Рішення № 82789765, 26.06.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

26 червня 2019 р. № 520/4100/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Зінченко А.В.

при секретарі- Алавердян Е.А.

за участі представників сторін:

позивача - Рощупкіної В.Г.

відповідача - Михайлової О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)" (пров. Вишневий, буд. 16,м. Харків,61124, код ЄДРПОУ 08680891) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) третя особа: Східна об`єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Б. Хмельницького, буд. 17,м. Харків,61001, код ЄДРПОУ 39858581) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправними дії Головного управління ДФС у Харківській області щодо нарахування з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в інтегрованій картці платника податку Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)” ( код 08680891) пені на податок на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн. та зобов`язати Головне управління ДФС у Харківській області здійснити коригування даних в інтегрованій картці платника податків Державного підприємства “Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№54)” (код 08680891) шляхом виключення (списати) з неї пені по податку на додану вартість у розмірі 239 737,49 грн.

В судовому засідання представник позивача позов підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засідання проти позову заперечував, в задоволенні позовних вимог просив відмовити.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.

Державне підприємство «Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)» зареєстровано як юридична особа, що підтверджується Випискою з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивача з 15.09.1995 р. узято на облік в органах державної податкової служби та перебуває в теперішній час на обліку в Східному управлінні ГУ Державної фіскальної служби у Харківській області за № 64.

Позивачем шляхом вивантаження інформації з розділу «Розрахунки з бюджетом» модернізованого електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків» встановлено суму нарахованої пені за 2017 рік яка склала 239 737,49 грн.

Як вбачається з модернізованого електронного сервісу «Електронний кабінет платника податків» пеня нараховується за різний період у тому числі на декларації 2013 року.

Так узгоджена податкова декларація з податку на додану вартість за листопад 2013 року - реєстраційний номер 9081950301 від 20.12.2013 до сплати - 317 296,00 грн., граничний термін сплати 30.12.2013р. була сплачена відповідно до кінцевої виписки по розрахунковому рахунку).

Задекларовано 317 296,00 грн. Всього сплачено 317 296,00 грн.

Таким чином, на думку позивача, фактичної сплати грошового зобов`язання з порушенням строків не було.

Дана декларація не охоплена жодним рішенням суду щодо стягнення заборгованості або розстрочення виконання судового рішення.

Відповідно Позивач сплачував своєчасно та у повному обсязі узгоджені податкові декларації з податку на додану вартість за період з 2012 року по теперішній час, що неодноразово було доведено у судових засіданнях.

Таким чином, як вважає позивач, відповідачем неправомірно нарахована пеня у сумі 239 737,49 грн. (двісті тридцять дев`ять тисяч сімсот тридцять сім грн. 49 коп.) з податку на додану вартість, на кошти сплачені згідно платіжних доручень з січня 2017 року по грудень 2017 року, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Суд вказує, що відповідно до ст. 203 Податкового кодексу України (далі - ПК України) декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного місяця. Сума податкового зобов`язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, подання декларації.

Позивач в 2017р. подавав декларації з ПДВ, сплачував задекларовані суми, проте, як встановлено судом, не враховував наявність в нього податкового боргу.

В той же час, приписами п. 87.9 ст. 87 ПК України закріплено, що у разі наявності у платника податків такого податкового боргу контролюючі органи зобов`язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 04.02.2019 по справі №814/2682/14 з посиланням на п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України спрямування кошті платником податків на погашення грошового зобов`язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, дії контролюючого органу з автоматичного спрямування сплачених платником коштів на погашення податкового боргу, виходячи з хронології його виникнення, є цілком законними.

Матеріалами справи підтверджено, що станом на кінець грудня 2016 р. у ДП ««ПДКВСУ (№54)» була наявна заборгованість з податку на додану вартість в сумі 297 722,30 грн.

