництва теплової енергії, для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населеню, загальним обсягом до 185,5 тис. куб.м. і вартістю 4942 грн. 00 коп. (разом з ПДВ -5930 грн. 40 коп.) за 1000 куб.м. газу, а покупець – прийняти цей природний газ та оплатити його грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати вартості замовленого обсягу протягом місяця поставки газу з остаточним розрахунком за фактично переданий газ до 25-го числа місяця (включно), наступного за місяцем поставки газу, (п.п. 1.1, 1.2, 2.1, 5.2, 6.1 договору з урахуванням додаткових угод №№1, 2 до договору).

Приймання-передача газу у відповідному місяці поставки оформлюється актом приймання-передачі газу; обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.4 договору).

Сторонами погоджено, що договір діє в частині реалізації газу з 01.10.2016 до 30.09.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків – до їх повного здійснення (п. 12.1 договору урахуванням додаткової угоди № 2 до договору).

На виконання умов договору ПАТ “НАК “Нафтогаз України” поставлено відповідачу природний газ в обсязі 186,403 тис. куб. м. на загальну суму 1105444 грн. 34 коп., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками сторін.

За твердженнями позивача, ТОВ “Телец -ВАК” неналежно виконував грошові зобов`язання за договором, зокрема, вартість поставленого природного газу оплатив з простроченням, у зв`язку з чим на такі суми нараховано пеню та 3 % річних у загальний період прострочення 27.12.2016-25.04.2018, а у період березень 2017 року – березень 2018 року на суму боргу з оплати вартості поставленого природного газу нараховано індекс інфляції.

Чинним законодавством передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник зобов`язується передати (поставити) в зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язаний прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.265 ГК України, ст.712 ЦК України).

Положеннями ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися відповідно до умов договору та вимог ЦК України. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони. (ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України).

Ураховуючи викладене, суд визнає, що вимога про стягнення з відповідача оплати в сумі 106200 грн., за поставлений поставлений на підставі укладеного між сторонами у справі договору, є обґрунтованою і підлягає задоволенню тому, що ТОВ “Телец-ВАК” не виконано зобов`язання за договором щодо оплати позивачу поставленого природного газу.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилось неможливим внаслідок дії непереборної сили (ч. 2 ст. 218 ГК України).

Законодавством передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2 ст. 625 ЦК України). Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 ГК України). Господарськими санкціями визнаються штрафні санкції у вигляді грошової суми, зокрема штраф, пеня (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Умовами укладеного сторонами у справі договору передбачено, що у разі невиконання покупцем узгоджених у договорі умов оплати поставленого природного газу, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі 16,4 % річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу (пп. 8.2 договору з урахуванням додаткових угод №№1, 2 до договору).

Сторонами погоджено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за договором (строк позовної давності), в тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, – установлюється тривалістю у 5 років (п. 10.3 договору).

Ураховуючи викладене, суд визнає обґрунтованим вимоги ПАТ “НАК “Нафтогаз України” про стягнення нарахувань пені, 3 % річних та індексу інфляції на прострочені суми оплати вартості поставленого природного газу.

Суд погоджується із поданими позивачем розрахунками 3 % річних у загальній сумі 5153 грн. 21 коп. та пені в загальній сумі 29747 грн. 92 коп., нарахованих у період 27.12.2016-25.04.2018 на прострочені суми оплати вартості поставленого в природного газу, а також індексу інфляції в загальній сумі 17979 грн. 83 коп., нарахованого за період березень 2017 року – березень 2018 року на прострочену суми оплати вартості поставленого природного газу, і визнає позовні вимоги обґрунтованими.

Разом з тим, визначаючи розмір підлягаючої стягненню пені, суд виходить із інтересів обох сторін, і враховує, що ТОВ “Телец-ВАК” є товариство, яке фінансується за рахунок платежів власників квартир. Поставлений за договором природний газ відповідачем використано для отримання теплової енергії для потреб населення.

