Ухвала суду № 82794309, 26.06.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/340/19 Справа № 710/1604/13-к Категорія: ч. 1 ст. 122 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції Кухаренко О. В. Доповідач в апеляційній інстанції Биба Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів за участю: секретаря Биби Ю. В. Ятченка М. О., Соломки І. А. , Довженко Т.В.,прокурораРідзель О.В.,

захисника Каракоці Р.В. (в режимі відеоконференції),

потерпілого ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

представника потерпілого Вакуленка О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Черкаси матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою потерпілого ОСОБА_1 на ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року, якою

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ватутіне Черкаської області, українця, громадянина України, непрацюючого, раніше судимого вироком Ватутінського міського суду Черкаської області від 11.11.2010 за ч. 2 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі,

звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 залишено без розгляду та роз`яснено право на звернення з відповідним позовом до ОСОБА_2 в порядку цивільного судочинства.

В порядку ст. 100 вирішена доля речового доказу,

в с т а н о в и л а :

Згідно даної ухвали, ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що він 27.01.2013, перебуваючи в домоволодінні ОСОБА_4 в с. Коротине Шполянського району Черкаської області, знаходячись в стані алкогольного сп`яніння, на грунті особистих неприязнених стосунків, спільно з особою оголошеною в розшук, під час сварки, яка переросла в бійку, умисно наніс ОСОБА_1 тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, численні забої шиї, голови, грудної клітки, правої кисті та лівого стегна, перелом 8 ребра справа по хрящовій зоні, розрив барабанної перетинки, перелом кісток носа, забійні рани губ, закритий перелом кісток носа, посттравматичної контрактури 3-4 пальців правої кисті, що згідно висновку судово-медичної експертизи № 45 від 08.04. 2013 відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Такі дії обвинуваченого ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України, як умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження.

В ході судового розгляду захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Каракоця Р.В. заявив клопотання про звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строку давності, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

Ухвалою Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15.11.2018 клопотання захисника ОСОБА_5 задоволено та звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України.

Дане судове рішення вмотивовано тим, що інкримінований злочин, який відноситься до злочину невеликої тяжкості з максимально передбаченим покаранням до трьох років позбавлення волі, ОСОБА_2 вчинив в січні 2013, в розшуку не перебував, від слідства не ухилявся і нових злочинів не вчиняв, тому на момент судового розгляду минули строки, передбачені п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України, що являється підставою для звільнення останнього від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 порушує питання про скасування ухвали суду першої інстанції, з подальшим призначенням нового розгляду кримінального провадження по суті пред`явленого ОСОБА_2 обвинувачення в суді першої інстанції.

На думку апелянта, оскаржуване судове рішення є незаконним та необґрунтованим, з огляду на неповноту судового розгляду і невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Зазначає, що в супереч вимог ст. 288 КПК України суд обмежився лише формальною його присутністю в судовому розгляді в режимі відеоконференції та не з`ясував його думку щодо можливості звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Стверджує, що ОСОБА_2 та співучасник вчиненого злочину ОСОБА_6 переховувались від суду та були оголошені в розшук, у зв`язку з чим ОСОБА_2 був взятий під варту 26.12.2013, що унеможливлює його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ч. 2 ст. 49 КК України. Про наведені обставини, на думку потерпілого, вказує наявне в матеріалах кримінального провадження судове рішення, зі змісту якого чітко вбачається, що обвинувачений переховувався від суду та був оголошений в розшук до взяття під варту.

Звертає увагу на те, що інкримінований ОСОБА_2 злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України є злочином середньої тяжкості, тому для його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, необхідно не менше п`яти років з моменту його вчинення, а не трьох, як зазначено в судовому рішенні.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

У зв`язку з неодноразовою неявкою в судове засідання обвинуваченого ОСОБА_2 , належним чином повідомленого про дату, час та місце апеляційного розгляду, колегія суддів вважає за можливе, на виконання вимог ч. 4 ст. 405 КПК України, проводити розгляд провадження по суті заявлених потерпілим апеляційних вимог за відсутності обвинуваченого, однак в присутності його захисника – адвоката Каракоці Р.В.

