Рішення № 82783132, 27.06.2019, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Р І Ш Е Н Н Я Справа № 200/10259/18

Ім`ям України Провадження № 2/200/1543/19

(заочне)

27 червня 2019 року м. Дніпро

Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, у складі:

головуючого - судді Литвиненка І.Ю.

при секретарі - Божченко А.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпрі Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_2 , у червні 2018 року звернулась до суду із позовом до відповідача - Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області з вимогами про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 . (а.с.1-3)

В обґрунтування своїх позовних вимог вказала, що вона є спадкоємицею ОСОБА_3 за заповітом. Так, після смерті спадкодавця вона звернулась до Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак в процесі вчинення нотаріальної дії нотаріусом виявлено наявність обтяження спадкового майна арештом, який накладений постановою відповідача від 05.01.2007 року. З метою скасування арешту з майна вона звернулась до відповідача, однак у знятті арешту з майна їй було відмовлено, оскільки виконавче провадження закрито, а його матеріали знищенні. Посилаючись на положення ст. ст. 50, 60 Закону України «Про виконавче провадження» та ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України, звернулась до суду із цим позовом, оскільки іншим шляхом реалізувати своє право на спадщину можливості не має.

Ухвалою суду від 21 червня 2018 року у справі відкрито провадження, підготовче судове засідання призначено на 05 вересня 2018 року (а.с. 15).

05 вересня 2018 року підготовче засідання за участі представників позивача закінчено (а.с. 20-21).

Судове засідання, призначене на 15 листопада 2018 року відкладено у зв`язку неявкою відповідача (а.с. 24-25).

Судове засідання, призначене на 20 грудня 2018 року відкладено у зв`язку з неявкою сторін (а.с. 33).

Судове засідання, призначене на 26 березня 2019 року не відбулось у зв`язку з перебування головуючого на лікарняному (а.с.35).

Судове засідання, призначене на 21 травня 2019 року відкладено у зв`язку неявкою відповідача (а.с. 37-38).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та наполягав на їх задоволенні (а.с.42-43).

Представник відповідача належним чином неодноразово повідомлений про час та місце розгляду справи, але у судове засідання не з`явився, письмових заяв та клопотань суду не надав (а.с. 18, 28, 30,41), правом на подання відзиву не скористався.

Представник позивачки не заперечував проти розгляду справи по суті, за відсутності представника відповідача та проти ухвалення заочного рішення. З цих підстав, суд спираючись на вимоги ст. 280 ЦПК України, розглянув справу у заочному порядку та ухвалив рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини у справі та перевіривши їх наданими позивачем письмовими доказами, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що видано свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

За життя ОСОБА_3 була співвласницею квартири АДРЕСА_1 , про що свідчить свідоцтво про право власності на житло від 11 березня 1994 року за № 1231 (а.с. 10).

Також, за життя ОСОБА_3 зробила розпорядження на випадок своєї смерті, склавши 29 грудня 2004 року заповіт, посвідчений Сьомою Дніпровської державною нотаріальною конторою (а.с.31).

10 травня 2018 року державним нотаріусом Сьомої Дніпровської державної нотаріальної контори Черновською Л.Г. при вчиненні нотаріальної дій встановлено, що квартира АДРЕСА_1 перебуває під арештом, накладеним на підставі постанови державного виконавця Бабушкінського відділу державної виконавчої служби Шуляк від 13.12.2006 року б/н, що зареєстрований у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна 05 січня 2007 року за реєстровим № 4327618 (а.с. 5-6). Боржником та власником майна визначено ОСОБА_4 .

Відповідно до листа Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Дніпра ГТУЮ у Дніпропетровській області від 07 червня 2018 року за вих. № 0314/17418/16, ОСОБА_5 повідомлено про те, що у провадженні відділу виконавчі провадження у відношенні боржника ОСОБА_4 відсутні, надати більш детальну інформацію з приводу накладення арешту на майно неможливо, оскільки згідно із умовами п. 9.9 Наказу № 2274/5 від 25.12.2008 року «Про затвердження порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби», строк зберігання завершених виконавчих проваджень, переданих на зберігання, становить три роки, а відповідно до умов п. 9.10 - виконавчі провадженні, строки зберігання яких закінчились, підлягають знищенню (а.с. 11).

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до вимог п. 3 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення дії, яка порушує право. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Положеннями ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Згідно із вимогами ч. 1 ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Нормами ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом. Такі правові регулювання містяться і в ст.1 Першого протоколу Європейської Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод». Згідно із вимогами ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним користування і розпорядження своїм майном.

Відповідно до вимог ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є спадкоємицею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заповіту від 29 грудня 2004 року. До складу спадщини ОСОБА_3 входить частина квартири АДРЕСА_1 , яка може належати позивачці, як спадкоємиці за заповітом, з часу відкриття спадщини. Позивачка позбавлена можливості реалізувати своє спадкове право та отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом, а також виконати вимоги ст. 182 ЦК України щодо реєстрації такого свідоцтва та свого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, через обтяження квартири арештом у вже закінченому та знищеному за строком зберігання виконавчому провадженні. Відповідач з цих самих підстав не має можливості реалізувати свої дискреційні повноваження та самостійно скасувати арешт. Обтяження спадкового майна арештом безсумнівно порушує право та майнові інтереси позивачки на отримання у власність цього майна. ОСОБА_2 звернулась до суду із позовом у випадку, який регламентований Законом України «Про виконавче провадження», як «інший випадок». Враховуючи встановлені фактичні обставини справи, обґрунтованість позовних вимог, суд приходить до висновку про задоволення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 7-8, 10-11, 15, 76-80, 89, 141, 258, 263, 265, 268, 280-282, 352, 353 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 - задовольнити у повному обсязі.

Зняти арешт та заборону на відчуження з нерухомого майна, який накладено ДВС у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська на квартиру АДРЕСА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів зо дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участь у судовому засіданні - протягом 30 днів зо дня отримання ними копії рішення.

Рішення суду набирає законної сили через 30 днів зо дня його проголошення, або через 30 днів зо дня отримання його копії учасниками процесу, які не брали участь у судовому засіданні, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.

Заочне рішення суду може бути переглянуто Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська за заявою відповідача, яку може бути подано до суду протягом 15 днів зо дня отримання ним копії рішення.

Суддя І.Ю. Литвиненко