Рішення № 82784561, 26.06.2019, Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 274/2389/19

Провадження № 2/0274/1639/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" червня 2019 р. м. Бердичів

БЕРДИЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

в складі: головуючого судді Хуторної І.Ю.,

з участю секретаря судового засідання Соломянюк Л.О.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бердичева Житомирської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк», третя особа без самостійних вимог: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

встановив:

4.04.2019 ОСОБА_1 , в особі представника, адвоката Гуменюка Олександра Володимировича звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк». Просить визнати виконавчий напис №1714, виданий Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 13.03.2017 року щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 33495,99 грн в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, укладеним із ПАТ КБ «Приватбанк» таким, що не підлягає виконанню з тих підстав, що при винесенні виконавчого напису нотаріусом не дотримано чинного законодавства. Зокрема ОСОБА_2 не отримувала повідомлення з вимогами банку про погашення боргу перед вчиненням виконавчого напису нотаріусом. Спірним є питання щодо надання банком нотаріусу саме оригіналу кредитного договору. Окрім того, відповідно до статті 88 ЗУ “Про нотаріат” нотаріус вчиняє виконавчий напис, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється в межах цього стоку. До заборгованості за щомісячними платежами строк давності обраховується щодо кожного з платежів. Крім того, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування. Згідно ж виконавчого напису заборгованість стягується за період з 09.06.2015 до 06.02.2017. Таким чином стягнуто борг за межами строку дії кредитного договору. Крім того, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема: п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Тобто, виконавчі написи не можуть вчинятися щодо зобов`язань, які виникають на підставі кредитних договорів.

Від представника АТ КБ “Приватбанк” Наконечної А.В. надійшов відзив у якому просить відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що відповідно до п. 2.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України позивачу на її адресу було направлено письмову вимогу про усунення порушення за договором.

Крім того, чинною на момент винесення виконавчого напису який оскаржується, Постановою Пленуму Верховного Суду України №2 від 31.01.1992 року “Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні” від 31.01.1992 року, з подальшими змінами, зазначено, що в справах щодо оскарження виконавчого напису боржник може оскаржити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому написі. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обгрунтованості — постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Між Публічним акціонерним товариством “ПриватБанк” та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого надано кредитні кошти.

Через неналежне виконання умов кредитного договору утворилася заборгованість за кредитним договором перед Банком.

Позивач не оскаржує наявність заборгованості та її розмір, не надає до суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, тобто не спростовує, ані факту заборгованості перед Банком, ані розміру боргу зазначеного у виконавчому написі.

Згідно з Постановою №2 від 31.01.1992 року Пленуму Верховного Суду України підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший його розмір. Факти які підтверджують відсутності боргу, або невідповідність суми боргу у позові відсутні.

Як вбачається з позовної заяви, жодних розрахунків, або доказів невідповідності чи відсутності боргу перед Банком не надається. Той факт, що позивач не спростовує наявність заборгованості вже є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до розділу “Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних правовідносин” переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29.06.1999 року, в редакції чинній на момент вчинення виконавчого напису, банком для вчинення виконавчого напису було надано всі необхідні документи.

Договір про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної карти разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, у відповідності до зазначених умов, разом складають кредитний договір. Умови та правила надання банківських послуг знаходяться у вільному доступі на офіційному сайті Банку. Позивач підписуючи договір, погодився використовувати картку відповідно до чинного законодавства, Умов та правил надання банківських послуг та правилами використання платіжними картками.

Банком були надані усі необхідні документи, згідно з Переліком документів затвердженим Кабінетом Міністрів України, які підтверджують наявність правовідносин між кредитором та боржником, а також документи які підтверджують заборгованість.

Вказане відповідає правовій позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 20.05.2015 року №6-158цс15.

У статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документу; дату складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. У розрахунку який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, усі необхідні реквізити, які передбачені статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність” були присутні, копію розрахункового документу надавав Нотаріус разом з запереченнями, які наявні у матеріалах справи.

Виписки і розрахунки і є первинними документами, оскільки з урахуванням Переліку типових документів, що затвердженні наказом Міністерства Юстиції України №578/5 від 12.04.2012 року, виписки Банку відносяться до первинних документів.

Згідно підпунктів 3.1,3.3 та 3.4 пункту 3 глави 16 розділу 11 Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України” від 22.03.2012 року №296/5, нотаріус вчиняє виконавчий напис за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями — не більше одного року, строк потягом якого може бути вчинено виконавчий напис, обчислюється з моменту, коли у стягувана виникло право примусового стягнення боргу.

Строки передбачені статтею 88 Закону України “Про нотаріат”, за своєю природою, не є позовною давність, вчинення виконавчого напису, є позасудовим способом захисту цивільних прав.

