Рішення № 82786766, 03.07.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 липня 2019 р. Справа № 120/1628/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (далі - відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що отримує трудову пенсію за вислугу років у відповідності до Закону України "Про пенсійне забезпечення" та яка була призначена йому відповідачем в 1991 році. Відповідно до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, його розмір пенсії з 01.03.2019 має складати 16466,92 грн., але відповідачем неправомірно обмежено розмір пенсії сумою 14970 грн. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними та зазначає, що в п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII законодавець передбачив застереження стосовного того, що дія положень Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовуються до пенсій, які призначаються з 01.01.2016. Окрім того, згідно із абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України від 08.07.2011 №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, тобто 01.10.2011.

Незгода позивача із такими діями відповідача, які полягають в обмеженні його пенсії максимальним розміром, зумовили його звернення до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 24.05.2019 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зокрема зазначає, що відповідно до положень ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а тому підстави для виплати позивачу пенсії в розмірі 16466,92 грн. відсутні.

24.06.2019 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в місті Вінниці та отримує пенсію за вислугу років як працівник льотно-випробувального складу відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідно до Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.1992 №418, його розмір пенсії з 01.03.2019 має складати 16466,92 грн., але відповідачем обмежено розмір пенсії сумою 14970 грн.

Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, а тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Відповідно до п. 7 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 29.07.2015 р. №529) пенсії за вислугу років працівникам льотно-випробного складу призначаються у розмірі 55 процентів заробітку (пункт 6 цього Порядку) і за кожний рік вислуги (у чоловіків - понад 30 років і у жінок - понад 25 років) пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії за віком. За кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах згідно з пунктом "а" статті 13 та статтею 14 Закону, пенсія збільшується на 1 процент заробітку.

Згідно з абз. "в" п. 7 Порядку у разі зростання середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня (починаючи з 2005 року) заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до цього пункту, збільшується на коефіцієнт, який визначається шляхом ділення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передує року, в якому проводиться перерахунок, на середню заробітну плату працівників, зайнятих у галузях економіки, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Коли розмір пенсії, обчислений із заробітку, визначеного відповідно до цього пункту, менший ніж розмір пенсії до перерахунку, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Із наведеного слідує, що законодавством передбачено право позивача на перерахунок його пенсії в разі збільшення середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки, щороку з 1 березня.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач 01.03.2019 здійснив перерахунок пенсії позивачу, яка станом на момент перерахунку становила 16466,92 грн., проте з урахуванням обмеження її виплати, встановленої ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", розмір пенсії позивача до виплати становить 14970,00 грн.

В той же час, обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що в п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII законодавець передбачив застереження стосовного того, що дія положень Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовуються до пенсій, які призначаються з 01.01.2016. Окрім того, згідно із абзацом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень вказаного Закону України від 08.07.2011 №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що встановлені обмеження пенсії максимальним розміром його не стосуються, адже пенсія йому призначена ще в 1991 році.

Надаючи оцінку даним твердженням позивача, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення", в редакції Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI) та Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №911-VIII (далі - Закон №911-VIII), максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" встановлено прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2019 року - 1497 гривень, з 1 липня - 1564 гривні, з 1 грудня - 1638 гривень.

Враховуючи викладене, максимальний розмір пенсії з березня 2019 року складає 14970 грн. (1497 гривень х 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність).

Наведені норми законів є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов`язковому виконанню органами Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем цілком правомірно здійснено позивачу виплату пенсії з березня 2019 року в сумі 14970 грн.

При цьому, суд критично оцінює посилання позивача на те, що на нього не поширюється обмеження розміру пенсії до виплати в силу п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" (Закон № 3668-VI), з огляду на наступне.

Так, дійсно абз. 1 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3668-VI визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

В той же час, абз. 2 п. 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3668-VI передбачено, що набрання чинності цим Законом і в яких розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) здійснюється без індексації, без застосування положень частин другої та третьої статті 42 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та проведення інших перерахунків, передбачених законодавством, до того часу, коли розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) відповідатиме максимальному розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановленому цим Законом.

Із наведеного слідує, що вказана норма стосується виплат пенсій, призначених до набрання чинності Законом №3668-VI, та розмір яких перевищував максимальний розмір, встановлений цим Законом. Виплата таких пенсій здійснюється без індексації, підвищень, доплат та інших перерахунків до того моменту, коли розмір пенсії відповідатиме максимальному розміру пенсії, встановленому цим Законом.

Таким чином, вказана норма жодним чином не відміняє максимальний розмір, встановлений ст. 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" та ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Суд також критично оцінює посилання позивача на положення п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, якими визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року, з огляду на таке.

Так, п. 3 ч. 3 Закону №911-VIII внесено зміни в ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" доповнивши її реченням наступного змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Крім того, ч. 25 Закону №911-VIII внесено зміни в ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, доповнивши її реченням наступного змісту: "Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Податкового кодексу України, Митного кодексу України, законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про статус народного депутата України", "Про Національний банк України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про дипломатичну службу", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про судову експертизу", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів", "Про наукову і науково-технічну діяльність", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", "Про пенсійне забезпечення", "Про судоустрій і статус суддів", Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року "Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України", не може перевищувати 10740 гривень".

Із наведеного слідує, що Законом №911-VIII було внесено зміни до ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та до ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI лише в частині тимчасового обмеження максимального розміру пенсії у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року в розмірі 10740 гривень.

Дія саме цих положень, в силу п. 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII, застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

В той же час, розмір пенсії позивача обмежено з березня 2019 року максимальним розміром на рівні 10 прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а не нарівні 10740 гривень.

При цьому, суд наголошує на тому, що положення ч. 3 ст. 85 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та ст. 2 Закону №3668-VI є чинними, неконституційними не визнавались, а тому підлягають обов`язковому виконанню органами Пенсійного фонду України.

У зв`язку з викладеним, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача при проведенні перерахунку пенсії позивача з березня 2019 року, оскільки Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці діяло у відповідності до законодавства, чинного на момент виникнення у позивача права на перерахунок пенсії.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

З урахуванням вимог ст. 139 КАС України сплачений при зверненні до суду судовий збір позивачу не присуджується.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 );

Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 37979905).

Повний текст рішення складено 03.07.2019.

Суддя Поліщук Ірина Миколаївна