Ухвала суду № 82778017, 03.07.2019, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Єдиний унікальний номер справи 235/3718/19

Номер провадження 1-кп/235/584/19

У Х В А Л А

03 липня 2019 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області у складі

головуючого судді Варибруса В.А.

секретаря Подлєсної О.А.

за участю прокурора Попова Р.Ю.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника Дорофієнка В.В.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, українця, громадянина України, раніше не судимого, що має середню освіту, неодруженого, номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини – польова пошта В2731, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживав до затримання за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

У підготовчому судовому засіданні прокурор Попов Р.Ю. заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб до обвинуваченого ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначеного клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється та обвинувачується у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст.396 та ч.2 ст. 289 КК України і відносно нього існують ризики, передбачені у п.п. 1, 3,5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: переховування обвинуваченого від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків та вчинити інше кримінальне провадження.

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисник Дорофієнко В.В. заперечували проти задоволення клопотання прокурора, вказували на недоведеність прокурором ризиків, на які він посилається, оскільки прокурором не надано суду жодних доказів його переховування, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень. Також заявили клопотання про зміну запобіжного заходу застосованого до ОСОБА_1 на більш м`який запобіжний захід, а саме: на домашній арешт на певний період доби з 22год.00хв. до 06год.00хв.наступної доби за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .

Прокурор Попов Р.Ю. заперечував проти клопотання обвинуваченого та захисника і просив продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.

Згідно з ч.3 ст.315 КПК України під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Згідно ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд враховує, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної обґрунтованої підозри передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

За таких обставин, суд вважає, що, повідомлена ОСОБА_1 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу.

Оцінюючи ризики, визначені у п.п.1,3,5 ч.1 ст. 177 КПК України, на які посилається прокурор у даному кримінальному провадженні, судом встановлено наступне.

З наданих суду матеріалів вбачається, що ОСОБА_1 тривалий час в період з 2014 по 2018 р.р. переховувався від органів досудового розслідування, втік з місця події, залишив військову службу, здійснив спробу знищити військову форму. Крім того, ОСОБА_1 , в якості підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення за п.6,12 ч.2 ст.115, ч.3 ст.289 КК України, з 24.10.2014 року перебував у розшуку у кримінальному провадженні № 12014050410002379, з якого було виділене дане кримінальне провадження і з цього приводу була заведена оперативно-розшукова справа № 42-102 від 28.10.2014. Після цього, ухвалою слідчого судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 24.10.2014 було надано дозвіл на затримання ОСОБА_1 з метою його приводу. Згідно з положеннями ст.12 КК України злочин, передбачений ч.2 ст. 289 КК України відноситься до тяжких злочинів, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі від 5 до 8 років з конфіскацією майна або без такої, а злочин, передбачений ч.1 ст. 396 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості і передбачає найбільш суворе покарання у виді позбавлення волі до трьох років.

Тому суд приходить до висновку про доведеність прокурором ризику переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість можливого покарання, у разі визнання його винуватим, а також надані прокурором докази, які свідчать про фактичне переховування ОСОБА_1 від органів досудового розслідування та суду упродовж 2014-2018 рр.

Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілу у цьому кримінальному провадженні не доведений прокурором, оскільки прокурором не надано на його підтвердження жодних доказів, які б свідчили про таку можливість. Більш того, суд вважає, що після спливу близько п`яти років від дня вчинення інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень ймовірність вчинення обвинуваченим дій, передбачених у п.3 ч.1 ст.177 КПК України істотно зменшилася і фактично відсутня. Крім того, прокурором не зазначено конкретних свідків щодо яких існує зазначений ризик.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також залишився недоведеним прокурором, оскільки кримінальні правопорушення, які інкримінуються ОСОБА_1 фактично вчинювалися одночасно у 2014 році. Це ж стосується, хоча і враховується судом при вирішенні заявленого клопотання, і посилання прокурора на наявність відносно ОСОБА_1 іншого кримінального провадження, у якому він є обвинуваченим за ч.1 ст.408 КК України за № 42019051100000110,. Отже, достатніх та необхідних доказів з приводу схильності обвинуваченого до вчинення злочинів та наявності не знятих і непогашених обвинуваченого судимостей прокурором не надано.

Крім того, суд при розгляді заявлених сторонами клопотань, суд враховує обставини, перелік яких передбачений ст. 178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст. 177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.

