Ухвала суду № 82797409, 03.07.2019, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

справа № 520/14736/19

провадження № 2/520/4842/19

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

03.07.2019 року м. Одеса

Суддя Київського районного суду м. Одеси Літвінова І.А., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину квартиру та встановлення порядку користування квартирою,

ВСТАНОВИВ:

До Київського районного суду м. Одеси звернулась позивач ОСОБА_1 із позовною заявою та просить:

визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ;

визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку поділу майна подружжя на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 наступним чином: залишити у користуванні ОСОБА_1 житлову кімнату площею 17 кв. м., залишити туалет, ванну кімнату, кухню та коридор у загальному користуванні.

За результатом автоматизованого розподілу, справі присвоєно єдиний унікальний номер 520/14736/19, головуючим визначено суддю Літвінову І.А.

Предметно, суб`єктно та інстанційно справа відноситься до юрисдикції Київського районного суду м. Одеси.

Згідно з частиною першою статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Позов ОСОБА_1 виник з приводу нерухомого майна – квартири АДРЕСА_1 .

Адреса знаходження нерухомого майна територіально відноситься до Київського району міста Одеси.

Справа підсудна Київському районному суду м. Одеси на підставі частини першої статті 30 ЦПК України.

За приписами частини першої статті 187 ЦПК України суд відкриває провадження у справі в разі відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження.

Суддею не встановлено підстав, зазначених у частині четвертій статті 185 та частині першій статті 186 ЦПК України для повернення позовної заяви ОСОБА_1 чи відмови у відкритті провадження у справі.

При перевірці наявності підстав щодо залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху суддею перевіряються відповідність форми, змісту та порядку подання заяви вимогам, встановленим статтями 175-177 ЦПК України.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

За п. 3 позовних вимог позивач ОСОБА_1 просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Ці позовні вимоги мають майновий характер та підлягають грошовій оцінці.

Позивач зазначає ціну позову - «375000 грн».

За правилами пункту 2 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах про визнання права власності на майно ціна позову визначається вартістю майна. Частинами другою та третьої цієї ж статті встановлено, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред`явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи. У разі збільшення розміру позовних вимог або зміни предмета позову несплачену суму судового збору належить сплатити до звернення в суд з відповідною заявою. У разі зменшення розміру позовних вимог питання про повернення суми судового збору вирішується відповідно до закону.

Пунктом 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 за №20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» роз`яснено, що судам слід мати на увазі, що судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ зокрема, за позовами: в) про поділ спільного майна або виділ з нього частки.

Так, у пункті 12 цієї постанови роз`яснено, що в ході вирішення питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю – за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. При цьому, під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості.

Пунктами 3, 6 постанови Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 р. № 1440 «Про затвердження Національного стандарту N 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» (далі – Постанова КМУ № 1440) визначенні поняття дійсної та ринкової вартості, принципу попиту та пропонування при оцінці майна. Так, дійсна вартість майна визначена лише для цілей страхування та характеризується, як вартість відтворення (вартість заміщення) або ринкова вартість майна, визначені відповідно до умов договору страхування; ринкова вартість - вартість, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу. Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.

За приписами п. 16 Постанови КМУ № 1440 (далі – Постанова), - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача. У разі відсутності або недостатності зазначеної інформації у звіті про оцінку майна зазначається, якою мірою це вплинуло на достовірність висновку про ринкову вартість об`єкта оцінки. За відсутності достовірної інформації про ціни продажу подібного майна ринкова вартість об`єкта оцінки може визначатися на основі інформації про ціни пропонування подібного майна з урахуванням відповідних поправок, які враховують тенденції зміни ціни продажу подібного майна порівняно з ціною їх пропонування.

У відповідності до п. 38 Постанови для проведення оцінки майна застосовуються такі основні методичні підходи: витратний (майновий - для оцінки об`єктів у формі цілісного майнового комплексу та у формі фінансових інтересів); дохідний; порівняльний.

Згідно із п. 47 Постанови порівняльний підхід ґрунтується на врахуванні принципів заміщення та попиту і пропонування. Порівняльний підхід передбачає аналіз цін продажу та пропонування подібного майна з відповідним коригуванням відмінностей між об`єктами порівняння та об`єктом оцінки.

Проаналізувавши тлумачення змісту всіх видів вартості, передбачених пунктом 3 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», можна дійти висновку, що наявне в судовій практиці поняття «дійсна вартість» є практично тотожним за своїм значенням до закріпленого у вітчизняних національних стандартах поняття «ринкова вартість», під яким розуміється вартість майна, за яку можливе відчуження об`єкта оцінки на ринку подібного майна на дату оцінки за угодою, укладеною між покупцем та продавцем, після проведення відповідного маркетингу за умови, що кожна із сторін діяла із знанням справи, розсудливо і без примусу.

Застосовуючи порівняльний підхід при визначенні вартості майна, право власності на яке просить визнати позивач ОСОБА_1 така вартість визначається судом у сумі 985034 грн., виходячи із середньої вартості на день оцінки квадратного метру площі квартири АДРЕСА_1 у Київському АДРЕСА_2 . У порівнянні застосовувалися дані оцінки подібних об`єктів за інформацією мережі Інтернет.

