Ухвала суду № 82771232, 02.07.2019, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про відмову в задоволенні скарги

02.07.2019м. ДніпроСправа № 904/5030/18

За скаргою: Акціонерного товариства "Українська залізниця", місто Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві

за первісним позовом первісним позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕЛЕМЕНТ НАФТА", м. Дніпро

про стягнення штрафних санкцій 54 481 522,84 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта", м. Дніпро

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м. Київ

про стягнення 11 180 048,12 грн.

Суддя Назаренко Н.Г.

За участю секретаря судового засідання Клевець К.В.

Представники:

Від позивача (заявника) Пегза К.К. - адвокат

Від відповідача не з`явився

Від Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

В провадженні Господарського суду Дніпропетровської області знаходилась справа №904/5030/18 за позовом Акціонерного товариство “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Нафта” про стягнення штрафних санкцій за договором поставки №ЦЗВ-14-04417-01 від 20.10.17 у загальній сумі 54481522,84грн. за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта", м.Дніпро до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва", м.Київ про стягнення 11 180 048,12 грн.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 в задоволенні первісного позову відмовлено у повному обсязі, зустрічний позов задоволено у повному обсязі, стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Нафта” 11 180 048,12 грн. суму договірного забезпечення, 165 938,73 грн. витрат зі сплати судового збору за пред`явлення зустрічного позову.

На виконання вказаного рішення Господарським судом Дніпропетровської області 01.03.2019 видано відповідний наказ.

04.06.2019 до Господарського суду Дніпропетровської області надійшла скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця", місто Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, в якій скаржник просить:

- витребувати у Відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Кисні матеріали виконавчого провадження ВП 59165121.

- визнати дії старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві матеріали виконавчого провадження Гавриліва А.В. щодо примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 по справі №904/5030/18 (виконавче провадження ВП 59165121), неправомірними.

- скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження ВП 59165121 від 22.05.2019, винесену на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 по справі № 904/5030/18.

Ухвалою від 07.06.2019 скаргу прийнято до провадження та призначеної її розгляд у судовому засіданні на 14.06.2019.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду Дніпропетровської області № 931 від 14.06.2019, у зв`язку з перебуванням судді Первушина Ю.Ю. у відпустці 14.06.2019, здійснено повторний автоматичний розподіл матеріалів справи та справу № 904/5030/18, в частині розгляду скарги передано судді Назаренко Н.Г.

Ухвалою суду від 18.06.2019 прийнято справу №904/5030/18, в частині розгляду скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві до провадження. Розгляд скарги призначено у судовому засіданні на 02.07.2019 о 11:45 год.

21.06.2019 на електронну поштову скриньку суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про учать у судовому засіданні призначеному на 02.07.2019 о 11:45 год. в режимі відеоконференції. В обґрунтування свого клопотання позивач посилається та не, що у юридичному відділі філії “ЦЗВ” (надалі - Юридичний відділ), який діє в інтересах АТ “Укрзалізниця”, велике навантаження судових справ, що знаходяться на розгляді, зокрема: господарських справ, адміністративних справ та справ, які знаходяться на розгляді в Міжнародному комерційному арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України, у зв`язку з чим просить провести вищезазначене судове засідання у режимі відеоконференції через один з наступних судів:

- Господарський суд міста Києва, що знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б;

- Північний апеляційний господарський суд, що знаходиться за адресою: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1;

- Господарський суд Київської області, що знаходиться за адресою: 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 16;

- Солом`янський районний суд м. Києва, що знаходиться за адресою: 03113, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 1.

Ухвалою від 21.06.2019 у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції - відмовлено.

01.07.2019 та 02.07.2018 від старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. надійшли пояснення, в яких останній заперечував проти скарги та просив суд у задоволенні скарги відмовити. В обґрунтування своїх заперечень старший державний виконавець посилався на те, що керуючись статтями 3,4,24,25,26,27 Закону України "Про виконавче провадження" 21.05.2019 ним було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено сторонам виконавчого провадження. Державний виконавець вказав, що скаржником у скарзі вказується невірна дата винесення постанови про відкриття виконавчого провадження № 59165121 від 22.05.2019, замість правильної 21.05.2019. Керуючись вимогами ст. 27 Закону, 21.05.2019 винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 1 134 598,68 грн. Відповідності до вимог ст. 42 Закону, 22.05.2019 винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у розмірі 365,04 грн. Вжитими заходами з боржника на депозитний рахунок стягнуто у повному обсязі борг, виконавчий збір та витрати виконавчого провадження у повному обсязі. Згідно платіжного доручення № 1541 від 27.05.2019 борг перераховано стягувачеві в сумі 11 345 986,85 грн. Згідно платіжного доручення № 1542 від 27.05.2019 на спец рахунок перераховано 1 134 598,68 грн. виконавчого збору. Згідно платіжного доручення від № 1543 від 27.05.2019 перераховано 365,04 грн. витрат виконавчого провадження.

