Рішення № 82799621, 29.05.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/42/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2019 Справа № 908/528/19

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретарі Вака В.С.

За участю представників:

від позивача: Лєбєдєв О.С., адвокат, довіреність № 2298 від 17.08.2018

від відповідача: Комраков С.В., адвокат, довіреність № 52 від 01.01.2019

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/528/19

за позовом: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964)

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код 00130926)

про стягнення суми

СУТЬ СПОРУ:

Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою від 04.02.2019 № 28-23/2575 до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" про стягнення заборгованості в сумі 262080,38 грн., пені в сумі 16345,95 грн., інфляційних витрат у сумі 2096,64 грн., трьох процентів річних у сумі 1357,07 грн. за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2019 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 11.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/528/19 за правилами спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/42/19. Судове засідання призначено на 08.04.2019.

01.04.2019 на адресу суду від ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача на користь позивача 262080,38 грн. заборгованість за договором про спільне використання технологічних електричних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок №790 від 31.10.2018), 33603,73 грн. пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, 6027,85 грн. інфляційних втрат, 2800,31 грн. три проценти річних та 4567,68 грн. судового збору.

01.04.2019 на адресу суду від ПАТ "Запоріжжяобленерго" надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 61,07 грн., зменшити розмір пені до 1000,00 грн. та розстрочити виконання рішення в частині сплати суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем рахунку № 790 від 31.10.2018 по договору від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 12 (дванадцять) календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

В судовому засіданні 08.04.2019 заява позивача про збільшення розміру позовних вимог прийнята. Суд оголосив про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 08.04.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

24.04.2019 на адресу суду від ДП "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька АЕС" надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої останній просить відмовити в задоволенні клопотання ПАТ "Запоріжжяобленерго" про зменшення розміру суми пені до 1000,00 грн. та розстрочення виконання рішення суду у даній справі на 12 місяців.

Ухвалою від 14.05.2019 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті на 29.05.2019.

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 29.05.2019 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Судом перевірені повноваження присутніх в судовому засіданні учасників процесу.

Учасники процесу оголосили про обізнаність прав та обов`язків, викладених у статтях 42, 46 Господарського процесуального кодексу України.

Відводів складу суду не заявлено.

Позивач підтримав вимоги у повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. В обґрунтування вимог посилається на договір від 01.01.2013 № №12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, ст. ст. 217, 230, 232 Господарського кодексу України; ст.. ст. 526, 530, 610, 611, 625 Цивільного кодексу України, враховуючи роз`яснення, надані постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань», просить суд позов задовольнити.

Відповідач просить суд зменшити розмір пені та розстрочити виконання рішення на 12 місяців.

Позивач заперечує проти зменшення пені та розстрочення виконання рішення.

В засіданні 29.05.2019 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 між Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (власник мереж) та Відкритим акціонерним товариством “Запоріжжяобленерго” (користувач) укладений договір № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, за умовами якого власник мереж зобов`язується забезпечити технічну можливість передачі (транзиту) електричної енергії власними технологічними мережами в точки приєднання електроустановок користувача та (або) інших суб`єктів господарювання (далі – субспоживачі), передачу електричної енергії яким забезпечує користувач, а користувач – своєчасно сплачувати вартість послуг власника мереж з утримання технологічних електричних мереж спільного використання та інші послуги відповідно до умов цього договору (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 4.1 договору користувач зобов`язався здійснювати оплату за використання електричних мереж власника мереж за розрахунковий період. Розрахунок плати за використання електричних мереж власника мереж здійснюється згідно з додатком № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж”.

У розділі 7 договору сторони встановили порядок розрахунків за спільне використання технологічних електричних мереж. Розрахунковим вважається період з 00 годин першого числа до 24 годин останнього числа поточного місяця (п. 7.1). Вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання зазначена у додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж” (п. 7.2 у редакції додаткової угоди № 9 від 01.12.2017). За підсумками розрахункового періоду власник мереж у термін до 5 числа місяця, наступного за розрахунковим, направляє користувачу рахунок та підписані уповноваженою особою власника мереж та скріплені його печаткою два примірники “Акту прийому-здачі наданих послуг” (додаток № 5). Сума платежу визначається, виходячи з додатку № 4 “Порядок обрахування плати за спільне використання технологічних електричних мереж” (п. 7.3 у редакції додаткової угоди № 6 від 01.11.2016). Оплата користувачем послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання здійснюється платіжним дорученням на підставі виставленого власником мереж рахунка та оформленого “Акта прийому-здачі наданих послуг” до останнього числа місяця, наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок власника мереж (п. 7.4). Користувач у термін, що не перевищує 2 дні з дня отримання зобов`язаний повернути власнику мереж один екземпляр підписаного та скріпленого своєю печаткою “Акту прийому-здачі наданих послуг” (додаток № 5) (п. 7.5).

