Рішення № 82773773, 27.06.2019, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/20303/18

Провадження 2-а/522/295/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2019 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Домусчі Л.В.,

при секретарі судового засідання - Вадуцкої В.І.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради про визнання протиправною та скасування постанови, поновлення строку,

ВСТАНОВИВ:

До суду надійшов позов ОСОБА_1 до Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову посилалась на те, що 07.11.2018 року заступником начальника управління - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Русланом Костянтиновичем було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову № 784/18 по справі про адміністративне правопорушення. Постановою ОСОБА_1 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн.. Підставою для прийняття вказаної постанови було складання 25.10.2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державно - будівельного контролю Одеської міської ради Богусевичем Анатолієм Петровичем протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті АДРЕСА_1 , влаштовано прибудову. У постанові зазначається, що на вказаному об`єкті фактично виконані будівельно-монтажні роботи, із реконструкції квартири шляхом прибудови приміщень першого поверху. При цьому, гр. ОСОБА_3 не надано документи, які дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Також не надано документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначається в постанові, гр. ОСОБА_3 експлуатується реконструйована квартира АДРЕСА_1 , не прийнята в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року. Відповідно до викладеного, на думку посадової особи, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Між тим, із винесеною постановою позивачка не згодна, тому звернулась до суду з дійсним позовом.

Ухвалою суду від 21.11.2018 року позову було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків. Ухвалою суду від 27.12.2018 року адміністративний позов повернуто позивачу.

Постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.02.2019 року ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 27.12.2018 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У матеріалах справи наявна позовна заява ОСОБА_3 у новій редакції, яка відповідає вимогам КАС України.

Ухвалою суду від 27.03.2019 року провадження у справі було відкрито та призначено до розгляду на 19 квітня 2019 року.

До суду 11.04.2019 року надійшло клопотання відповідача про продовження строку для надання відзиву на позов. Дане клопотання судом протокольно було задоволено 19.04.2019 року.

Розгляд справи 19.04.2019 року було відкладено на 16.05.2019 року.

16 травня 2019 року до суду надійшов відзив на позов (а.с.76-198), згідно якого позов не визнали та просили відмовити. Посилились на те, що в ході проведення перевірки встановлено, що за адресою: АДРЕСА_1 , фактично виконані будівельно-монтажні роботи, з реконструкції квартири шляхом прибудови приміщень першого поверху. Реконструйована квартира експлуатується для проживання. При цьому, гр. ОСОБА_1 не надано документи, які дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Також не надано документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до Єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, які засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів, відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та які засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 . Вказували на те, що ОСОБА_3 експлуатується реконструйована квартири не прийнята в експлуатацію, чим порушено вимоги п.8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п.12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затв. Постановою КМУ №461 від 13.04.2011 року. Стверджували, що акт перевірки, протокол та припис були складені ними правомірно. З огляду на викладене просили відмовити позивачу у поновленні процесуальних строків на подання даного позову та позов залишити без задоволення.

16.05.2019р. розгляд справи був відкладений на 27.06.2019р. у зв`язку з неявкою сторін.

У судовому засіданні 27.06.2019 року позивачка та її представник - адвокат Чербаджі-Чебак Н.М. позовні вимоги та обставини, якими він обґрунтований, підтримали та просили задовольнити. Позивачка посилалась на те, що жодного будівництва вона не здійснювала, квартиру вона успадкувала після матері та прибудова до квартири на першому поверсі була здійснена ще у 90х роках, що до покупки її сім`єю у 2004 році. У 2008 році померла її мати,вона із сестрою успадкували по 1/2 частині квартирі, на той момент у квартирі мешкала її сестра. У серпні 2018 року померла її сестра та вона успадкувала іншу частину квартири та є єдиним власником. На даний час у вказаній квартирі ніхто не мешкає. Представника позивача у судовому засіданні зазначила, що в наявності є технічний паспорт за 2007 рік та на той час прибудова вже існувала. Окрім того, посилались на те, що при винесенні оскаржуваної постанови відповідачем не було враховано та досліджено усіх обставин, а саме характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. Позивачка зазначила, що працює бухгалтером та її заробіток становить 5000-6000 грн., на утриманні має малолітнього сина, 2015 р.н..

Представник відповідача - Картавцева А .М. (по довіреності від 11.01.2019 року) у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову з обставин, викладених ними у відзиві від 16.05.2019 року. Пояснила, що 03.10.2018 року до них надійшла заява від декількох осіб, згідно якої посилались на те, що прибудова до квартири за адресою: АДРЕСА_1 перекриває їм світло. Дана заява стала підставою для проведення перевірки і позивачка була присутня при проведенні перевірки. Було встановлено експлуатацію реконструйованої квартири без прийняття її до експлуатації, а тому і складена відповідна постанова. При цьому, не заперечувала, що при винесенні оскаржуваної постанови позивачка не була присутня.

