Вирок № 82787580, 20.06.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

415/4212/15

1-КП/415/30/19

ВИРОК

Іменем України

20.06.19 року місто Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Грибанової Л.О.

за участю секретаря Кайданович Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду Луганської області кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за №12015130240000924 від 28 квітня 2015 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Лисичанська Луганської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, не судимого, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, –

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця селища Підлиман Борівського району Харківської області, громадянина України, з професійно-технічною освітою, не працюючого, не одруженого, судимого 14 квітня 1999 року Боровським районним судом Харківської області за ст.206 ч.1 КК України (1960 року) до 1 року виправних робіт з відрахуванням 20% заробітку в дохід держави, 06 вересня 1999 року Боровським районним судом за ст.206 ч.2, ст.42 ч.3 КК України (1960 року) до 3 років 03 місяців позбавлення волі, 15 листопада 2002 року Лисичанським міським судом Луганської області за ст.296 ч.3, ст.71 КК України (2001 року) до 4 років позбавлення волі, 26 квітня 2007 року Лисичанським міським судом за ст.125 ч.2, ст.71, ст.72 КК України (2001 року) до 08 місяців позбавлення волі, 05 травня 2009 року Лисичанським міським судом за ст.296 ч.3 КК України (2001 року) до 04 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України (2001 року), з випробуванням на 1 рік, 02 березня 2010 року Лисичанським міським судом за ст.185 ч.1, ст.296 ч.3, ст.342 ч.2, ст.345 ч.2, ст.70 ч.1, ст.71 КК України (2001 року) до 05 років 06 місяців позбавлення волі, зареєстрованого в АДРЕСА_2 , проживаючого у АДРЕСА_3 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, –

за участю сторін кримінального провадження та учасників судового провадження:

прокурора Панасенка В.В.,

захисника Стародубцевої Л.О.,

захисника Мозолєва О.О.,

потерпілого ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

встановив:

28 квітня 2015 року, приблизно о 20 годині 35 хвилин, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , наздогнавши, під час сварки, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, в районі будинку АДРЕСА_4 , потерпілого ОСОБА_4 , та, маючи умисел на грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, безпричинно, висловлюючись грубою нецензурною лайкою, і, діючи з особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному і зухвалому ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, в присутності сторонніх осіб, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5 хвилин, грубому порушенні громадського порядку в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень, – а також, маючи умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, умисно, наніс останньому – 1 удару взутою ногою в область правого вуха, від якого той впав на асфальтове покриття, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді – відкритої черепно-мозкової травми, забиття головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю множинних контузійних очагів обох лобних ділянок, пластинчатої субдуральної гематоми правої скроневої області, множинних переламів за типом тріщин зводу та склепіння черепа, праворуч, пневмоенцифалії, забиття і ссаднин м`яких тканин голови та обличчя, травми правого зовнішнього слухового отвору, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №92 від 29 травня 2015 року – 09 червня 2015 року, а саме, забійна рана в ділянці нижньої губи, ізольовано, відноситься до легкого тілесного ушкодження, заподіявшого короткочасний розлад здоров`я, – а всі тілесні ушкодження, встановлені в ділянці голови, в купі, які призвели до розвитку черепно-мозкової травми, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.

Крім того, 29 листопада 2015 року, приблизно о 05 годині, більш точніший час не встановлено, обвинувачений ОСОБА_1 , перебуваючи в районі будинку АДРЕСА_5 НОМЕР_1 , та, маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою з обвинуваченим ОСОБА_2 , підійшовши, у стані алкогольного сп`яніння, до потерпілого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , і, діючи спільно та погоджено, відповідно до домовленостей, нанесли: обвинувачений ОСОБА_1 – 1 удару пластиковою пляшкою з водою в область обличчя, від якого потерпілий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , впав на землю, прикриваючи голову руками, і, в подальшому, разом, вдвох – і обвинувачений ОСОБА_1 , і обвинувачений ОСОБА_2 нанесли – не менш 10 ударів взутими ногами в область голови та іншим частинам тіла, заподіявши тому тілесні ушкодження у вигляді – закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, астеновегетативного синдрому, забою м`яких тканин обличчя, перенісся, грудної клітки, параобітальної гематоми, праворуч, локального субконьюнктивального крововиливу правого ока, ангіопатії судин сітківки обох очей, гіперметропії слабкого ступеня обох очей, які, відповідно до висновку судово-медичної експертизи за №262 від 30 грудня 2015 року – 05 січня 2016 року, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, і, в подальшому, подолавши супротив і оглянувши одяг, заволоділи мобільним телефоном марки «S-TELL», модель «S3-02», вартістю, відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №580-230/7 від 12 січня 2016 року, 522 гривні 50 копійок, та грошима, в сумі 70 гривень, спричинивши майнову шкоду на загальну суму 592 гривні 50 копійок.

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив злочини, передбачені ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, а саме:

– умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння (ст.121 ч.1 КК України),

– напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб (ст.187 ч.2 КК України),

– хуліганство, тобто, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному і зухвалому ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, в присутності сторонніх осіб, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5 хвилин, грубому порушенні громадського порядку в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень (ст.296 ч.1 КК України).