У зв`язку з виконанням рішення згідно виконавчого документа фактично у повному обсязі, державним виконавцем 31.05.2019, відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Державний виконавець у поясненнях зазначив, що посилання скаржника на постанову Верховного суду від 07.05.2018 по справі № 916/1605/15-г є безпідставним оскільки:

- аналіз правових норм, застосованих у вищевказаній постанові проводився відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» в редакції № 606-ХІУ від 21.04.1999 року, який втратив чинність від 05.01.2017, підстава - 1404-VIII;

- 05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII. Поняття самостійного виконання рішення суду в даній редакції відсутнє, зокрема початок примусового виконання рішення визначений в статті 26 Закону;

- посилання скаржника на неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження, наслідком чого стало понесення «неправомірних» витрат по сплаті виконавчого збору у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості, не відповідає дійсності;

- Законом України «Про виконавче провадження» встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

Також державний виконавець зазначив, що скаржником не надано документів, які б свідчили про добровільне виконання рішення суду, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що фактично є єдиною підставою для звільнення від сплати виконавчого збору в даному випадку, передбаченою ч. 9 ст. 27 Закону.

На підставі викладеного старший державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у м. Києві Гавриліва А.В. просив суд відмовити у задоволенні скарги та розгляд скарги проводити без його участі.

02.07.2019 представник скаржника (боржника) в судовому засіданні підтримав скаргу та просив суд її задовольнити.

Представник стягувача та ВДВС в призначене судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду скарги були повідомлені належним чином.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 120 Господарського процесуального кодексу України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Ухвала господарського суду про дату, час та місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії повинна бути вручена завчасно, з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу, але не менше ніж п`ять днів, для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи чи вчинення відповідної процесуальної дії.

Статтею 342 ГПК України, визначено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Одночасно з цим суд вважає за необхідне зазначити, що судом було вжито всі заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду скарги, шляхом направлення копій ухвали про призначення скарги до розгляду на адреси сторін та їх представників. Проте, станом на час розгляду скарги поштові повідомлення про вручення поштового відправлення до суду не повернулись.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ст.3 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі “Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії” (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини, те, що участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, а також беручи до уваги, що суд обмежений десятиденним строком розгляду скарги та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд, згідно з частиною дев`ятою статтею 81 Господарського процесуального кодексу України, розглядає скаргу за наявними матеріалами за відсутності представників скаржника, позивача, відповідача -2 та третіх осіб.

Дослідивши матеріали скарги, суд не вбачає підстав для задоволення скарги Акціонерного товариство “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59165121 з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 у справі № 904/5030/18 про стягнення з стягнуто з Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Нафта” 11 180 048,12 грн. суму договірного забезпечення, 165 938,73 грн. витрат зі сплати судового збору за пред`явлення зустрічного позову.

Того ж дня, 21.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про стягнення виконавчого збору №59165121.

Зазначені постанови від 21.05.2019 були направлені на адресу боржника - Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” супровідними листами №59165121/11 від 21.05.2019. Зазначені постанови були отримані боржником 27.05.2019, що підтверджується списком згрупованих відправлень та роздруківкою з офіційного сайту укрпошта.

22.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було винесено постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження. Зазначена постанова від 22.05.2019 була направлена на адресу боржника - Акціонерного товариства “Українська залізниця” в особі філії “Центр забезпечення виробництва” супровідними листами №59165121/11 від 22.05.2019.

В подальшому, 22.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, було сформовано реєстр платіжних вимог №59165121/11 на суму 12 480 950,57 грн.

Згідно з розпорядженням №59165121/11 від 27.05.2019 державним виконавцем на виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 у справі № 904/5030/18, грошові кошти у розмірі 12 480 950,57 грн. були стягнуті з рахунку боржника в примусовому порядку, про що свідчить платіжне доручення №1541 від 27.05.2019 на суму 11 345 986,85 грн. (дата банківської операції - 28.05.2019), платіжне доручення №1542 від 27.05.2019 на суму 1 134 598,68 грн. (дата банківської операції - 28.05.2019), платіжне доручення №1543 від 27.05.2019 на суму 365,04 грн. (дата банківської операції - 28.05.2019).

31.05.2019 Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №59165121.

Скаржник звертаючись до суду із цією скаргою зазначає, що Відділом примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві було порушено вимоги ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки станом на час списання коштів з рахунку боржника, останнім не було отримано постанови про відкриття виконавчого провадження №59165121 від 22.05.2019, наслідком чого стало неможливість виконати рішення суду добровільно та уникнути понесення боржником витрат на оплату виконавчого збору у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказана норма кореспондується зі ст. 326 ГПК України, за якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997). У рішенні ЄСПЛ у справі "Войтенко проти України" від 29.06.2004 (заява № 18966/02) Високий суд нагадує практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу № 1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява № 59498/00, § 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява № 41510/98, § 45, 6 березня 2003 року) - п. 53. ЄСПЛ також наголошував, що виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. У справі "Фуклев проти України", заява № 71186/01 (рішення від 07.06.2005) ЄСПЛ вказав, що Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Суд зазначає, що з моменту звернення у належний спосіб до органів виконавчої служби із заявою про відкриття виконавчого провадження, стягувач має право розраховувати, що компетентний орган здійснить всі можливі заходи для виконання постановленого судового рішення, що набрало законної сили.

Згідно з ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон України “Про виконавче провадження”), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, до яких, зокрема, відносяться і накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень.

Стаття 5 Закону України “Про виконавче провадження” визначає, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до ч. 1 ст. 18, п.1 ч.2 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець, зокрема, здійснює заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Відповідно до приписів ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

Відповідно до приписів ст. ст. 10, 48, Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Враховуючи наведені положення закону, суд приходить до висновку, що право державного виконавця на вчинення відповідних дій може бути реалізоване з моменту отримання відомостей щодо майна та коштів від стягувача, у тому числі під час відкриття виконавчого провадження, а також з моменту виявлення коштів та/або майна боржника державним виконавцем, однак не ставиться в залежність від наявності/відсутності обставин обізнаності боржника про відкриття виконавчого провадження.

Суд критично ставиться до посилань скаржника стосовно того, що неможливість виконати рішення суду добровільно спричинило понесення боржником витрат на оплату виконавчого збору у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості та витрат виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець виноситьодночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Отже, відкриття виконавчого провадження є підставою для винесення державним виконавцем постанови про стягнення виконавчого збору, при цьому суд звертає увагу, що Закон України «Про виконавче провадження» не містить порядку та строків добровільного погашення заборгованості боржником.

Посилання скаржника на правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.05.2018 у справі №916/1605/15-г суд вважає необґрунтованими, оскільки по-перше: спір розглянутий у справі №916/1605/15-г не є аналогічним із даним спором, по-друге: висновки Верховного Суду ґрунтуються на положеннях Закону України «Про виконавче провадження» у редакції від 21.04 1999 року №606-XIV, який втратив чинність та не розповсюджує свою дію на дані відносини.

05.10.2016 набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII, в якому выдсутнэ поняття добровільного виконання рішення суду, зокрема початок примусового виконання рішення визначений в статті 26 Закону.

Посилання скаржника на неналежне повідомлення про відкриття виконавчого провадження, наслідком чого стало понесення витрат по сплаті виконавчого збору у розмірі 10 % від загальної суми заборгованості, не відповідає дійсності, оскільки матеріали справи містять докази належного направлення боржнику постанови про відкриття виконавчого провадження від 21.05.2019 та постанови про стягнення виконавчого збору від 21.05.2019. Зазначені постанови були отримані боржником 27.05.2019, що підтверджується списком згрупованих відправлень та роздруківкою з офіційного сайту укрпошта.

Також, скаржником не надано документів, які б свідчили про добровільне виконання рішення суду, тобто до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, що фактично є єдиною підставою для звільнення від сплати виконавчого збору в даному випадку, передбачене ч. 9 ст. 27 Закону.

При цьому, суд зазначає, що постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2019, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 29.01.2019 у даній справі було залишено без змін. Зазначена постанова була прийнята в присутності представника скаржника, та відповідно до положень Господарського процесуального Кодексу України, набрала законної сили в день її прийняття - 22.04.2019.

На виконання вказаного рішення та постанови, Господарським судом Дніпропетровської області 01.03.2019 видано відповідний наказ.

За таких обставин, суд вважає, що скаржник був обізнаний про наявність судових рішень, які набрали законної сили, та мав достатньо часу для добровільного виконання рішення суду у даній справі до відкриття виконавчого провадження.

Крім того, суд зазначає, що оскарження дій державного виконавця з примусового виконання наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 01.03.2019 по справі №904/5030/18 не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП 59165121 від 21.05.2019.

Згідно зі ст.73 Господарського процесуального Кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин суд відмовляє в задоволенні вимог скарги у повному обcязі.

Слід зазначити, що виконання судового рішення є прямим обов`язком боржника (ч. 2 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження").

Згідно ч. 8 ст. 19 Закону України “Про виконавче провадження” особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Поряд з викладеним суд вважає за необхідне зазначити таке. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Глоба проти України" no. 15729/07, від 05.07.2012 Європейський суд з прав людини повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia, захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також ЄСПЛ зазначає, що саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.

Відповідно до ст. 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Таким чином, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 343 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця", місто Київ на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві - відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення – 02.07.2018 та може бути оскаржена до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області протягом 10 днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст ухвали складено - 03.07.2019.

Суддя Н.Г. Назаренко