Рішення № 82799571, 03.07.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 33/44/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.07.2019 Справа № 908/480/19

м. Запоріжжя Запорізької області

Суддя господарського суду Запорізької області Мірошниченко М.В.

При секретарі судового засідання Хилько Ю.І.

Розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/480/19

За позовом: Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47а)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61)

про стягнення суми

За участю представників сторін:

від позивача: Гарагуля О.О.- довіреність № 312 від 01.02.2019 р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

У господарський суд Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № 260 від 20.02.2019 р.) Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення 169733,80 грн. пені, 92203,46 грн. інфляційних втрат, 18601,13 грн. 3% річних.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 27.02.2019 р. здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/480/19 та визначено до розгляду судді Мірошниченко М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.03.2019 р. вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк протягом 10 днів з дня вручення ухвали суду для усунення недоліків позовної заяви, вказаних в ухвалі.

До господарського суду від Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.03.2019 р. суддею Мірошниченко М.В. відкрите провадження у справі № 908/480/19 за правилами загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 33/44/19, підготовче засідання призначено на 16.04.2019 р.

16.04.2019 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» пеню в сумі 283133,35 грн., суму 139230,71 грн. інфляційних втрат, 3% річних в сумі 42480,57 грн.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.04.2019 р. відкладено підготовче засідання на 16.05.2019 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.05.2019 р. прийнято до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України, згідно з клопотанням позивача, продовжено строк підготовчого провадження на 30-ть днів до 17.06.2019 р. включно, відкладено підготовче засідання на 11.06.2019 р.

16.05.2019 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 612 від 15.05.2019 р.).

29.05.2019 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява про зміну найменування позивача. Вказану заяву позивач обґрунтував тим, що 27.04.2019 р. на загальних зборах акціонерів ПАТ «Мелітопольгаз» прийнято рішення про зміну типу акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз». Відповідно до п. 1.1.1 Статуту ПрАТ «Мелітопольгаз» Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз» є новим найменуванням Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз». Державну реєстрацію ПрАТ «Мелітопольгаз» проведено 08.05.2019 р.

Суд дійшов висновку про задоволення заяви позивача та здійснення заміни його назви з Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» на Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз», про що зазначено в ухвалі суду від 11.06.2019 р.

29.05.2019 р. до господарського суду Запорізької області від позивача надійшла письмова заява (вих. № 681 від 27.05.2019 р.) про збільшення розміру позовних вимог в частині стягнення пені та зменшення розміру позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат. У вказаній заяві позивач просив суд не розглядати раніше подану позивачем заяву про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 612 від 15.05.2019 р.) та стягнути з ТОВ «Мелітопольські теплові мережі» на користь Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» пеню в розмірі 285449,26 грн., 3 % річних в розмірі 35458,78 грн. та інфляційні втрати в розмірі 77295,26 грн.

Вказана заява прийнята судом до розгляду на підставі ст. 46 ГПК України. Заява позивача про зменшення розміру позовних вимог (вих. № 612 від 15.05.2019 р.) залишена судом без розгляду.

Таким чином, предметом спору у дійсній справі є вимоги Приватного акціонерного товариства «Мелітопольгаз» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» про стягнення пені в розмірі 285449,26 грн., 3 % річних в розмірі 35458,78 грн. та інфляційних втрат в розмірі 77295,26 грн.

Ухвалою суду від 11.06.2019 р. підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті у судовому засіданні 03.07.2019 р.

У судове засідання 03.07.2019 р. з`явився представник позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу: програмно-апаратного комплексу “Оберіг”.

У судовому засіданні 03.07.2019 р. справу розглянуто, оголошено та підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, з урахуванням заяви (вих. № 681 від 27.05.2019 р.), які мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за типовим договором розподілу природного газу, до якого заявою приєднався відповідач. Позивач у період: листопад-грудень 2018 р., січень 2019 р. передав відповідачу послуги з розподілу природного газу, однак відповідач порушував терміни розрахунків. Позов обґрунтований ст.ст. 193, 231 ГК України, ст.ст. 258, 525, 526, 549-551, 610, 612, 693 ЦК України.

03.05.2019 р. до суду від відповідача надійшов письмовий відзив, у якому зазначено про укладення заяви-приєднання до умов типового договору розподілу природного газу. Однак через скрутне фінансове положення та відсутністю отримання 100% оплати від споживачів за спожиту теплову енергію відповідач не мав можливості розраховуватися за розподіл природного газу у повному обсязі. Нараховуючи пеню та 3% річних позивач неправильно визначив кількість днів прострочення, так як день фактичної сплати суми основного боргу не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені. Просив відмовити у частині стягнення пені в сумі 27558,36 грн. та у частині стягнення 3% річних у сумі 4686,48 грн.

06.05.2019 р. надійшла письмова відповідь на відзив. Позивач зазначив, що день фактичної оплати врахований за мінусом суми фактичної оплати, тобто лише у розмірі непогашеної заборгованості.