Таким чином, обвинувачений ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ст.187 ч.2 КК України, а саме, – напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою провину у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальних актах, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив, що час та місце скоєння ним, як одноособово, так і разом з обвинуваченим ОСОБА_2 , інкримінованих органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, а саме:

безпричинному порушенні громадського порядку, що тривало не менше 5 хвилин, та спричиненні під час хуліганських дій потерпілому ОСОБА_4 тяжкого тілесного ушкодження, наздогнавши останнього в районі будинку АДРЕСА_4 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, не розібравшись у ситуації, під час сварки, що перетворилась у бійку, та, відповідно, наносячи тому удари по різним частинам тулуба та голови, наприкінці квітня 2015 року, у вечірній час,

заволодінні мобільним телефоном марки «S-TELL» та грошима, у сумі біля 100 гривень, підійшовши, разом з обвинуваченим ОСОБА_2 , до потерпілого ОСОБА_3 , та, не очікувано для останнього, завдавши – 1 удару пластиковою пляшкою з водою в область голови, від якого потерпілий ОСОБА_3 впав на землю, і, в подальшому, діючи спільно, відповідно до домовленостей, наносячи множинні удари взутими ногами в область голови та іншим частинам тіла, наприкінці листопада 2015 року, у ранковий час,

– викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Кількість, механізм завданих потерпілому ОСОБА_4 та потерпілому ОСОБА_3 ударів, локалізація та встановлені, в подальшому, у останніх судово-медичною експертизою тілесні ушкодження – визнає, як утворені саме від його дій – щодо потерпілого ОСОБА_4 , та як утворені саме від його дій та дій обвинуваченого ОСОБА_2 – щодо потерпілого ОСОБА_3 , однак, достеменно визначені в обвинувальних актах події, які визначає, як відповідаючи дійсності, – не пам`ятає, у зв`язку зі сплиненням певного часу, а також, перебуванням у стані алкогольного сп`яніння. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії в цілому, та, вибачаючись окремо перед кожним потерпілим, додатково зазначивши, щодо відшкодування потерпілому ОСОБА_4 майнової шкоди, пов`язаної з лікуванням останнього внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, завдана потерпілому ОСОБА_3 майнова шкода – не відшкодована, що зобов`язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості, у зв`язку з чим, одночасно визнаючи в повному обсязі цивільні позови прокурора щодо лікування потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у медичних закладах.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, при обставинах, вказаних в обвинувальному акті, визнав повністю, від надання пояснень – відмовився, і, відповідаючи на питання, зазначив обставини, вказані обвинуваченим ОСОБА_1 , та, пояснивши, що час та місце скоєння ним, разом з обвинуваченим ОСОБА_1 , інкримінованого органом досудового розслідування кримінального правопорушення, описаного в обвинувальному акті, а саме, заволодінні мобільним телефоном марки «S-TELL» та грошима, у сумі біля 100 гривень, підійшовши, разом з обвинуваченим ОСОБА_1 , до потерпілого ОСОБА_3 , та, не очікувано для останнього, завдавши, відповідно до домовленостей, множинні удари взутими ногами в область голови та іншим частинам тіла, попередньо збивши потерпілого ОСОБА_3 з ніг на землю, шляхом нанесення удару з боку обвинуваченого ОСОБА_1 пластиковою пляшкою з водою в область голови потерпілого ОСОБА_3 , наприкінці листопада 2015 року, у ранковий час, – викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувались в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. Кількість, механізм завданих потерпілому ОСОБА_3 ударів, локалізація та встановлені, в подальшому, у останнього судово-медичною експертизою тілесні ушкодження – визнає, як утворені саме від його дій та дій обвинуваченого ОСОБА_1 , однак, достеменно визначені в обвинувальному акті події, які визначає, як відповідаючи дійсності, – не пам`ятає, у зв`язку зі сплиненням певного часу, а також, перебуванням у стані алкогольного сп`яніння. У скоєному – щиро розкаявся, перепрошуючи за свої дії в цілому, та, вибачаючись окремо перед потерпілим ОСОБА_3 , завдана останньому майнова шкода – не відшкодована, що зобов`язується усунути найближчим часом, при виникненні певної можливості, у зв`язку з чим, одночасно визнаючи в повному обсязі цивільний позов прокурора щодо лікування потерпілого ОСОБА_3 у медичному закладі.

Крім повного визнання своєї провини обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у інкримінованих кожному органом досудового розслідування злочинах, винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, та обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, викладених в даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду у судовому засіданні.

За епізодом вчинення обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України, 28 квітня 2015 року, – щодо потерпілого ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснив, що наприкінці квітня 2015 року, у вечірній час, опинившись у епіцентрі конфлікту між своїми друзями та невідомими, почав втікати, при цьому, один із незнайомців, як в подальшому з`ясувалось, обвинувачений ОСОБА_1 , наздогнавши його в районі будинку АДРЕСА_4 , та, безпричинно, ображаючи нецензурною лайкою, розпочав бійку, під час якої став наносити удари руками та взутими ногами по різним частинам тіла та голови, від яких він впав на землю, втративши свідомість, у зв`язку з чим, він, в подальшому, звернувся з відповідною заявою до правоохоронців.

Крім вищевикладеного, вина обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України, викладених в даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із Витягу з ЄРДР за №12015130240000924 від 29 квітня 2015 року (том 1 а.с.1,104-105) та Витягу з ЄРДР за №12015130240001383 від 26 червня 2015 року (том 1 а.с.96,104-105) вбачається, що 28 квітня 2015 року, приблизно о 20 годині 35 хвилин, невстановлена особа в районі будинку АДРЕСА_4 скоїла хуліганські дії щодо потерпілого ОСОБА_4 зі спричиненням останньому тілесних ушкоджень.