Договір не був припинений у зв`язку з п.9.6. Умов та правил надання банківських послуг, які діяли на момент підписання договору. У даному договорі зазначено, що договір є дійсним до моменту належного виконання сторонами зобов`язань. Зобов`язання позивачем на сьогоднішній день не виконано.

У договорі на основі якого був вчинений виконавчий напис нотаріусом, строк дії не передбачено, тобто він укладений на невизначений час. Тому сторони мають здійснити свої права та обов`язки у будь який час. Оскільки зобов`язання не припинено, на момент вчинення виконавчого напису Банк мав право на звернення.

Виконавчий напис є правомірним, а доводи позивача нікчемними, нотаріус діяв у рамках чинного законодавства, а отже, виконавчий напис вчинено з дотриманням всіх вимог законодавства.

Від третьої особи без самостійний вимог - приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни надійшли пояснення у яких вона просить відмовити в позові. Вказала що Пленум Верховного Суду України Постановою №2 від 31.01.1992 року «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 року з подальшими змінами роз`яснив судам, що в справах щодо оспорювання виконавчого напису боржник може оспорити в позовному провадженні лише правильність вимог, зазначених у виконавчому напису. При безпідставності цих вимог суд скасовує виконавчий напис і відмовляє в задоволенні цих вимог, а у разі часткової їх обгрунтованості - постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу.

Позивач не вказує сум, які ним були сплачені, не підтверджує факт погашення заборгованості жодними документами, тобто ніяк не спростовує розміру заборгованості, вказаного у виконавчому написі.

Предметом спору в цій справі є не дійсний розмір його боргу перед кредитором або відсутність такого, а дотримання нотаріусом формальностей, передбачених законодавством при вчиненні виконавчого напису.

Але помилки при виконанні таких формальностей, навіть якщо б вони і були припущені нотаріусом, за змістом вищенаведеної Постанови не можуть бути самі по собі підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Такою підставою, як роз`яснив Верховний Суд, може бути тільки встановлений судом факт відсутності боргу або менший розмір його.

Таким чином, тільки один той факт, що позивач не заперечує існування реального боргу, вказаного у виконавчому написі, є підставою для відмови в позові.

Про будь-які спори, суперечки, зміни та доповнення до кредитного договору, винесені з приводу цього судові та інші рішення, злочини, що впливають на відносини кредитора і боржника, кредитор не повідомляв, а присутність боржника під час вчинення виконавчого напису не передбачена чинним законодавством.

Безспірність в розумінні ст. 88 Закону України «Про нотаріат» є не доведеність боргу, що є елементом судового процесу, а факт існування між кредитором та боржником правовідносин. Піди яких вважається (презумується) наявність боргу, а документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому КМУ - - не письмові докази наявності боргу, а докази наявності згаданих вище правовідносин.

Ця позиція відповідає Правовій позиції Верховного Суду України, викладеної в його постанові від 20 травня 2015 року № 6 - 158цс 15.

У п. 10 Узагальнень судової практики з розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні від 7 лютого 2014 року, прийнятих ВССУ, зазначено, що нотаріус при вчиненні виконавчого напису не встановлює права та обов`язки учасників правовідносин, а перевіряє безспірність заборгованості в контексті наявності документів з урахуванням положень Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Виконавчий напис вчинено по боргу, в межах трирічного строку.

Позивачем не було доведено фактів порушення порядку вчинення нотаріальних дій, а його посилання на порушення норм законодавства не відповідають дійсності.

Ухвалою суду від 08 травня 2019 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову та зупинено стягнення на підставі оскаржуваного виконавчого напису нотаріуса.

У задоволенні клопотання третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про залучення до участі в справі в якості третьої особи Бердичівський МРВ ДВС ГТУЮ у Житомирській області відмовлено.

У судове засідання учасники справи не з`явилися, про час і місце слухання справи повідомлені належним чином ( а.с. 46, 73-76).

Від представника позивача, адвоката Гуменюка О.В. та третьої особи без самостійних вимог приватного нотаріус Дніпровського нотаріального округу Бондар І.М. надійшли заяви про розгляд справи за їх відсутності.

Від представника відповідача буд-яких заяв, крім відзиву, не надходило.

Дослідивши доводи учасників справи, надані ними докази, суд доходить висновку про задоволення позову, з таких підстав.

Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1 ст.4 ЦПК).

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК).

На підставі наданих сторонами доказів судом встановлено, що 13 березня 2017 року приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна вчинила виконавчий напис про стягнення грошових коштів з ОСОБА_1 в сумі 33495, 99 грн, які є її боргом за Генеральною угодою б/н від 09.06.2015, укладеною між нею та ПАТ КБ “Приватбанк”, правонаступником якого є Акціонерне товариство комерційний банк "Приватбанк". Із вказаного боргу: 16493,52 грн - залишок заборгованості за кредитом, 2791,03 - залишок заборгованості за відсотками, пеня і комісія - 11 191,24 грн, штраф - 20,20 грн, всього боргу 30495 грн та 3000 гривень витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису ( а.с.39).