Вислухавши пояснення позивача, представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 07.11.2018 року заступником начальника управління - начальником інспекційного відділу № 1 Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради Якименко Русланом Костянтиновичем було розглянуто матеріали справи про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності та винесено постанову № 784/18 по справі про адміністративне правопорушення.

Постановою ОСОБА_3 було визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 9 ст. 96 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10200 грн..

Підставою для прийняття вказаної постанови було складання 25.10.2018 року головним спеціалістом інспекційного відділу № 2 Управління державно - будівельного контролю Одеської міської ради Богусевичем Анатолієм Петровичем протоколу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 про те, що за результатами позапланової перевірки, проведеної на об`єкті АДРЕСА_1 , влаштовано прибудову.

У постанові зазначається, що на вказаному об`єкті фактично виконані будівельно-монтажні роботи із реконструкції квартири шляхом прибудови приміщень першого поверху. При цьому, гр. ОСОБА_3 не надано документи, які дають право на виконання будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту. Також не надано документи, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Як зазначається в постанові, гр. ОСОБА_3 експлуатується реконструйована квартира АДРЕСА_1 , не прийнята в експлуатацію, чим порушено вимоги ч. 8 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та п. 12 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого постановою КМУ № 461 від 13.04.2011 року.

Відповідно до викладеного, на думку посадової особи, відповідальність за встановлені правопорушення передбачена ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Зазначена постанова була прийнята на підставі складеного акту №001350 від 25.10.2018 року, протоколу про адміністративне правопорушення від 25.10.2018 року та припису про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів та правил віл 25.10.2018 року.

Не погоджуючись із постановою, позивачка 19.11.2018р.звернулась до суду з позовом.

Згідно з ч.1 ст.41 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення державного архітектурно-будівельного контролю затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2011 року №553 (надалі - Порядок №553).

Відповідно до п.5 Порядку №553 державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у порядку проведення планових та позапланових перевірок за територіальним принципом.

Пунктом 7 Порядку №553 передбачено, що позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Підставою для проведення позапланової перевірки є звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб`єктом містобудування вимог містобудівного законодавства.

Строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п`яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю зобов`язана пред`явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб`єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об`єкт будівництва (п.9 Порядку №533).

Згідно з ч.8 ст.39 Закону України «Про регулювання, містобудівної документації» експлуатація закінчених будівництвом об`єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Частиною 9 ст.96 КУпАП передбачена відповідальність за експлуатацію об`єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації, вчинені щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), крім порушень, передбачених частиною восьмою цієї статті.

Вказана норма була введена в дію з 10.06.2017 року. До зазначеної дати законом передбачалася відповідальність за експлуатацію об`єктів будівництва, які завершені будівництвом з 19 січня 2012 року та не прийняті в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об`єкта до експлуатації.

У постанові Верховного Суду України від 04.03.2014 року по справі №21-433а14 вказано, що конституційний принцип незворотності дії законів, які погіршують становище особи, дає підстави для висновку про неможливість застосування санкцій за дії (бездіяльність), які на момент, коли вони мали місце, за попереднього правового регулювання не були правопорушенням. В контексті хронології правового регулювання спірних відносин поняття «експлуатація не прийнятого в експлуатацію об`єкта» не може тлумачитись як триваюче правопорушення.

Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Згідно з статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

За змістом статей 10, 11 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити.

При винесенні оспорюваних постанов відповідач виходив з того, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення є доведеною та підтверджується матеріалами справи про адміністративне правопорушення (відповідними актом, протоколом, приписом).

Разом з тим, позивач заперечує вчинення нею особисто адміністративного правопорушення.

Склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об`єктивних і суб`єктивних ознак діяння, які характеризують (визначають) його як правопорушення і є підставою залучення суб`єкта правопорушення до юридичної відповідальності. До структури складу адміністративного правопорушення відносяться: об`єкт; об`єктивна сторона; суб`єкт; та суб`єктивна сторона.

Адміністративне правопорушення може мати місце лише за наявності всіх перелічених складових, що у сукупності становлять склад адміністративного правопорушення.

Як вбачається зі спірної постанови, відповідачем не зазначено дату спорудження об`єктів, які в постанові зазначені як самочинне будівництво.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, гр. ОСОБА_6 являється власником 1/2 частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-857 від 21.07.2009 року за адресою: АДРЕСА_1.

Також, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, ОСОБА_1 являється власником 1/2 частки квартири на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом № 2-859 від 21.07.2009 року за адресою: АДРЕСА_1 .

У подальшому, у серпні 2018 року померла сестра позивачки та ОСОБА_3 отримала свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 сестри ОСОБА_6 лише 27 лютого 2019 року та того ж дня зареєструвала своє право власності на вказану половину квартиру.

Отже, власником квартири у цілому позивачка стала лише з лютого 2019 року. До цього час як вбачається з пояснень позивача, що не спростовано відповідачем, користувачем квартири була її сестра - ОСОБА_6 , яка постійно мешкала у ній. Доказів протилежного з боку відповідача не надано.

Окрім того, згідно з технічним паспортом інвентаризації нерухомого майна, виготовленим Комунальним підприємством «одеське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» за № 547пр-113-153 від 13.04.2009 року, за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 55,7 кв.м., складається: кімната - 4, площею 17,5 кв.м., кухня - 3, площею 8,3 кв.м.; санвузол - 2. Площею 3,6 кв.м.; коридор - 1, площею 4,0 кв.м; веранда - 5 та 6, загальною площею 22,3 кв.м.. При цьому приміщення 5 та 6 з відміткою «Самочинно збудовані або переобладнані приміщення».

Відомості зазначені у технічному паспорті 2007 року та 2009 року повністю збігаються тобто приміщення веранди 5 та 6 були прибудовані ще до того моменту як ОСОБА_3 стала власницею 1/2 частки у зазначеній квартирі.

Із боку відповідача не надано ж жодних належних та допустимих доказів із приводу здійснення саме позивачкою реконструкції та прибудови до квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою, частиною четвертою статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до ст. 74 КАС України встановлено, що докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Частиною 1 статті 80 КАС України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 КАС України у разі неподання суб`єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Докази, надані Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, досліджені судом у судовому засіданні, проте в них не міститься достовірних даних про вчинення саме ОСОБА_3 правопорушень, передбачених ч. 9 ст. 96 КУпАП.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем по справі не доведено, та в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази вчинення позивачем, зазначеного в оскаржуваній постанові №784/18 від 07.11.2018 року адміністративного правопорушення.

Крім того, суд вважає, що у даному випадку відсутня і об`єктивна сторона правопорушення.

Об`єктивну сторону адміністративного правопорушення характеризують ознаки, які визначають акт зовнішньої поведінки правопорушника. До них належать діяння (дія чи бездіяльність), їх шкідливі наслідки, причинний зв`язок між діяннями і наслідками, місце, час, обстановка, спосіб, знаряддя та засоби вчинення проступку.

Таким чином, постанова начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради №784/18 від 07.11.2018 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст.96 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200, 00 грн., підлягає скасуванню у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України).

Статтею 289 КУпАП передбачено строки оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення, а саме: скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Відповідно до ч.1 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч.1 ст.123КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позивачка звернувся до суду з клопотанням про поновлення пропущеного нею строку звернення до суду.

Постанова, що оскаржується була прийнята 07.11.2018 року та отримана позивачкою поштою 15.11.2018 року останній день 10-ти денного строку припадає на 17.11.2018 року на суботу, тобто вихідний день. Пропуск строку подачі адміністративного позову обумовлений об`єктивною причиною не можливості його подання до суду у встановлений строк в зв 'язку з вихідним, днем.

З огляду на викладене суд приходить до висновку про наявність підстав для поновлення позивачці пропущеного строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 КАС України та ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року).

Однак, статтю 6 п. 1 Конвенції не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін (див. п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року).

Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 19, 55 Конституції України, ст. 9, 23, 33, ч.9 ст.96, 247, 256, 268, 276-278, 280, 287, 293, 295 КУпАП, ст.ст. 3, 5-14, 19-20, 72-77, 122-123, 241-246 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_5 ) до Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради (ЄДРПОУ 40199728, м. Одеса, вул. Черняховського, 6) про визнання протиправною та скасування постанови, поновлення строку - задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом.

Визнати протиправною та скасувати постанову начальника Управління державного архітектурно-будівельного контрою Одеської міської ради №784/18 від 07.11.2018 року у справі про адміністративне правопорушення у сфері містобудівної діяльності про визнання ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.9 ст.96 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 10 200, 00 грн..

Рішення може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів в строк після отримання рішення суду.

Повний текст рішення складено 02.07.2019 року.

Суддя Домусчі Л.В.