Із рапорту оперативного чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Цапенка О.М. від 28 квітня 2015 року (том 1 а.с.2) вбачається, що 28 квітня 2015 року до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області надійшла інформація щодо спричинення чоловіку тілесних ушкоджень невідомими особами в районі будинку АДРЕСА_4 .

Із протоколу огляду місця події від 28 квітня 2015 року (том 1 а.с.5-7) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, оглянуто місце скоєння злочину – прилегла до будинку АДРЕСА_4 , територія, під час проведення якого – на ділянці місцевості між 1 та 2 під`їздами вказаного будинку виявлено плями речовини бурого кольору.

Із протоколу огляду місця події від 30 квітня 2015 року (том 1 а.с.16-17) з фототаблицею (том 1 а.с.18) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, додатково оглянуто місце скоєння злочину – прилегла до будинку АДРЕСА_4 , територія, під час проведення якого – на ділянці місцевості між 1 та 2 під`їздами вказаного будинку виявлено плями речовини бурого кольору, які вилучено з асфальтового покриття та упаковано на марлеві тампони.

Із медичної Довідки Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» від 29 квітня 2015 року (том 1 а.с.14) вбачається, що 28 квітня 2015 року до травматологічного відділення Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» з діагнозом – закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забійна рана обличчя, травматичне пошкодження зовнішнього слухового отвору, праворуч, перелам кісток склепіння черепу, алкогольне сп`яніння, – госпіталізовано потерпілого ОСОБА_4

Із медичної Довідки ОСОБА_5 КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» від 05 травня 2015 року (том 2 а.с.46-а) вбачається, що 28 квітня 2015 року до травматологічного відділення Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» з діагнозом – відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю множинних контузійних очагів обох ділянок головного мозку, перелам зводу черепа та склепіння черепа, пневмоцефалія, забої та ссаднини м`яких тканин голови, алкогольне сп`яніння, – госпіталізовано потерпілого ОСОБА_4

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_4 за №92 від 29 травня 2015 року – 09 червня 2015 року (том 1 а.с.57-59) – при звертанні до травматологічного відділення Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» 28 квітня 2015 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлені тілесні ушкодження – набряк м`яких тканин в ділянці обличчя, забійна рана, набряк м`яких тканин в ділянці правої вушної раковини, після обстеження і лікування, потерпілому ОСОБА_4 встановлено заключний клінічний діагноз – відкрита черепно-мозкова травма, забій головного мозку середнього ступеню тяжкості з наявністю множинних контузійних очагів обох лобних ділянок, пластинчата субдуральна гематома правої скроневої області, множинні перелами за типом тріщин зводу та склепіння черепа, праворуч, пневмоенцифалія, забиття і ссаднини м`яких тканин голови та обличчя, травми правого зовнішнього слухового отвору, алкогольне сп`яніння, під час експертизи 09 червня 2015 року у потерпілого ОСОБА_4 виявлено рубець в ділянці нижньої губи, ліворуч, утворились ушкодження від взаємодії з твердими предметами (предметом), можливо в строк та за обставин, вказаних в постанові, у зв`язку з неповним описом тілесних ушкоджень у лікарні, встановити точну кількість отриманих тілесних ушкоджень – не можливо, ймовірно, не менш – двох, тілесні ушкодження, встановлені у потерпілого ОСОБА_4 , могли утворитися, як від завдання ударів взутою ногою, так і при падінні на тверду поверхню з прискоренням, більш ймовірно, що черепно-мозкову травму з множинними переламами склепіння і зводу черепу, потерпілий ОСОБА_4 отримав при падінні на асфальтове покриття з приземленням на праву бічну поверхню голови з прискоренням, встановити, в якому положенні знаходився потерпілий ОСОБА_4 в момент спричинення тілесних ушкоджень – не можливо, всі тілесні ушкодження, встановлені в ділянці голови, в купі, які призвели до розвитку черепно-мозкової травми, встановлені у потерпілого ОСОБА_4 , відносяться до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя, забійна рана в ділянці нижньої губи, ізольовано, відноситься до легкого тілесного ушкодження, заподіявшого короткочасний розлад здоров`я, за даними пред`явленої медичної документації, на момент звертання до лікарні, потерпілий ОСОБА_4 знаходився у стані алкогольного сп`яніння.

Із протоколу проведення слідчого експерименту від 20 червня 2015 року (том 1 а.с.76-79) з фототаблицею (том 1 а.с.80-81) вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 , в присутності понятих, за участю статиста, розповів співробітникам Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області про обставини, що мали місце 28 квітня 2015 року, у вечірній час, в районі будинку АДРЕСА_4 , вказавши на бійку між ним та потерпілим ОСОБА_4 , під час якої він, наздогнавши останнього, безпричинно, не розібравшись в ситуації, став наносити чисельні удари руками та взутими ногами по різним частинам тіла, в тому числі, влучаючи в голову, при цьому, обвинувачений ОСОБА_1 , на місці, в присутності понятих, на статисті вказав на взаєморозташування відносно нього потерпілого ОСОБА_4 під час нанесення ударів, в тому числі, – 1 удару взутою ногою в область правого вуха, і на механізм нанесення зазначених ударів, а також, локалізацію отриманих потерпілим ОСОБА_4 тілесних ушкоджень під час описаних ним подій, що зафіксовано у відповідній фототаблиці.

