Ухвала суду № 82793563, 03.07.2019, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/3612/15-к

Провадження № 1-кп/645/20/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 липня 2019 року судова колегія Фрунзенського районного суду м. Харкова у складі:

головуючого - судді Горпинич О.В.,

суддів - Бондарєвої І.В., Шарка О.П.,

секретар судового засідання - Кривеженко М.М.,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Лимара В.Л.,

потерпілих - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

захисників - Дугіної Д.О., Нагорного І.В., Тихоненкова Д.А.,

обвинувачених - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Харкова кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 за ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_3 , ОСОБА_5 за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и л а:

В провадженні Фрунзенського районного суду м. Харкова знаходиться на розгляді вищевказане кримінальне провадження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 просив скасувати обраний відносно нього, обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 запобіжний захід. В обґрунтування зазначав, що в ході судового розгляду стороною захисту неодноразово ставилось питання щодо його незаконного утримання під вартою, вручення повідомлення про підозру. Будь яких аргументів щодо продовження обвинуваченим строку тримання під вартою стороною захисту не наводилось. В даній справі прокурор Лимар В.Л. повністю самоусунувся не тільки від доказування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, при розгляді питання щодо міри запобіжного заходу, а й від доведення провини обвинувачених в цілому. Тим паче, згідно наданих прокурором суду доказів його причетність до даного кримінального провадження абсолютно нічим не підтверджується, в справі відсутнє знаряддя злочину, зв`язок зі спеслужбами інших держав матеріалами кримінального провадження не підтверджені, інформація мобільних операторів підтверджує відсутність обвинувачених на місці події, як в момент передбачуваної установки вибухового пристрою, так і в момент вибуху, відеокамери на місці злочину так і в радіусі 3 кілометрів підтверджують відсутність обвинувачених на місці злочину, матеріали НСРД були відкриті стороні захисту через півтора року, що є порушенням ст. 290 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні просив змінити йому, обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 міру запобіжного заходу на будь-яку іншу, не пов`язану з триманням під вартою. В обґрунтування вказував, що в ході судового розгляду докази провини обвинувачених, наданих державним обвинуваченням стало очевидним повна відсутність навіть непрямих доказів, якими б підтверджувалося розумність пред`явленого обвинувачення та тримання обвинувачених під вартою. В матеріалах кримінального провадження відсутні докази провини обвинувачених, а докази, на які посилається прокурор сфабриковані. Обвинувачені неодноразово наголошували на своїй непричетності до інкримінованого злочину, вони раніше не судимі, а також на тому, що вони не збираються яким-небуть чином впливати на свідків, експертів та потерпілих, знищувати або приховувати сліди злочину, перешкоджати судовому розгляду. Крім того, прокурором жодними чином не доведені наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 просив змінити йому, обвинуваченим ОСОБА_3 та ОСОБА_5 запобіжний захід на особисте зобов`язання. В обґрунтування вказував, що будь яких доказів, підтверджуючих їх причетність до інкримінованого злочину стороною захисту не надано, а матеріали справи та докази, на які посилається прокурор сфабриковані.

Захисники обвинувачених підтримали заявлені обвинуваченими клопотання та просили суд їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні проти заявлених обвинуваченими клопотань заперечував посилаючись на те, що той факт, на який спираються захисники та обвинувачені, що останні тривалий час обраний перебувають під вартою без законного рішення суду є результатом їх обраного способу захисту. Підозра, пред`явлена обвинуваченим є обґрунтованою, доказуються матеріалами, які досліджені в судовому засіданні та в своїй сукупності підтверджують їх причетність до вчинення інкримінованого їм злочину за ч. 3 ст. 258 КПК України, а саме до терористичного акту, який спричинив загибель чотирьох осіб та отримання тілесних ушкоджень. В своїх заявах, які лунають майже в кожному судовому засіданні за їх переслідування правоохоронними органами за їх політичну діяльність щодо антинародного керівництва України, вони прямо підтверджують мотиви скоєння ними інкримінованого їм злочину, направленого проти мирної ходи, в якій приймали участь як правоохоронні органи, активісти майдану та цивільні громадяни, в результаті якого також постраждали цивільні громадяни. Також, продовжують існувати ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: обвинувачені можуть переховуватись від суду, оскільки деякі родини обвинувачених, а саме родина ОСОБА_5 , мешкають на території інших держав, ОСОБА_4 також вказував, що його родина мешкала на території іншої держави, також обвинувачені матимуть можливість виїхати за межі держави Україна, на непідконтрольну територію Україні; можуть мати можливість впливати на потерпілих та свідків в даному кримінальному провадженні, незважаючи на те, що вони були допитані в судовому засіданні, про те обвинувачені під час судового розгляду ведуть агресивну поведінку до потерпілих та свідків, правоохоронних органів, так і до народу України в цілому вважав, що у разі скасування або зміні запобіжного заходу обвинувачені матимуть можливість продовжувати скоювати дії, направлені на продовження, або скоєння інших злочинів проти громадян, в тому числі пов`язані з терористичною діяльністю, або з діяльністю, пов`язаною з зберіганням вибухових речовин, зброї. Також, п. 2 ч. 4 ст. 183 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини. Даний злочин, в якому обвинувачуються обвинувачені спричинив загибель людей.