Суд також приймає до уваги, що допущені відповідачем прострочення хоч і носили систематичний характер, але суми прострочень та періоди їх погашення були незначними; що порушення відповідачем договірних зобов`язань не спричинило негативних наслідків господарській діяльності ПАТ “НАК “Нафтогаз України”; що боргу за спожитий природний газ на даний час немає.

Виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності, як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, суд вважає, що нарахована пеня є непропорційною допущеному правопорушенню, що прострочення грошових зобов`язань відповідачем також компенсуються підлягаючими стягненню з відповідача сумами інших нарахувань: 3 % річних, індексу інфляції.

Викладені обставини суд ураховує як виняткові, які мають істотне значення і дають суду право зменшити суму нарахованої пені, на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України, котрими передбачено право суду зменшити розмір неустойки, за наявності обставин, які мають істотне значення.

З огляду на викладене, суд визнає, що визначений позивачем розмір пені в загальній сумі 29747 грн. 92 коп. належить зменшити до суми 20000 грн. і в цій сумі задовольнити вимоги позивача.

Таким чином, позов ПАТ “НАК “Нафтогаз України” підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України , суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Вирішуючи питання про застосування відстрочки чи розстрочки господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан тощо. Тобто, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але також необхідно враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.

Всупереч вимог статті 74 ГПК України боржником не подані докази існування обставин, які унеможливлюють виконання ним судового рішення, а саме: відсутність грошових коштів на його банківських рахунках, рахунків прострочених платежів по оплаті праці, позикам банку, постачальникам, бюджету та інше.

Крім того, розстрочення виконання судового рішення призведе до порушення прав і законних інтересів стягувача, оскільки в цьому випадку боржник буде безпідставно використовувати його грошові кошти в своїх особистих цілях в процесі господарської діяльності, що суперечить вимогам ст. 42 Конституції України.

ТОВ “Телец-ВАК” не доведено, що на теперішній час існують обставини, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що виконання судового рішення ускладнюється або робиться неможливим, як за рахунок грошових коштів, так і за рахунок рухомого чи нерухомого майна боржника, а також посилання відповідача на погоджений позивачем в усній формі графік розстрочення суми заборгованості, а тому вважати зазначені боржником обставини винятковими - неможливо.

Враховуючи вищевикладене в задоволенні заяви відповідача в порядку ст. 239 Господарського процесуального кодексу України про розстрочку виконання рішення суду слід відмовити.

Господарським процесуальним законодавством передбачено покладання судових витрат, зокрема, витрат на оплату позовної заяви судовим збором, у разі задоволення позову, – на відповідача (ст. 129 ГПК України).

Отже, витрати ПАТ “НАК “Нафтогаз України” на оплату позовної заяви судовим збором, згідно платіжного доручення від 30.01.2019 № 7000887 у сумі 2713 грн. 21 коп., яка, у відповідності до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України “Про судовий збір”, є мінімальною сумою судового збору, належить у зазначеній сумі відшкодувати за рахунок відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 232, 233, 236-238, 239 ГПК України, суд, –

В И Р І Ш И В:

1. Позов публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Телец -ВАК” (54010, м. Миколаїв, вул. Транспортний, 9, ідентифікаційний код 31707056) на користь публічного акціонерного товариства “Національна акціонерна компанія “Нафтогаз України” (вул. Б. Хмельницького, 6, м. Київ, 01001, ідентифікаційний код 20077720), грошові кошти в загальній сумі 159080 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч вісімдесят) грн. 96 коп., із яких: 106200 (сто шість тисяч двісті) грн. – основний борг; 20000 (двадцять тисяч) – пеня; 5153 (п`ять тисяч сто п`ятдесят три) грн. 21 коп. – 3 % річних; 17979 (сімнадцять тисяч дев`ятсот сімдесят дев`ять) грн. 83 коп. – індекс інфляції; а також грошові кошти на відшкодування витрат на оплату позовної заяви судовим збором у сумі 2713 (дві тисячі сімсот тринадцять) грн. 21 коп.

Рішення може бути оскаржено до Південно-Західного апеляційного господарського суду через Господарський суд Миколаївської області протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М.Коваль.