За епізодом вчинення обвинуваченими ОСОБА_1 та ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, 29 листопада 2015 року, – щодо потерпілого ОСОБА_3

Потерпілий ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що 29 листопада 2015 року, приблизно о 05 годині, працюючи охоронцем у Лисичанській КЛПУ «ЦМЛ імені Титова», відповідно до виконання своїх функціональних обов`язків, здійснював обхід приміщення нижнього корпусу медичного закладу, під час чого угледів незнайомих хлопців, як пізніше з`ясувалось – обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , яких він, крім того, впізнає у судовому засіданні безпосередньо як осіб, що скоїли відносно нього напад, та які наказали йому зупинитись. В подальшому, зазначені молодики, один з яких, а саме, обвинувачений ОСОБА_1 , підбігши, завдав удару пляшкою по голові, від якого він впав на землю, стали наносити йому чисельні дари руками та взутими ногами по різним частинам тіла та кінцівкам, влучаючи також в голову, і, подолавши з його боку опір, обшукавши кишені його одежі, забрали мобільний телефон марки «S-TELL» та гроші в сумі біля 70 гривень, у зв`язку з чим він, прийшовши до тями, викликав правоохоронців, при цьому, після скоєння злочину, один із нападників – обвинувачений ОСОБА_1 , підходив до нього під час огляду місця події правоохоронцями, цікавившись, що саме трапилось.

Крім вищевикладеного, вина обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, викладеного в даному вироку, підтверджується наступними дослідженими та перевіреними у судовому засіданні доказами, сприйнятими безпосередньо судом під час судового розгляду.

Із Витягу з ЄРДР за №12015130240002616 від 29 листопада 2015 року (том 2 а.с.1,108-109) вбачається, що 29 листопада 2015 року, приблизно о 05 годині, невстановлені особи в районі будинку АДРЕСА_6 міста Лисичанська відкрито заволоділи майном потерпілого ОСОБА_3 – мобільним телефоном марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , та грошовими коштами в сумі 70 гривень, спричинивши останньому тілесні ушкодження у виді – струсу головного мозку?, забиття, підшкіряної гематоми повік правого ока, забиття кісток носу, м`яких тканин обличчя, забиття грудної клітини, праворуч.

Із рапорту старшого інспектора-чергового Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області Цапенка О.М. від 29 листопада 2015 року (том 2 а.с.2) вбачається, що 29 листопада 2015 року до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області звернувся потерпілий ОСОБА_3 з інформацією щодо скоєного відносно останнього злочину – заволодіння мобільним телефоном марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , та грошовими коштами в сумі 70 гривень, зі спричиненням тілесних ушкоджень у виді – струсу головного мозку?, забиття, підшкіряної гематоми повік правого ока, забиття кісток носу, м`яких тканин обличчя, забиття грудної клітини, праворуч, – 29 листопада 2015 року, приблизно о 05 годині, на території Лисичанській КЛПУ «ЦМЛ імені Титова», по проспекту Леніна, 134, міста Лисичанська, де він працює охоронцем, з боку невідомих осіб.

Із протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення або таке, що готується, від 29 листопада 2015 року (том 2 а.с.3) вбачається, що 29 листопада 2015 року, о 08 годині 20 хвилин, потерпілий ОСОБА_3 звернувся до Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області з заявою щодо вчиненого відносно останнього злочину, вказавши на 2 невідомих осіб, які 29 листопада 2015 року, приблизно о 05 годині, спричинивши йому тілесні ушкодження, на території Лисичанській КЛПУ «ЦМЛ імені Титова», по проспекту Леніна, 134, міста Лисичанська, де він працює охоронцем, заволоділи належним йому мобільним телефоном марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , та грошовими коштами в сумі 70 гривень.

Із медичної довідки травмпункту Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова» від 29 листопада 2015 року (том 2 а.с.27) вбачається, що 29 листопада 2015 року, о 05 годині 30 хвилин, потерпілому ОСОБА_3 , у зазначеній медичній установі, після відповідного огляду, встановлено діагноз – струс головного мозку?, забій, підшкіряна гематома повіки правого ока, забиття кісток носу, м`яких тканин обличчя, забиття грудної клітини, праворуч.

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи потерпілого ОСОБА_3 за №262 від 30 грудня 2015 року – 05 січня 2016 року (том 2 а.с.97-98) – при звертанні до травмпункту 29 листопада 2015 року потерпілому ОСОБА_3 було встановлено діагноз – струс головного мозку?, забій, підшкіряна гематома повіки правого ока, забиття кісток носу, м`яких тканин обличчя, забиття грудної клітини, праворуч, під час госпіталізації у неврологічне відділення 29 листопада 2015 року у потерпілого ОСОБА_3 було виявлено – параорбітальна гематома, праворуч, локальний субконьюнктивальний крововилив, при рентгенобстеженні потерпілого ОСОБА_3 29 листопада 2015 року – переламів кісток носу, а також, кісток правої половини грудної клітини – не виявлено, 11 грудня 2015 року потерпілого ОСОБА_3 виписано на амбулаторне лікування, виставлено заключний клінічний діагноз – закрита черепно-мозкова травма (виробнича – 29 листопада 2015 року), струс головного мозку, астеновегетативний синдром, забій м`яких тканин обличчя, перенісся, грудної клітки, параобітальна гематома, праворуч, локальний субконьюнктивальний крововилив правого ока, ангиопатія судин сітківки обох очей, гіперметропія слабкого ступеня обох очей, з приводу даної травми потерпілий ОСОБА_3 продовжував амбулаторне лікування у невропатолога до 01 січня 2016 року з діагнозом – закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, під час експертизи потерпілого ОСОБА_3 30 грудня 2015 року будь-яких тілесних ушкоджень – не виявлено, утворились ушкодження від взаємодії з тупими твердими предметами, ймовірно, в строк та за обставин, вказаних у постанові, тобто, 29 листопада 2015 року, дані ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, так як при струсі головного мозку, під час звичайної його течії, для повного одужання, необхідний термін менш 3 тижнів, тривалість лікування потерпілого ОСОБА_3 може бути обумовлена загостренням наявних у нього захворювань, а саме, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету.

Із протоколу огляду місця події від 29 листопада 2015 року (том 2 а.с.9-11) з фототаблицею (том 2 а.с.12) та схемою (том 2 а.с.13) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, за участю потерпілого ОСОБА_3 , оглянуто місце скоєння злочину – прилегла до приміщення Лисичанської КЛПУ «ЦМЛ імені Титова», по проспекту Леніна, 134, міста Лисичанська територія.

Із протоколу огляду місця події від 30 листопада 2015 року (том 2 а.с.47) з фототаблицею (том 2 а.с.48) вбачається, що співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, у обвинуваченого ОСОБА_2 , за письмовою заявою останнього від 30 листопада 2015 року щодо добровільної видачі (том 2 а.с.46), виявлено та вилучено – мобільний телефон марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , у корпусі чорного кольору, з металевими вставками сріблястого кольору.

Із копії документів гарантійного обслуговування мобільного телефону (том 2 а.с.28) вбачається законність придбання потерпілим ОСОБА_3 мобільного телефону марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , – 29 вересня 2015 року.

Із інформації магазину ПП « ОСОБА_6 » (том 2 а.с.67) вбачається, що вартість мобільного телефону марки «S-TELL», модель «S3-02», стандартної модифікації, у стандартному корпусі чорного кольору, зі стальними вставками на бокових поверхнях, станом на 29 листопада 2015 року, складає 555 гривень.

Відповідно до висновку судової товарознавчої експертизи за №580-230/7 від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.101-104) з фототаблицею (том 2 а.с.105) – залишкова вартість мобільного телефону марки «S-TELL», модель «S3-02», на момент скоєння кримінального правопорушення, з урахуванням фізичного зносу, за умови вільного ціноутворення на території України, може складати 522 гривні 50 копійок.

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 01 грудня 2015 року (том 2 а.с.55-58) з фототаблицею (том 2 а.с.59-60) вбачається, що 01 грудня 2015 року, в період часу з 12 години 05 хвилин до 12 години 40 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, потерпілому ОСОБА_3 запропоновано впізнати особу, що скоїла відносно останнього розбійний напад, на що потерпілий ОСОБА_3 , погодившись, вказав, що зможе впізнати особу, яка 29 листопада 2015 року, спричинивши йому тілесні ушкодження, заволоділа належним йому майном, і, в подальшому, потерпілий ОСОБА_3 , в присутності понятих, серед 4 осіб чоловічої статі, які самостійно, згідно свого волевиявлення, зайняти відповідні місця, впізнав молодика під №1, яким, відповідно до відмітки органу досудового розслідування у протоколі, і є саме обвинувачений ОСОБА_2

Із протоколу пред`явлення особи для впізнання від 01 грудня 2015 року (том 2 а.с.61-64) з фототаблицею (том 2 а.с.65-66) вбачається, що 01 грудня 2015 року, в період часу з 11 години 10 хвилин до 11 години 50 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, потерпілому ОСОБА_3 запропоновано впізнати особу, що скоїла відносно останнього розбійний напад, на що потерпілий ОСОБА_3 , погодившись, вказав, що зможе впізнати особу, яка 29 листопада 2015 року, спричинивши йому тілесні ушкодження, заволоділа належним йому майном, і, в подальшому, потерпілий ОСОБА_3 , в присутності понятих, серед 4 осіб чоловічої статі, які самостійно, згідно свого волевиявлення, зайняти відповідні місця, впізнав молодика під №1, яким, відповідно до відмітки органу досудового розслідування у протоколі, і є саме обвинувачений ОСОБА_1 , додатково зазначивши, що саме вказаний ним хлопець підходив до місця події після вчинення злочину, цікавившись, що саме трапилось.

Із протоколу пред`явлення фотокарток для впізнання з фототаблицею від 21 січня 2016 року (том 2 а.с.130-132) вбачається, що 21 січня 2016 року, в період часу з 10 години 30 хвилин до 10 години 45 хвилин, співробітниками Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області, в присутності понятих, свідку ОСОБА_7 надано 4 фотокартки осіб чоловічої статі, серед яких свідок ОСОБА_7 , в присутності понятих, впізнала чоловіка на фотокартці під №2, який 29 листопада 2015 року, вранці, під час огляду місця події правоохоронцями, підходив до місця вчинення злочину, де в той час перебували – потерпілий ОСОБА_3 , безпосередньо вона та поліціанти, цікавившись, що саме трапилось, та яким, відповідно до Довідки органу досудового розслідування, долученої до протоколу (том 2 а.с.133), і є саме обвинувачений ОСОБА_1

Із розписки потерпілого ОСОБА_3 від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.106-б) вбачається, що потерпілий ОСОБА_3 отримав від правоохоронців належний саме йому мобільний телефон марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , у корпусі чорного кольору, з металевими вставками сріблястого кольору.

На підставі викладеного, суд, оцінюючи в сукупності – надані в судовому засіданні пояснення обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , пояснення потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , сприйняті безпосередньо судом під час судового розгляду щодо відомих обставин у кримінальному провадженні, що мають значення для цього кримінального провадження, а також, досліджені, переперевірені та оголошені у судовому засіданні докази, які погоджуються з поясненнями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і потерплих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не суперечать встановленим під час судового засідання обставинам, та, відповідно, не викликають сумнівів, з урахуванням матеріалів кримінального провадження, в тому числі, і що характеризують особу обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , – за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, і, одночасно, оцінюючи кожний доказ – з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, – з точки зору достатності та взаємозв`язку, для прийняття відповідного процесуального рішення, і, відповідно, ухвалюючи судове рішення за матеріалами кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 – за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, та ОСОБА_2 – за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, – яке, на підставі ст.370 КПК України, – повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому, законним – є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених КПК України, обґрунтованим – є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом, відповідно до ст.94 КПК України, вмотивованим – є рішення, в якому наведенні належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення, – вважає, що винуватість обвинувачених у скоєнні –

ОСОБА_1 .:

– умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто, умисного тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння (ст.121 ч.1 КК України),

– нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб (ст.187 ч.2 КК України),

– хуліганства, тобто, грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, яка виявилася – в нахабному поводженні, неповазі до установ суспільного життя, явному і зухвалому ігноруванні та нехтуванні елементарними правилами поведінки, в присутності сторонніх осіб, тривалому та безперервному, на протязі не менше 5 хвилин, грубому порушенні громадського порядку в частині забезпечення належних умов відпочинку та існування громадянина в суспільстві, насильстві та спричиненні тілесних ушкоджень (ст.296 ч.1 КК України),

ОСОБА_2 :

– нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу (розбій), за попередньою змовою групою осіб,

– доведено, і дії останніх вірно і обґрунтовано кваліфіковано: обвинуваченого ОСОБА_1 – за ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, обвинуваченого ОСОБА_2 – за ст.187 ч.2 КК України, відповідно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання: скоєні обвинуваченим ОСОБА_1 кримінальні правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості (ст.296 ч.1 КК України) та тяжких (ст.121 ч.1, ст.187 ч.2 КК України), обвинувачений ОСОБА_1 – не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (том 1 а.с.88, том 2 а.с.31), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочинів, наявність захворювання – виразки шлунку, а також, ту обставину, що обвинувачений вперше притягається до кримінальної відповідальності (том 1 а.с.24-25, том 2 а.с.32-33).

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочинів особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, та вчинення злочину щодо особи похилого віку (том 2 а.с.21-23).

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_2 , покарання, суд, на підставі ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання: скоєне обвинуваченим ОСОБА_2 кримінальне правопорушення, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів, обвинувачений ОСОБА_2 – не працює, має постійне місце проживання і у побуті за місцем мешкання – характеризується позитивно (том 2 а.с.37), у скоєному – щиро розкаявся.

В якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , згідно зі ст.66 КК України, суд визнає щире каяття, визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину, а також, наявність тяжкого захворювання – туберкульозу легенів.

В якості обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_2 , згідно зі ст.67 КК України, суд визнає вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, рецидив злочинів та вчинення злочину щодо особи похилого віку (том 2 а.с.21-23).

Приймаючи до уваги вищенаведене, а також, беручи до уваги обставини інкримінованих обвинуваченому ОСОБА_1 злочинів, і, одночасно, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_1 , який – не працює, однак, має постійне місце мешкання, за місцем проживання та у побуті – має позитивну побутову характеристику, вперше притягається до кримінальної відповідальності, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, активно сприяв розкриттю інкримінованих кримінальних правопорушень, при цьому, також, враховуючи стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 , роль та ступінь участі останнього у вчиненні злочинів, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, в тому числі, і скоєння одного із інкримінованих кримінальних правопорушень – стосовно особи похилого віку, а також, беручи до уваги думку потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у судових засіданнях під час судового розгляду, які наполягали на призначенні обвинуваченим справедливого покарання, і, одночасно, враховуючи суспільну небезпеку злочинних діянь, в тому числі, і пов`язану зі спричиненням тілесних ушкоджень, – суд, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, – вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкціями ст.121 ч.1, ст.187 ч.2 КК України, а також, із застосуванням додаткового покарання – у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.187 ч.2 КК України, і – у виді обмеження волі, в межах, передбачених санкцією ст.296 ч.1 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв умисні злочини, два з яких, а саме, передбачені ст.121 ч.1, ст.187 ч.2 КК України, відповідно до положень ст.12 КК України, відносяться до категорії тяжких кримінальних правопорушень і є злочинами, спрямованими проти життя та здоров`я особи, в той час, як людина, її життя і здоров`я, відповідно до Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, – інший злочин, передбачений ст.296 ч.1 КК України, – є злочином проти громадського порядку, крім того, інкриміновані кримінальні правопорушення – вчинено із застосуванням насильства, у зв`язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливо лише за умови призначення покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, так як, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, застосування судом додаткового покарання – у виді конфіскації майна, під час призначення обвинуваченому ОСОБА_1 основного покарання – у виді позбавлення волі, передбачених санкцією ст.187 ч.2 КК України, відповідно до положень ст.59 КК України, – обумовлено тяжкістю кримінального правопорушення і корисливим мотивом протиправних дій, інкримінованих в провину останньому.

І, оскільки, обвинувачений ОСОБА_1 скоїв більш одного злочину, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 остаточного покарання, суд вважає за необхідне застосувати положення ст.70 ч.1 КК України, призначивши обвинуваченому ОСОБА_1 остаточне покарання, за сукупністю злочинів, – шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 , відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 грудня 2015 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.89), – слід обчислювати з 02 грудня 2015 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.

Крім того, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_1 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 02 грудня 2015 року (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 грудня 2015 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.89), – до 20 червня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до Правового висновку Великої Палати Верховного Суду (Постанова ВС по справі за №663/537/17 (провадження за №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року) – щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), – якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який, в такому разі, має переживаючу (ультраактивну) дію, і застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року – є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України, – не допускається, так як закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України).

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 02 грудня 2015 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 (том 2 а.с.89), – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , враховуючи вищенаведене, і, одночасно, беручи до уваги суспільну небезпеку вчинених останнім протиправних дій, наслідком яких є спричинення тілесних ушкоджень, роль та ступінь участі обвинуваченого ОСОБА_2 у скоєнні злочину, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, а також, приймаючи до уваги вчинення кримінального правопорушення – стосовно особи похилого віку, при цьому, також, враховуючи данні про особу обвинуваченого ОСОБА_2 , який – не працює, однак, має постійне місце проживання, позитивно характеризується за місцем мешкання та у побуті, страждає на тяжке захворювання, у судовому засіданні – в повному обсязі визнав свою провину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, щиро розкаявся та вибачався за скоєне, окремо вибачаючись перед потерпілим ОСОБА_3 за вчинене злочинне діяння, – суд, оцінюючи зазначені обставини в їх сукупності, також вважає за необхідне призначити – у виді позбавлення волі, в межах, передбачених санкцією ст.187 ч.2 КК України, та – із застосуванням додаткового покарання – у виді конфіскації майна, передбаченого санкцією ст.187 ч.2 КК України, оскільки, обвинувачений ОСОБА_2 скоїв умисний злочин, який, відповідно до положень ст.12 КК України, відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень та є пов`язаним з посяганням на життя та здоров`я особи, в той час, як людина, її життя і здоров`я, відповідно до Конституції України, є найвищою соціальною цінністю, крім того, інкримінований злочин – вчинено із застосуванням насильства та в короткий проміжок часу після звільнення з місць позбавлення волі, де обвинувачений відбував покарання за попереднім вироком суду, за скоєння умисних кримінальних правопорушень, у зв`язку з чим, на думку суду, виправлення обвинуваченого ОСОБА_2 можливо лише із застосуванням покарання, пов`язаного з ізоляцією від суспільства, – у виді позбавлення волі, що, на переконання суду, буде необхідним та достатнім для досягнення мети виправлення та попередження нових злочинів, оскільки, покарання, відповідно до положень ст.50 КК України, має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також, запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

При цьому, застосування судом додаткового покарання – у виді конфіскації майна, під час призначення обвинуваченому ОСОБА_2 основного покарання – у виді позбавлення волі, передбачених санкцією ст.187 ч.2 КК України, відповідно до положень ст.59 КК України, – обумовлено тяжкістю кримінального правопорушення і корисливим мотивом протиправних дій, інкримінованих в провину останньому.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 20 січня 2016 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 (том 2 а.с.120-121), – слід обчислювати з 20 січня 2016 року, оскільки, термін перебування під вартою, відповідно до вимог кримінального та кримінально-процесуального законодавства, зараховується судом у строк покарання, призначеного вироком суду, за правилами, встановленими ст.72 ч.5 КК України, і строк тримання під вартою, згідно зі ст.197 ч.2 КПК України, обчислюється – з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого, – з моменту затримання.

Крім того, суд, прийшовши до переконання призначення обвинуваченому ОСОБА_2 покарання – у виді позбавлення волі, а також, враховуючи положення ст.72 ч.5 КК України (в редакції ст.72 ч.5 КК України – до змін, внесених, на підставі Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року), – вважає за необхідне зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення в межах того самого кримінального провадження, за період з 20 січня 2016 року (Ухвала слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 20 січня 2016 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 (том 2 а.с.120-121), – до 20 червня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, оскільки, відповідно до Правового висновку Великої Палати Верховного Суду (Постанова ВС по справі за №663/537/17 (провадження за №13-31кс18) від 29 серпня 2018 року) – щодо застосування норми права, передбаченої ст.72 ч.5 КК України (зарахування строку попереднього ув`язнення у строк покарання), – якщо особа вчинила злочин до 20 червня 2017 року (включно) і щодо неї продовжували застосовуватися заходи попереднього ув`язнення після 21 червня 2017 року, тобто після набрання чинності Законом №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ст.72 ч.5 КК України (в редакції Закону №838-VІІІ від 26 листопада 2015 року, який, в такому разі, має переживаючу (ультраактивну) дію, і застосування до таких випадків Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року – є неправильним, оскільки зворотна дія Закону №2046-VІІІ від 18 травня 2017 року, як такого, що «іншим чином погіршує становище особи», відповідно до ст.5 ч.2 КК України, – не допускається, так як закон про кримінальну відповідальність, що встановлює злочинність діяння, посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, не має зворотної дії в часі (ст.5 ч.2 КК України).