Виконавчий напис вчинено на підставі заяви представника ПАТ КБ “Приватбанк” Балашова О.В. від 13.03.2017, до якої додано: оригінал Генеральної угоди, виписку з особового рахунку боржника, вимогу про усунення порушень за генеральною угодою, розрахунковий документ про оплату послуг поштового зв`язку, опис вкладення в цінний лист, установчі документи ПАТ КБ “Приватбанк”, довіреність та паспорт представника ПАТ КБ “Приватбанк” ( а.с. 31-38)

Відповідно до письмової вимоги від 10.02.2017 за підписом представника за довіреністю ОСОБА_4 , ОСОБА_1 станом на 06.02.2017 має борг за генеральню угодою від 09.06.2015 в розмірі 30495 грн, з яких: 16493,52 грн залишок заборгованості за кредитом, 2791,03 - залишок заборгованості за відсотками, пеня і комісія - 11 191,24 грн, штраф - 520,20 грн.

Відповідно до квитанції Укрпошти та опису цінного листа вказану письмову вимогу ОСОБА_1 направлено 15.02.2019 ( а.с. 37,38).

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

При цьому, відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку).

Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 (далі - Перелік документів). При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. Цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.

Стаття 50 Закону України «Про нотаріат» передбачає, що нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

За результатами аналізу вищенаведених норм можна дійти наступних висновків.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Захист прав боржника в процесі вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається в спосіб, передбачений підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку, - шляхом надіслання стягувачем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень боржнику. Натомість нотаріус вирішує питання про вчинення виконавчого напису на підставі документів, наданих лише однією стороною, стягувачем, і не зобов`язаний запитувати та одержувати пояснення боржника з приводу заборгованості для підтвердження чи спростування її безспірності.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.

Підставами оскарження виконавчих написів може бути як порушення нотаріусом процедури вчинення напису (наприклад, неповідомлення боржника про вимогу кредитора), так і неправильність вимог боржника.

При вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З досліджених доказів судом встановлено, що нотаріусом під час вчинення оспорюваного виконавчого напису ПАТ КБ «ПриватБанк» не було дотримано всіх вимог передбачених Порядком вчинення нотаріальних дій. Так, письмова вимога про усунення порушень за Генеральною угодою б/н від 09.06.2015 від 10.02.2017 згідно поштової квитанції відправлена боржнику 15 лютого 2017 року, тобто з порушенням 30-денного строку, встановленого підпунктом 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки виконавчий напис вчинено 13.03.2017.

Таким чином, недотриманням приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вказаних вимог Порядку щодо спливу 30-денного строку з моменту надіслання банком письмової вимоги до боржника, було порушено права ОСОБА_1 щодо можливості спростування розміру заборгованості.

Окрім того вбачається, що за положеннями Генеральної угоди від 09.06.2015 ОСОБА_1 зобов`язана була сплачувати відсотки за користування кредитними коштами в строк з 09.06.2015 до 30.06.2016.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до Генеральної угоди її сторони строк договору окремо не визначили, а погодили строк кредитування, термін закінчення кредитування, а також термін щомісячного виконання зобов`язання.

Так, відповідно до п. 2.1 Генеральної угоди кредит надавався на строк 12 місяців: з 09.06.2015 до 30.06.2016 зі сплатою 0,833 відсотків на місяць. Кінцева дата погашення боргу 30.06.2016 року.

Повернення кредиту та сплату відсотків відповідач мав здійснювати щомісячними платежами, надаючи позивачеві в строк з 01 до 25 числа кожного місяця кошти у сумі 1486,27 грн (щомісячний платіж) упродовж строку кредитування. Тобто, сторони погодили порядок і строки виконання зобов`язання.

Згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

У відповідності зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 («Позика») глави 71 («Позика. Кредит. Банківський вклад»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

За положеннями частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За умовами договору сторони погодили щомісячну сплату відсотків за кредитом на суму залишку заборгованості за кредитом, який наданий на 12 місяців - до 30.06.2016.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, в межах строку кредитування до 30 червня 2016 року ОСОБА_1 мала, зокрема, повертати банку кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами до 25 числа кожного місяця. Починаючи з 01 липня 2016 року, ОСОБА_1 мала обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги банком, повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування ( Постанова ВП ВС від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12).

Тобто вбачається, що сума боргу за якою вчинено оспорюваний виконавчий напис нотаріуса суперечить умовам кредитного договору, оскільки відсотки нараховані за межами строку дії договору. На вказану обставину, як на підставу скасування виконавчого напису нотаріуса у позові посилалася ОСОБА_1 .

