Рішення № 82786030, 26.06.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/2046/19

2/357/2027/19

Категорія

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 червня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Л. М. ,

при секретарі Вангородська О. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду №4 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Дочірнього підприємства «Савсервіс столиця» (м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27), третя особа, яка не заявляє самосійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ), Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька» (м. Івано-Франківськ, вул. Василіянок, 22, код ЄДРПОУ 22186790) про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, суд -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з названим позовом, обґрунтовуючи його тим, що 31 липня 2018 року о 10.00 год. в місті Білій Церкві Київської області по бульвару Олександрійському, навпроти парку імені Шевченка відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів ВАЗ 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1 та RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок якої зазначені транспортні засоби отримали механічні пошкодження та завдані матеріальні збитки. Зазначає, що згідно із постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі №357/9134/18 3/357/3291/18, вказана дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок порушення Правил дорожнього руху водієм автомобіля RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_2 , оскільки його визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено відповідне адміністративне стягнення, відтак, позивачу завдані збитки внаслідок пошкодження належного їй автомобіля ВАЗ 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1 в сумі 26 726,61 грн., а страховиком їй виплачене страхове відшкодування в сумі 10 587,28 грн., з огляду на що просить суд стягнути з відповідача на її користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 16 139,33 грн. та судові витрати по справі.

Позивач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив. Разом з тим, від представника позивача до суду надійшла заява в якій останній просить розгляд справи проводити за його відсутності, одночасно зазначає, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити.

За ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, однак, в судове засідання свого представника засідання не направив, причини неявки не повідомив. Від відповідача до суду надійшлов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 20 травня 2019 року було залучено до участі у справі, як третю особу Приватне акціонерне товариство Страхова компанія «Галицька». Цією ж ухвалою у задоволенні заяви представника відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження відмовлено.

Треті особи про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, однак, в судове засіданя не з`явились та своїх представників не направили, причини неявки не повідомили. Пояснень щодо позову та будь-яких заяв чи клопотань від третіх осіб до суду не надходило.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив насупні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, як вбачається із постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2018 року у справі №357/9134/18 3/357/3291/18, 31 липня 2018 року о 10.00 год. в місті Білій Церкві Київської області по бульвару Олександрійському, навпроти парку імені Шевченка водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем RENAULT реєстраційний номер НОМЕР_2 , не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну, не вибрав безпечної швидкості руху автомобіля та не вибрав безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем ВАЗ 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1 , а той в свою чергу здійснив зіткнення з автомобілем PEUGEOT реєстраційний номер НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. З урахуванням зазначеного, визнано ОСОБА_2 винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 грн. та вирішено питання про стягнення судового збору. Також, у вказаній постанові суду зазначено про те, що ОСОБА_2 працює торговим представником в ДП «Савсервіс столиця», що сторонами у справі не оспорюється.

Свідоцтвом САЕ 453004 про реєстрацію транспортного засобу підтверджується належність автомобіля ВАЗ 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1 позивачу по справі ОСОБА_1 .

Відповідно до звіту №МК0045_МК0032_18 про оцінку ВАЗ 210994 реєстраційний номер НОМЕР_1 , складеного 28 листопада 2018 року оцінювачем ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля країн СНД, ВАЗ 210994, регістр. номер НОМЕР_1 пану(і) ОСОБА_1 , в результаті його пошкодження при ДТП, складає 25 226,61 грн.

За квитанцією до прибуткового касового ордера №0007 від 30 листопада 2018 року за згаданий звіт про оцінку транспортного засобу ОСОБА_4 сплачено кошти в сумі 1 500,00 грн. Аналогічне вбачається і з акту здачі прийняття наданих послуг за вказаним звітом.

В свою чергу, як вбачається із інформації щодо перевірки чинності полісу внутрішнього обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, цивільно-правова відповідальність винуватця ДТП на момент її настання була забезпечена за полісом №АК7636924, де страховиком є ПрАТ СК «Галицька» (інших доказів сторонами суду не надано).

При цьому, за випискою по картковому рахунку позивача, вбачається що 22.12.2018 року їй було сплачене страхове відшкодування в сумі 10 587,28 грн.