Представник потерпілих проти клопотань обвинувачених заперечував, просив відмовити в їх задоволенні, посилаючись на їх необґрунтованість, а також те, що пред`явлена підозра є обґрунтованою, останні мають можливість виїхати до Російської Федерації та ухилитись від судового слідства. Інші запобіжні заходи не забезпечать належну поведінку обвинувачених.

Потерпілий ОСОБА_1 підтримав думку прокурора та представника потерпілих, а також зазначив, що будь-якого сприяння найскорішому розгляду справи з боку обвинувачених та їх захисників не має, оскільки їх обраний спосіб захисту призводить до затягування розгляду справи, в зв`язку з чим підстав для зміни або скасування обвинуваченим запобіжного заходу не має.

Потерпіла ОСОБА_2 підтримала думку прокурора та представника потерпілих, а також зазначила, що за тривалий час розгляду справи захисники обвинувачених зробили все можливе, що б затягти розгляд справи. На сьогоднішній день допитані всі потерпілі та свідки, досліджені матеріали справи, однак сторона обвинувачення відмовляється надавати свідчення в суді, та всі їх клопотання направлені на затягування судового розгляду.

Судова колегія наголошує, що метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до обвинуваченого може бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом, (пп. «а» п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання їх винуватим, дає підстави вважати, що існують ризики вчинення особою дій щодо переховування від суду, впливати на потерпілих, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Заявлені стороною захисту обставини в сукупності з тяжкістю злочину та встановленими даними про осіб обвинувачених, не можуть слугувати виключною підставою для зміни, скасування ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжного заходу.

Крім того, згідно рішень Європейського суду з прав людини у справі («Харченко проти України»,«Лабіта проти Італії») тривалість тримання під вартою має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, та може бути виправданим лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Під публічним інтересом в даному конкретному випадку суд розуміє обставини даної конкретної справи, її соціальні наслідки та перебіг.

Суд вважає, що зміна, скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не усуне наявні на час розгляду справи ризики, передбачені ч. 1 п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`якого запобіжного заходу або скасування запобіжного заходу не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинувачених.

Відтак, суд доходить висновку, що більш м`який запобіжний не виправдовує себе та зміна, скасування запобіжного заходу не може забезпечити цілей кримінального провадження, та не зможе запобігти встановленим судом ризикам.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, зважаючи на відсутність підстав вважати, що такий ризик припинився від дня постановлення ухвали суду про обрання обвинуваченому запобіжного заходу, наявні.

Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинувачених в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що не лише повне скасування запобіжного заходу, а й застосування до обвинувачених, будь-якого іншого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки та виконання покладених на них процесуальних обов`язків, бо саме завдяки своєчасно обраному на законних підставах запобіжному заходу у виді тримання під вартою, можливість реалізації обвинуваченим зазначених ризиків виключено.

З огляду на викладене, суд не вбачає підстав для зміни, скасування запобіжного заходу, оскільки скасування чи зміна запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на інший, не пов`язаний з позбавленням волі, може призвести до спроб переховування від суду, впливу на потерпілих та свідків, експертів, вчинити інше кримінальне правопорушення, а тому, залишає незмінним запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, вважаючи жоден із більш м`яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, таким, що не може запобігти вищевказаним ризикам.

Будь-яких даних, що свідчили б про зменшення чи відсутність ризиків передбачених ст. 177 КПК України для застосування стосовно обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою та можливості скасування раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в судовому засіданні не встановлено.

Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, які є перешкодою для продовження обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає.

Судова колегія при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 при застосуванні запобіжного заходу у вигляді тримання їх під вартою, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених за ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 258 КК України, а ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 258 КК України, які спричинили загибель людей.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, судова колегія -

п о с т а н о в и л а:

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу на будь-яку іншу, не пов`язану з триманням під вартою - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання - відмовити.

В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_5 про скасування запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Фрунзенський районний суд м. Харкова протягом семи днів, а обвинуваченим в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали.

Головуючий суддя: О.В. Горпинич

Судді: І.В. Бондарєва

О.П. Шарко