Ухвала суду № 82766496, 01.07.2019, Оболонський районний суд міста Києва

01.07.2019 Справа № 761/3164/19

Унікальний №761/3164/19

Порядковий № 1-кп/756/747/19

У Х В А Л А

01 липня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

у складі колегії суддів:

головуючого судді - Шестаковської Л.П.,

суддів: Майбоженко А.М., Жука М.В.

за участю секретаря - Пишковича М.І.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальне провадження № 12018000000000248 від 18.04.2018 року на підставі обвинувального акту щодо

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кишинів, Республіка Молдова, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.212, ч.2 ст.28, ч.2 ст.366 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора - Коваля Б.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисників - Лаврик К.П., Студзінського М.А.,

в с т а н о в и в :

У даному кримінальному провадженні обвинувачений тримається під вартою і строк дії продовженого щодо нього запобіжного заходу спливає 14.07.2019 року.

01.07.2019 року у судовому засіданні прокурором заявлено письмове клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк 60 днів. Обвинувачений та захисник копію вказаного клопотання отримали в цей же день 01.07.2019 за три години до розгляду клопотання по суті.

Прокурор у клопотанні посилається на обґрунтованість висунутого ОСОБА_1 обвинувачення, на існування ризику у кримінальному провадженні, передбаченого ч. 1 ст. 177 КПК України, на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання наявним ризикам. Прокурор не вважає за можливе застосування до обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу або відсутність запобіжного заходу взагалі.

Захисник Лаврик К.П. навпаки, вважає, що наразі жодні ризики у кримінальному провадженні відсутні, що обвинувачений не переховувався у Польщі протягом двох років, звідки його було видано в поряду екстрадиції за міжнародним дорученням, а вибув до вказаної країни з метою працевлаштування, а тому відсутні підстави для подальшого перебування обвинуваченого під вартою, тому захисник просить клопотання прокурора відхилити, застосувати до обвинуваченого більш м`який запобіжний захід у виді домашнього арешту з застосуванням електронного браслету.

Обвинувачений підтримав свого захисника, просить клопотання прокурора відхилити.

Представник потерпілого в судове засідання не прибув. Після перерви в судовому засіданні на розглядк клопотання по сутті не прибув і захисник Студзінський М.А.

Вислухавши клопотання сторін кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку про необхідність задоволення клопотання прокурора.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Метою застосування запобіжного заходу відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

У даному випадку ризик є характеристикою ситуації, що має невизначеність результату, при можливій наявності несприятливих наслідків.

Відтак, ризик можливої спроби ОСОБА_1 переховуватися від суду не може бути спростований лише самими твердженнями захисника. Спроби переховуватися від суду тому і не реалізовані обвинуваченим наразі реально, оскільки останній тримається під вартою з моменту затримання та у останнього не було такої можливості і тим більше таку можливість не можна допустити, враховуючи те, що така можливість у обвинуваченого була на стадії досудового розслідування і він нею скористався.

Крім того, колегія суддів звертає увагу і на ту обставину, що дослідження доказів у кримінальному провадженні ще не розпочато, як не розпочато і з`ясування обставин, встановлених під час кримінального провадження, та перевірку їх доказами, тобто не виконано вимоги ст. 363 КПК України.

У п.79 рішення у справі «Харченко проти України» зазначено, що питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Крім того, у справі «Ілійков проти Болгарії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Розглядаючи клопотання сторін кримінального провадження щодо застосованого запобіжного заходу, колегія суддів приймає до уваги і рішення ЄСПЛ «Чанєв проти України», згідно з яким обмеження прав особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, не допускається тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого без судового рішення, що виключає можливість, в тому числі, і «автоматичного» продовження застосування такого запобіжного заходу.

У рішенні «Боротюк проти України» зазначається про те, що тримання особи під вартою допускається за наявності реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу презумпції невинуватості, виправдовує відступ від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи.

У розумінні положень, що наведені у рішенні Європейського Суду з прав людини «Нечипорук, Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою оцінено колегією суддів з урахуванням особливостей даного кримінального провадження, поведінки сторін та існування реального і справжнього суспільного інтересу.

За таких умов продовження тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим заходом, який, не зважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу.

Отже, застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченого не суперечитиме п.п. 1, 2 ч. 3 ст.132 КПК України та позиціям ЄСПЛ, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання ризиків. Міра запобіжного заходу має на меті попереджати спроби особи вчиняти дії щодо перешкоджання здійсненню правосуддя, а не бути лише наслідком такого перешкоджання. При цьому розмір та умови раніше визначеної застави, залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 350, 331, 132, 182 ч.5, 183, 177, 178 КПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Клопотання прокурора - задовольнити.

Клопотання захисників - відхилити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів - до 29 серпня 2019 року включно.

Визначену раніше заставу 10000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 19 210 000 (дев`ятнадцть мільйонів двісті десять тисяч) гривень.- залишити без змін.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 у разі внесення застави, обов`язки, передбачені ч. 5 ст.194 КПК України, а саме:

-з`являтися до суду за першою вимогою.

-повідомляти суд про зміну свого місця проживання, роботи;

-не відлучатись з міста Біла Церква Київської області без дозволу суду;

-здати до суду закордонний паспорт чи інший документ, що надає право виїзду за межі України.

Зобов`язати управління поліцї за місцем проживання ОСОБА_1 у разі сплати ним застави, поставити обвинуваченого ОСОБА_1 на облік.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 що у разі невиконання ним покладених обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та до нього може бути застосований запобіжній захід у виді тримання під вартою.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду.

Судді:

Л.П. Шестаковська А.М. Майбоженко М.В. Жук