Заслухавши доповідь судді, думку потерпілого ОСОБА_1 та його представника – адвоката Вакуленка О.П. про задоволення апеляційної скарги потерпілого в повному обсязі, думку прокурора в підтримку апеляційної скарги потерпілого, захисника Каракоці Р.В. в інтересах обвинуваченого ОСОБА_2 про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення апеляційних вимог потерпілого та законність винесеного в провадженні рішення, вивчивши матеріали кримінального провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає до задоволення.

Судове рішення, відповідно до положень ст. 370 КПК України, повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Зокрема законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України.

Вказаних вимог процесуального закону суд першої інстанції не дотримався та, при вирішенні клопотання сторони захисту про можливість звільнення обвинуваченого ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, з огляду на наступне.

Дійсно, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається судом у зв`язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 285, ч. 4 ст. 286 КПК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність. Якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.

Роз`ясненнями, що містяться в постанові Пленуму ВСУ від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» передбачено, що при вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суддя має переконатися, що умови і підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України.

Як вбачається з оскаржуваного судового рішення обвинувачений ОСОБА_2 звільнений від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, на підставі ст. 49 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, з подальшим закриттям кримінального провадження.

За змістом ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі; три роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі; п`ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості; десять років - у разі вчинення тяжкого злочину; п`ятнадцять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

При цьому, перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилася від досудового слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з`явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п`ятнадцять років.

Згідно обвинувального акта, ОСОБА_2 органом досудового розслідування обвинувачується в умисному нанесенні тілесних ушкоджень середньої тяжкості, вчиненому 27.01.2013, а його дії кваліфіковано за ч. 1 ст. 122 КК України.

Санкція ч. 1 ст. 122 КК України передбачає покарання у виді виправних робіт на строк до двох років або обмеження волі на строк до трьох років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

Відповідно до положень ст. 12 КК України, злочин, передбачений ч. 1 ст. 122 КК України є злочином середньої тяжкості, а не злочином невеликої тяжкості як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, що передбачає, зокрема, покарання понад 2 роки позбавлення волі.

Отже, вчинене ОСОБА_2 кримінальне правопорушення є умисним злочином середньої тяжкості, а тому, станом на дату розгляду відповідного клопотання судом першої інстанції, минули строки, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 49 КК України, зокрема п`ять років, а не три роки як зазначив суд, з моменту вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Разом з цим, при вирішенні питання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності суд першої інстанції переконався лише у перебігу строків визначених ч. 1 ст. 49 КК України та не дав належну оцінку положенням ч. 2 ст. 49 КК України, що визначає підстави для зупинення перебігу строків давності, передбачених ч. 1 ст. 49 КК України.

Зокрема, суд, зазначаючи в судовому рішенні про відсутність даних, які б вказували на те, що ОСОБА_7 В ОСОБА_8 . ухилявся від слідства або суду, належним чином не оцінив наявність в матеріалах кримінального провадження дані про розшук останнього.

Так, за змістом обвинувального акта, обвинувачений ОСОБА_2 ухвалою судді від 18.12.2013 оголошений в розшук, однак вказаній обставині суд першої інстанції оцінки не дав і не врахував її при вирішенні клопотання сторони захисту про наявність підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності.

Суд апеляційної інстанції здійснюючи апеляційний розгляд в межах заявлених апеляційних вимог, позбавлений можливості оцінити наявність приводів та підстав для звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки в апеляційній скарзі потерпілим питання про це не порушується і вказується на скасування ухвали суду першої інстанції з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 404, 405, п. 6 ч. 1 ст. 407, ст.ст. 409, 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Катеринопільського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року, якою ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КК України, у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрито, скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :