Ухвала суду № 82797572, 27.06.2019, Городоцький районний суд Львівської області

441/1697/13-ц

6/441/16/2019

У Х В А Л А

27.06.2019р. Городоцький районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді Малахової-Онуфер А.М.

за участі секретаря судових засідань Гелецької Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Городок Львівської області заяву ОСОБА_1 про заміну сторони виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , 13.06.2019р. звернувся в суд із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником мотивуючи тим, що у відповідності до протоколу електронних торгів №UA-EA-2019-01-31-000022-b, він придбав майнові права вимоги за боргом ОСОБА_2 та всіма забезпечувальними правочинами, що на підставі означеного протоколу між ним та ПАТ "Дельта банк" укладено договір про відступлення прав вимоги за договорами поруки та договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі яких він набув право вимоги за договорами з боржником ОСОБА_2 та всіма поручителями, що на підставі договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.03.2019р. він набув права іпотекодержателя на іпотечне майно боржника, про що внесено інформацію в Державний реєстр, у зв`язку з чим просив замінити стягувача ПАТ «Дельта банк» у виконавчому провадженні по виконанню виконавчого листа №441/1697/2013 виданого Городоцьким районним судом Львівської області 21.01.2015р. у цивільній справі №441/1697/13-ц його правонаступником - ОСОБА_1

ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , представники Залізничного відділу ДВС м. Львів ГТУЮ у Львівській області та ПАТ «Дельта Банк», ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилися (а.с. 170).

З огляду на ч. 2 ст. 247, ч. 3 ст. 442 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності осіб, які в судове засідання не з`явились та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Вивчивши заяву, матеріали справи №441/1697/13-ц, оцінивши докази в їх сукупності, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заяви за її безпідставністю.

Так, 17.12.2014р. рішенням Апеляційного суду Львівської області апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 задоволено частково, рішення Городоцького районного суду Львівської області від 03.12.2013р. змінено в частині визначення порядку стягнення коштів та судових витрат і зокрема: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_7 в користь Публічного акціонерного товариства «Дельта банк» заборгованість за кредитним договором №5-0211003/ФКВ-08 від 30.01.2008р. в розмірі 553 175 грн. 89 коп., з якої 52 439, 97 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 417705 грн. 34 коп., - заборгованість по тілу кредиту, 15 436, 05 доларів США, що в еквіваленті до національної валюти України становить 122 954 грн. 31 коп., - заборгованість по процентах за користування кредитом, 12 516 грн. 24 коп. - заборгованість по комісії за управління кредитом (а.с. 145-150).

20.01.2015р., за заявою представника ПАТ «Дельта банк» Шубака М.І., Городоцьким районним судом Львівської області видано шість виконавчих листів №441/1697/13-ц на виконання вищеозначеного судового рішення (а.с. 168).

ОСОБА_1 у заяві від 13.06.2019р. просить замінити стягувача ПАТ «Дельта банк» у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №441/1697/2013, виданого 20.01.2015р. Городоцьким районним судом Львівської області у справі №441/1697/13-ц правонаступником - ОСОБА_1 , з огляду на укладення 29.03.2019р. між ним та ПАТ «Дельта банк» договору №1213/К купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором.

Так, 29.03.2019р., на підставі Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2019-01-31-000022-b, ПАТ «Дельта банк» уклало з ОСОБА_1 договір №1213/К купівлі-продажу майнових прав згідно яким Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає у власність майнові права, які виникли та/або можуть виникнути у майбутньому та які включають право вимоги до боржників, майнових поручителів та фінансових поручителів, які виникли за укладеними договорами та/ або на інших підставах наведених в додатку №1 до цього Договору; право набути у власність гроші та/або майно на підставах наведених у цьому додатку, і інші права, що пов`язані або випливають з прав вимоги за цим договором.

Покупець сплачує Продавцю за майнові права грошові кошти (плату) у розмірі та у порядку визначеним цим договором - п. 1.2 договору (а.с. 172).

