Рішення № 82777758, 02.07.2019, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

02.07.2019 227/1008/19

Р І Ш Е Н Н Я

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 липня 2019 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Мацишин Л.С.

за участю

секретаря судового засідання: Михайловської Т.П.,

представника позивача: Бажинової О .М. ,

відповідача: ОСОБА_4.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради в інтересах малолітнього ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

В березні 2019 року Орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради звернувся в суд в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_4 про позбавлення, останнього батьківських прав відносно його сина ОСОБА_5 та стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів доходів, починаючи з часу подачі заяви і до досягнення дитиною повноліття. В обґрунтування позову посилаються на те, що малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 червня 2017 року перебуває під опікою бабусі ОСОБА_6 , згідно рішення виконкому Добропільської міської ради від 14 червня 2017 року №302. Батько успіхами дитини в школі не цікавиться, не відвідує батьківські збори. Мати дитини ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року у ОСОБА_8 та ОСОБА_4 було відібрано малолітнього ОСОБА_3 . Відповідач 18 грудня 2018 року звернувся з питання повернення дитини в родину, проте під час консультацій було з`ясовано, що останній ніде не працює, самостійного доходу не має, кошти на утримання дитини не сплачує, а тому відповідача була запропоновано працевлаштуватись, зібрати всі документи щодо повернення дитини собі на виховання та звернутись в суд з позовом. Але станом на 05 березня 2019 року з позовом до Добропільського міськрайонного суду він так і не звернувся, а тому вони звернулись з позовом про позбавлення батьківських прав.

Представник органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити, проте зазначила, що на даний час поведінка батька змінилась, він працевлаштувався, характеризується позитивно, має належні умови для проживання дитини, виявляє інтерес до дитини, відводить дитину до навчального закладу, бере участь у лікуванні дитини.

Відповідач ОСОБА_4 в судовому засіданні позов заперечив та просив відмовити в його задоволенні з огляду на те. що він любить сина та бажає брати участь у його житті, він працевлаштувався на шахту «Білозерська» електрослюсарем підземним. Він бере участь у лікуванні та утриманні дитини. Цікавиться її навчанням, відводить до школи.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, заслухавши пояснення учасників процесу, прийшов до наступного.

Судом встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом про народження. (а.с.7)

Згідно свідоцтва про смерть ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.12)

Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 22 листопада 2016 року відібрано малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у його батьків - ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , які мешкають за адресою АДРЕСА_1 . Малолітнього ОСОБА_3 передано під опіку Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради для проведення заходів соціально-правового захисту його прав і інтересів. (а.с.16-18)

Рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 13 січня 2017 року №37 надано малолітній дитині ОСОБА_3 статус дитини, позбавленої батьківського піклування. (а.с.9)

Рішенням виконавчого комітету Добропільської міської ради від 14 червня 2017 року №302 призначено ОСОБА_6 опікуном над малолітнім онуком ОСОБА_3 (а.с.10)

Довідкою виконавчого комітету Добропільської міської ради від 27 лютого 2019 року підтверджується, що ОСОБА_6 зареєстрована за адресою АДРЕСА_2 . (а.с.20)

З копії особового рахунку вбачається, що ОСОБА_4 є основним квартиронаймачем квартири АДРЕСА_3 на підставі ордера №8 від 23 лютого 2011 року. (а.с.23)

Згідно висновку виконкому Добропільської міської ради про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 від 07 березня 2019 року, з метою соціального захисту ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , орган опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_4 відносно його малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . (а.с.4-5)

Згідно довідки Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів від 01 березня 2019 року, ОСОБА_3 , 2011 року народження, навчається в 1-Б класі Білозерської ЗОШ І-ІІІ ступенів №13 Добропільської міської ради. (а.с.28)

Згідно характеристик з місця проживання, ОСОБА_4 характеризується позитивно.

З характеристики ОСОБА_3 вихованням хлопчика займається батько ОСОБА_12 та бабуся - опікун. ОСОБА_10 . Вони приділяють належну увагу виховання хлопчика. Постійно цікавляться навчанням хлопчика у школі, відвідують батьківські збори, але частіше про хлопчика опікується бабуся-опікун. (а.с.29)

Звертаючись до суду із позовом про позбавлення ОСОБА_12 батьківських прав, позивач посилалася на те, що відповідач ухиляється від виконання покладених на нього батьківських обов`язків; не бере участі у вихованні дітей.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків.

Стаття 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, що ратифікована постановою Верховної Ради від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, встановлює принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Передбачено, що батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини і предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.

Частиною 2 ст. 27 Конвенції передбачено, що батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю.

Відповідно до приписів ст.150 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст.152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Згідно ч.4 ст.155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Пленум Верховного Суду України в пп. 15, 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз`яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Проаналізувавши всі обставини справи, суд приходить до висновку, про відмову в задоволенні позову, у зв`язку тим, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами винної поведінки відповідача в ухиленні його від виконання своїх батьківських обов`язків, свідоме нехтування відповідачем своїми батьківськими обов`язками стосовно дитини, в розумінні п.2 ч.1 ст.164 СК України, та з того, що позбавлення особи батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків.

Крім того, судом враховується, що ОСОБА_12 не втратив інтерес до дитини, намагається змінити ставлення до дитини, відвідує навчальний заклад, цікавиться успіхами у навчанні, бере участь у лікуванні сина, що також підтверджується показаннями допитаної в судовому засіданні свідка ОСОБА_6 , яка є опікуном хлопчика.

Як зазначає Пленум Верховного суду України в свій Постанові від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька та матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення батьківських прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, суд вважає, що відповідача слід попередити про необхідність зміни його ставлення до виховання дитини, відмовивши в задоволенні позову.

Керуючись статтями ст. 4, 19, 81, 141, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні позову Органу опіки та піклування виконкому Добропільської міської ради (ЄДРПОУ: 04052904, адреса місцезнаходження: 85000 Донецька область м. Добропілля, вул. Першотравнева, буд. 83) в інтересах малолітнього ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 ) про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, відмовити.

Попередити відповідача ОСОБА_4 про необхідність зміни ставлення до виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та покласти на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Добропільський міськрайонний суд Донецької області або безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення виготовлено 03 липня 2019 року.

Суддя Л.С. Мацишин

02.07.2019