13.05.2019 р. надійшов письмовий відзив на позовну заяву з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Відповідач не погодився з розрахунками позивача, оскільки, на його думку, невірно визначено кількість днів прострочення, на які нараховується 3% річних (день здійснення оплати вважається днем прострочки у повному обсязі без урахування оплаченої суми). Згідно контррозрахунку 3% склали 33801,79 грн. Не погодився також із розрахунком інфляційних втрат, оскільки позивачем розпочато нарахування інфляційних втрат з листопада 2018 р. Але оскільки заборгованість виникла у листопаді 2018 р. у цей місяць нарахування інфляційних здійснюватися не може. Згідно контррозрахунку інфляційні втрати склали 77295,26 грн. Просив відмовити у частині стягнення інфляційних втрат у сумі 61935,45 грн. та у частині стягнення 3% річних у сумі 8678,78 грн.

Відповідач у судові засідання не з`являвся, причини неявки суду невідомі. Ухвалу суду про призначення справи до судового розгляду по суті уповноважена особа відповідача отримала 20.06.2019 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, враховуючи предмет спору, а також доказове наповнення матеріалів справи, наявність письмового відзиву на позов, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність відповідача.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мелітопольські теплові мережі» (відповідач) звернулося до Публічного акціонерного товариства «Мелітопольгаз», новим найменуванням якого є Приватне акціонерне товариство «Мелітопольгаз» (позивач), з заявою-приєднанням до умов договору розподілу природного газу Г001. Згідно даної заяви відповідач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2498.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно п. 2.1 договору розподілу природного газу, укладеного між сторонами у справі, за цим договором оператор ГРМ (позивач) зобов`язується надати споживачу (відповідачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Згідно п. 6.4 оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до 10 числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Відповідно до п. 12.1 договір укладається на невизначений строк.

Згідно письмового відзиву відповідач визнав укладення з позивачем вказаного вище договору розподілу природного газу.

У відповідності до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Згідно матеріалів справи позивач передав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу, що підтверджується: актами наданих послуг з розподілу природного газу: від 30.11.2018 р. (у листопаді 2018 р. – 4308106,00 куб.м), від 31.12.2018 р. (у грудні 2018 р. – 5644677,00 куб.м), від 31.01.2019 р. (у січні 2019 р. – 5882722,00 куб.м), усі акти підписані відповідачем без заперечень, та актами надання послуг: № 4207 від 30.11.2018 р. на суму 3459581,45 грн. (рахунок на оплату № 6192 від 30.11.2018 р.), № 4843 від 31.12.2018 р. на суму 4532901,42 грн. (рахунок на оплату № 7110 від 31.12.2018 р.), № 433 від 31.01.2019 р. на суму 4724061,07 грн. (рахунок на оплату № 616 від 31.01.2019 р.).

Враховуючи несвоєчасну оплату за послуги з розподілу природного газу, позивач звернувся до суду з позовом, за яким відкрите провадження у дійсній справі.

Вирішуючи спір по суті, суд враховує таке.

Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до частини 2 цієї ж статті підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як встановлено судом та визнано відповідачем у відзиві, останнім розрахунки за договором про розподіл природного газу здійснювалися частково та несвоєчасно.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача пеню, нараховану за загальний період із 11.12.2018 р. по 14.04.2019 р. у сумі 285449,26 грн.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 8.2 договору розподілу природного газу передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу.

Факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, визначеного договором розподілу природного газу, суд вважає встановленим.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені суд зазначає, що вказаний розрахунок позивача є правильним. Таким чином, з відповідача на користь позивача стягується сума 285449,26 грн. пені.

Позивач також просив стягнути з відповідача 35458,78 грн. 3% річних, нарахованих за загальний період із 11.12.2018 р. по 14.04.2019 р., та 77295,26 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Поданий позивачем розрахунок 3% річних визнається судом правильним. Таким чином з відповідача на користь позивача стягується сума 35458,78 грн. 3% річних.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат, поданий позивачем, суд визнає його правильним. З відповідача на користь позивача стягується 77295,26 грн. інфляційних втрат.

Таким чином, позовні вимоги судом задовольняються повністю.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача, з якого на користь позивача стягується 5973,05 грн. судового збору.

Оскільки позивачем при зверненні до суду зайво сплачений судовий збір у розмірі 999,62 грн., вказана сума судового збору повертається з державного бюджету ухвалою суду за наявності відповідного клопотання позивача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Мелітопольські теплові мережі” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Покровська, буд. 61, код ЄДРПОУ 05541114) на користь Приватного акціонерного товариства “Мелітопольгаз” (72318, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Чкалова, буд. 47А, код ЄДРПОУ 05535349) 285449 (двісті вісімдесят п`ять тисяч чотириста сорок дев`ять) грн. 26 коп. пені, 35458 (тридцять п`ять тисяч чотириста п`ятдесят вісім) грн. 78 коп. – 3% річних, 77295 (сімдесят сім тисяч двісті дев`яносто п`ять) грн. 26 коп. інфляційних втрат, 5973 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят три) грн.05 коп. судового збору.

Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256, пп. 17.5 п. 17 розділу XI Перехідних положень ГПК України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано – 04 липня 2019 р.

Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя М.В. Мірошниченко