Відповідно до положень статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Сторонами в зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Пунктом 1 частини статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

За ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

При цьому слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора.

Статтею 1054 ЦК України визначено перелік осіб, які можуть бути кредитодавцями в кредитних правовідносинах. Такими є банк або інша фінансова установа. Цей перелік є вичерпним.

У пункті 1 частини першої статті 1 Закону України від 12 липня 2001 року № 2664-III «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», вказано, що фінансова установа - це юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

З аналізу вищенаведених норм права убачається, що фізична особа, у будь-якому статусі, не наділена правом надавати фінансові послуги, оскільки такі надаються лише або спеціалізованими установами, якими є банки, або іншими установами які мають право на здійснення фінансових операцій, та внесені до реєстру фінансових установ.

Як убачається із змісту заяви ОСОБА_1 , із долучених до матеріалів справи копій договору №1213/К купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.03.2019р., з укладенням цих договорів відбулася заміна кредитодавця, який є фінансовою установою, що має право на здійснення операцій з надання фінансових послуг, на фізичну особу, яка не може надавати фінансові послуги згідно з наведеними нормами права.

Отже, відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням частини 3 статті 512 та статті 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме, кредитор - банк або інша фінансова установа.

Така позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року (справа № 909/968/16) та постанові від 31 жовтня 2018 року (справа №441/646/11).

Крім цього, слід зазначити і про те, що договір про відступлення прав вимоги, який передбачає передання грошової вимоги на умовах платності є по суті договором факторингу та назва договору жодним чином не може змінити його суті, яка від такої назви може відрізнятися. Тобто якщо за договором за певну винагороду передається право вимоги грошового боргу, то такий договір є договором факторингу, за яким фактором може бути виключно банк або інша фінансова установа, які вправі здійснювати факторингові операції.

Як убачається із договору №1213/К купівлі-продажу майнових прав та договору відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.03.2019р., що укладені між ПАТ «Дельта банк» та фізичною особою ОСОБА_1 , за такими право вимоги відповідно до кредитного договору №5-0211003/ФКВ-08 від 30.01.2008р., з усіма додатками та додатковими угодами, посвідченим приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Марців І.В., зареєстрованим в реєстрі за №173, що стосується означеного спору, за плату передано ОСОБА_1 , тобто між сторонами по суті укладено договір факторингу та за таким договором фактором є ОСОБА_1 .

Окрім цього, відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно згаданий договір, що укладений особою як фактором, що не могла такий укладати слід вважати нікчемним, тобто договором, що укладений без дотримання вимог закону, стосовно належності сторони договору.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв`язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Правові наслідки, передбачені частинами першою та другою цієї статті, застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін (ст. 216 ЦК України).

Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Разом з цим, ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсне зобов`язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов`язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов`язання не спричиняє недійсність основного зобов`язання.

Зважаючи на вказане, у зв`язку із недійсністю договору №1213/К купівлі-продажу майнових прав недійсним є і договір відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.03.2019р., посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черняком А.Л. за реєстровим номером 259.

Отже, виходячи з вищенаведеного, а також ураховуючи недійсність договорів №1213/к купівлі-продажу майнових прав та відступлення права вимоги за іпотечним договором від 29.03.2019р., а відповідно недійсність прав, які за такими мали бути відступлені ОСОБА_1 з моменту їх укладення (ст. 236 ЦК України), останнього не слід вважати правонаступником у виконавчому провадженні та відповідно заявник не може бути замінений як стягувач у виконавчому провадженні, як про це він просить у заяві.

Керуючись ст.ст. 227, 258-260, 353, 442 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну сторони у виконавчому провадженні з примусового виконання виконавчого листа №441/1697/2013, виданого 20.01.2015р. Городоцьким районним судом Львівської області у справі №441/1697/13-ц - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя : А.М. Малахова - Онуфер