Рішення № 82772684, 02.07.2019, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

58000, м. Чернівці, вул. О.Кобилянської, 14, тел. 55-09-34, е-mail: inbox@cv.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

02 липня 2019 року Справа № 926/1353/19

Суддя Ковальчук Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 926/1353/19

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”, м. Чернівці,

до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, смт. Глибока Чернівецької області,

про стягнення заборгованості у сумі 60498,77 грн.,

за участю секретаря судового засідання Боднарчука В.В.,

представників сторін:

позивача – Попов В.Д., адвокат, дов. № 007.1Др-38-1218 від 26.12.2018 р.,

відповідача – Тімофті А.В., дов. № 02-05/603 від 01.04.2019 р.,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут”, м. Чернівці, звернулося з позовом до Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області, смт. Глибока Чернівецької області, про стягнення заборгованості по розрахунках за поставлений природний газ на суму 60498,77 грн., у тому числі 49521,35 грн. основного боргу, 8184,13 грн. пені, 686,65 грн. 3% річних та 2106,65 грн. інфляційних втрат.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору від 09.02.2018 р. № 41DBChrZ86-18 (в редакції від 28.02.2018 р.) на постачання природного газу щодо повної та своєчасної оплати спожитого у січні 2019 року природного газу, у зв`язку з чим заявлено позовні вимоги про стягнення боргу, пені та компенсаційних платежів за прострочення грошового зобов`язання.

Ухвалою від 12.06.2019 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, розгляд справи по суті в судовому засіданні призначено на 02.07.2019 р., позивача зобов`язано надати документи на підтвердження ціни на природний газ у січні 2019 р., відповідача до дати першого судового засідання зобов`язано надіслати до суду відзив на позовну заяву, докази, що підтверджують заперечення проти позову, докази надіслання позивачу копії відзиву та доданих до нього документів, заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, якщо такі заперечення наявні.

До початку судового засідання 02.07.2019 р. від відповідача через канцелярію суду надійшла заява (відзив) про визнання позову в повному обсязі.

У судовому засіданні 02.07.2019 р. представник позивача просив задовольнити позов посилаючись на викладені в позовній заяві обставини.

Представник відповідача позовні вимоги визнав у повному обсязі, пояснив, що заборгованість виникла в зв`язку з внутрішньою структурною реорганізацією, унаслідок чого територіальним органом казначейства певний час не здійснюються платежі за природний газ згідно укладеного з позивачем договору.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд встановив наступне.

09 лютого 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (Постачальник) та Глибоцькою селищною радою Глибоцького району Чернівецької області (Споживач) було укладено договір № 41DBChrZ86-18 постачання природного газу терміном дії з 01.02.2018 по 31.12.2018 р. (а.с. 10-17).

28 лютого 2018 року сторони уклали Додаткову угоду № 1 до договору на постачання природного газу № 41DBChrZ86-18 від 9 лютого 2018 р. (а.с. 18-25).

Згідно з цією Додатковою угодою договір на постачання природного газу № 41DBChrZ86-18 від 9 лютого 2018 р. викладено в новій редакції. Пунктом 2 розділу ХІІ “Місцезнаходження та банківські реквізити сторін” Додаткової угоди унормовано, що вона набуває чинності з моменту укладення, розповсюджує свою дію на відносини, що склалися між сторонами з 01.02.2018 р.

Як видно з позовної заяви, предметом спору є вимога про стягнення з відповідача заборгованості по розрахунках за природний газ, поставлений у січні 2019 року на підставі договору № 41DBChrZ86-18 постачання природного газу від 09.02.2018 р.

Отже, до спірних правовідносин сторін повинні застосовуватися положення договору на постачання природного газу № 41DBChrZ86-18 від 9 лютого 2018 р. у редакції Додаткової угоди № 1 від 28.02.2018 р. (далі – Договір постачання).

Згідно вказаного Договору сторони домовилися, зокрема, про наступне:

- Постачальник зобов`язується передати у власність Споживачу природний газ у 2018 році у необхідних для Споживача обсягах, а Споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати Постачальнику вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим Договором (пункт 1.1);

- річний плановий обсяг постачання газу та планові обсяги газу по місяцях визначаються Сторонами у Додатку № 1 до цього Договору (пункти 1.3, 1.4);

- у випадку фактичного споживання газу Споживачем, обсяг якого не передбачений в цьому Договорі (в бік збільшення або в бік зменшення споживання), такий обсяг вважається спожитим Споживачем по цьому Договору, але неузгодженим з Постачальником, та оплачується по фактичному обсягу спожитого газу в порядку, передбаченому цим Договором, з покладенням на Споживача відповідальності, передбаченої цим Договором та/або Правилами постачання природного газу та/або Кодексом ГРМ (пункт 1.8);

- обсяг переданого (спожитого) газу, що підлягає оплаті Споживачем, визначається на підставі даних комерційних вузлів обліку (лічильників газу) та фіксується в актах приймання-передачі, порядок складення яких визначено Договором (пункти 2.3, 2.9);

- ціна за 1000,00 куб.м газу з ПДВ складає 10711,20 грн. і може змінюватися протягом дії Договору шляхом повідомлення Споживача Постачальником про відповідну зміну ціни не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку наступного місяця поставки газу (пункти 3.2, 3.3);

- розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць, остаточна оплата газу здійснюється Споживачем не пізніше 05 числа місяця, наступного за місяцем споживання газу, за ціною, зазначеною Постачальником в акті приймання-передачі природного газу за цей період (пункт 4.2.1);

- Споживач зобов`язаний Постачальнику вартість газу на умовах та в розмірі визначених Договором (пункт 5.4.2);

- у разі порушення Споживачем строків оплати, він сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів сплачує додатково штраф у розмірі 10% від суми простроченого платежу. Крім того, Споживач зобов`язаний сплатити на користь Постачальника суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми (пункт 6.2.1);

Згідно доданого до позовної заяви акту приймання-передачі природного газу № ЧЦЗ89001444 від 31.01.2019 р. до договору на постачання природного газу від 09.02.2018 р. № 41DBChrZ86-18 позивач у січні 2019 року передав, а відповідач прийняв природний газ у кількості 32,084 тис. куб.м на загальну суму 401409,34 грн. (а.с. 26).

Згідно акту звіряння взаємних розрахунків за період: 01.01.2018 - 18.03.2019, дані якого визнаються обома сторонами, оплата відповідача за поставлений по акту від 31.01.2019 р. природний газ відбулася наступним чином:

- 50433,38 грн. як існуюча станом на 01.01.2019 року передоплата;

- 301454,61 грн. платіжними дорученнями від 14.02.2019 р. №№ 144, 145 за фактично поставлений природний газ (а.с. 27).

Указані обставини визнаються обома сторонами та не викликають у суду сумнівів у їх достовірності та добровільному визнанні, з урахуванням чого в силу положень частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України не підлягають доказуванню.

Таким чином, за результатами розгляду справи суд встановив, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати переданого за актом приймання-передачі № ЧЦЗ89001444 від 31.01.2019 р. природного газу складає 49521,35 грн. (401409,34 грн. - 50433,38 грн. - 301454,61 грн.).

Період прострочення оплати природного газу відповідачем за Договором постачання становить: від суми заборгованості 350975,96 грн. – з 06.02.2019 р. по 13.02.2019 р. (401409,34 грн. - 50433,38 грн.), від суми 49521,35 грн. (401409,34 грн. - 50433,38 грн. - 301454,61 грн.) – з 14.02.2019 р. по 05.06.2019 р. згідно з розрахунком позивача (а.с. 28).

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статі 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона – постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні – покупцеві, товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 6 статті 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно норми статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частини 1 статті 692 ЦК України).

Згідно з приписом частини 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України унормовано, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Зазначені норми узгоджуються з вимогами статті 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема – сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності.

За загальним правилом згідно з частиною 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У позовній заяві і доданому до неї розрахунку позивач просить стягнути з відповідача 8184,13 грн. пені за період з 06.02.2019 р. по 05.06.2019 р., 686,65 грн. 3% річних і 2106,65 грн. інфляційних втрат за цей же період (а.с. 28).

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені та 3% річних, суд встановив, що позивачем правильно визначені період і розмір простроченого платежу відповідно до умов Договору постачання та даних про оплату відповідачем спожитого природного газу і вірно обчислені належні до стягнення пеня в розмірі 8184,13 грн. і 3% річних в сумі 686,65 грн..

Перевіривши виконаний позивачем розрахунок інфляційних втрат у розмірі 2106,65 грн. за період з 06.02.2019 р. по 05.06.2019 р., суд встановив, що зазначені компенсаційні платежі нараховані у більшій, аніж належить, сумі.

Згідно роз`яснення, вміщеного в пунктах 3.1 і 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань” інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України “Про індексацію грошових доходів населення” індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті “Урядовий кур`єр”. Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України “Про інформацію” є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Отже, інфляційні втрати за прострочення платежу за природний газ, який (платіж) згідно з пунктом 4.2.1 Договору постачання мав відбутися не пізніше 05.02.2019 р., повинні нараховуватися на залишок боргу станом на 28.02.2019 р. на індекс інфляції за період з 01.03.2019 р. по 31.05.2019 р. і складатимуть:

49521,35 гр. х (100,9% х 101%) – 49521,35 грн. = 940,90 грн.

Відтак, в частині вимог про стягнення інфляційних втрат такі підлягають задоволенню у розмірі 940,90 грн., у решті суми 1165,75 грн. інфляційних втрат у позові слід відмовити.

Згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обгрунтованими і доведеними та підлягають задоволенню у частині вимог про стягнення основного боргу в сумі 49521,35 грн., пені в сумі 8184,13 грн., 686,65 грн. 3% річних та 940,90 грн. інфляційних втрат.

У задоволенні вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1165,75 грн. у позові належить відмовити.

Відповідно до статті 129 ГПК України у зв`язку з частковим задоволенням позову судовий збір підлягає наступному розподілу: 1883,92 грн. припадає на користь позивача (1921,00 грн. х 98,07% (процент задоволення позовних вимог)); решта 37,08 грн. (1921,00 грн. – 1883,92 грн.), яка припадає на позовні вимоги, у задоволенні яких відмовлено, залишається за позивачем

При цьому, враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті подав відзив про визнання позову, у відповідності до частини 1 статті 130 ГПК України судовий збір у розмірі 50% від суми, яка припадає на користь позивача – 941,96 грн. (1883,92 грн. х 50%) підлягає поверненню йому з Державного бюджету, а решта 50% – 941,96 грн., стягненню на його користь з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 4, 20, 129, 130, 238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Глибоцької селищної ради Глибоцького району Чернівецької області (60400, смт. Глибока Глибоцького району Чернівецької області, вул. Шевченка, 1, код ЄДРПОУ 04417004) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код ЄДРПОУ 39584988):

- 49521,35 грн. основного боргу на банківський рахунок № НОМЕР_1 в АБ “Кліринговий Дім”, МФО 300647;

- 8184,13 грн. пені, 686,65 грн. 3% річних, 940,90 грн. інфляційних втрат та 941,96 грн. судового збору на рахунок № 26006010072 в АБ “Кліринговий Дім”, МФО 300647.

3. У частині вимог про стягнення інфляційних втрат у сумі 1165,75 грн. у позові відмовити, судовий збір у сумі 37,08 грн. залишити за позивачем.

4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю “Чернівцігаз Збут” (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, код ЄДРПОУ 39584988) з Державного бюджету України сплачений за платіжним дорученням № 65 від 12.02.2019 р. судовий збір у сумі 941,96 грн.

З набранням судовим рішенням законної сили видати наказ.

Порядок набрання рішенням законної сили та його апеляційного оскарження

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

У судовому засіданні 02 липня 2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 03 липня 2019 року.

Суддя Т.І. Ковальчук