Вирок № 82787442, 01.07.2019, Лисичанський міський суд Луганської області

у.н. 415/2707/18

н.п. 1-кп/415/175/19

ВИРОК

Іменем України

01 липня 2019 року м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області в складі:

головуючого судді Шевченко О.В.

секретаря судового засідання Зіньковської Ю.О.

номер кримінального провадження, внесеного 25.01.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240000249

номер кримінального провадження, внесеного 05.03.2018 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12018130240000558

про обвинувачення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Луганська, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, непрацюючого, неодруженого, судимого 27 січня 2003 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст.309 ч.2 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном на 2 роки; 16 липня 2004 року Ленінським районним судом м. Луганська за ч.1 ст.15 - ч.3 ст.185 КК України до позбавлення волі на 1 рік 6 місяців; 25 березня 2008 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст.185 ч.2, ст.185 ч.3, ст.190 ч.2, ст.263 ч.1, ст.395, ч.1 ст.70 КК України до позбавлення волі на 2 роки 2 місяці; 02 грудня 2009 року Новоайдарським районним судом Луганської області за ст.309 ч.2 КК України до позбавлення волі строком на 2 роки; 27 лютого 2012 року Артемівським районним судом м. Луганська за ст.395 КК України до арешту строком на 1 місяць; 17 січня 2013 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст.190 ч.2 КК України до позбавлення волі на 3 роки, на підставі ст.75 КК України з випробувальним терміном строком на 2 роки; 22 липня 2013 року Артемівським районним судом м. Луганська за ст.185 ч.2, ст.301 ч.2, ст.70 ч.1, ст.71 КК України до позбавлення волі на 3 роки 1 місяць; 03 вересня 2013 року Жовтневим районним судом м. Луганська за ст.309 ч.2, ст.263 ч.2, ст.70 ч.1 КК України до позбавлення волі на 3 роки 2 місяці; 29 листопада 2013 року Ленінським районним судом м. Луганська за ст.309 ч.2, ст.311 ч.1, ст.263 ч.2, ст.70 ч.1 КК України до позбавлення волі на 3 роки 5 місяців, звільненого 29 вересня 2016 року по відбуттю строку покарання, інвалідом не являється, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю:

прокурора Можнякова Р.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні зазначене кримінальне провадження,

У С Т А Н О В И В

04 січня 2018 року приблизно о 10.00 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у тролейбусі, який рухався по маршруту від зупинки «Завод Пролетарій» до зупинки «Центральний базар» м. Лисичанська Луганської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з зовнішньої кишені пальто потерпілої ОСОБА_2 , мобільний телефон марки «Samsung» модель «SGH-C120», вартістю 200 гривень, згідно висновку експерта № 19/113/9-452е від 28 березня 2018 року, спричинивши останній майнову шкоду на вказану суму.

25 січня 2018 року приблизно о 13.00 годині, обвинувачений ОСОБА_1 , маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, знаходячись у тролейбусі, який рухався по маршруту від зупинки «Центральний базар» до зупинки «Завод Пролетарій» м. Лисичанська Луганської області, шляхом вільного доступу, повторно, таємно викрав з зовнішньої кишені пальто потерпілої ОСОБА_3 , мобільний телефон «Nокіа 216», імей: НОМЕР_1 , вартість 540 гривень, згідно висновку експерта № 19/113/9-3/205е від 23 лютого 2018 року, спричинивши останній майнову шкоду на вказану суму.

Таким чином, ОСОБА_1 , своїми умисними протиправними діями вчинив таємні викрадення чужого майна (крадіжки), вчинені повторно, тобто кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст.185 КК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України, визнав повністю. Користуючись правом, відповідно до ст. 63 Конституції України, відмовився давати пояснення у суді. Відповідаючи на питання суду зазначив, що час, місце та спосіб вчинення ним інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальних актах, викладені вірно та відповідають дійсності, і він їх у повному обсязі підтверджує. У скоєному щиро розкаявся, вину усвідомив, розповів співробітникам поліції куди продав мобільні телефони. Просив пробачити його та призначити не суворе покарання. Вчиняв злочини через скрутне матеріальне становище.

Судом встановлено, що обвинувачений та інші учасники судового провадження не оспорюють обставини справи і правильно розуміють зміст цих обставин, окрім того, відсутні будь-які сумніви у добровільності їхньої позиції. Заслухавши думку учасників судового провадження та роз`яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України, суд при визначенні обсягу доказів, що підлягають дослідженню, обмежився відповідями обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду і дослідженням матеріалів кримінального провадження, що характеризують особу останнього, визначивши відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

За таких обставин, суд, вислухавши відповіді обвинуваченого ОСОБА_1 на питання суду та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу обвинуваченого, приходить до висновку, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у скоєнні таємних викрадень чужого майна (крадіжок), вчинених повторно, повністю доведена та кваліфікує дії останнього за ч. 2 ст. 185 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України, враховує:

- ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості;

- особу винного, який офіційно не працює, має постійне місце проживання, неодружений, у побуті за місцем мешкання характеризується задовільно, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, знаходиться на обліку у наркологічному диспансері з січня 2018 року з діагнозом наркоманія, раніше судимий;

- обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

У якості обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, згідно до ст. 66 КК України, суд приймає визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

У якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочину.

Приймаючи до уваги вищевикладене, з урахуванням загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, а також враховуючи вимоги ст. 65 КК України, про те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, беручи до уваги відомості про особу обвинуваченого та його репутацію, який не працює, неодноразово судимий, єдиного джерела доходів не має, вчинив умисні корисливі злочини середньої тяжкості, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі у межах, передбачених санкцією частини 2 статті 185 КК України.

Разом з тим, приймаючи до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання являється не тільки карою за вчинений злочин, а має мету виправлення та перевиховання засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів, враховуючи обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченого - визнання вини, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, усвідомлення характеру своєї протиправної поведінки і її наслідків, який в судовому засіданні вибачився за вчинене, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні надавав правдиві свідчення про обставини вчиненого ним злочину, має постійне місце проживання, за яким характеризується задовільно, з урахуванням думки потерпілих, які щодо призначеного покарання посилалися на розсуд суду, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 можливе зі звільненням від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку, передбаченого ч. 4 ст. 75 КК України, та з покладенням ряду обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України. Таке покарання суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_1 , адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Відповідно до статті 33 КК України, сукупністю злочинів є вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за жоден з яких її не було засуджено. Врахувавши викладене, а також те, що ОСОБА_1 вчинив 2 (два) тотожних злочини, суд дійшов висновку про правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України за всіма епізодами крадіжок, а не за кожен із них окремо, оскільки вони підпадають під дію однієї і тієї ж частини статті закону України про кримінальну відповідальність і повторної кваліфікації не потребують. У зв`язку з чим, суд не вбачає підстав для застосування ч. 1 ст. 70 КК України.

Підстав для обрання запобіжного заходу до набрання вироком законної сили у відношенні обвинуваченого ОСОБА_1 , суд не вбачає.

Цивільний позов у встановленому законом порядку потерпілими не пред`явлено, що не позбавляє права останніх, відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, звернутися до суду з відповідним позовом у порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. ст. 122, 124 КПК України, процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь держави.

Питання щодо речових доказів вирішується судом, відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 369 - 371, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 , до набрання вироком законної сили, не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави, процесуальні витрати у розмірі 858 (вісімсот п`ятдесят вісім) гривень за проведення:

товарознавчої експертизи №19/113/9-3/205е від 23.02.2018, вартістю 572 (п`ятсот сімдесят дві) гривні 00 копійок,

товарознавчої експертизи №19/113/9-452е від 28.03.2018, вартістю 286 (двісті вісімдесят шість) гривні 00 копійок (отримувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ – 37800278, банк – Казначейство України (ЕАП), МФО – 899998, рахунок – 31112115012051, код класифікації доходів бюджету – 24060300).

Речові докази, відповідно до постанов слідчого СВ Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 26 березня 2018 року - квитанції про здачу мобільних телефонів до ломбарду, які долучені до матеріалів кримінального провадження – залишити у матеріалах кримінального провадження.

На вирок суду протягом 30 днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України, цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч.2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору, в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.

Суддя О.В. Шевченко