Кошти, які надходили від позивача на погашення поточних податкових зобов`язань, контролюючим органом в автоматичному режимі спрямовувались на погашення податкового боргу з ПДВ, що виник в попередніх періодах в порядку черговості, а саме:

-в січні 2017 р., кошти в сумі 114 597 грн. на підставі платіжних доручень №7 від 10.01.2017р., №1320 від 16.01.2017р., №23 від 17.01.2017р., №24 від 18.01,2017р., №39 від 24.01.2017р., №40 від 26.01.2017р., що надходили від позивача на погашення податкових зобов`язань по декларації з ПДВ від 20.12.2016р. (за звітний період - грудень 2016р.) фактично було спрямовано на погашення зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим 16.11.2016р. (звітний період - жовтень 2017р.) та частково, в сумі 10 687,7 грн. по декларації від 19.12.2016р. (звітний період - листопад 2017р.);

-в лютому 2017р. оплати на загальну суму 98 737,30 грн. були спрямовані на погашення решти податкового боргу по декларації з ПДВ від 19.12.2016р.;

-в березні 2017р. кошти позивача спрямовувались на погашення податкового боргу по деклараціям з ПДВ, поданим в грудні 2016р., січні 2017р. та лютому 2017р.;

-в квітні 2017р. - кошти частково пішли на сплату ПДВ по деклараціями, поданим в лютому 2017р. та березні 2017 р.;

-в травні 2017р. - на ПДВ по декларації від 18.04.2017р. (звітний період березень 2017р.);

-в червні 2017р. - погашався залишок несплачених податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим в квітні 2017р. та травні 2017р.;

-в липні 2017р. - кошти автоматично спрямовані на погашення боргу з ПДВ по деклараціям, поданим в травні та червні 2017р.;

-в серпні 2017р. - на погашення ПДВ по деклараціям, поданим в червні та липні 2017р.

-у вересні 2017р., черга дійшла до погашення зобов`язання з ПДВ по декларації, поданій в серпні 2017р.;

-в жовтні - по декларації з ПДВ, поданій у вересні 2017р.

-в листопаді 2017р. - по декларації ПДВ, поданій в вересні 2017р та частково в жовтні 2017р.;

-в грудні 2017р. - погашались зобов`язання по деклараціям з ПДВ, поданим в жовтні та частково в листопаді 2017р.

Тобто, протягом 2017 року позивач, не врахувавши, що станом на січень 2017 року в нього є податковий борг, сплачував лише поточні, самостійно визначені податкові зобов`язання з ПДВ. Внаслідок чого черга до їх сплати надходила через 1-2 місяці після спливу законодавчо визначених термінів виконання свого податкового обов`язку.

Суд зазначає, що відповідно до пп. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПК України нарахування пені при нарахуванні суми податкового зобов`язання, визначеного платником податків розпочинається після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання.

Оскільки затримка по сплаті податкових зобов`язань по деклараціям з ПДВ, поданим в 2017р. становила менше 90 днів, пеня за їх несвоєчасну сплату не нараховувалась.

Щодо пені в сумі 239 737,49 грн., яку просить прибрати позивач з інтегрованих карток, нараховувалась ДП ««ПДКВСУ (№54)» при сплаті розстроченого судовими рішеннями податкового боргу.

Так, судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 р. по справі №2а-5 960/12/2070 задоволено позов Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС до ДП «Підприємства Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)» про стягнення коштів за податковим боргом в розмірі 2 882 480,60 грн. Ухвалами Харківського окружного адміністративного суду від 08.08.2012, від 14.07.2014 р. та від 14.07.2016 р. були задоволені заяви відповідача про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2012 по справі №2а-5960/12/2070.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 р. по справі №2а-12235/12/2070 задоволено позов Основ`янської МДПІ м. Харкова Харківської області ДПС до ДП «Підприємства Качанівської виправної колонії управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області (№54)» про стягнення заборгованості в розмірі 1 243 646,27 грн. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 22.04.2013 р. було задоволено заяву відповідача про розстрочення виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 20.11.2012 по справі №2а-12235/12/2070.

З метою виконання зазначених судових рішень було складено відповідний графік погашення сум розстрочених грошових зобов`язань, за яким загальну суму заборгованості було розподілено на суми, які підлягають сплаті щомісячно. Такі суми щомісячно відображались в інтегрованій картці платника.

Позивач вказує, що Головне управління ДФС у Харківській області перерозподіляє напрям зарахування коштів, що надходять від нього в рахунок погашення розстрочених сум, при цьому, повноваженнями на такий перерозподіл контролюючий орган не наділено і обґрунтовує свою позицію висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 13.03.2018р. по справі №804/11355/14.

