Рішення № 82771763, 20.06.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.06.2019Справа № 910/2029/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н. І., за участі секретаря судового засідання Яценко Я. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Департаменту по роботі з активами Дніпровської міської ради (просп.Д.Яворницького, 75, м.Дніпро, 49000, код ЄДРПОУ 37454258)

до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (вул.Лейпцизька, буд. 15, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 14333937)

про стягнення 23 643,04 грн.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" про стягнення суми 23 643,04 грн заборгованості, у зв`язку з неналежним виконанням умов договору оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста №360-ДКП/12 від 19.07.2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов, заперечення на відповідь на відзив, та позивачу - відповідь на відзив.

15.03.2019 до суду відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому позов не визнає.

Вказує, що договір оренди №360-ДКП/12 від 19.07.2012 не було припинено з 03.07.2015, відповідач не отримував заяву про припинення договору. Відповідно до рішення від 13.04.2016 №29/6 Дніпропетровської міської ради змінено пропорцію розподілу орендної плати, крім того, змінено балансоутримувача об`єкту оренди, про що не було укладено додаткову угоду до договору. В зв`язку з чим відповідач не має можливості сплачувати орендну плату.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.03.2019 постановлено справу № 910/2029/19 розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 16.04.2019.

25.03.2019 через відділ діловодства суду позивач подав відповідь на відзив, у якому він заперечував проти доводів відповідача, стверджує, що умовами рішень міської ради та договору оренди не передбачена його пролонгація, строк дії договору закінчився 03.07.2015.

28.03.2019 через відділ діловодства суду відповідач подав заперечення на відповідь на відзив.

12.04.2019 через відділ діловодства суду представник позивача подав клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.

15.04.2019 через відділ діловодства суду представник відповідача подав клопотання про відкладення підготовчого засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2019 відкладено підготовче засідання на 14.05.2019.

08.05.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.

Ухвалою від 14.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.06.2019.

27.05.2019 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про розгляд справи за відсутності учасника справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.06.2019 заперечив проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 20.06.2019 оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 240 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

19.07.2012 між Департаментом корпоративних прав та правового забезпечення Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради, (далі - Позивач, орендодавець) та Приватним акціонерним товариством «МТС Україна», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ВФ Україна» (далі - Відповідач, орендар), був укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста № 360-ДКП/12 від 19.07.2012 року (далі - Договір) згідно з яким орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування комунальне нерухоме майно нежитлове приміщення - (надалі - об`єкт оренди) загальною площею 11,72 кв. м. розташоване за адресою: м. Дніпро (колишня назва - м. Дніпропетровськ), просп. Б. Хмельницького (колишня назва - вул. Героїв Сталінграду), 31а, вартість якого, згідно з незалежною оцінкою становить 47 351,00 грн. без ПДВ, що перебуває на балансі МКП «Дніпропетровські електротранспорт», та є комунальною власністю територіальної громади міста Дніпро, для використання під розміщення обладнання мобільного зв`язку.

Відповідно до п.2.2. договору, орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі об`єкту оренди.

Відповідно до п. 12.5 Договору у випадку припинення дії цього договору оренда плата сплачується Орендарем до фактичного повернення об`єкта оренди за актом приймання -передачі.

Відповідно до п. 3.5 Договору Відповідач щомісяця сплачує орендну плату за договором не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, яка не залежить від наслідків його господарської діяльності.

Згідно з п. 3.4 Договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Відповідно до п. 5.2 Договору оренди обов`язок орендаря сплачувати своєчасно та у повному обсязі орендну плату за весь час фактичного використання об`єкту оренди до дати підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди включно. Обов`язок щодо складання акту приймання - передачі при поверненні об`єкта з оренди покладено на відповідача згідно з п. 2.7 Договору.

У пункті 3.2. Договору було встановлено розмір орендної плати, який дорівнював 1 578,38 грн. без ПДВ (базова за червень місяць 2012 рік), який коригується на індекс інфляції, починаючі з липня місяця 2012 року. Розрахунок орендної плати до договору відповідно до розділу 13 Договору, є невід`ємною і складовою частиною Договору.

Відповідно до п. 10.1. договору, цей договір діє з 19.07.2012 до 03.07.2015 включно.

У пункті 10.2 Договору зазначено, що після закінчення терміну договору орендар, який належним чином виконував свої обов`язки, має переважне право, за інших рівних умов, на переукладання договору оренди на новий термін.

Відповідно до п. 10.3. договору, у разі відсутності протягом одного місяця заяви від орендаря про переукладення договору оренди на новий термін після отримання листа від орендодавця про закінчення терміну дії договору договір оренди вважається припиненим з наслідками, передбаченими в п.5.5 цього договору.

За актом приймання-передачі нежилого приміщення від 19.07.2012 до договору, орендодавець передає, а орендар прийняв об`єкт оренди в комплекті та у стані, що відповідають умовам договору.

Позовні вимоги ґрунтуються на неналежному виконанні відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати орендних платежів перед міським бюджетом у розмірі 23 643,04 грн. за період з 01.02.2015 по 09.06.2017.

Відповідач заперечує проти позову, та зазначає, що договір оренди №360-ДКП/12 від 19.07.2012 не було припинено з 03.07.2015, відповідач не отримував заяву про припинення договору. Відповідно до рішення від 13.04.2016 №29/6 Дніпропетровської міської ради змінено пропорцію розподілу орендної плати, крім того, змінено балансоутримувача об`єкту оренди, про що не було укладено додаткову угоду до договору. В зв`язку з чим відповідач не має можливості сплачувати орендну плату.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своїм змістом та правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання норм глави 58 Цивільного кодексу України та 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). В силу частини 6 названої статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Аналогічне визначення договору оренди міститься і в ст. 759 Цивільного кодексу України.

При цьому оскільки орендоване майно є комунальною власністю, то відносини сторін даного Договору регулюються також Законом України "Про оренду державного та комунального майна", який є спеціальним законом з питань оренди комунального майна та, відповідно до частин 1, 2 ст. 1, регулює організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна державних підприємств, установ та організацій, або перебуває у комунальній власності (далі - підприємства), їх структурних підрозділів, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, що перебуває в державній та комунальній власності; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, або майна, що перебуває у комунальній власності.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Статтею 762 Цивільного кодексу України та статтею 286 Господарського кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Частинами 1, 4 ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно частин 1 та 3 ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

У додатку №1 до Рішення міської ради від 06.04.2011 № 19/10 «Про внесення змін до рішення міської ради від 21.03.2007 №41/11 «Про оренду нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади», передбачено продовження договору оренди на новий термін з орендарем відбувається шляхом укладення договору оренди на новий термін (згідно п. 3.2. розділу 3 цього порядку).

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, якщо наймач, який продовжує користуватись майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Норми статті 764 Цивільного кодексу України передбачають таку правову конструкцію, як поновлення договору найму, яка зводиться по суті до автоматичного продовження попередніх договірних відносин на той самий строк без укладення нового договору за умови, по-перше, що наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, та, по-друге, відсутні заперечення наймодавця протягом одного місяця.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Таким чином, суд дійшов висновку, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку були відсутні заяви про припинення дії договору, договір вважається продовжений на той самий строк.

В матеріалах справи відсутні заяви сторін про припинення дії договору оренди №360-ДКП/12 від 19.07.2012, отже, враховуючи імперативні норми чинного законодавства, спірний договір є продовжений на той самий строк.

У пункті 3.3 Договору передбачалося, що орендар сплачував 50% від загальної суми орендної плати на користь орендодавця до міського бюджету та 50% від загальної суми орендної плати на рахунок балансоутримувача об`єкта оренди.

Балансоутримувачем за Договором виступало Міське комунальне підприємство

Дніпропетровські міські теплові мережі» Дніпропетровської міської ради, правонаступником якого є Комунальне підприємство «Дніпровські міські теплові мережі» Дніпровської міської ради.

Відповідно до рішення від 13.04.2016 №29/6 Дніпропетровська міська рада змінила пропорцію розподілу орендної плати - 70% від загальної суми орендної плати мало сплачуватися до міського бюджету та 30% - балансоутримувачу .

Крім того, влітку 2016 року відбулася зміна балансоутримувача об`єкту оренди. Згідно з рішенням Дніпропетровської міської ради від 27.07.2016 №28/12 об`єкт оренди був переданий на баланс Комунального підприємства «Теплоенерго».

Проте, в подальшому, як встановлено судом за матеріалами справи, жодних змін до договору сторонами, в тому числі щодо зміни пропорції розподілу орендної оплати та зміни балансоутримувача внесено не було.

Отже, відповідач не мав можливості здійснювати орендні платежі за новими умовами (пропорції розподілу, новий балансоустримувач) в зв`язку з тим, що відповідні зміни не могли бути внесені в Договір, що, в свою чергу, стало наслідком того, що всупереч чинному законодавству позивач вважав Договір не продовженим.

Крім того, суд зазначає, що розмір заборгованості з орендної плати має ґрунтуватися на відповідних розрахунках, проведених згідно умов договору.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші твердження позивача не приймаються судом до уваги та спростовуються наявними матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, оцінивши всі надані докази, документи та пояснення в їх сукупності, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

З огляду на те, що суд відмовляє у задоволенні заявлених позовних вимог, судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 86, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 02.07.2019.

Суддя Н.І. Ягічева