Додатковою угодою № 7 від 06.02.2017 у зв`язку з перейменуванням відповідно до вимог Закону України “Про акціонерні товариства” ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго”, сторони замінили в преамбулі та додатках до договору № 12-7 найменування ВАТ “Запоріжжяобленерго” на ПАТ “Запоріжжяобленерго”.

Згідно з пунктом 11.5 договір набирає чинності з 1 січня 2013 року і укладається на термін до 31 грудня 2013 року. Договір вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення цього терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

01.10.2018 між сторонами договору була підписана додаткова угода № 10, згідно з якою сторони домовилися викласти у новій редакції додаток № 4 до договору, відповідно до якого сума, що підлягає відшкодуванню власнику мереж за надані послуги з утримання технологічних електричних мереж спільного використання у т.ч. у жовтні 2018 року з урахуванням ПДВ склала 262080,38 грн.

Вказана додаткова угода з боку власника мереж (позивача) була підписана з протоколом розбіжностей, згідно якого пропонувалося ввести п. 4 “Місцезнаходження та реквізити власника мереж”.

19.11.2018 на виконання умов договору №12-7 позивач листом № 75-62/26014 направив відповідачу додаткову угоду № 10 від 01.10.2018 до договору №12-7 з протоколом розбіжностей до неї, «Акт прийому-здачі наданих послуг» за жовтень 2018 року № 10-18 від 31.10.2018 на суму 262 080,38 грн. та рахунок № 790 від 31.10.2018 на суму 262 080,38 грн.

Листом від 26.11.2018 відповідач направив позивачу для подальшої реєстрації з його боку протокол розбіжностей до додаткової угоди № 10 від 01.10.2018 р. разом з даною додатковою угодою. Також вказав, що до остаточного оформлення додаткової угоди № 10 від 01.10.2018 до договору № 12-7 від 01.01.2013 р. вартість послуг з утримання технологічних електричних мереж спільного використання, що визначена у додатку № 4 в редакції додаткової угоди № 10, вважає не визначеною.

Листом від 13.12.2018 позивач направив відповідачу оформлену з боку ВП ЗАЕС додаткову угоду № 10 з протоколом розбіжностей до договору № 12-7 від 01.01.2013, «Акт прийому-здачі наданих послуг» за жовтень 2018 року №10-18 від 31.10.2018 на суму 262 080,38 грн. та рахунок №790 від 31.10.2018 на суму 262 080,38 грн. Вказаний лист був отриманий представником відповідача 03.01.2019, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (копія у матеріалах справи).

Позивач направляв відповідачу претензії щодо сплати 262080,38 грн. заборгованості.

Оскільки заборгованість сплачена не була, позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом, предметом якого є стягнення з відповідача 262 080,38 грн. заборгованості за договором № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 790 від 31.10.2018); 33 603,73 грн. пені; 6 027,85 грн. інфляційних втрат та 2 800,31 грн. – 3% річних.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, суд визнав позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та не заперечувалося відповідачем сума відшкодування витрат за спільне використання технологічних електричних мереж за жовтень 2018 року по договору № 12-7 від 01.01.2013 склала 262080,38 грн.

Доказів сплати вказаної суми відповідач суду не подав, розміру заборгованості не заперечив та не спростував.

Відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 262080,38 грн. заборгованості за договором про спільне використання технологічних мереж № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 790 від 31.10.2018) визнається обґрунтованою та доведеною, судом задовольняється.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просить стягнути з відповідача пеню, нараховану за період з 30.11.2018 по 08.04.2019 у сумі 33603,73 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 9.2.1 договору № 12-7 передбачено, що за порушення строків оплати, передбачених п. 4.1, користувач сплачує власнику мереж пеню у розмірі 0,1% за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, визначеного договором № 12-7 від 01.01.2013, суд вважає встановленим. Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що вказаний розрахунок позивача є правильним.

Відповідач у письмовому відзиві виклав клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн.

Позивач проти зменшення пені заперечив.

Відповідно до ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України також передбачено можливість зменшення за рішенням суду розміру неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Правовий аналіз названих статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, при цьому повинні враховуватись певні обставини, які в своїй сукупності утворюють винятковість.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, враховуючи, що сума пені не є надмірною у порівнянні зі збитками кредитора, розрахована з урахуванням вимог чинного законодавства України, відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення суми пені до 1000,00 грн.