Разом з тим, у вказаному судовому рішенні зазначено, що статтею 124 Конституції України закріплено принцип обов`язковості судових рішень. Посилаючись на таку статтю суд вказував, що зарахування сплачених платником податків сум податкового боргу повинно здійснюватись контролюючим органом відповідно до графіків погашення заборгованості, розстроченої на підставі судових рішень.

При цьому, як встановлено судом, ГУ ДФС у Харківській області таких вимог дотримується в повному обсязі. Як вже зазначалось, на виконання розстрочених судовими рішеннями сум по справам №2а- 5960/12/2070 та №2а-12235/12/2070 заборгованість було розподілено на суми, які відображались в інтегрованих картках позивача щомісячно.

При погашенні таких розстрочених сум контролюючим органом нараховувалась пеня.

Висновки щодо правомірності нарахування пені на суми податкового боргу, що був розстрочений судовими рішеннями здійснено і Верховним Судом. Зокрема, у постанові від 27.02.2018р. по справі №805/4622/16-а (провадження № К/9901/2235/17). від 08.05.2018р. по справі №802/777/16-а (провадження № К/9901/19309/18) суд зазначив, що судове рішення про стягнення податкового боргу., за яким встановлено порядок його виконання шляхом розстрочення сплати боргу, не звільняє платника податків від відповідальності у вигляді штрафних санкцій та пені, передбачених 126.1 ст. 126 та пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України.

Таким чином, оскільки здійснення контролюючим органом нарахування пені на розстрочені судовими рішеннями суми ґрунтується на положеннях податкового законодавства і відповідає висновкам Верховного Суду, підстав для задоволення позову і виключення з інтегрованих карток ДП ««ПДКВСУ (№54)» 239 737,49 грн. немає.

Також, згідно з підпунктом 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов`язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до вимог пп. 129.1.1 п. 129.1 ст. 129 ПК України після закінчення встановлених ПК України строків погашення узгодженого грошового зобов`язання на суму податкового боргу нараховується пеня, після спливу 90 днів за днем граничного строку сплати самостійно нарахованого грошового зобов`язання.

Згідно з п. 129.3 ст. 129 ПК України нарахування пені закінчується: у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

При цьому, Податковий кодекс України не передбачає в жодні статті якихось особливостей нарахування (або не нарахування) пені на розстрочені судовими рішеннями суми.

Суд вказує, що ПК України чітко регулює питання розстрочення податкового боргу. Таке розстрочення відноситься до функцій та повноважень контролюючого органу (ст. 19, 20 ПК України), здійснюється його керівником (його заступником або уповноваженою особою) та затверджується фінансовим органом місцевого органу виконавчої влади, до бюджету якого зараховуються такі місцеві податки та збори. З дня укладання договору про розстрочення у контролюючого органу виникає право податкової застави виникає (89.1.3. п. 89.1 ст. 89 ПК України). Розстрочення грошових зобов`язань передбачає перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення.

Тобто, виключно контролюючий орган може надавати розстрочення, яке за своєю суттю є сукупністю дій (підписання договору, визначення відсотків, що сплачуються за розстрочення, передання майна у заставу, затвердження органом виконавчої влади) і при якому переносяться терміни сплати податкових зобов`язань.

Саме визначення поняття розстрочення податкового боргу передбачає, що воно здійснюється під відсотки (фактично та ж пеня), а строки сплати переносяться з дня прийняття контролюючим органом відповідного рішення про розстрочення.

При тому, суд прийняв по справам №2а-12235/12/2070, №2а-5960/12/2070 ухвали про розстрочення не податкового боргу, а про розстрочення виконання постанов. Враховуючи, що всі судові рішення, які набрали законної сили контролюючий орган зобов`язаний виконувати, ГУ ДФС у Харківській області в інтегрованих картках відображало суми, як то передбачено в ухвалах. Проте, таке часткове відображення в картках ні на що фактично не впливає. Строки сплати не переносяться. Підстав не нараховувати пеню у відповідача немає. В ухвалах про розстрочення, так само, відсутнє зобов`язання ГУ ДФС у Харківській області не нараховувати в подальшому при надходженні цих розстрочених сум пеню.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є не обґрунтованими, не підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6-9, 139, 242–246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Державного підприємства "Підприємство Державної кримінально - виконавчої служби України (№54)" (пров. Вишневий, буд. 16,м. Харків,61124, код ЄДРПОУ 08680891) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Харківського апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 03 липня 2019 року.

Суддя Зінченко А.В.