За правилами частини четвертої статті 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частин третьої та сьомої статті 6 Закону України «Про судовий збір» (далі – Закону № 3674-VI) за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

До позовної заяви ОСОБА_1 додані докази сплати позивачем судового збору у загальному розмірі 1536,80 грн.

Однак, позивач крім вимоги майнового характеру також заявляє дві вимоги немайнового характеру.

За положеннями частини першої цієї статті судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про державний бюджет України на 2019 рік», у частині першій статті 7, встановлено розмір прожиткового мінімуму на одну працездатну особу в розрахунку на місяць - 1921 грн.

Ставка судового збору за вимогу майнового характеру, відповідно до підпункту 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI, складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову ОСОБА_1 за вимогу, яка підлягає грошовій оцінці, визначається у розмірі вартості Ѕ частки квартири, тобто 985034:2=492517 (чотириста дев`яносто дві тисячі п`ятсот сімнадцять гривень).

Відповідно, позивач повинна була сплатити судовий збір у сумі 4925,17 грн за майнову вимогу та судовий збір за дві вимоги немайнового характеру. З урахуванням фактично сплаченого судового збору (1536,80 грн) недоплата судового збору складає 4925,17 грн.

Судовий збір сплачується за реквізитами Київського районного суду міста Одеси, а саме: отримувач коштів - УК у Київському районі; код отримувача (код за ЄДРПОУ)38016923; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО)899998; рахунок отримувача31212206015005; код класифікації доходів бюджету22030101; призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Київський районний суд м. Одеси (назва суду, де розглядається справа).

На виконання частини четвертої статті 177 ЦПК України позивачу необхідно додати до позовної заяви документ, що підтверджує доплату судового збору у загальному розмірі 4925,17 грн.

Позивач в позовній заяві зазначає, що в спірній квартирі проживає її син, який займає одну із кімнат цієї квартири. Проте, ця особа не включена позивачем третьою особою у справі. Також у позовній заяві не зазначено про наявність інших осіб, що мають право користування спірною квартирою, незважаючи на те, що рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки таких осіб.

Зважаючи на наведене, з метою економії процесуального часу у наступному, позивачу пропонується саме на цій стадії визначиться з колом третіх осіб, та в разі позитивного вирішення питання – надати для таких осіб копії позовної заяви з додатками.

У відповідності до частини п`ятої статті 95 ЦПК України документи мають подаватися в оригіналі або належним чином завіреній копії. Заявник, який подає документи в копіях, має вказати про наявність у нього або іншої особи оригіналу. Засвідчення вірності копії документа оригіналу здійснюється шляхом проставлення власноручного підпису і дати із зазначенням даних засвідчувача.

Копії письмових доказів, поданих позивачем ОСОБА_1 до позовної заяви не засвідчені у встановленому законом порядку, у зв`язку із чим не можуть бути прийнятті судом до уваги. На усунення вказаного недоліку позивачу потрібно засвідчити копії доказів у встановленому законом порядку і надати ці копії суду, вказавши у кого знаходяться оригінали документів.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

За приписами частини першої статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Крім цього, позивачу ОСОБА_1 пропонується вказати чи вживались нею заходи досудового врегулювання спору, а також повідомити чи вживались нею заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви (п.6, п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України), а також виконати вимоги пункту 8 частини третьої статті 175 ЦПК України, яким вимагається зазначати щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 розділу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду (справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам ІІ проти Німеччини» ).

Враховуючи виявлені недоліки при оформлені позовної заяви ОСОБА_1 , на виконання вимог національного законодавства, а саме - частини першої статті 185 ЦПК України, суддею постановляється ухвала про залишення позовної заяви без руху та позивачеві встановлюється строк усунення недоліків.

Позивачу слід взяти до уваги, що якісна підготовка справи до судового розгляду спрямована в першу чергу на захист прав самого позивача та забезпечення розгляду справи без зволікань, з додержанням розумних строків, в порядку спрощеного позовного провадження, наслідком чого є економія не тільки процесуального часу сторін і суду, а й зменшення судових витрат, пов`язаних із безпосереднім розглядом справи.

Керуючись ст. ст. 95, 175-177, 185, ч. 2 ст. 261, ст. ст. 272, 353-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, визнання права власності на Ѕ частину квартиру та встановлення порядку користування квартирою - залишити без руху.

Встановити позивачеві десятиденний строк з дня одержання копії цієї ухвали на усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно надіслати особі, що звернулася із позовною заявою до суду, роз`яснивши, що у випадку виконання ухвали та усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, вона буде вважатись поданою у день первісного її подання до суду. Інакше позовна заява буде вважатися не поданою і повернута позивачеві разом із доданими до неї матеріалами, що не позбавить позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню в апеляційному порядку не підлягає. Заперечення на ухвалу може бути включено до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Літвінова І. А.