Підстав щодо зміни або скасування запобіжного заходу – у вигляді тримання під вартою, застосованого, відповідно до Ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду «Про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою» від 20 січня 2016 року, у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 (том 2 а.с.120-121), – суд не вбачає, і зазначене питання учасниками даного кримінального провадження – не ставилось.

Процесуальні витрати по справі – в сумі 614 гривень 40 копійок (том 2 а.с.106), пов`язані із залученням експертів, під час проведення судової товарознавчої експертизи за №580-230/7 від 12 січня 2016 року (том 2 а.с.101-105), з метою встановлення заподіяної потерпілому ОСОБА_3 майнової шкоди, в рамках досудового розслідування кримінального провадження стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, підлягають стягненню з обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в дохід держави (отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300), в рівних частках, по 307 гривень 20 копійок з кожного.

Позов прокурора в інтересах держави – в особі Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова» КУ «Територіальне медичне об`єднання міста Лисичанська» до обвинуваченого ОСОБА_1 – «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого» – у розмірі 6402 гривні 05 копійок, витрачених установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_4 у травматологічному відділенні Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова», у період часу з 28 квітня 2015 року до 21 травня 2015 року (том 1 а.с.92-93), на підставі ст.1166 ЦК України, – підлягає задоволенню в повному обсязі, сума спричиненого збитку підтверджується довідкою медичного закладу (том 1 а.с.91).

Позов прокурора в інтересах держави – в особі Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова» КУ «Територіальне медичне об`єднання міста Лисичанська» до обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого» – у розмірі 2511 гривень 72 копійки, витрачених установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 у неврологічному відділенні Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова», у період часу з 29 листопада 2015 року до 11 грудня 2015 року (том 2 а.с.156-157), на підставі ст.1166 ЦК України, – підлягає задоволенню в повному обсязі: з обвинуваченого ОСОБА_1 – у сумі 1255 гривень 86 копійок, і з обвинуваченого ОСОБА_2 – у сумі 1255 гривень 86 копійок, сума спричиненого збитку підтверджується довідкою медичного закладу (том 2 а.с.99).

Цивільні позови у встановленому законом порядку потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 – не заявлені, що не позбавляє останніх права звернутися до суду з відповідними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази по справі:

змив речовини бурого кольору, контрольний відрізок носія, що знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України (том 1 а.с.19,20),

– підлягають зберіганню в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України,

мобільний телефон марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 (том 2 а.с.106-а,106-б),

– підлягає поверненню потерпілому ОСОБА_3

Керуючись ст.369-ст.371, ст.373, ст.374 КПК України, суд, –

ухвалив:

ОСОБА_1 – визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.187 ч.2, ст.296 ч.1 КК України, та призначити йому покарання:

за ст.121 ч.1 КК України – у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років,

за ст.187 ч.2 КК України – у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 03 (три) місяці з конфіскацією всього належного йому майна,

за ст.296 ч.1 КК України – у виді обмеження волі на строк 5 (п`ять) років.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання – у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років 03 (три) місяці з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_1 обчислювати з 02 грудня 2015 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 02 грудня 2015 року до 20 червня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – у вигляді тримання під вартою.

ОСОБА_2 – визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.187 ч.2 КК України, та призначити йому покарання – у виді позбавлення волі на строк 7 (сім) років з конфіскацією всього належного йому майна.

Початок строку відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_2 обчислювати з 20 січня 2016 року. Зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 строк попереднього ув`язнення з 20 січня 2016 року до 20 червня 2019 року, включно: з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід у відношенні обвинуваченого ОСОБА_2 , до набуття вироком законної сили, залишити попередній, – у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

307 (триста сім) гривень 20 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №580-230/7 від 12 січня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави:

(отримувач – УК у місті Лисичанську (місто Лисичанськ) 24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300)

307 (триста сім) гривень 20 копійок за проведення судової товарознавчої експертизи за №580-230/7 від 12 січня 2016 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави – в особі Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова» КУ «Територіальне медичне об`єднання міста Лисичанська» – 6402 (шість тисяч чотириста дві) гривні 05 копійок, витрачених установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_4 у травматологічному відділенні Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави – в особі Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова» КУ «Територіальне медичне об`єднання міста Лисичанська» – 1255 (одну тисячу двісті п`ятдесят п`ять) гривень 86 копійок, витрачених установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у неврологічному відділенні Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова».

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави – в особі Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова» КУ «Територіальне медичне об`єднання міста Лисичанська» – 1255 (одну тисячу двісті п`ятдесят п`ять) гривень 86 копійок, витрачених установою охорони здоров`я на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 у неврологічному відділенні Лисичанської КЛПУ «Центральна міська лікарня імені Титова».

Речові докази по справі:

змив речовини бурого кольору, контрольний відрізок носія, що знаходяться на зберіганні в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України,

– зберігати в матеріалах кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст.121 ч.1, ст.296 ч.1 КК України,

мобільний телефон марки «S-TELL», модель «S3-02», ІМЕІ № НОМЕР_2 , що знаходиться на зберіганні у потерпілого ОСОБА_3 ,

– повернути потерпілому ОСОБА_3 .

На вирок суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського Апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.395 КПК України, якщо таку скаргу не буде подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копію вироку суду негайно, після його проголошення, вручити обвинуваченим та прокуророві.

Суддя: