Рішення № 82771685, 25.06.2019, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" червня 2019 р. м. Київ Справа № 911/521/19

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Дудник П.С., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720

до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

08136, Київська обл., с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10, код ЄДРПОУ 37606213

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача - Саранюк В.М. (довіреність № 14-156 від 23.04.2019, посвідчення № 1921 від 31.10.2017);

відповідача - Дунаєвський І.В. (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий 15.02.2001, довіреність № 7 від 01.12.2018);

Обставини справи:

До господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. № 546/19 від 25.02.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення 199561,16 грн. заборгованості.

Позовні вимоги обгрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором № 1402/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, у зв`язку з чим, заявлено до стягнення 104038,87 грн. основного боргу, 53023,69 грн. пені, 8963,87 грн. 3% річних, 33534,73 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі №911/521/19 вказану позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 4701/19 від 11.03.2019) надійшла заява позивача про усунення недоліків на виконання вимог ухвали господарського суду Київської області від 04.03.2019 у справі № 911/521/19.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 911/521/19 за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Київської області від 07.05.2019 закрито підготовче провадження та призначене судове засідання з розгляду справи справи по суті на 28.05.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області (вх. № 10221/19 від 23.05.2019) надійшло клопотання позивача про долучення документів до матеріалів справи.

У судовому засіданні 28.05.2019 оголошено перерву до 11.06.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для подання відзиву (вх. № 11516/19 від 11.06.2019), клопотання про відкладення судового засідання (вх. № 11515/19 від 11.06.2019) та відзив на позовну заяву (вх. № 11517/19 від 11.06.2019).

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.06.2019 відкладено судове засідання на 25.06.2019.

Через канцелярію господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 12070/19 від 18.06.2019).

У судове засідання 25.06.2019 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та представник відповідача, який заперечував проти задоволення позову.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 25.06.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх у сукупності, суд -

встановив:

Між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» (далі-позивач, постачальник) та Комунальним підприємством «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (далі - відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу № 1402/16ТЕ-17 від 21.12.2015 (далі-Договір).

Відповідно до пункту 2.1 Договору, продавець передає покупцеві з 01.01.2016 по 31.03.2016 газ обсягом до 215 тис. куб.м.

Відповідно до пункту 3.4 Договору, приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1770,74 грн., без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки затвердженого тарифу на природній газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу. До сплати за 1000 куб.м природного газу 1806,15 грн., крім того ПДВ-20%-361,23 грн., всього з ПДВ 2167,38 грн.

Відповідно до пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами, шляхом 100% поточної оплати, протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з пунктом 6.4 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від покупця, погашає вимоги продавця у такій черговості, незалежно від призначення платежу визначеного покупцем: у першу чергу, відшкодовуються витрати продавця, пов`язані з одержанням виконання; у другу чергу, сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафу; у третю чергу, погашається основна сума боргу.

Відповідно до пункту 8.2 Договору, у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору, продавець має право не здійснювати поставку газу покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Згідно з пунктом 10.3 Договору, строк у межах якого сторони можуть звертатися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі, щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 років.

Відповідно до пункту 12 Договору встановлено, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 31.12.2015 до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1968,24 грн., всього з ПДВ 2361,89 грн.

Додатковою угодою № 3 від 31.03.2016 до Договору внесені зміни до пункту 5.2. та викладено його в наступній редакції: до сплати за 1000 куб.м природного газу 1770,74 грн., всього з ПДВ 2124,89 грн.; пункт 12 викладено в наступній редакції: договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.04.2016, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Короткий зміст позовних вимог

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання грошових зобов`язань за договором № 1402/16-ТЕ-17 постачання природного газу від 21.12.2015, у зв`язку з чим, заявлено до стягнення 104038,87 грн. основного боргу, 53023,69 грн. пені, 8963,87 грн. 3% річних, 33534,73 грн. інфляційних втрат.

Аргументи Акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

1. На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято газ, що підтверджується актом приймання-передачі: від 31.01.2016 на суму 154977,65 грн., від 29.02.2016 на суму 110645,02 грн., від 31.03.2016 на суму 101306,10 грн., від 30.04.2016 на суму 410,10 грн., всього на 367338,87 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково - на суму 236300 грн., тобто, станом на дату звернення до суду з позовом, у відповідача наявна заборгованість у розмірі 104038,87 грн., що підтверджується оборотньо-сальдовою відомістю за період з 01.01.2016 по 31.12.2017 за підписом заступника головного бухгалтера Т. Збарською.

2. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 Договору, якими встановлено, що зобов`язання з оплати газу здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу, відтак, позивачем нараховані за періоди прострочення оплат за Договором пеню у розмірі 53023,69 грн., на підставі пункту 8.2 Договору, 3 % річних у розмірі 8963,87 грн. та інфляційні втрати у розмірі 33534,73 грн. згідно з вимогами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані за порушення строків виконання грошового зобов`язання, що визначені умовами Договору, що підтверджується наявними у матеріалах справи даними бухгалтерського обліку позивача.

Аргументи Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області

На момент відкриття провадження у даній справі відповідачем сплачено вартість природного газу за даним договором у повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням № 847 від 20.03.2019 на суму 104038,87 грн.

Крім того, вимоги позивача про стягнення неустойки призведуть до погіршення майнового стану відповідача, що в подальшому призведе до банкрутства, оскільки, підприємство знаходиться на саморозрахунку та не має дотацій від держави, а газ, що був переданий за договором, використовуються виключно для виробництво теплової енергії, яка споживається населенням.

Відповідно до довідки № 561/1 від 11.06.2019 заборгованість населення по сплаті за спожиті комунальні послуги з централізованого опалення становить 738360,26 грн., тобто, порушення відповідачем строків оплати за поставлений товар відбулось не з вини відповідача.

Також, враховуючи те, що позивачем не понесені збитки за порушення строків оплати за поставлений природній газ, наявні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій на підставі статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до статті 194 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до вимог статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір, який за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

Згідно з статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

Між Публічним акціонерним товариством «Національна компанія «Нафтогаз України» та Комунальним підприємством «Благоустрій Крюківщини» Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області укладено договір постачання природного газу № 1402/16ТЕ-17 від 21.12.2015.

На виконання умов Договору, позивачем передано, а відповідачем прийнято природній газ, всього на суму 367338,87 грн., що підтверджується актами приймання-передачі: від 31.01.2016 на суму 154977,65 грн., від 29.02.2016 на суму 110645,02 грн., від 31.03.2016 на суму 101306,10 грн., від 30.04.2016 на суму 410,10 грн., проте, відповідач за поставлений товар розрахувався частково у розмірі 236300 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами позивача.

Отже, станом на дату звернення з позовною заявою - 25.02.2019, у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 104038,87 грн.

Суд, дослідивши наявні у матеріалах справи документи, встановив, що спірна заборгованість сплачена відповідачем повністю 20.03.2019, що підтверджується платіжним дорученням № 847 на суму 104038,87 грн., тобто, після звернення позивача до суду, що підтверджується відбитком штампу канцелярії суду на позовній заяві - 25.02.2019.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи те, що основний борг сплачений відповідачем 20.03.2019, наявні підстави для закриття провадження, у частині грошових коштів у розмірі 104038,87 грн.

Оскільки, відповідач не виконав грошові зобов`язання за Договором та не оплатив товар, у визначений Договором термін, позивачем правомірно нараховано відповідно до пункту 8.2 Договору пеню та згідно з положеннями частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційні втрати.

Надаючи правову оцінку доказам, що надані до матеріалів справи, з урахуванням підстав позовних вимог та фактичних обставин справи, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується поставка газу за Договором позивачем, який прийнятий відповідачем, всього на суму 367338,87 грн., який відповідачем оплачено у повному обсязі - 20.03.2019, тобто, після звернення позивача до суду, отже, наявні підстави для нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

За результатами перевірки судом розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат, що наданий позивачем, суд встановив, що він є арифметично невірним.

Здійснивши арифметичний розрахунок, суд встановив, що стягненню підлягає 53023,69 грн. грн. пені, 8963,87 грн. 3 % річних, 33042,98 грн. інфляційних втрат.

Відносно клопотання відповідача про зменшення розміру неустойки на підставі статті 233 Господарського кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України, суд зазначає таке.

Частинами 1 та 2 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступінь виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання; строк прострочення виконання; наслідки порушення зобов`язання, відповідність / невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінку винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При розгляді заяви відповідача про зменшення неустойки, судом враховано, що з позовних вимог у даній справі, за визначенням статті 549 Цивільного кодексу України, за правовою природою до неустойки відносяться лише позовні вимоги про стягнення пені, відтак, суд вирішує питання щодо наявності підстав для зменшення виключно цих вимог.

Враховуючи, що заборгованість за договором, на які нараховані спірні у справі штрафні санкції відповідачем повністю сплачена після звернення позивача з позовом до суду, строк порушення грошового зобов`язання складає більше 2 років з моменту прострочення платежу та значну суму боргу, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.

За частинами 1, 3, 4 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з урахуванням юридичної сили правового акта в ієрархії національного законодавства та з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини при дотриманні норм процесуального права.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У справі «Руїз Торіха проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судовий збір за подання позовної заяви, в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 11, 73, 74, 76-80, 191, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. № 546/19 від 25.02.2019) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Провадження у справі у частині стягнення основного боргу у розмірі 104038,87 грн. закрити.

3. Стягнути з Комунального підприємства "Благоустрій Крюківщини" Крюківщинської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області (08136, Київська обл., с. Крюківщина, вул. Балукова, буд. 10, код ЄДРПОУ 37606213) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 53023,69 грн. (п`ятдесят три тисячі двадцять три гривні шістдесят дев`ять копійок), 3% річних у розмірі 8963,87 грн. (вісім тисяч дев`ятсот шістдесят три гривні вісімдесят сім копійок), інфляційні втрати у розмірі 33042,98 грн. (тридцять три тисячі сорок дві гривні дев`яносто вісім копійок), судовий збір у розмірі 2986,04 грн. (дві тисячі дев`ятсот вісімдесят шість гривень чотири копійки).

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 02.07.2019.

Суддя С.О. Саванчук