Рішення № 82772401, 27.06.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 червня 2019 рокуСправа № 921/247/19Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Стопника С.Г.

за участю секретаря судового засідання Касюдик О.О.

Розглянув справу

за позовом Першого заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури (вул. Словацького, 6а, м. Кременець, 47000) в інтересах держави в особі: Міністерства освіти і науки України, пр.Перемоги, 10, м. Київ, 01135, та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, вул. Грушевського, 8, м. Тернопіль, 46021

до відповідача-1: Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище", вул. Кременецька, 31, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, 47025

до відповідача-2: Фізичної особи-підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича, АДРЕСА_1

про: - визнання недійсним договору №1 про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" із Фізичною особою-підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем, назва якого з урахуванням змін (додаткової угоди) від 15.09.2017 року - договір №1 про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем;

- зобов`язання Приватного підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича звільнити земельні ділянки загальною площею 83,2417 га, які надані державному навчальному закладу "Почаївське вище професійне училище" в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташовані за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, в тому числі земельну ділянку площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) та земельну ділянку площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0481)

За участі представників:

Прокуратури: Чудопалова М.Ю.

Позивача-1: не з`явився

Позивача-2: Кащишин О.О.

Відповідача-1: не з`явився

Відповідача-2: не з`явився

В порядку ст.222 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) судом здійснювалося фіксування судового засідання (звукозапис) за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".

В судовому засіданні 27.06.2019 року, відповідно до ст.240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть справи: Перший заступник керівника Кременецької місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до відповідача-1 - Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" та відповідача-2 - Фізичної особи-підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича про визнання недійсним договору №1 про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" із фізичною особою - підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем, назва якого з урахуванням змін (додаткової угоди) від 15.09.2017 року - договір №1 про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем; - зобов`язання Приватного підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича звільнити земельні ділянки загальною площею 83,2417 га, які надані державному навчальному закладу "Почаївське вище професійне училище" в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташовані за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, в тому числі земельну ділянку площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) та земельну ділянку площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0481).

Ухвалою господарського суду від 19.04.2019 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 13.05.2019 на 09:30 год; встановлено відповідачам строк для подання відзивів на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 10.05.2019.

В подальшому, з метою виконання завдань підготовчого провадження, підготовче засідання у даній справі відкладалося на 27.05.2019 на 11:00 год та за клопотанням відповідача-2 на 07.06.2019 на 9:30 год, про що постановлено відповідні ухвали з наступним повідомленням учасників справи про дату, час та місце проведення засідання.

Ухвалою суду від 07.06.2019 відмовлено у задоволенні клопотань відповідачів (вх.№9993 від 06.06.2019 та вх.№9998 від 06.06.2019) про відкладення розгляду справи, підготовче провадження у даній справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 27.06.2019 на 10:30 год, про що учасників справи належним чином повідомлено.

Відповідачі, а також позивач-1 участі уповноважених представників в судове засідання не забезпечили (про дату, час та місце його проведення повідомлялися належним чином рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення), відзиви на позов, заяви з процесуальних питань від останніх не надходили.

Враховуючи, що участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, а свою позицію відповідачі мали можливість викласти у письмових відзивах на позов, однак таким правом не скористались, доказів у справі достатньо для вирішення спору по суті, а тому суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності представників відповідачів та позивача-1 відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 27.06.2019 суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник Прокуратури Тернопільської області в судовому засіданні 27.06.2019 заявлені позовні вимоги повністю підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та посилаючись на долучені до матеріалів справи докази. Додатково зазначила про те, що на даний час земельні ділянки, вказані у позовній заяві, використовуються відповідачем-2.

В обґрунтування заявлених вимог, зокрема вказується про те, що: - сторонами за договором, всупереч вимог ст.235 Цивільного кодексу України, укладено удаваний договір про спільну діяльність з метою приховати інший правочин - договір оренди земельної ділянки; - вказаний договір суперечить вимогам ст.ст. 92, 95 Земельного кодексу України, оскільки ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", якому земельні ділянки передані в постійне користування, не наділений повноваженнями щодо розпорядження ними шляхом передачі в користування іншим особам; - договір про спільну діяльність укладений ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" без погодження із Міністерством освіти і науки України, у встановленому порядку не зареєстрований в органах ДФС, і спільної діяльності за договором, як такої, не велося, а фактично земельні ділянки були передані в користування ФОП Трофимлюку М.Г. всупереч цільовому призначенню. Таким чином, оскільки оспорюваний договір суперечать інтересам держави, не відповідає вимогам законодавства, а саме - ст.ст. 92, 93, 96 Земельного кодексу України, а також не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, прокурор просить визнати такий договір недійсним на підставі ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України та застосувати наслідки недійсності правочину шляхом зобов`язання ФОП Трофимлюка М.Г. звільнити земельні ділянки загальною площею 83,2417 га, які надані ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності для дослідних і навчальних цілей, що розташовані за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, в тому числі земельну ділянку площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) та земельну ділянку площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0481), які на даний час підприємцем використовуються. При цьому, прокурор також зазначає, що Міністерство освіти і науки України, як орган державної влади, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави у сфері захисту майнових прав, у тому числі земельних, державних навчальних закладів, неналежним чином здійснює захист порушених інтересів держави, оскільки всупереч законодавству України не забезпечило належного використання майна, переданого в управління державного навчального закладу, та не вживає заходів до поновлення майнових прав навчальної установи. Укладення спірного договору всупереч встановленому державою порядку зачіпає інтереси у сфері контролю за використанням та охороною земель, оскільки земельні ділянки, що виступають предметом договору належать на праві власності державі в особі Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, яким заходи щодо усунення порушень також не вживаються. Наведені обставини слугували підставою для звернення Першого заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури з даним позовом в інтересах держави, спрямованого на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні питання користування земельною ділянкою державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

Представник позивача-2 - Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задовольнити.

Заяви процесуального характеру від позивача-1 - Міністерства освіти і науки України, та відповідачів не надходили.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників Прокуратури та позивача-2, господарський суд встановив:

- Державний навчальний заклад "Почаївське вище професійне училище" є юридичною особою та здійснює свою діяльність відповідно до Статуту, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 27.12.2011 №1536, з урахуванням змін, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України від 29.03.2012 року №380 та наказом Міністерства освіти і науки України від 19.08.2013 №1211.

Відповідно до п.1.1 Статуту вказаного навчального закладу (з урахуванням внесених змін), Державний навчальний заклад "Почаївське вище професійне училище" (ВПУ) є підпорядкованим Міністерству освіти і науки державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня.

Пунктом 7.9 Статуту передбачено, що об`єкти права власності: навчально-виробничі, побутові, культурно-освітні, оздоровчі, спортивні будівлі та споруди, житло, комунікації, обладнання, засоби навчання, транспортні засоби та інше майно ВПУ є державною власністю, що закріплене Міністерством освіти і науки за ВПУ, і перебуває у оперативному управлінні ВПУ.

- Відповідно до наказів Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області від 19 травня 2017 року №19-3344/14-17-сг та №19-3348/14-17-сг "Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у постійне користування без зміни цільового призначення" Державному навчальному закладу "Почаївське вище професійне училище" надано в постійне користування:

1) земельну ділянку, площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі, що перебувають у його користуванні згідно Акта на право користування землею від 02 квітня 1964 року - рілля) без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, розташовану за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області;

2) земельну ділянку, площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0481) із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі, що перебувають у його користуванні згідно Акту на право користування землею від 02 квітня 1964 року - рілля) без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, розташовану за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області.

Згідно даних, що містяться в Інформаційних довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна №137922192 та №137922782 від 17.09.2018, земельні ділянки з кадастровими номерами 6123410500:01:002:0482 та 6123410500:01:002:0481 належать до державної форми власності; власник - Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області; правокористувач (право постійного користування земельною ділянкою) - Державний навчальний заклад "Почаївське вище професійне училище"; цільове призначення земельних ділянок - для дослідних і навчальних цілей.

- Державним навчальним закладом "Почаївське вище професійне училище" (як Замовником) укладено із Приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем (Виконавець) Договір №1 про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище".

Дата укладення вказаного договору відсутня, проте п.6.1 Договору визначено строк його дії - до 12 вересня 2020 року.

Згідно пояснень ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", викладених у листі №766 від 13.12.2018, адресованого керівнику Кременецької місцевої прокуратури, датою укладення вказаного Договору є день підписання його сторонами, а саме - 12.09.2017 року.

- 15 вересня 2017 року сторонами вищезазначеного Договору укладено Додаткову угоду до договору №1 (внесення змін) про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", якою, зокрема, назву договору викладено в такій редакції: "Договір №1 про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та фізичною особою приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем" (далі - Договір).

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що з метою сприяння розвитку навчально-матеріальної та соціально-побутової бази училища, покращення професійно-практичної підготовки учнів, ефективного використання землі для дослідних і навчальних цілей, враховуючи взаємність спільних інтересів, сторони домовились щодо проведення повного комплексу робіт з вирощування продукції рослинництва, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції.

Згідно п.1.2 Договору (з урахуванням внесених змін) Виконавець за цим Договором зобов`язується провадити із Замовником спільну діяльність у сфері вирощування продукції рослинництва на земельних ділянках площею 96 га, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції для досягнення господарських та навчальних цілей, підвищення рівня фінансово-господарської діяльності Сторін цього договору, виконання навчального плану.

За умовами п.п.2.2, 2.3 укладеного Договору Виконавець взяв на себе зобов`язання провадити спільну діяльність з виконання комплексу сільськогосподарських робіт, з використанням своїх матеріалів, обладнання та своїми засобами по вирощуванню сільськогосподарських культур на земельних ділянках площею 96 га.

В свою чергу, Замовник зобов`язався: надавати кваліфікаційні консультації з ведення с/г виробництва, координувати виконання всіх робіт; при необхідності надати техніку та обслуговуючий персонал для виконання с/г робіт; надати допомогу в проведенні ремонту сільськогосподарської техніки.

Пунктами 3.2-3.4 Договору визначено, що ведення справ за цим договором здійснюється сторонами за їх спільною згодою; керівництво діяльністю за цим Договором, а також ведення загальних справ доручається "Виконавцю"; усі фінансові операції щодо надання послуг здійснюються через банківські рахунки "Замовника" та "Виконавця".

Порядок розрахунків передбачено в п.4 Договору.

Зокрема, відповідно до пп.4.1 п.4 Договору (з урахуванням внесених змін) Замовник здійснює внесок власною працею, наявним інвентарем, обладнанням, технікою, а також можливістю доступу до земель з метою їх оброблення відповідно до цього договору. Виконавець здійснює внесок власною працею, посівним матеріалом, паливно-мастильними матеріалами, засобами захисту рослин, інвентарем, технікою. Виконавець за результатами виконання цього договору отримає право власності на 90% валового збору отриманої продукції рослинництва. Всі ризики, пов`язані з вирощуванням та збиранням продуктів рослинництва несе Виконавець. Замовник за результатами виконання цього договору отримує право власності на 10% валового збору отриманої продукції рослинництва, що в грошовому еквіваленті повинно становити не менше 1500 грн з 1 га обробленої землі.

Розрахунок сумісної діяльності перераховується Стороною-2 (ПП Трофимлюком М.Г. ) на рахунок Сторони-1 (ДНЗ "Почаївське вище професійне училище") або іншими формами розрахунку (натуральна плата) (п.4.2. Договору).

Згідно п.6.5 Договору (з урахуванням змін до Договору) земельні ділянки площею 96 га та речові права на них передаються у спільну діяльність.

- 05.06.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області складено Акт обстеження земельної ділянки, яким встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6123410500:01:002:0481 та 6123410500:01:002:0482 використовуються, на них проводиться господарська діяльність - по всій площі проведено посів соняшникових культур.

- Актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки, складеного 13.06.2018 державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, встановлено, що земельні ділянки з кадастровими номерами 6123410500:01:002:0481 та 6123410500:01:002:0482 обробляє ПП Трофимлюк М.Г. на підставі договору №1 "Про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", термін дії договору до 12.09.2020 року із зазначенням того, що такий містить ознаки удаваного правочину - договору оренди земельної ділянки.

Суд, на підставі ст.43 ГПК України, давши оцінку поданим доказам та наведеним доводам, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також із угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства (ст.ст.626, 627 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст.203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

У відповідності до ст.1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається у письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Слід зазначити, що в даному випадку стороною оспорюваного договору №1 є державний навчальний заклад, підпорядкований Міністерству освіти і науки України, діяльність якого (ДНЗ) регулюється, серед іншого, Законами України "Про освіту", "Про професійно-технічну освіту", "Про управління об`єктами державної власності".

Так, статтею 1 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що управління об`єктами державної власності - здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб`єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об`єктів, пов`язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.4 вказаного Закону суб`єктами управління об`єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України, міністерства та інші органи виконавчої влади.

Пунктом 20 ч.1 ст.6 Закону України "Про управління об`єктами державної власності" визначено, що уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Відповідно до положень ст.8 Закону України "Про професійно-технічну освіту", до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, яким підпорядковані професійно-технічні навчальні заклади, відноситься розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 №296 затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Пунктами 2, 4 вказаного Порядку, зокрема, передбачено, що суб`єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідними документами (згідно наведеного переліку); орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку.

Наведене свідчить про те, що законодавством визначено особливий порядок укладення договорів про спільну діяльність державними установами (навчальними закладами), предметом яких є використання державного майна, і який передбачає необхідність отримання в уповноваженого органу управління спеціального дозволу (погодження).

Натомість, матеріалами справи підтверджується укладення Державним навчальним закладом "Почаївське вище професійне училище" оспорюваного договору без відповідного погодження із Міністерством освіти і науки України та Кабінету Міністрів України.

Також, відповідно до положень ст.64.6 Податкового кодексу України, договори про спільну діяльність на території України без створення юридичних осіб, на які поширюються особливості податкового обліку та оподаткування діяльності за такими договорами, визначені ПКУ, повинні перебувати на обліку у контролюючих органах.

Листом Головного управління ДФС у Тернопільській області від 17.09.2018 року №7820/10/19-00-08-15-03/18820 підтверджено, що укладений Договір про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та ФОП Трофимлюк М.Г . в органах ДФС Тернопільської області на обліку не перебуває.

Відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Статтею 215 ЦК України закріплено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з ч.1 ст.92 Земельного кодексу України право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Відповідно до ч.1 ст.95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: самостійно господарювати на землі; власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об`єкти, а також інші корисні властивості землі; на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Як зазначено в п.5.6 рішення Конституційного Суду України від 22.09.2005 №5-рп/2005 у справі за конституційним поданням 51 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України (справа про постійне користування земельними ділянками), суб`єктивне право постійного користування земельною ділянкою суттєво відрізняється від суб`єктивного права власності на землю та суб`єктивного права оренди. Власники землі та орендарі поряд із повноваженнями щодо володіння та користування наділяються і повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками (орендарі - в частині передачі земель у суборенду за згодою власника), а постійні користувачі такої можливості позбавлені.

Отже, ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" як постійний користувач земельних ділянок державної форми власності з кадастровими номерами 6123410500:01:002:0481, площею 40,9271 га, та 6123410500:01:002:0482, площею 42,3146 га, розташованих за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, має право володіти та безпосередньо користуватись такими земельними ділянками, проте повноваженнями щодо розпорядження останніми не наділений.

Водночас, зміст погоджених сторонами оспорюваного Договору №1 умов свідчить про те, що ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" фактично усунувся від права самостійного господарювання на земельних ділянках, переданих йому у постійне користування, та надав право обробки земельних ділянок для вирощування сільськогосподарських культур і збору врожаю ПП Трофимлюку М.Г. , що вказує на вчинення правочину без відповідних повноважень. При цьому, будь-якої діяльності, пов`язаної із спільним обробітком землі ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" не здійснювало, а фактично мало місце платне користування відповідачем-2 земельними ділянками, наданими відповідачем-1 у користування, для отримання прибутку.

Також слід зазначити, що серед обов`язків Виконавця договору - ПП Трофимлюка М.Г., передбачено при виконанні польових робіт надати учням училища робочі місця на новій імпортній та вітчизняній техніці, яка відсутня в училищі; на базі ПП Трофимлюка М.Г. проводити виробничу практику учнів училища.

Згідно інформації, наданої у відповіді на запит місцевої прокуратури №573 від 18.09.2018, ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" долучено перелік із 65 учнів з професії "Тракторист-машиніст с/г виробництва, слюсар з ремонту с/г машин та устаткування, водій автотранспортних засобів категорії "С1". Проте, згідно вимог навчальних планів та програм проходження виробничої практики учнями груп "Тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва" не передбачалося. Виробничу практику у 2017-2018 навчальному році пройшли лише 3 слухачі, які навчалися за контрактною формою навчання.

Згідно інформації, наданої у відповіді на запит місцевої прокуратури №766 від 13.12.2018, ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" повідомлено, що навчальним закладом у 2018 році отримано свою частку урожаю у повному обсязі.

Проаналізувавши правовідносини сторін, що виникли за вищезазначеним договором №1, суд погоджується із твердженнями прокуратури про те, що такий договір є удаваним правочином, оскільки укладений сторонами з метою приховання іншого правочину, на виконання умов якого фактично були спрямовані їхні зусилля, а саме - договору оренди земельної ділянки.

Статтею 235 ЦК України передбачено, що удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Як роз`яснено у п.25 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", за удаваним правочином (стаття 235 ЦК України) сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. На відміну від фіктивного правочину, за удаваним правочином права і обов`язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст.235 Цивільного кодексу України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним (аналогічна правова позиція викладена у п.3.11 Постанови пленуму ВГСУ від 29.05.2013р. №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Статтею 1 Закону України "Про оренду землі" визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається саме на платній основі та для отримання можливості користуватися земельною ділянкою з використанням її корисних властивостей.

Правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане у користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна.

Оскільки на приватного підприємця за договором покладається обов`язок обробляти земельну ділянку, насаджувати сільськогосподарські культури, нести затрати по їх вирощуванню та щорічно сплачувати частину прибутку навчальному закладу, в розмірі 10% валового збору отриманої продукції рослинництва, що в грошовому еквіваленті повинно становити не менше 1500 грн. з 1 га обробленої землі (пункти 2.2.1, 4.1 Договору), то вказана сторона фактично є орендарем земельної ділянки.

Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що між сторонами фактично існують відносини з передання в користування земельної ділянки, метою яких є отримання прибутку від врожаю сільськогосподарських культур, які там вирощуються. І хоча акт прийому-передачі земельної ділянки між відповідачами не складався, слід зазначити, що в даному випадку неналежне оформлення відносин оренди земельної ділянки і є тим способом, завдяки якому досягається прихована мета передачі в користування земельної ділянки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що укладення оспорюваного правочину та передання відповідачу-2 в користування на виконання договору земельних ділянок державної форми власності, загальною площею 83,2417 га, що розташовані за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, які надані Державному навчальному закладу "Почаївське вище професійне училище" в постійне користування, відбулося з порушенням норм чинного законодавства та без належних на те повноважень у навчального закладу; договір не відповідає вимогам законодавства, зокрема ст.ст. 92, 93, 96 Земельного кодексу України, суперечить інтересам держави та не спрямований на настання обумовлених ним наслідків, тому даний правочин, з огляду на правову природу орендних відносин, підлягає визнанню недійсним на майбутнє згідно ч.ч.1, 2 ст.203, ст.ст.215 ЦК України, як такий, що суперечить закону.

З огляду на викладене, суд визнає позовні вимоги Першого заступника керівника Кременецької місцевої прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області щодо визнання недійсним договору №1, укладеного між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та Фізичною особою-підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", назва якого з урахуванням змін (додаткової угоди) від 15.09.2017 року - "Договір №1 про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та фізичною особою приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем", обгрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

В свою чергу, згідно зі ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Враховуючи визнання судом недійсним Договору №1 про спільну діяльність, позовна вимога про звільнення відповідачем-2 займаних ним земельних ділянок державної форми власності, загальною площею 83,2417 га, в тому числі земельної ділянки площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) та земельної ділянки площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500 : 01 : 002:0481 ), розташованих за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, також підлягає до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються судом порівну на відповідачів у справі.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 73-79, 86, 129, 194, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №1, укладений між Державним навчальним закладом "Почаївське вище професійне училище" (вул. Кременецька, 31, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, код 02547524) та Фізичною особою-підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_4 ) про надання послуг ДНЗ "Почаївське вище професійне училище", назва якого з урахуванням змін (додаткової угоди) від 15.09.2017 року - "Договір №1 про спільну діяльність між ДНЗ "Почаївське вище професійне училище" та фізичною особою приватним підприємцем Трофимлюком Максимом Георгійовичем".

3. Зобов`язати Фізичну особу-підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича ( АДРЕСА_1, код НОМЕР_4) звільнити земельні ділянки загальною площею 83,2417 га, які надані Державному навчальному закладу "Почаївське вище професійне училище" в постійне користування із земель сільськогосподарського призначення державної форми власності без зміни цільового призначення для дослідних і навчальних цілей, що розташовані за межами населеного пункту на території Почаївської міської ради Кременецького району Тернопільської області, в тому числі земельну ділянку площею 42,3146 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0482) та земельну ділянку площею 40,9271 га (кадастровий номер 6123410500:01:002:0481).

4. Стягнути з Державного навчального закладу "Почаївське вище професійне училище" (вул. Кременецька, 31, м. Почаїв, Кременецький район, Тернопільська область, код 02547524) на користь Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м.Тернопіль, код 02910098, р/р 35215035004091, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) - 1921 грн 00 коп в повернення сплаченого судового збору.

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Трофимлюка Максима Георгійовича ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_4 ) на користь Прокуратури Тернопільської області (вул. Листопадова, 4, м. Тернопіль, код 02910098, р/р 35215035004091, Держказначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, код економічної класифікації видатків бюджету - 2800) - 1921 грн 00 коп в повернення сплаченого судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст.256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03 липня 2019 року.

Суддя С.Г. Стопник