Крім того, у випадку спливу позовної давності заява про захист цивільного права або інтересу приймається судом до розгляду, проте сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини друга та четверта статті 267 ЦК України).

За вимогами про сягнення пені законом встановлено річний строк давності ( стаття 258 ЦК).

Вбачається, що Банком нараховано пеню за період, що перевищував річний строк.

З урахуванням наведеного суд відхиляє доводи відповідача щодо безспірності правильності розрахунку банком боргу ОСОБА_1 .

Також позивачка у позовній заяві ставить під сумнів надання банком оригіналу договору.

Зі змісту матеріалів, за яким вчинено виконавчий напис вбачається, що до заяви про вчинення виконавчого напису додано лише оригінал Генеральної угоди від 09.06.2015. Між тим, за положеннями п. 2.8 Генеральної угоди розмір пені при порушенні строку виконання позичальником зобов`язань встановлено Умовами і правилами. Однак з витребуваних у нотаріуса матеріалів за якими вчинявся виконавчий напис, такі Умови і правила банком нотаріусу не були надані. Тобто не можна стверджувати про надання банком нотаріусу оригіналу кредитного договору.

Між тим, суд відхиляє твердження позивача щодо неможливості вчинення виконавчих написів нотаріусом за кредитними договорами через визнано незаконною та нечинною з моменту прийняття Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», виходячи з такого.

Відповідно до пункту 3.2 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Відповідно до пункту 1 Переліку документів за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, для одержання виконавчого напису надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди, документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі України «Про нотаріат» та в Порядку вчинення нотаріальних дій.

Відповідно п. 2 Переліку (із змінами внесеними Постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 року № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів»), для одержання виконавчого напису по кредитним договорам, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями подається: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунку боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року (справа № 826/20084/14) визнано незаконною та не чинною з моменту прийняття Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення переліку після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту, відповідно до якого для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили. Постанова набрала законної сили з моменту її проголошення.

Підставою для скасування вказаного нормативного акту слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути затверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення оскаржуваною постановою виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів і не відповідає положенням статті 87 цього Закону.

При прийнятті постанови 22.02.2017 року колегією суддів застосовано вимоги положення п. 10.2 постанови Пленуму ВАС України від 20.05.2013 р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі», згідно якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Суд, з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважав за необхідне визнати нечинною Постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Ухвалою від 06.03.2017 у справі № 826/20084/14 Вищий адміністративний суд України відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року та до закінчення касаційного розгляду зупинив її виконання.

Касаційний розгляд справи було закінчено винесенням ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, яка згідно інформації ЄДРСР України була опублікована 13.11.2017 року. Тобто на момент вчинення оскаржуваного виконавчого напису дія постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року у справі № 826/20084/14 була відновлена.

Посилання відповідача та третьої особи на положення Постанови Пленуму ВСУ №2 «Про судову практику в справах за скаргами на нотаріальні дії або відмову в їх вчиненні» від 31.01.1992 року, щодо того, що у разі встановлення судом часткової обґрунтованості боргу, суд постановляє рішення про скасування виконавчого напису і стягнення з боржника на користь кредитора дійсної суми боргу. Такі роз`яснення суперечать загальним положенням цивільного процесуального законодавства, як про диспозитивність цивільного судочинства, тобто розгляду справи в межах заявлених позовних вимог. Позову про часткове стягнення боргу з ОСОБА_1 не заявлено, а суд не вправі виходити за межі позовних вимог.

Щодо інших доводів сторін, суд зазначає наступне.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

З урахуванням наведеного, суд не наводить доводів щодо інших аргументів сторін, оскільки вони не впливають на висновки суду щодо наявності підстав для скасування виконавчого напису нотаріуса через недотримання 30-денного строку повідомлення банком боржника про наявність боргу, ненадання банком нотаріусу оригіналу кредитного договору та наявність підстав, які свідчать, що банком невірно нараховано борг за кредитним договором, тобто борг не безспірним.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за пред`явлений позов та заяву про забезпечення позову, в розмірі 1152,2 грн.

Керуючись ст.ст. 142, 259, 258, 263-265,268, 273 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 1714, виданий приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною від 13.03.2017 р. щодо стягнення з ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 33 495,99 грн., в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, що укладений з ПАТ КБ "ПриватБанк".

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 1152,2 грн витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення повного тексту до Житомирського апеляційного суду через Бердичівський міськрайонний суд Житомрської області.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, знаходиться за адресою: п/і 49094, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д.

Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірина Михайлівна, знаходиться за адресою: п/і 49000, м. Дніпро, вул. Центральна, 6, оф. 9.

Повний текст рішення виготовлено 01.07.2019.

Суддя І.Ю. Хуторна