На підставі вищевикладеного, позовна вимога про стягнення з ПАТ “Запоріжжяобленерго” пені у розмірі 33 603,73 грн. підлягає задоволенню у заявленій сумі.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача 6 027,85 грн. інфляційних втрат, нарахованих за грудень 2018 року та січень, лютий 2019 року., та 2 800,31 грн. 3% річних, нарахованих за період з 30.11.2018 по 08.04.2019.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних – є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником.

Розрахунок 3% річних та інфляційних втрат перевірений судом і визнається правильним. Вимоги про стягнення 2 800,31 грн. 3 % річних та 6 027,85 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

Відповідачем заявлено клопотання про розстрочення виконання рішення в частині сплати суми основного боргу, пені, інфляційних втрат, 3 % річних, у зв`язку з несвоєчасною сплатою відповідачем рахунку № 790 від 31.10.2018 по договору від 01.01.2013 № 12-7 про спільне використання технологічних електричних мереж, а також судового збору на 12 (дванадцять) календарних місяців, зі сплатою сум щомісячно рівними частинами.

Обґрунтовуючи заяву відповідач зазначив, що перебуває у вкрай тяжкому фінансовому стані та не може вчасно виконувати свої зобов`язання. Однак така ситуація склалася не з вини відповідача. Внаслідок встановленого НКРЕКП нульового відсотку відрахувань коштів на поточні рахунки або додаткових щодобових мільйонних відрахувань з рахунків відповідача, ПАТ “Запоріжжяобленерго” фактично не отримує кошти на оплату послуг. На поточних рахунках відповідача відсутні кошти, на рахунки накладений арешт, наявний податковий борг 814,5 млн. грн., заборгованість по виплаті заробітної плати складала 191652 тис. грн. та була ліквідована у березні 2019 р. За результатами 2018 року збиток підприємства склав 11,7 млн.грн., заборгованість перед ДП “Енергоринок” становить 698,5 млн. грн. Дебіторська заборгованість споживачів перед відповідачем складає 2080,1 млн. грн. Відповідач вважає, що ненадання розстрочки виконання рішення суду призведе до погіршення фінансового становища відповідача.

Згідно ст. 239 Господарського процесуального кодексу України, суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом..

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суд враховує матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому суд враховує можливі негативні наслідки для боржника і для стягувача.

Дослідивши показники фінансово-господарської діяльності відповідача, суд дійшов висновку, що відповідачем доведено наявність обставин, які утруднюють виконання на даний час у повному обсязі рішення про стягнення заборгованості в даній справі.

Оцінивши у сукупності надані докази, суд вважає за можливе надати розстрочку виконання судового рішення в частині стягнення основного боргу, пені, 3% річних та інфляції строком на 12 місяців, шляхом сплати щомісячно рівними частинами в сумі 25 376,02 грн. починаючи з 01.06.2019 по 01.05.2020 (включно).

Розстрочка виконання рішення сприятиме як можливості відновлення господарської діяльності відповідача, так і зробить реальним отримання боргу позивачем.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 4 564,68 грн. судового збору.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 232, 233, 237, 238, 239, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” (код ЄДРПОУ 00130926, ІПН 001309208249; поточний рахунок № НОМЕР_1 в ПАТ “СБЕРБАНК”, МФО 320627; розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 в Філії “Запорізьке РУ” ПАТ КБ “Приватбанк”, МФО 313399, ЄДРПОУ 00130926; місцезнаходження: вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) на користь Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” (код ЄДРПОУ 19355964, ІПН 245846626653; поточний рахунок № НОМЕР_3 в ПАТ АБ “Укргазбанк”; місцезнаходження: вул. Промислова, 133, м. Енергодар, Запорізька обл., 71504) - 262 080 (двісті шістдесят дві тисячі вісімдесят) грн. 38 коп. - заборгованості за договором № 12-7 від 01.01.2013 (рахунок № 790 від 31.10.2018); 33 603 (тридцять три тисячі шістсот три) грн. 73 коп. - пені; 6 027 (шість тисяч двадцять сім) грн. 85 коп. інфляційних втрат; 2 800 (дві тисячі вісімсот) грн. 31 коп. – 3% річних та 4 567 (чотири тисячі п`ятсот шістдесят сім) 68 коп. судового збору.

Розстрочити виконання рішення господарського суду Запорізької області від 29.05.2019 у справі № 908/528/19 в частині стягнення 262 080 грн. 38 коп. - заборгованості за договором № 12-7 від 01.01.2013; 33 603 грн. 73 коп. - пені; 6 027 грн. 85 коп. інфляційних втрат та 2 800 грн. 31 коп. – 3% річних на дванадцять місяців з оплатою щомісячно рівними частинами в сумі 25 376 (двадцять п`ять тисяч триста сімдесят шість) грн. 02 коп., починаючи з 01.06.2019 по 01.05.2020 (включно).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 04.07.2019.

Суддя Т.А. Азізбекян