З встановлених в судовому засіданні обставин, вбачається, що ОСОБА_1 :

- народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Кіровоград;

- проходив військову службу на посаді номера обслуги 1 механізованого відділення 3 механізованого взводу 3 механізованого батальйону військової частини – польова пошта В2731;

- громадянин України;

- неодружений;

- раніше не судимий;

- зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкають його матір, дід та баба;

- фактично проживав разом з цивільною дружиною за адресою: АДРЕСА_2 ;

- не має у власності рухоме, нерухоме майно та вклади у банках.

Згідно ст. 176 КПК України у кримінальному провадженні можуть бути застосовані такі запобіжні заходи як особисте зобов`язання, особиста порука, застава, домашній арешт, тримання під вартою.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Отже, судом відносно ОСОБА_1 встановлено наявність обґрунтованої підозри та обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, які є достатніми та обґрунтованими саме для цілей застосування запобіжного заходу, а також наявність ризику переховування від суду, що передбачений у п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Оцінюючи можливість застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленого судом ризику переховування, судом встановлено наступне.

07 січня 2019 ОСОБА_1 був затриманий і після цього 08.01.2019 відносно нього слідчим суддею Красноармійського міськрайонного суду Донецької області був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. При цьому, ОСОБА_1 підозрювався у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого п.п. 12 ч.2 ст.115 КК України. Упродовж п`яти місяців досудового розслідування слідчим суддею неодноразово продовжувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Після цього, ОСОБА_1 було повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.396, ч.2 ст.289 КК України, і до суду було направлено обвинувальний акт. Отже, наразі ОСОБА_1 перебуває під вартою вже доволі тривалий час, майже шість місяців.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України").

Відповідно до ч.2 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно з ч.6 ст. 181 КПК України домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Прокурор Попов Р.Я вказав на неможливість застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт до ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений є військовослужбовцем і хоча і зареєстрований у м. Кропивницький, але фактично мешкав у м. Києві , а це може унеможливити його перевірку працівниками правоохоронних органів.

Однак вказані твердження не є доречними, оскільки ОСОБА_1 має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 і суду не надано жодних доказів неможливості перебування ОСОБА_1 під домашнім арештом. Також чинний КПК України не містить неможливості застосування такого запобіжного заходу як домашній арешт до військовослужбовців.

Отже, прокурором не доведено недостатність застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання встановленого судом ризику переховування.

Таким чином, виходячи з положень ст.ст. 177, 178, 183, 194 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи матеріали справи, суд приходить до висновку, що у клопотанні прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно відмовити, а клопотання захисника Дорофієнка В.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 – задовольнити та змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід, застосувавши до нього більш м`який запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати житло у період з 20 год.00хв по 06год.00хв. наступної доби,

Положеннями ч.5 ст.194 КПК України встановлено, якщо під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, прокурор доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий суддя, суд застосовує відповідний запобіжний захід, зобов`язує підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого визначеного органу державної влади, а також виконувати один або кілька обов`язків, необхідність покладення яких була доведена прокурором.

У даній справі суд вважає за необхідне зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися з м. Кропивницький, без дозволу прокурора;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності;

Згідно п.2 ч.3 ст.202 КПК України у разі застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підозрюваний, обвинувачений, який був затриманий негайно звільняється з-під варти та зобов`язується невідкладно прибути до місця свого проживання, якщо згідно з умовами обраного запобіжного заходу йому заборонено залишати житло в певний період доби.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 202, 314 КПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання прокурора Попова Р.Ю. про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_1 - відмовити.

Клопотання захисника Дорофієнка В.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу – задовольнити.

Застосувати до обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , заборонивши йому залишати житло у період з 20 год.00хв по 06год.00хв. наступної доби.

Зобов`язати ОСОБА_1 прибувати за кожною вимогою до суду, прокурора та виконувати наступні обов`язки:

- не відлучатися з м. Кропивницький, без дозволу прокурора;

- докласти зусиль до пошуку роботи;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну, у разі їх наявності;

Обвинуваченого ОСОБА_1 негайно звільнити з-під варти в залі суду.

Строк дії ухвали - 2 місяці, до 03.09.2019 включно.

По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та встановлені обов`язки припиняють свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання обвинуваченого. Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області. Працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з`являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов`язаних із виконанням покладених на неї зобов`язань, використовувати електронні засоби контролю.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.А. Варибрус