При цьому, статтею 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

За приписами ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вбачається із ч.ч. 1-3 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди (ч. 3 ст. 386 ЦК України).

За ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (ч. 1 ст. 510 ЦК України).

Як вбачається із ч. 1 ст. 524, ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях (ч. 1 ст. 533 ЦК України).

Як вбачається із ст. 610, ч. 1 ст. 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно приписів ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Як вбачається із ст. 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків (ч. 1 ст. 1172 ЦК України).

Статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається із п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Відповідно до п.п. 4, 10 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. Особи, винними діями яких завдано шкоди майну, яке використовується при здійсненні діяльності, що є джерелом підвищеної небезпеки, якщо таким особам не було завдано шкоди цим джерелом, відповідають за завдану шкоду на підставі статті 1166 ЦК.

При цьому, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Аналогічних правових позицій притримувався і Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №678/20/16-ц, від 28 березня 2018 року у справі № 296/587/17.

За таких обставин, суд вважає, що позов підлягає до задоволення частково.

Так, підлягають до задоволення позовні вимоги позивача про стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням в сумі 14 639,33 грн., з розрахунку: 25226,61 грн. (вартість матеріального збитку) 10 587,28 грн. (страхове відшкодування) = 14639,33 грн.

В іншій частині, а саме щодо стягнення вартості витрат на проведення звіту про оцінку транспортного засобу позивача в розмірі 1 500,00 грн., суд вважає, що вказані вимоги до задоволення не підлягають, оскільки за квитанцією до прибуткового касового ордера №0007 від 30 листопада 2018 року та акту здачі прийняття послуг щодо складення звіту, кошти за вказані сплачені ОСОБА_4 і не є збитками позивача в силу ст. 22 ЦК України.

Також, суд критично ставиться до заперечень відповідача щодо того, що вищевказаний звіт не є доказом збитків позивача з огляду на те, що на думку відповідача, неможливо встановити причинно-наслідковий зв`язок даних в звіті із ДТП, яке сталося 31.07.2018 року за участю автомобіля позивача та відповідача. Так, суд вважає необхідним зазначити про те, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про день, час та місце розгляду справи в судове засідання свого представника жодного разу не направив, хоч судові засідання відкладались у порядку встановленому ЦПК України неодноразово, та не скористався правом спростувати наведені у звіті факти у порядку та в спосіб, що передбачені ЦПК України. Будь-яких клопотань про призначення судової автотоварознавчої експертизи або будь-яких інших судових експертиз від відповідача до суду не надходило. Таким чином, суд вважає, що відповідач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження спростування зазначених у звіті фактів. Також, суд звертає увагу на те, що відповідач скористався своїм процесуальним правом подати відзив, однак, відповідач до відзиву не надав належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження викладених у ньому обставин, зокрема, відповідачем не додано ані полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, ані повідомлення про страховий випадок, ані будь-яких інших документів, що підтверджували б обставини, про які сам відповідач зазначив у відзиві. Твердження відповідача про те, що позивач не звертався до нього із відповідною претензією спростовується доказами, наявними у матеріалах справи (копія претензії та копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення).

Таким чином, суд вважає що позов в частині стягнення різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (окрім стягнення вартості витрат на проведення звіту про оцінку транспортного засобу) є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

В іншій частині позову слід відмовити.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

На підставі ст.ст. 133, 141 ЦПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача на користь позивача судові витрати по справі пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 699,24 грн.

На основі вищевикладеного, керуючись ст. 41 Конституції України; ст.ст. 11, 12, 15, 22, 386, 509, 510, 524-527, 533, 610-612, 999, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192, 1194 ЦК України; ст.ст. 10-13, 76-83, 89, 95, 141, 223, 228, 229, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355, п. п. 15.5. п.п. 15 п. 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із Дочірнього підприємства «Савсервіс столиця», код ЄДРПОУ 31903537 (м. Київ, вул. Миколи Краснова, 27) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ) 14 639,33 грн різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням та 699,24 грн судових витрат, всього стягнути 15 338,57 грн (п`ятнадцять тисяч триста тридцять вісім гривень п`ятдесят сім копійок).

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 26 червня 2019 року.

СуддяЛ. М. Кошель